Постанова

від 02.10.2018 по справі 126/301/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 126/301/18

Провадження № 22-ц/772/2000/2018

Категорія: 47

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2018 рокуСправа № 126/301/18м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області, у складі:

головуючого Якименко М.М.,

суддів: Ковальчука О.В., Шемети Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 07 серпня 2018 року, постановлене суддею Бершадського районного суду Вінницької області Гуцол В.І.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до Великокиріївської сільської ради Бершадського району Вінницької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4, про визнання недійсним рішення сільської ради.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.03.2006 року померла ОСОБА_5, після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно. Позивачка ОСОБА_3 вказує на те, що вона є спадкоємицею за законом четвертої черги, на час смерті ОСОБА_6 проживала разом з останньою та є такою, що фактично прийняла спадщину.

20 березня 2017 року ОСОБА_3 з довідки, виданої виконкомом Великокиріївської сільської ради дізналась, що на день смерті за ОСОБА_6 рахувалась земельна ділянка площею 0,25га по вул. Леніна (Шевченка), 166 у с. Велика Киріївка, Бершадського району, Вінницької області.

Проте позивач не може оформити право власності на вказане вище спадкове майно, оскільки рішенням Великокиріївської сільської ради від 26 жовтня 2006 року частину вказаної земельної ділянки по вул. Леніна (Шевченка), 166 у с. Велика Киріївка, Бершадського району, Вінницької області, площею 0,12га було передано у користування ОСОБА_7.

Вказане рішення сільської ради ОСОБА_3 вважає незаконним, оскільки у разі відсутності спадкоємців ОСОБА_6 Великокиріївська сільська рада була зобов'язана була визнати спірну земельну ділянку відумерлою спадщиною, чого зроблено не було, а тому орган місцевого самоврядування не мав права розпоряджатися належним ОСОБА_6 майном та передавати його у користування іншим особам.

За таких обставин просила визнати недійсним рішення Великокиріївської сільської ради від 26 жовтня 2006 року про надання земельної ділянки у користування ОСОБА_7.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 07 серпня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач ОСОБА_3 з вказаним рішенням суду не погодилась та оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального закону, вона просила скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити її вимоги у повному обсязі.

В свою Великокиріївська сільська рада та ОСОБА_4 подали письмові відзиви на апеляційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, а рішення - без змін.

Після закінчення підготовчих дій, до початку розгляду справи по суті ОСОБА_3 звернулась до апеляційного суду з клопотанням про залучення до матеріалів справи доказів, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції, а саме рішення Великокиріївської сільської ради 8 сесії 22 скликання від 12.09.1997 року.

Відповідно до п.5 ч.1, 2 ст.365 ЦПК України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції. Вказані підготовчі дії вчиняються з дотриманням прав всіх учасників справи висловити свої міркування або заперечення щодо їх вчинення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Таким чином ОСОБА_3 порушила процедуру звернення з вказаним клопотанням, оскільки подала його вже після закінчення підготовчих дій, чим позбавила права інших учасників справи висловити свою думку з цього приводу у відзиві.

Відповідно до ч.3 ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно з ч.8 ст.83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи що ОСОБА_3 не вказала причин поважності неподання вказаних доказів до суду першої інстанції, порушення позивачкою процедури звернення з подібним клопотаннями, судова колегія приходить до висновку про відмову задоволенні вказаного клопотання.

Відповідно до п.8 ч.1 Перехідних положень ЦПК України Апеляційний суд Вінницької області здійснює повноваження до утворення апеляційних судів в апеляційних округах.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, пояснення та заперечення сторін, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, прийшов до такого висновку.

За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду відповідає.

Судом встановлено, що 25 березня 2006 року померла ОСОБА_6

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 15 вересня 2015 року встановлено факт того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 з 2000 року по день смерті останньої, тобто до 25 березня 2006 року, проживали однією сім'єю.

Відповідно до ст.1217, 1258 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно з ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Частиною 3 ст.1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі (а.с.9) вбачається, що ОСОБА_3, яку віднесено до четвертої черги на спадкування, успадкувала після смерті ОСОБА_6 земельну ділянку 1,2044га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0520480900:02:001:0272, яка знаходиться на території Великокиріївської сільської ради, Бершадського району, Вінницької області.

26 жовтня 2006 року ОСОБА_7 та позивачка ОСОБА_3 звернулись до Великокиріївської сільської ради з заявами про надання в користування частини земельної ділянки, яка до цього перебувала у користуванні ОСОБА_6, по 0,12га кожному (а.с.65-66).

Рішенням Великокиріївської сільської ради Бершадського району Вінницької області 5 сесії 5 скликання від 26 жовтня 2006 року Про вилучення земельних ділянок з користування громадян та надання земельних ділянок у користування громадянам вирішено надати ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,12га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства по вул. Леніна, 166, яка належала ОСОБА_6, згідно поданої заяви.

Оскаржуючи вказане рішення сільської ради позивачка ОСОБА_3 посилається на те, що спірна земельна ділянка по вул. Леніна, 166 в с. Велика Киріївка, Бершадського району, Вінницької області належала спадкодавцю ОСОБА_6 на праві власності, а тому орган місцевого самоврядування порушив порядок передачі земельної іншим особам, однак судова колегія з такими доводами позивачки погодитись не може, у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З довідки №254 від 20 березня 2017 року виданої виконкомом Великокиріївської сільської ради Бершадського району Вінницької області (а.с.7) вбачається, що згідно з погосподарською книгою №2 особового рахунку №157 на день смерті ОСОБА_6 рахувалася земельна ділянка площею 0,25га по вул. Леніна (Шевченка), 166 в с. Велика Киріївка.

Проте вказана довідка до уваги колегію суду не береться, у зв'язку з наступним.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування встановлено, що відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Згідно з ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З наведеного вбачається, що довідка Великокиріївської сільської ради №254 від 20 березня 2017 року не може бути належним та допустимим доказом того, що спадкодавець ОСОБА_6 була власницею земельної ділянки площею 0,25га по вул. Леніна (Шевченка), 166 в с. Велика Киріївка, а інших доказів на підтвердження цього позивачка суду не надала.

Не заслуговують на увагу й посилання ОСОБА_3, викладені в апеляційній скарзі, стосовно того, що спірна земельна ділянка відносилась до майна колгоспного двору, а тому належала спадкодавцю ОСОБА_6 разом з іншим майном колгоспного двору, у зв'язку з наступним.

Відповідно до витягу з погосподарської книги №253 від 20 березня 2017 року, виконаного Великокиріївською сільською радою, щодо колгоспного двору по вул. Леніна, 166 за 1991-1995 роки (а.с.11), членами двору значяться ОСОБА_8 - голова сім'ї, ОСОБА_9 - племінниця, ОСОБА_10 - племінник.

Відповідно до витягу з погосподарської книги №648 від 17 серпня 2017 року, виконаного Великокиріївською сільською радою, щодо колгоспного двору по вул. Леніна, 166 за 2006 рік (а.с.94) головою та єдиним членом колгоспного двору рахується ОСОБА_6. Спірна земельна ділянка під будинком, площею 0,25га знаходиться в особистому користуванні господарства.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного суду України №20 від 22 грудня 1995 року Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності передбачено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглось після його припинення, мають ті члени двору, котрі станом до 15 квітня 1991 року (тобто до введення в дію ЗУ Про власність ) не втратили частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Згідно з ч.2, 3 ст.120 ЦК Української РСР колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу.

Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.

З наведеного вбачається, що земельні ділянки не відносились до власності (майна) колгоспного двору, а тому після вступу в законну силу ЗУ Про власність до членів колгоспного двору право власності на земельні ділянки не перейшли.

Відповідно до ст.126 ЗК України (в редакції від 02.03.2006 року, яка була чинна на момент смерті спадкодавця ОСОБА_6Г.) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, встановленого законом зразку, що земельна ділянка 0,25га по вул. Леніна (Шевченка), 166 у с. Велика Киріївка, Бершадського району, Вінницької області, перебувала у власності ОСОБА_6 на день її смерті.

Судовою колегію встановлено, що земельна ділянка 0,25га по вул. Леніна (Шевченка), 166 у с. Велика Киріївка, Бершадського району, Вінницької області, яка до 2006 року перебувала у користуванні померлої ОСОБА_6 входить до складу земель територіальних громад (комунальна власність).

Згідно з п.34 ч.1 ст.26 ЗУ Про місцеве самоврядування (в редакції від 13.01.2006 року, яка була чинна на момент смерті спадкодавця ОСОБА_6Г.) до виключеної компетенції сільських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до п. а , б , в , г ст.12 ЗК України (в редакції від 02.03.2006 року) до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, Великокиріївська сільська рада Бершадського району Вінницької області діяла у виключній компетенції, відповідно до вимог ЗК України та ЗУ Про місцеве самоврядування передаючи у користування ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,12га по вул. Леніна (Шевченка), 166 у с. Велика Киріївка, Бершадського району, Вінницької області, яка відноситься до земель територіальних громад та до цього перебувала у користуванні померлої ОСОБА_6, а тому підстави для визнання цього рішення незаконним відсутні.

Інших підстав незаконності рішення Великокиріївської сільської ради Бершадського району Вінницької області 5 сесії 5 скликання від 26 жовтня 2006 року позивачка ОСОБА_3 не наводить.

Отже, рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та вимог процесуального права, при повному та всебічному дослідженні обставин у справі, є законним і справедливим, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційний суд вважає, що таке рішення скасуванню чи зміні не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.367, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргуОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 07 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст рішення складено 02 жовтня 2018 року.

Головуючий М.М. Якименко

Судді: О.В. Ковальчук

ОСОБА_11