Постанова

від 26.09.2018 по справі 755/5569/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 755/5569/17

провадження № 61-31662св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.

(суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Житлово-будівельний кооператив Буревісник-3 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, який на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 серпня 2017 року у складі судді Борисової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 14 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення

ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2017 року ОСОБА_2, який на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу Буревісник-3 (далі - ЖБК Буревісник-3 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними, визнання рахунків на сплату житлово-комунальних послуг та інших послуг недійсними, відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником квартири

АДРЕСА_1. На її адресу надходять рахунки на сплату житлово-комунальних послуг, які надає ЖБК Буревісник-3 .

Позивач вказувала, що зазанчені рахунки містять реквізити комунального підприємства Головний інформаційно-обчислювальний центр (далі - КП ГІОЦ ), яке до надання житлово-комунальних послуг не має відношення. Крім того, між нею та ЖБК Буревісник-3 не існує договірних правовідносин, тому відсутні правові підстави для оплати виставлених рахунків.

На підставі вищевказаного позивач просила суд визнати дії та бездіяльність відповідача протиправними; визнати рахунки на сплату житлово-комунальних послуг та інших послуг недійсними; відшкодувати майнову та моральну шкоду.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 червня 2017 року (у складі судді Яровенко Н. О.) позовну заяву ОСОБА_2, який на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_1, визнано неподаною та повернуто позивачу на підставі статті 121 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи).

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 квітня 2017 року позовну заяву залишено без руху і надано строк для виправлення недоліків позовної заяви. Зокрема, необхідно було подати до суду у встановлений строк документ про сплату судового збору. Оскільки у встановлений строк вимоги ухвали суду

від 14 квітня 2017 року позивач не виконав, суд на підставі частини другої статті 121 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали суду) визнав позовну заяву ОСОБА_2, який на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_1, неподаною та повернув позивачу.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2, який на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_1, оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, який на підставі довіреності діє в інтересах

ОСОБА_1, на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва

від 13 червня 2017 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що скаржник вказану ухвалу апеляційного суду отримав 03 серпня 2017 року, проте вимоги апеляційного суду не виконав, не сплатив судовий збір, у зв'язку з чим апеляційний суд дійшов висновку про застосування вимог статей 121, 297 ЦПК України

(у редакції, чинній на час розгляду справи) та повернення апеляційної скарги.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2, який на підставі довіреності діє в інтересахОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України Про захист прав споживачів (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка передбачає пільги зі сплати судового збору для споживачів.

У жовтні 2017 року ЖБК Буревісник-3 подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що ухвала апеляційного суду є законною і обґрунтованою, тому підстави для її скасування відсутні.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору.

07 серпня 2017 року ОСОБА_1 надала заяву, в якій проти вимог ухвали Апеляційного суду міста Києва від 28 липня 2017 року заперечила та докази сплати судового збору не надала.

Враховуючи вказане, апеляційний суд дійшов висновку про визнання апеляційної скарги неподаною та повернення її ОСОБА_1, про що постановив ухвалу від 11 серпня 2017 року. Апеляційний суд виходив з того, що на час розгляду справи статтею 5 Закону України Про судовий збір не передбачені пільги щодо сплати судового збору у даній категорії справ. Враховуючи те, що спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати є Закон України Про судовий збір , то саме цей Закон підлягає застосуванню. Положеннями статті 5 Закону України Про судовий збір не передбачено звільнення споживачів від сплати судового збору.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України Про захист прав споживачів споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

У статті 5 Закону України Про судовий збір визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України Про захист прав споживачів дає правові підстави зробити висновок, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

За основу приймається те, що стаття 5 Закону України Про судовий збір не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України Про захист прав споживачів ).

Відповідно до статті 10 Закону України Про судовий збір у частині третій статті 22 Закону України Про захист прав споживачів слова державного мита замінені словами судового збору .

Отже, при прийнятті Закону України Про судовий збір законодавець передбачив можливість застосування Закону України Про захист прав споживачів при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.

Таким чином, порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

Аналогічний висновок наведений також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 14-57цс18.

Апеляційний суд наведеного не врахував та безпідставно поклав на

позивача, яка звернулася до суду за захистом прав споживача житлово-комунальних послуг, обов'язок зі сплати судового збору та передчасно визнав її апеляційну скаргу неподаною й повернув її заявнику.

Частиною четвертою статті 406 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За викладених обставин ухвала Апеляційного суду міста Києва

від 11 серпня 2017 року не може вважатись законною і обґрунтованою, тому підлягає скасуванню, справу необхідно передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 402, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, який на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 серпня 2017 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

В. В. Пророк

В. М. Сімоненко

І. М. Фаловська