Постанова

від 01.10.2018 по справі 916/3233/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/3233/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий заклад санаторного типу "Сергіївка" на рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2018 (суддя Літвінов С.В.) та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 (головуючий суддя: Головей В.М., судді: Разюк Г.П., Савицький Я.Ф.)

за позовом Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий заклад санаторного типу "Сергіївка"

про стягнення 343 366, 08 грн.,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ:

Сергіївська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий заклад санаторного типу "Сергіївка" про стягнення 308922,90 грн. заборгованості по сплаті орендної плати.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19.04.2017, позивач просив стягнути 343366,08 грн. заборгованості по сплаті орендної плати за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 (включно) за вирахуванням сплаченої відповідачем орендної плати 350406,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем в повному обсязі свого обов'язку зі сплати орендної плати у 2014-2016 роках у розмірі, передбаченому додатковою угодою №1 від 01.04.2013 до договору оренди земельної ділянки №511030004000046 з урахуванням коефіцієнтів індексації.

Суди розглядали справу неодноразово.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.04.2018, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2018, позов задоволено у повному обсязі.

Судові рішення мотивовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дитячий заклад санаторного типу "Сергіївка" неналежним чином виконувало свій обов'язок щодо внесення орендної плати, що призвело до виникнення заборгованості.

09.07.2018 (згідно реєстраційним штампом ОАГС) Товариство з обмеженою відповідальністю "Дитячий заклад санаторного типу "Сергіївка" подало касаційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 у справі № 916/3233/16 до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2018 року у справі №916/3233/16 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

02.08.2018 Верховний Суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження, здійснення розгляду скарги у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 22.08.2018.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дитячий заклад санаторного типу "Сергіївка" (скаржник, відповідач) мотивує свою касаційну скаргу тим, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми статей 15, 21, 30 Закону України "Про оренду землі", статей 632, 651 Цивільного Кодексу України та статті 288 Податкового Кодексу України.

Відповідач зазначає, що саме договором оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати. Оскільки договором оренди, укладеним між сторонами, передбачено обов'язок орендаря обчислювати розмір орендної плати за землю з урахуванням індексів інфляції, змін щодо порядку розрахунку орендної плати сторонами не вносилось, суди не могли покладати на відповідача обов'язок індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки землі та дійшли помилкового висновку щодо необхідності розрахунку орендної плати з урахуванням коефіцієнта індексації.

Також, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий заклад санаторного типу "Сергіївка", судом апеляційної інстанції порушено частини 4,5 статті 236, ч.1 ст. 269, пп."в" п.3 ч.1 ст. 282 ГПК України, ч.6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

При цьому, скаржник зазначає, що одночасно зі зверненням до суду з позовом у даній справі, Сергіївська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області подала до Господарського суду Одеської області позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий заклад санаторного типу "Сергіївка" заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 19183,57 грн. за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 за договором оренди від 25.11.2011, зареєстрованим за №511030004000047 (справа №916/3236/16), підстави для звернення з яким є аналогічними, як і у справі №916/3233/16. Приймаючи рішення у справі №916/3236/16 суди виходили з того, що за договором оренди відповідач був зобов'язаний самостійно обчислювати розмір орендної плати за землю з урахуванням індексів інфляції, умовами договору не передбачено обов'язку орендаря індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель. При цьому, зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, що має бути оформлено шляхом укладання сторонами відповідної додаткової угоди. Залишаючи постанову Одеського апеляційного Господарського суду від 31.07.2017 у справі №916/3236/16 без змін, Верховний суд у постанові від 30.03.2018 зазначив, що позивач залишив поза увагою, що його правовідносини з відповідачем є договірними, а не контролюючими, не навів доводів та доказів на підтвердження існування у Відповідача згідно з умовами договору обов'язку самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством, як підстави для зміни розміру орендної плати незалежно від внесення змін до договору оренди землі.

Відповідач вказує, що в апеляційній скарзі посилався на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 30.03.2018 у справі №916/3236/16, тому апеляційний суд зобов'язаний був надати оцінку змісту спірних правовідносин з урахуванням вказаних висновків, а також зазначити мотиви, з яких відхилив наведені відповідачем аргументи та відійшов від висновків Верховного Суду.

Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дитячий заклад санаторного типу "Сергіївка" вказує, що в апеляційній скарзі не посилалось на відсутність обов'язку застосування до спірних правовідносин умов додаткової угоди №1 від 01.04.2013 до договору оренди, а також на те, що дана угода є неукладеною, проте судом апеляційної інстанції перевірено обставини, на які жодна зі сторін не посилалася.

Відповідач вважає, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, а вірним є розрахунок заборгованості по орендній платі за договором оренди земельної ділянки від 25.11.2011 за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 з урахуванням індексів інфляції у загальному розмірі 74016,17 грн.

З урахуванням зазначеного у касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Дитячий заклад санаторного типу "Сергіївка" просить рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 у справі № 916/3233/16 змінити: позов задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 74016,17 грн., в решті позовних вимог відмовити.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а судові рішення залишити без змін. При цьому, позивач вказує, що Верховний Суд у постанові від 18.05.2018 у справі №916/3235/16, правовідносини у якій є ідентичними справі № 916/3233/16, погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки на підставі листів Державного земельного агентства України від 14.01.2015 та Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Як встановлено судом першої інстанції, 25 листопада 2011 року між Сергіївською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Дитячий заклад санаторного типу „Сергіївка" (Орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір), за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування, на підставі рішення 10-ї сесії Сергієвської селищної ради VI скликання від 11 травня 2011 року №116, в оренду терміном на 45 років земельну ділянку для експлуатації та обслуговування санаторію за адресою: смт. Сергіївка, вул. Гагаріна, 21, кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:03:001:0012, який зареєстровано у відділі Держкомзему у м. Білгород-Дністровський, Одеської області від 20.01.2012 року за №51103004000046.

Відповідно до п. 2 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 9,0543 га.

Згідно до п. 4. Договору, земельна ділянка передається в оренду для експлуатації та обслуговування санаторію.

Положеннями п. 5 Договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 6879457,14 грн.

Відповідно до п. 9 Договору, орендна плата вноситьсь орендарем щомісячно у сумі 17198,65 грн. на розрахунковий рахунок 33216812700013, МФО 828011, код 23215016, Банк УДК в Одеській області, одержувач Відділ Державного казначейства в Білгород-Дністровському районі.

Згідно до п. 10 Договору, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції .

Орендна плата вноситься щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. (п. 11 Договору).

Положеннями п. 12 Договору сторони погодили, що розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів у тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами та в інших випадках передбачених законодавством України.

01 квітня 2013 року між Сергіївською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю „Дитячий заклад санаторного типу „Сергіївка" було укладено Додаткову угоду №1 до Договору оренди земельної ділянки №511030004000046, відповідно до умов якої сторони погодили внести зміни у Договір оренди та викласти п.п. 9 пункту „Орендна плата" у наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем щомісячно у сумі 22931,53 грн."

Позивачем було зазначено у позовній заяві, що відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Дитячий заклад санаторного типу „Сергіївка" неналежно виконуються зобов'язання за умовами укладеного Договору оренди, з урахуванням Додаткової угоди №1 до Договору оренди земельної ділянки №511030004000046, та сплата орендної плати відбувається не в повному обсязі та без урахуванням змін розміру орендної плати, що погоджено сторонами при укладанні Додаткової угоди №1 до Договору оренди земельної ділянки №511030004000046, що підтверджується розрахунком заборгованості, який наявний в матеріалах справи (а.с. 3, т. 2).

Так, відповідно до такого розрахунку, відповідачу за 2014 рік нараховано оренду плату у розмірі 275178,36 грн. із розрахунку вартості орендної плати на місяць у розмірі 22931,53грн., визначеної за умовами Додаткової угоди №1.

З боку відповідача було фактично сплачено за 2014 рік орендну плату у розмірі 128926,36 грн., у зв'язку з чим, за даними позивача, за орендарем рахується заборгованість зі сплати орендної плати за 2014 рік у розмірі 146252 грн.

Керуючись умовами Листа Державного агентства земельних ресурсів України №6-28-0.22-215/2-15 від 14 січня 2015 року „Про індексацію нормативно грошової оцінки", відповідно до якого коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, розрахований відповідно до пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України, станом на 1 січня 2015 року становить 1,249, позивачем було застосовано відповідний коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель до розміру орендної плати, що зазначено позивачем у розрахунку.

Так, за 2015 рік, виходячи з розміру орендної плати на місяць - 22931,53грн., відповідно до умов Додаткової угоди №1, та застосовуючи коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розмірі 1,249, загальна сума орендної плати за 2015 рік, за розрахунком позивача, становить 343697,77 грн.

З боку відповідача було фактично сплачено за 2015 рік орендну плату у розмірі 234268,47 грн., у зв'язку з чим, за розрахунком позивача, за відповідачем рахується заборгованість зі сплати орендної плати за 2015 рік у розмірі 109429,30грн.

Керуючись положеннями Листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №6-28-0.22-201/2-16 від 11 січня 2016 року „Про індексацію нормативно грошової оцінки", коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, розрахований відповідно до пункту 289.2 статті Податкового кодексу України станом на 1 січня 2016 року, становить 1,433 та застосовуючи коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2015 рік у розмірі 1,249, позивачем були застосовані коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель до розміру орендної плати, що зазначено позивачем у розрахунку.

Так, за 2016 рік виходячи з розміру орендної плати на місяць - 22931,53грн., відповідно до умов Додаткової угоди №1, та застосовуючи коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розмірі 1,249 та 1,433 за 2015р. та 2016р., загальна сума орендної плати, визначена позивачем, за 2016 рік становить 275178,35 грн.

З боку відповідача було фактично сплачено за 2016 рік орендну плату у розмірі 371148,05 грн., у зв'язку з чим, за даними позивача, за відповідачем рахується заборгованість зі сплати орендної плати за 2016 рік у розмірі 121370,86грн.

У зв'язку з неналежним виконанням з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „Дитячий заклад санаторного типу „Сергіївка" прийнятих на себе зобов'язань щодо сплати орендної плати за умовами Договору оренди від 25.11.2011р., з урахуванням Додаткової угоди №1 від 01.04.2013р. до Договору оренди земельної ділянки №511030004000046, відповідно до розрахунку позивача, за відповідачем рахується заборгованість зі сплати орендної плати за період 2014 - 2016 роки у загальному розмірі 343366,08 грн.

Обґрунтовуючи застосування до розміру визначеної ним орендної плати коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель у розмірі 1,249 та 1,433 за 2014 рік та 2015 рік, позивачем було зазначено суду, що дане право передбачено положеннями п. 12 Договору оренди землі, де, зокрема, визначено, що розмір орендної плати переглядається у випадках, передбачених законодавством України.

Отже, на підставі вищевикладеного Сергіївською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області були застосовані коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель у розмірі 1,249 та 1,433 за 2014 рік та 2015 рік до розміру орендної плати, яка підлягає сплаті відповідачем відповідно до умов Договору оренди від 25.11.2011р., з урахуванням Додаткової угоди №1 від 01.04.2013р. до Договору оренди земельної ділянки №511030004000046.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що обов'язок орендаря сплачувати орендну плату з урахування щорічної індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, випливає безпосередньо з чинного законодавства України (ст. 15 Закону України "Про оренду землі", ст. 289 Податкового кодексу України, ст. 11 Цивільного кодексу України).

Щодо доводів відповідача у відзиві на позовну заяву, що між позивачем та відповідачем не було досягнуто згоди щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 25.11.2011 року, суд першої інстанції зазначив, що вказана угода підписана повноважними представниками сторін, скріплена їх печатками, та в силу ст. 204 ЦК України, такий правочин є правомірним.

Підпунктом 31 п. 22 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1141 від 26.10.2011р., передбачено, що у разі проведення державної реєстрації виникнення інших речових прав на нерухоме майно, відмінних від права власності, державний реєстратор вносить до запису про інші речові права та суб'єкта цих прав відомості про розмір орендної плати (у разі проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки). Вказаний п.п. 31 було доповнено до п. 22 Порядку Постановою Кабінету Міністрів України № 50 від 05.02.2014р. (чинний в частині внесення доповнення до п.22 підпунктом 31 з 01.06.2014р.), отже, на момент укладання між сторонами угоди № 1 від 01.04.2013р., зміни щодо розміру орендної плати державній реєстрації не підлягали.

Крім того, вказаним підпунктом передбачено внесення запису про інші речові права (зокрема щодо відомостей про розмір орендної плати) лише у разі проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки. А така реєстрація станом на 01.04.2013р. взагалі не здійснювалась і не мала здійснюватись, у зв'язку з тим, що право оренди було належним чином зареєстровано у Відділі Держкомзему у м. Білгород-Дністровський Одеської області 20.01.2012 року за № 511030004000046.

Отже, законодавством, що діяло, на момент укладання між сторонами угоди №1, не передбачалось державної реєстрації змін до договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати, тож твердження відповідача щодо обов'язковості реєстрації додаткової угоди № 1 від 01.04.2013 року є безпідставними.

Також суд першої інстанції вказав, що 29 березня 2013 року рішенням Сергіївської селищної ради № 394 "Про затвердження коефіцієнтів економіко-функціонального використання земельних ділянок Ко, розташованих на території смт Сергіївка, що знаходяться в орендному користуванні громадян, фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб" були затверджені коефіцієнти, що характеризують економіко- функціональне використання земельної ділянки (Ко). Вказане рішення було підставою для укладання додаткової угоди № 1 від 01.04.2013 року.

Як вбачається з ЄДРСР, постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.02.2015 року у справі №495/3992/14-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 року, в задоволенні адміністративного позову ТОВ "Яхт-клуб "Баргузин" до Сергіївської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення Сергіївської селищної ради від 29.03.2013 року № 394 відмовлено.

Таким чином, рішення Сергіївської селищної ради від 29.03.2013 року № 394 "Про затвердження коефіцієнтів економіко-функціонального використання земельних ділянок Ко, розташованих на території смт. Сергіївка, що знаходяться в орендному громадян, фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб" у встановленому законом порядку скасовано не було, воно є чинним, а отже, обов'язковим до виконання на відповідній території.

Суд апеляційної інстанції вказав, що з положень Податкового Кодексу України та Закону України "Про оренду землі" вбачається, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений в договорі оренди. ПК України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому, як зазначає суд апеляційної інстанції, саме договором оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач рішенням №394 від 29.03.2013 "Про затвердження коефіцієнтів економіко-функціонального використання земельних ділянок, розташованих на території смт. Сергіївка, що знаходяться в орендному користуванні громадян, фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб" затвердив коефіцієнти, що характеризують економіко-функціональне використання земельної ділянки (Ко). В матеріалах справи відсутні докази, що дане рішення у встановленому законом порядку скасовано, а тому умови додаткової угоди № 1 від 01.04.2013 відповідно до пунктів 12, 34 договору, є обов'язковими до виконання.

Також апеляційний господарський суд погодився з тим, що місцевим господарським судом обґрунтовано відхилено доводи відповідача, що додаткова угода № 1 є неукладеною, оскільки угода в силу статті 204 ЦК України підписана представниками сторін, до суду не оскаржена та не визнана недійсною, а тому є чинною за законодавством, що діяло на момент її укладення, зміни щодо розміру плати державній реєстрації не підлягали. (пункт 22 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №1141 від 26.10.2011),

Судова колегія апеляційного суду здійснила перерахунок заборгованості відповідач по орендній платі, з урахуванням підтвердженої матеріалами справи часткової сплати відповідачем орендних платежів та дійшла висновку, що загальна сума заборгованості відповідача становить 343 366,08 грн., отже місцевим господарським судом вірно перевірено та встановлено правильність визначення позивачем періодів нарахування заборгованості з орендної плати з урахуванням коефіцієнтів індексації.

Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї суд касаційної інстанції відмічає наступне .

У постанові від 30.03.2018 у справі №916/3236/16, прийнятій між тими ж сторонами та за аналогічних підстав, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі ст.288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

При цьому згідно з п. 288.4 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

З наведених положень Податкового кодексу України та Закону України "Про оренду землі" вбачається, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений в договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, саме договором оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач рішенням №394 від 29.03.2013 "Про затвердження коефіцієнтів економіко-функціонального використання земельних ділянок, розташованих на території смт.Сергіївка, що знаходяться в орендному користуванні громадян, фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб" затвердив коефіцієнти, що характеризують економіко-функціональне використання земельної ділянки (Ко). Судами не встановлено, що дане рішення у встановленому законом порядку скасовано, а тому умови додаткової угоди № 1 від 01.04.2013, яка укладена на виконання вказаного рішення (рішення вступило в силу 01.04.2013), відповідно до пунктів 12, 34 договору, є обов'язковими до виконання.

Суди дійшли вірного висновку, що розмір орендної плати за умовами договору має обраховуватись з урахуванням індексу інфляції , а також додаткової угоди №1, проте, як вірно встановив апеляційний господарський суд, суд першої інстанції помилково, під час розгляду справи не застосував індекс інфляції до щомісячних платежів в розрахунку заборгованості за 2014-2016 роки.

Посилаючись у касаційній скарзі на приписи Податкового кодексу України, Позивач залишив поза увагою, що його правовідносини з Відповідачем є договірними, а не контролюючими, не навів доводів та доказів на підтвердження існування у Відповідача згідно з умовами договору обов'язку самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством, як підстави для зміни розміру орендної плати незалежно від внесення змін до договору оренди землі .

Стосовно доводів скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 03.12.2013 у справі №5009/3430/12, колегія суддів зазначила, що правовий висновок Верховного Суду України, викладений у зазначеній постанові щодо виникнення у орендаря обов'язку сплачувати орендну плату відповідно до нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, ґрунтується на з'ясованих судами попередніх інстанцій умовах договору оренди землі , за якими орендар зобов'язаний самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством, та що орендар неналежним чином виконав свій обов'язок щодо розрахунку розміру орендної плати, що призвело до виникнення заборгованості. Водночас, позовні вимоги в даній справі не ґрунтуються на таких доводах та доказах.

Колегія суддів касаційного суду по даній справі, що переглядається, повністю погоджується з правовою позицією, викладеною у зазначеній постанові Верховного Суду, та не вбачає підстав для відступу від неї.

Посилання позивача у відзиві на касаційну скаргу на те, що Верховний Суд у постанові від 18.05.2018 у справі №916/3235/16 , правовідносини у якій є ідентичними справі № 916/3233/16, погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки на підставі листів Державного земельного агентства України від 14.01.2015 та Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016, судом касаційної інстанції по даній справі, що переглядається, не приймаються, оскільки безпосередньо у самій цій постанові від 18.05.2018 у справі №916/3235/16 не міститься чітко та прямо викладеного правового висновку Верховного Суду щодо існування у відповідача обов'язку самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством, як підстави для зміни розміру орендної плати незалежно від внесення змін до договору оренди землі і за умови відсутності в договорі такого чітко встановленого обов'язку.

З урахуванням зазначеного, суд касаційної інстанції доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з орендної плати (з урахуванням індексів інфляції) за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 в сумі 74016,17 грн.

В решті позовних вимог має бути відмовлено з підстав, зазначених вище.

За викладених обставин колегія суддів касаційного суду доходить висновку про обґрунтованість касаційної скарги.

Згідно з п.3 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд."

Відповідно до ст.311 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

2. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

3. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

4. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини."

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий заклад санаторного типу "Сергіївка" задовольнити частково, рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 у справі № 916/3233/16 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково в частині стягнення 74016,17 грн., в решті позову відмовити.

Відповідно до п.2 ч.1, п.3 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Судовий збір покладається:

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

4. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог."

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 14121,00 грн. витрат на послуги адвоката, 6060,87 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, 8081,17 грн. судового збору за подання касаційної скарги, а з відповідача на користь позивача - витрати по сплаті судового збору в розмірі 1109,93 грн. за подання позовної заяви, 1220,93 грн. за подання апеляційної скарги, 1331,92 грн. за подання касаційної скарги.

Крім того, з позивача підлягає стягненню в доход Державного бюджету України 515,03 грн. недоплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Згідно з ч.11 ст.129 Господарського процесуального кодексу України:

"При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат."

На підставі викладеного суд касаційної інстанції вважає за можливе зобов'язати позивача, на якого покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю відповідачу, а саме 14121,00 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, 10479,26 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Відповідно до ч.1 ст.327 Господарського процесуального кодексу України:

"Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції."

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий заклад санаторного типу "Сергіївка" на рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 у справі № 916/3233/16 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 у справі № 916/3233/16 скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий заклад санаторного типу "Сергіївка" (67780, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Сергіївка, вул. Гагаріна, 21; код 25421642) на користь Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (67780, Одеська область, м.Білгород-Дністровський, смт. Сергіївка, вул. Гагаріна, 3; код 05383649) заборгованість по сплаті орендної плати в розмірі 74 016 грн. 17 коп.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (67780, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Сергіївка, вул. Гагаріна, 3; код 05383649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий заклад санаторного типу "Сергіївка" (67780, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Сергіївка, вул. Гагаріна, 21; код 25421642) 14121 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, 10479 грн. 26 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Стягнути з Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (67780, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Сергіївка, вул. Гагаріна, 3; код 05383649) до Державного бюджету України /отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України у м. Одеса, код ЄДРПОУ отримувача: 38016923, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011 № рахунку: 31217206782002, код бюджетної класифікації 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України,050), символ звітності 206 код ЄДРПОУ суду 26016990/ 515 (п'ятсот п'ятнадцять) грн. 03 коп. недоплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський