Рішення

від 26.09.2018 по справі 909/502/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.09.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/502/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Бабенецька А. В., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Приватної комерційно-виробничої фірми "Сітник"

(вул. Тисменицька, буд. 5, м. Івано-Франківськ, 76018)

до відповідача: Хриплинської сільської ради Івано-Франківської міської ради

(вул. Берегова, 4 в, с. Хрипнин, м. Івано-Франківськ, 76495)

про визнання недійсними пунктів 1, 2, 4 рішення Хриплинської сільської ради Івано-Франківської міської ради від 31.10.2017 № 3-20/2017 "Про припинення права користування земельною ділянкою",

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат (ордер серія ІФ № 051310 від 24.04.2018, посвідчення адвоката України від 28.08.2015 № 0010262);

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність від 14.02.2018 № 43/02.2-27, паспорт серії СЕ № 694857 виданий 26.07.2014 Івано-Франківським МВ УДМС в Івано-Франківській області);

від відповідача: ОСОБА_3 - представник (довіреність від 11.05.2018 № 196/02.2-27, паспорт серії СЕ № 306079 виданий 13.10.2004 Івано-Франківським МВ УМВС в Івано-Франківській області);

від відповідача: ОСОБА_4 - сільський голова (паспорт серії СЕ № 305924 виданий 07.10.2004 Івано-Франківським МВ УМВС в Івано-Франківській області).

В С Т А Н О В И В:

1. Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

2. Рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

3. У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

4. За результатами розгляду справи суд бере до уваги таке.

ОСОБА_5 СПОРУ

5. У червні 2018 року Приватна комерційно-виробнича фірма "Сітник" звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Хриплинської сільської ради Івано-Франківської міської ради про визнання недійсними пунктів 1, 2, 4 рішення Хриплинської сільської ради Івано-Франківської міської ради від 31.10.2017 № 3-20/2017 "Про припинення права користування земельною ділянкою".

ІІ. ВИРІШЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПИТАНЬ ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

6. 11.06.2018, за наслідком автоматизованого розподілу справи № 909/502/18 (протокол від 08.06.2018), суд у складі судді Михайлишина В. В. відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання.

7. 05.07.2018 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів. 30.08.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті.

ІІІ. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, ЗАПЕРЕЧЕНЬ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У силу приписів статті 161 Господарського процесуального кодексу України, учасниками справи подані такі заяви по суті справи: позовна заява від 08.06.2018 вх. № 8451/18, відзив на позовну заяву від 26.06.2018 вх. № 10092/18, відповідь на відзив від 02.07.2018 вх. № 10308/18, заперечення на відповідь на відзив від 09.07.2018 вх. № 10580/18.

9. Позиція позивача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватній виробничо-комерційній фірмі "Сітник" на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 3, 8 га, що підтверджується копією державного акту на право постійного користування землею серія ІФ 15/4-000051 від 05.07.1994. Хриплинською сільською радою Івано-Франківської міської ради 31.10.2017 прийнято рішення № 3-20/2017 "Про припинення права користування земельною ділянкою" відповідно до якого: припинено ВКФ "Сітник" право на постійне користування земельною ділянкою площею 3, 8 га за адресою вул. Тисменицька, 5, в с. Хриплин Івано-Франківської міської ради, наданої для будівництва та обслуговування виробничого цеху; державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ІФ № 15/4-000051 від 05.07.1994 визнано таким, що втратив чинність; визнано таким, що втратив чинність п. 2.3 рішення Хриплинської сільської ради № 3-5/2006 від 27.07.2006; вилучену земельну ділянку орієнтовною площею 3, 335 га зараховано в землі запасу Хриплинської сільської ради. Однак, Приватна комерційно-виробнича фірма "Сітник" не зверталась до Хриплинської сільської ради із заявою про припинення права постійного користування земельною ділянкою та не давала згоди на припинення такого права. Крім того, зазначений державний акт на право постійного користування землею в судовому порядку недійсним не визнавався та не скасовувався, як і рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого він видавався. Представник позивача зазначає, що власник землі в порушення вимог законодавства в односторонньому порядку не мав права припинити право користування земельною ділянкою та наголошує, що у даному випадку відсутні підстави для прийняття спірного рішення.

10 . Позиція відповідача. У відзиві на позов вказав на те, що починаючи з дня отримання державного акту на право постійного користування землею і по сьогоднішній день Приватна виробничо-комерційна фірма "Сітник" не декларувала зазначену земельну ділянку в податкових деклараціях, не здійснила жодного платежу щодо сплати земельного податку чи орендної плати за користування земельною ділянкою. Відповідач посилається на те, що рішенням Хриплинської сільської ради № 10 від 17.03.1999 за згодою ВКФ "Сітник" вилучено земельну ділянку площею 0, 4646 га та передано НВТзОВ "Відродження", про що 03.11.2000 видано і зареєстровано Державний акт на право постійного користування землею серія І-ІФ № 000071. Однак, ВКФ "Сітник" не внесла зміни в державний акт ІФ 15/4-000051 від 05.07.1994 щодо зменшення площі земельної ділянки. За заявою ПП ОСОБА_6 рішенням Хриплинської сільської ради № 3-5/2006 від 27.07.2006 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування викуплених приміщень (орієнтовна площа вказана 3, 39 га). Проект ПП ОСОБА_6 не виготовила, орендну плату не сплачувала. У серпні 2017 повідомлено Хриплинську сільську раду про те, що 03.08.2017 на підставі договору про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, громадянину ОСОБА_7 перейшло у власність нежитлове приміщення площею 1 280, 2 кв. м., а нежитлове приміщення площею 706, 1 кв. м. громадянину ОСОБА_8 Крім того, представник відповідача наголошує, що 20.10.2017 Хриплинській сільській раді направлено нотаріально посвідчену заяву директора ПВКФ "Сітник" ОСОБА_9 про надання згоди ОСОБА_7 на вилучення з постійного користування фірми земельної ділянки площею 2, 1090 га. Однак, на момент підписання даної заяви право користування земельною ділянкою було припинено, жодного нерухомого майна, розміщеного на даній землі у власності позивача не було. Відповідачу відомо тільки те, що на даний час власниками приміщень виробничих цехів є ОСОБА_7 та ОСОБА_8, попереднім власником приміщень виробничих цехів був ОСОБА_8 перед ним ПП ОСОБА_6, і т.д. Фірма ПВКФ "Сітник" взагалі будь-яких приміщень (будівель чи споруд) у власності на спірній земельній ділянці з 2002 року не мала, земельну ділянку не орендувала, як такого користування даною землею ПВКФ "Сітник" не існувало. Представник відповідача звертає увагу суду на те, що станом на сьогоднішній день змін до Державного акту на постійне користування землею від 1994 внесено не було. На думку відповідача, земельна ділянка по вул. Тисменицька, 5 в с. Хриплин з 1994 року по 2018 рік у встановленому законом порядку не сформована, кадастровий номер не присвоєний, залишалась та залишається власністю територіальної громади села Хриплин, як землі запасу сільської ради, що і підтверджується рішенням Хриплинської сільської ради № 3-20/2017 від 31.10.2017 про припинення права користування земельною ділянкою.

IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив таке.

11. 05.07.1994 Приватній виробничо-комерційній фірмі "Сітник" видано державний акт на право постійного користування землею серія ІФ 15/4-000051, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 51. Як вбачається із зазначеного акту Приватній виробничо-комерційній фірмі "Сітник" на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 3, 8 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування.

12. На підставі договору купівлі - продажу від 09.01.1998 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТКП "Карпатмаркет" ЛТД" (засновником якого є Приватна виробничо-комерційна фірма "Сітник") передало у власність Науково - виробничому товариству з обмеженою відповідальністю "Відродження" складські приміщення з площадкою готовністю 80 %, які знаходяться по вул. Тисменицька, 5, с. Хриплин. Рішенням Хриплинської сільської ради № 10 від 17.03.1999 вилучено земельну ділянку площею 0, 4646 га (за цією ж адресою) та передано НВТзОВ "Відродження", про що 03.11.2000 видано і зареєстровано Державний акт на право постійного користування землею серія І-ІФ № 000071. Однак ПВКФ "Сітник" не внесла зміни в державний акт ІФ 15/4-000051 від 05.07.1994 щодо зменшення площі земельної ділянки.

13. 12.08.2002 на підставі договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень незавершених будівництвом (зареєстровані в реєстрі під № 1320 і № 1321) від СУПП« Маяк» ЛТД власником незавершеного будівництвом цеху по виготовленню синтепону стала ПП ОСОБА_6 За заявою ПП ОСОБА_6 19.07.2006 рішенням Хриплинської сільської ради № 3-5/2006 від 27.07.2006 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування викуплених приміщень (орієнтовна площа вказана 3, 39 га). Проект ПП ОСОБА_6 не виготовила, орендну плату не сплачувала. У 2007 році ПП ОСОБА_6 стала власником виробничої бази (приміщень виробничих цехів площею 1 280, 2 кв. м. та площею 706, 1 кв. м.) по вул. Тисменицька, 5 в с. Хриплин.

14. 03.08.2017 на підставі договору про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, ОСОБА_7 перейшло у власність нежитлове приміщення виробничий цех «А» площею 1 280, 2 кв. м., а нежитлове приміщення виробничий цех «Б» площею 706, 1 кв. м. - ОСОБА_8

15. 20.10.2017 приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_10 посвідчив заяву директора ПВКФ «Сітник» ОСОБА_9 про надання згоди ОСОБА_7 на вилучення з постійного користування фірми земельної ділянки площею 2, 1090 га (згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ІФ 15/4-000051 від 05.07.1994 ).

16. Хриплинською сільською радою Івано-Франківської міської ради 31.10.2017 прийнято рішення № 3-20/2017 "Про припинення права користування земельною ділянкою", відповідно до якого вирішено:

1. Припинити ВКФ "Сітник" (код ЄДРПОУ 13642384) право на постійне користування земельною ділянкою площею 3, 8 га за адресою вул. Тисменицька, 5, в с. Хриплин Івано-Франківської міської ради надану для будівництва та обслуговування виробничого цеху.

2. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ІФ № 15/4-000051 від 05.07.1994 вважати таким, що втратив чинність.

3. Вважати таким, що втратив чинність п. 2.3 рішення Хриплинської сільської ради № 3-5/2006 від 27.07.2006.

4. Вилучену земельну ділянку орієнтовною площею 3, 335 га зарахувати в землі запасу Хриплинської сільської ради.

5. Контроль за виконанням рішення покласти на постійну депутатську комісію з питань земельних відносин, будівництва, благоустрою та екології.

17. Приватна виробничо-комерційна фірма "Сітник" не зверталась до Хриплинської сільської ради із заявою про припинення права постійного користування земельною ділянкою. Державний акт на право постійного користування землею в судовому порядку недійсним не визнано та не скасовано, як і рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого він видавався.

V. ОСОБА_11, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ.

18. Конституція України.

Статтею 142 Конституції України передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон).

Згідно з преамбулою Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Частиною 3 статті 24 зазначеного Закону встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (стаття 25 Закону).

Статтею 26 Закону встановлено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону, органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Частиною 1 статті 59 цього Закону передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону).

20. Цивільний кодекс України (далі - Кодекс).

Приписами ст. 15 Кодексу встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати: захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Реалізація права на захист в суді здійснюється в межах самостійного процесуального правовідношення, яке виникає у особи з моменту звернення до суду за захистом порушеного цивільного права (інтересу). Стаття 15 Кодексу закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права, а підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.

Частина 1 статті 16 Кодексу визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно із пунктом 10 частини 2 статті 16 Кодексу, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Для захисту права суду необхідний факт його порушення. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до статті 21 Кодексу, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

21. Земельний кодекс України (далі - Кодекс).

Відповідно до частини 1 статті 1 кодексу, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені нормами статті 141 Кодексу, а саме:

- добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

- вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

- припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

- використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

- використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

- систематична несплата земельного податку або орендної плати;

- набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

- використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Приписами статті 142 Кодексу передбачено:

- припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу;

- органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню;

- припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки;

- власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Статтею 143 Кодексу передбачені підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку.

У статті 149 Кодексу закріплено порядок вилучення земельних ділянок. В силу частин 1, 2, 3, 10:

1. Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

2. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

3. Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

10. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до статті 152 Кодексу, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно із пунктом "г" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

VI. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

22. Передумовами та матеріальними підставами для захисту права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку. Із матеріалів справи слідує, що прийняття оскаржуваного рішення стосується позбавлення права позивача щодо постійного користування земельною ділянкою.

23. З обставин справи слідує, що Приватній виробничо-комерційній фірмі "Сітник" на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 3, 8 га, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серія 1Ф 15/4-000051 від 05.07.1994. Згідно Рішення Хриплинської сільської ради від 31.10.2017 № 3-20/2017 припинено ВКФ "Сітник" право на постійне користування земельною ділянкою площею 3, 8 га, однак вилучено земельну ділянку орієнтовною площею 3, 335 га.

24. Крім того, рішенням Хриплинської сільської ради № 10 від 17.03.1999 вилучено земельну ділянку площею 0, 4646 га (за цією ж адресою) та передано НВТзОВ «Відродження» , про що 03.11.2000 видано і зареєстровано Державний акт на право постійного користування землею серія І-ІФ № 000071. Рішенням Хриплинської сільської ради № 3-5/2006 від 27.07.2006 надано дозвіл ОСОБА_6 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування викуплених приміщень (орієнтовна площа вказана 3, 39 га). В матеріалах справи знаходиться нотаріально засвідчена заява від 20.10.2017 директора ПВКФ «Сітник» ОСОБА_9 про надання згоди ОСОБА_7 на вилучення з постійного користування фірми земельної ділянки площею 2, 1090 га (підстава: Державний акт на право постійного користування землею від 1994 серія ІФ 15/4-000051).

25. Разом із тим, матеріали справи не містять заяви позивача про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою зазначеною в Державному акті на право постійного користування землею від 05.07.1994 серія ІФ 15/4-000051, а також в зазначений акт жодного разу не внесено зміни. Більше того, Хриплинською сільською радою не враховано норму пункту 10 статті 149 Земельного кодексу України, відповідно до якого у разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку. Таким чином, припинення права постійного користування землею за рішенням органу місцевого самоврядування має відбутись за наявності добровільної згоди землекористувача, а за її відсутності - в судовому порядку.

26. Пункт 6 Перехідних положень Земельного кодексу України визначає, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. ОСОБА_10 обов'язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, визнаний неконституційним на підставі рішення Конституційного ОСОБА_5 України від 22 вересня 2005 року.

27. Отже право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, яке за новим Земельним кодексом України не може мати його на такому праві, а зберігається за ним до приведення прав і обов'язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства.

28. Водночас, припинення права постійного користування земельною ділянкою з підстав несплати земельного податку у даному випадку є неможливим внаслідок знаходження на земельній ділянці об'єктів нерухомого майна.

29. При цьому, відповідач вправі звернутися до суду із позовною заявою з вимогою про стягнення заборгованості по земельному податку внаслідок користування позивачем земельною ділянкою.

30. Щодо оцінки наявності підстав для припинення права постійного землекористування, у зв'язку із набуттям іншими особами права власності на нерухоме майно слід зазначити, що до нових власників нерухомого майна перейшло право користування не всієї земельної ділянки, а лише її частини. А тому відсутні підстави для припинення права користування всієї земельної ділянки.

31. Таким чином, у відповідача не було правових підстав припиняти позивачу право постійного користування земельною ділянкою та визнавати таким, що втратив чинність державний акт.

32. Оскільки судом не встановлено інших правових підстав для припинення права позивача на земельну ділянку згідно з оскаржуваним рішенням, суд дійшов висновку, що прийняття відповідачем рішення порушує право користування позивача на визначену в цьому рішенні земельну ділянку, а тому є незаконним. Станом на сьогоднішній день зазначений акт є дійсним, як наслідок у відповідача відсутні правові підстави для прийняття рішення про припинення права користування земельною ділянкою.

Висновок суду за результатами розгляду справи.

33. Суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати

34. Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено розподіл судових витрат. Враховуючи задоволення позову, судовий збір у розмірі 1 762, 00 гривень суд покладає на відповідача.

Керуючись статтями 74, 86, 129, 231, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватної комерційно-виробничої фірми "Сітник" до Хриплинської сільської ради Івано-Франківської міської ради про визнання недійсними пунктів 1, 2, 4 рішення Хриплинської сільської ради Івано-Франківської міської ради від 31.10.2017 № 3-20/2017 "Про припинення права користування земельною ділянкою" - задовольнити.

2. Визнати недійсними пункти 1, 2, 4 рішення Хриплинської сільської ради Івано-Франківської міської ради від 31.10.2017 № 3-20/2017 "Про припинення права користування земельною ділянкою".

3. Стягнути з Хриплинської сільської ради Івано-Франківської міської ради (вул. Берегова, 4 в, с. Хрипнин, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76495; ідентифікаційний код: 04356432) на користь Приватної комерційно-виробничої фірми "Сітник" (вул. Тисменицька, буд. 5, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018; ідентифікаційний код: 13642384) 1 762, 00 гривень - сплаченого судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01.10.2018

Суддя В. В. Михайлишин