Постанова

від 25.09.2018 по справі 826/1452/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2018 року

Київ

справа №826/1452/15

касаційне провадження №К/9901/8091/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Адара Ко на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2015 (головуючий суддя Кармазін О.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 (головуючий суддя Желтобрюх І.Л., судді: Мамчур Я.С., Шрстак О.О.) у справі №826/1452/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Адара Ко до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправною бездіяльності,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Адара Ко звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в якому просило визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не повідомлення ТОВ Адара Ко про наявність розбіжностей у поданому реєстрі одержаних податкових накладних за травень 2014 року з даними контрагента Дочірнього підприємства Пілснер Україна (ідентифікаційний код 25396329); визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 11.08,2014 №0013721501.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015, у задоволені позовних вимог відмовлено.

Товариством з обмеженою відповідальністю Адара Ко подано касаційну скаргу, у якій позивач просив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з ПДВ за травень 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до включення до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 141060,31грн. на підставі податкової накладної від 30.04.2014 №12608, отриманої від ДП Пілснер Україна , яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Крім того, позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за травень 2014 року без додатку №8, копій товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг або копій первинних документів, складених відповідно до законодавства з питань бухгалтерського обліку.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 18.07.2014 №2028/26-52-15-01-16/38293556 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.08.2014 №0013721501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 176325,00грн., у тому числі 141060,00грн. за основним платежем та 35265,00грн.- за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за відсутності проведення позивачем сторнування наявного запису, який він вважає помилковим, сума ПДВ за спірною податковою накладною включена до складу податкового кредиту безпідставно.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.14 статті 201 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Відповідно до пункту 201.15 статті 201 Податкового кодексу України зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем до реєстру отриманих податкових накладних за травень 2014 року від 19.06.2014 включено податкову накладну від 30.04.2014 №12608 на загальну суму 846361,88грн., з них ПДВ -141060,31грн., отриману 01.05.2014 від ДП Пілснер Україна та не зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, у реєстрі отриманих податкових накладних ДП Пілснер Україна за квітень 2014 року зазначено про видачу 30.04.2014 на адресу позивача податкової накладної №13355 на загальну суму 846361,88грн. з них ПДВ - 141060,31грн. Вказана податкова накладна направлена продавцем засобами телекомунікаційного зв'язку та прийнята на рівні МДЗ України 14.05.2014.

Таким чином, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за податковою накладною від 30.04.2014 №12608.

Посилання позивача, що ним було допущено описку в номері податкової накладної за господарськими операціями з ДП Пілснер Україна , а саме: замість №13355 помилково було вказано №12608, обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки це не спростовує факту відображення у податковій звітності первинного документу, що не зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, позивач не усунув виявлені помилки до прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Посилання позивача на позбавлення його права на податковий кредит на підставі дійсно сплаченої суми ПДВ контрагенту у вартості товару/послуги є необґрунтованими, оскільки позивач не позбавлений права сформувати відповідний податковий кредит на підставі належних первинних документів, а саме податкової накладної від 30.04.2014 №13355.

Доводи позивач щодо протиправної бездіяльності податкового органу щодо неповідомлення ТОВ Адара Ко про наявність розбіжностей з ДП Пілснер Україна також є необґрунтованими, оскільки відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України контролюючі органи повідомляють платника податку про наявність у реєстрі отриманих накладних розбіжностей з даними контрагентів, тобто про наявність різних числових показників за одними й тими самими накладними.

Крім того, судами встановлено, що жодних документів, обов'язковість яких передбачена Порядком ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.11.2013 №708, та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, у тому числі до початку перевірки, позивачем не складалося, тобто, фактично зміна даних у реєстрі відносно номеру податкової накладної, на підставі якої сформовано спірну суму податкового кредиту, не відбулася. Позивачем не було вчинено дій щодо усунення помилок у реєстрі та не було стороновано у встановленому порядку запису, який він вважає помилковим.

Саме по собі направлення відповідачу заперечень до акту перевірки з наданням податкової накладної за №13355 не спростовує факту одночасної наявності у реєстрі податкових накладних відомостей також про податкову накладну №12608.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що на час перевірки у позивача були відсутні підстави для формування податкового кредиту за податковою накладною від 30.04.2014 №12608, яка не зареєстрована в ЄРПН, а відтак, за встановленої відсутності проведення позивачем сторнування наявного запису, який він вважає помилковим, сума ПДВ за вказаною податковою накладною включена до складу податкового кредиту безпідставно, у зв'язку з чим висновки акту перевірки та оскаржуване рішення є законними та обґрунтованими. В той же час, контролюючим органом не було допущено бездіяльності, оскільки в ході перевірки було виявлено формування позивачем податкового кредиту за відсутності обов'язкової реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а не факт розбіжностей у реєстрах виданих та отриманих накладних ДП Пілснер Україна та ТОВ Адара Ко відповідно.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Адара Ко без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Адара Ко залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 у справі №826/1452/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

............................

...........................

...........................

Т.М.Шипуліна,

Л.І.Бившева,

Р.Ф. Ханова,

Судді Верховного Суду