Рішення

від 25.09.2018 по справі 1640/2616/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/2616/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шулик Н.І.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба безпеки Вітязь" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

27 липня 2018 року позивач ТОВ "Служба безпеки Вітязь" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 липня 2018 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність висновків контролюючого органу про порушення ТОВ "Служба безпеки Вітязь" вимог Податкового кодексу України шляхом штучного формування податкового кредиту за безтоварними господарськими операціями з окремим контрагентом. Зазначав, що його право на податковий кредит підтверджено належним чином складеними податковими накладними та первинним документами бухгалтерського обліку, що надавались відповідачу в ході проведення перевірки та копії яких залучені до матеріалів справи.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

31 серпня 2018 року судом одержано відзив Головного управління ДФС у Полтавській області на позов, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, встановлені позаплановою виїзною документальною перевіркою позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами за період: з вересня 2016 року по вересень 2017 року, та відображені в акті перевірки від 05 липня 2018 року № 796/16-31-14-05-09/39871754 /т. І а.с. 202-205/.

У підготовчому судовому засіданні 31 серпня 2018 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до судового розгляду.

19 вересня 2018 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якому позивач наполягає на правомірності формування податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "Файзер Компані" та зазначає про хибність доводів контролюючого органа /т. ІІ а.с. 5-10/.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Служба безпеки Вітязь" у встановленому законом порядку зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 39871754.

Позивач перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість.

Основним видом господарської діяльності позивача за КВЕД-2010 є діяльність приватних охоронних служб (80.10).

Головним управлінням ДФС у Полтавській області у період з 19 червня 2018 року по 26 червня 2018 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Служба безпеки Вітязь" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з постачальниками: ТОВ "Логиторг" (код ЄДРПОУ 40477563) за вересень 2016 року, з ТОВ "Апек-Інвест" (код ЄДРПОУ 40171207) за вересень 2016 року, з ТОВ "Файзер Компані" (код ЄДРПОУ 40761014) за грудень 2016 року, з ТОВ "ТК Прод-Маркет" (код ЄДРПОУ 40714048) за лютий 2017 року, з ПП "Охорона-Гуард" (код ЄДРПОУ 35924283) за серпень-вересень 2017 року, ТОВ "Грант Капітал" (код ЄДРПОУ 40711450) за листопад 2016 року, ТОВ "Фірма "Славія" (код ЄДРПОУ 40977337) за березень-травень 2017 року, ТОВ "Фінейро" (код ЄДРПОУ 40700014) за липень 2017 року та по взаємовідносинам з контрагентами-покупцями товарів (робіт, послуг), придбаних у вказаних постачальників, правомірність відображення операцій в податковій звітності.

Результати перевірки оформлені актом від 05 липня 2018 року № 796/16-31-14-05-09/39871754, у якому вказано на порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1-200.2 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України наслідком чого визначено заниження податку на додану вартість в охоплених перевіркою періодах на 24650,00 грн., в тому числі: за грудень 2016 року на 24650,00 грн. /т. І а.с. 27-104/.

На підставі вищевказаного акта перевірки відповідачем сформовано податкові повідомлення-рішення від 18 липня 2018 року:

№ НОМЕР_1 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 24650,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 6162,50 грн. /т. І а.с. 23/;

№ НОМЕР_2 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем "Адміністративні штрафи та інші санкції" в розмірі 510,00 грн. /т. І а.с. 25/.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДФС у Полтавській області, позивач оскаржив останні до суду.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 18 липня 2018 року № НОМЕР_2 стало, зокрема, ненадання на вимогу контролюючого органа договору між позивачем та ТОВ "Файзер Компані" № 71 від 01 грудня 2016 року (акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 195 від 21 грудня 2016 року).

Судом з'ясовано та підтверджено матеріалами справи, що договір між ТОВ "Служба безпеки Вітязь" та ТОВ "Файзер Компані" № 71 від 01 грудня 2016 року не укладався. Натомість акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 195 від 21 грудня 2016 року /т. І а.с. 138/, складений на виконання умов договору № 73 від 01 грудня 2016 року містить технічну помилку щодо зазначення номеру договору (помилково вказано № 71).

Наявним в матеріалах справи додатком до акта № 195 від 21 грудня 2016 року приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 31 грудня 2016 року /т. І а.с. 139/ підтверджено, що сторони усунули наявну в первинному документі розбіжність.

Судом встановлено, що вищевказані документи надавались контролюючому органу, проте останні не були взяті до уваги під час прийняття рішення про застосування штрафних санкцій.

В основу спірного рішення від 18 липня 2018 року № НОМЕР_1 контролюючим органом покладено відомості акта перевірки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок господарських операцій з ТОВ "Файзер Компані" (код ЄДРПОУ 40761014) у грудні 2016 року.

Щодо правовідносин з іншими суб'єктами господарювання, які складали предмет перевірки, контролюючим органом порушень не встановлено.

Судом встановлено, що в акті перевірки відповідач посилається на наявну податкову інформацію щодо контрагента позивача ТОВ "Файзер Компані" (код ЄДРПОУ 40761014).

Зокрема, зазначає, що за змістом наданої ДПІ У Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві податкової інформації від 31 березня 2017 року № 1826/7/26-50-12-01-07, ТОВ "Файзер Компані" відсутнє за місцезнаходженням. Аналіз податкової інформації про підприємство свідчить про відсутність в останнього необхідних виробничих потужностей, матеріально-технічних та трудових ресурсів. Вироком Подільського районного суду м. Києва від 09 вересня 2017 року у справі № 758/9102/17 встановлено, що засновник та керівник ТОВ "Файзер Компані" ОСОБА_3 зізнався у вчиненні злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205, частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, відповідач стверджував, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали фіктивний характер, оскільки товари/послуги фактично не поставлялись/надавались, а договори та інші фінансово-господарські документи учасники господарських операцій склали з метою незаконного отримання податкової вигоди.

За таких обставин, фіскальний орган дійшов висновку, що позивач неправомірно сформував податковий кредит у спірному періоді, що у свою чергу призвело до завищення його податкового кредиту в охопленому перевіркою періоді.

Оцінюючи наведені твердження контролюючого органу та досліджуючи фактичні обставини справи в їх сукупності, суд виходить з такого.

Податковий кредит, за змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з абзацом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду /пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України/.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених положень податкового законодавства є підставою для висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів:

наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ);

фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця;

наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності;

документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання;

наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ "Файзер Компані" (Виконавець) 01 грудня 2016 року укладено договір про надання рекламних послуг № 74 згідно умов якого виконавець за завданням замовника надає рекламні послуги шляхом виготовлення та розміщення на рекламних щитах, обладнаним спеціальним освітленням, реклами охоронних послуг, що надаються замовником /т. І а.с. 124-128/.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Файзер Компані" у грудні 2016 року надало позивачу послуги з розміщення на рекламних щитах, обладнаним спеціальним освітленням, реклами охоронних послуг, що надаються замовником. Звітом від 31 грудня 2016 року до договору про надання рекламних послуг від 01 грудня 2016 року № 74 та додатками у формі ескізів та графічних матеріалів до нього підтверджено, що за результатами спільного обстеження місць розміщення реклами сторонами підтверджено фактичне виконання обов'язків, взятих на себе ТОВ "Файзер Компані" /т. І а.с. 131, т. ІІ а.с. 27-36/. Зі змісту наявних в матеріалах справи актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 31 грудня 2016 року № 193 /т. І а.с. 130/ та № 194 /т. І а.с. 129/ судом встановлено, що вартість наданих позивачу послуг склала 84000,00 грн., замовник не має претензій до виконавця щодо якості та своєчасності обумовлених послуг.

Крім того, 01 грудня 2016 року між позивачем (Замовник) та ТОВ "Файзер Компані" (Виконавець) укладено договір про надання посередницьких послуг з пошуку об'єктів № 73. Згідно умов зазначеного договору виконавець зобов'язується здійснити пошук клієнтів для замовлення послуг охорони у ТОВ "Служба безпеки Вітязь" в Чернігівській області /т. І а.с. 132-136/.

02 грудня 2016 року між позивачем та його контрагентом укладено додаткову угоду до договору від 01 грудня 2016 року № 73, якою розширено перелік областей, у яких виконавець зобов'язується здійснити пошук клієнтів для замовлення послуг охорони у ТОВ "Служба безпеки Вітязь" /т. І а.с. 137/.

Актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) підтверджено, що на виконання умов вказаного договору ТОВ "Файзер Компані" у грудні 2016 року надало позивачу послуги з пошуку клієнтів для замовлення послуг охорони у ТОВ "Служба безпеки Вітязь" в Чернігівській, Харківській та Полтавській областях, вартість яких склала 63900,00 грн. /т. І а.с. 138-139/. Звітом від 31 грудня 2016 року до договору про надання посередницьких послуг з пошуку об'єктів від 01 грудня 2016 року № 73 та додатком № 1 до нього підтверджено, що за результатами проведеного пошуку клієнтів ТОВ "Файзер Компані" проведено переговори з 14 потенційними клієнтами (із зазначенням найменувань таких суб'єктів господарювання) /т. І а.с. 140, т. ІІ а.с. 12/. Зі змісту наявного в матеріалах справи гарантійного листа від 01 грудня 2016 року встановлено, що ТОВ "Файзер Компані" надав позивачу підтвердження наявності достатніх та необхідних ресурсів для надання посередницьких та рекламних послуг; відсутності податкового боргу та відкритих виконавчих проваджень, а також повідомив про те, що його майно не перебуває в податковій заставі; його реєстрація платником ПДВ не анульована /т. І а.с. 141/.

Наявним в матеріалах справи платіжним дорученням /т. І а.с. 144/ підтверджено факт часткової оплати позивачем наданих за договором від 01 грудня 2016 року № 73 послуг ТОВ "Файзер Компані" на суму 41538,00 грн. Решта суми дебіторської заборгованості позивача перед вказаним суб'єктом господарювання була сплачена ТОВ "Компанія "Будтехмонтаж" (новий кредитор) на підставі договорів переуступки боргу від 16 січня 2017 року № 26 та № 27 /т. І а.с. 146-149/, що підтверджується платіжними дорученнями від 19 січня 2017 року № 135-136 /т. І а.с. 142-143/.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У відповідності до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На підтвердження факту придбання послуг за вищевказаними договорами позивач надав копії податкових накладних від 31 грудня 2016 року № 193, № 194, № 195 /т. І а.с. 170-172 / .

Дослідивши вказані документи, суд встановив, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Зазначені податкові накладні зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних, що відповідачем не заперечувалось та підтверджено залученими до матеріалів справи копіями квитанції №1.

Зауваження відповідача щодо змісту та форми податкових накладних в ОСОБА_2 перевірки та відзиві на позов відсутні.

Також, контролюючим органом не спростовано того, що на момент складення податкових накладних контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та був зареєстрований як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

За викладених обставин, податкові накладні від 31 грудня 2016 року № 193, № 194, № 195 належним чином підтверджують факт придбання позивачем послуг, та є достатньою підставою для віднесення спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту позивача, та в силу положень статей 73-75 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належні, допустимі та достовірні докази у справі.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як визначено частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

За змістом статті 1 названого Закону, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Таким чином, про реальність вчинення платником податків господарських операцій та, як наслідок, правомірність формування останнім податкового кредиту з ПДВ, свідчать наявність руху активів у процесі здійснення господарської операції та зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, наведені обставини мають бути підтверджені належним чином складеними та своєчасно оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, на підставі яких платник податку формує дані податкового обліку.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що результатом наданих ТОВ "Файзер Компані" послуг стало розширення клієнтської бази позивача та укладення ТОВ "Служба безпеки Вітязь" у 2017 році низки договорів з суб'єктами господарювання різних регіонів України про надання охоронних послуг /т. ІІ а.с. 98-213/.

Стверджуючи про відсутність у контрагента позивача необхідних виробничих потужностей та трудових ресурсів для ведення господарської діяльності відповідач не спростував твердження представника позивача про те, що залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), а основні засоби можуть перебувати в постачальника/субпідрядника на праві оренди чи лізингу.

Стосовно доводів контролюючого органу про обрив ланцюга постачання товарів/пслуг до контрагентів позивача, суд зауважує, що відповідні відомості самі по собі не є достатнім та належним доказом для твердження про "безтоварність" спірних господарських операції. При цьому суд виходить з того, що під час надання правової оцінки правомірності формування платником податку даних податкового обліку у зв'язку з придбанням товарів/послуг мають враховуватись відомості про безпосереднє здійснення господарської операції між замовником та виконавцем.

Право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів/послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником/виконавцем - платником ПДВ, сум ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару /послуги.

Податковий кодекс України не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуги) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків - покупець товарів (послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Невиконання податкових обов'язків контрагентом платника податків не може бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, якщо не встановлені обставини, які свідчать про сприяння останнім у такому невиконанні.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 817/1422/13-а, що враховується судом згідно з вимогами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на наявність у позивача усіх підтверджуючих документів, що надають право для віднесення спірної суми податку до складу податкового кредиту, суд вважає доведеним факт придбання позивачем послуг саме у ТОВ "Файзер Компані".

Водночас обставини придбання таких товарів/послуг виконавцем не є предметом доказування у цій справі з огляду на індивідуальний характер відповідальності платника податку, що прямо передбачено частиною другою статті 61 Конституції України.

До того ж, в силу положень частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Суд враховує, що відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, які б свідчили про невідповідність змісту угоди дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору поставки або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

При цьому суд відхиляє посилання представника відповідача на вирок Подільського районного суду м. Києва від 09 вересня 2017 року у справі № 758/9102/17, яким встановлено, що засновник та керівник ТОВ "Файзер Компані" ОСОБА_3 зізнався у вчиненні злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205, частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України /т. ІІ а.с. 143-145/, оскільки з аналізу зазначеного судового акта встановлено, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Файзер Компані" в охопленому перевіркою періоді не досліджувались судом в межах розгляду вищевказаної кримінальної справи, а відтак вищевказаний вирок є неналежним доказом фіктивності правочинів позивача з ТОВ "Файзер Компані", які становлять предмет дослідження у цій адміністративній справі.

У зв'язку з викладеним суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов'язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Щодо посилань відповідача на неможливість проведення зустрічної звірки з контрагентом позивача, суд зазначає, що наявна у контролюючого органу податкова інформація про контрагента позивача не є належним доказом "безтоварності" спірних господарських операцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок/надання послуг, як у дослідженому судом випадку, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведено у постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 814/937/15, що враховується судом згідно з вимогами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки відповідачем у ході проведення перевірки позивача не встановлено фактів вчинення ТОВ "Служба безпеки Вітязь" навмисних кримінально караних дій з метою штучного формування даних податкового обліку задля отримання податкових вигод, зважаючи на доведеність факту здійснення спірних господарських операцій, суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок фіскального органу про порушення позивачем вимог статей 44, 198, 200, 201 Податкового кодексу України здійснено за помилкового розуміння норм діючого на час виникнення спірних відносин податкового законодавства України та фактичних обставин справи.

В силу положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Разом із цим, як визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на контролюючий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано.

Разом із тим, наявними в матеріалах справи належними, достатніми, допустимими та достовірними доказами підтверджено реальність спірних господарських операцій, а відтак, право позивача на віднесення до складу свого податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні придбаних товарів/послуг.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ "Служба безпеки Вітязь".

У відповідності до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-78, 90, 139, 241-246, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба безпеки Вітязь" (АДРЕСА_1, 36021, код ЄДРПОУ 39871754) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 18 липня 2018 року № НОМЕР_1.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 18 липня 2018 року № НОМЕР_2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба безпеки Вітязь" (АДРЕСА_1, 36021, код ЄДРПОУ 39871754) судові витрати у розмірі 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28 вересня 2018 року.

СуддяОСОБА_4