Рішення

від 25.09.2018 по справі 595/255/18

БУЧАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 595/255/18

Провадження 2/595/166/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2018

Бучацький районний суд Тернопільської області

одноособово суддею Федорончуком В.Б.,

при секретарі Ковалівському Б.В.,

з участю позивачки ОСОБА_1,

її представника ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бучач цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за неналежне виконання зобов'язання,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за неналежне виконання зобов'язання, мотивуючи тим, що вона 12 травня 2017 року позичила ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 1500 Євро, однак останній зобов`язання належним чином не виконав, грошові кошти не повернув.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала, суду пояснила, що 12 травня 2017 року між нею та відповідачем було укладено договір позики на суму 1500 Євро. Відповідач зобов'язався повернути грошові кошти до 13 жовтня 2017 року, однак зобов`язання не виконав, кошти в добровільному порядку не повернув. На її неодноразові звернення до відповідача з вимогою виконати взяте на себе зобов'язання по поверненню коштів, останній по теперішній час не повернув їй 1500 Євро.

Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що договір позики від 12 травня 2017 року та розписку від 12 травня 2017 року підписав ОСОБА_3 особисто. Відповідач в судовому засіданні ствердив, що кошти повертав, однак підтверджуючих документів не брав через свою необізнаність. Такі пояснення відповідача є голослівними, оскільки, як вказав останній, він є пенсіонером органів внутрішніх справ, юристом за освітою. Таким чином, відповідач добре розуміє сутність договірних відносин та які наслідки настають у разі порушення договірних відносин чи не отримання підтверджуючих документів виконання зобов'язання. Показання допитаних в судовому засіданні за клопотанням відповідача свідків є вкрай суперечливими, не чіткими. Свідки змінювали свої показання, плуталися у показаннях та відповідях на задані їм запитання, що дає підстави критично сприймати їх свідчення.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що ним виконано зобов'язання перед позивачкою в більшому розмірі ніж зазначено в ціні позову, а саме на суму 1875 Євро. Що стосується договірних зобов'язань з позивачкою, то вони мали місце при наступних обставинах. 12.05.2017 року він з ОСОБА_1 уклав договір позики грошових коштів на суму 1500 Євро під 5% місячних, за яким він зобов'язувався сплачувати відсотки кожного місяця, а всю суму повернути до вказаного у договорі числа, а саме 12.07.2017 року. Про отримання коштів була складена розписка. 12.07.2017 року він з ОСОБА_1 переуклав договір від 12.05.2017 року позики грошових коштів на суму 1500 Євро під 5% місячних, за яким він зобов'язувався сплачувати відсотки кожного місяця, а всю суму повернути до вказаного у договорі числа, а саме13 жовтня 2017 року, у зв'язку з тим, що він на той момент не мав потрібної суми, тобто 1500 Євро, а тільки сплатив проценти в сумі 150 Євро за два місяці. Він виконав умови договору, без запізнень сплачував відсотки, а 13.10.2017 року через ОСОБА_5 передав ОСОБА_1 550 Євро. 14 жовтня 2017 року, приблизно о 18 годині, повернувшись з м.Івано-Франківська, він біля будинку ОСОБА_1, на вул.Шкільній в м.Бучачі, віддав їй залишкову суму позики, а саме 800 Євро і 4800 грн. Коли він попросив віддати договори та розписку ОСОБА_1 відповіла, що віддасть на наступний день. Все це відбувалось в присутності двох свідків, які знаходились у його автомобілі. Через декілька днів він подзвонив до ОСОБА_1 і сказав, щоб та повернула йому договори та розписку, на що ОСОБА_1 відповіла, що договори і розписку спалила.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги заперечив.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

12 травня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір процентної позики, згідно якого ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 1500 Євро.

Згідно договору ОСОБА_3 зобов'язаний сплачувати проценти в розмірі 5% місячних від суми позики (або її частини, з урахуванням пп.2.3. Договору) до дня фактичного повернення позики.

Відповідно до розписки від 12 травня 2017 року ОСОБА_3 зобов'язувався повернути кошти до 13 жовтня 2017 року.

У встановлений строк ОСОБА_3 зобов'язання не виконав.

Заборгованість за договором позики складає 1500 Євро.

Згідно з положеннями ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони, та підписаний його стороною.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У разі укладення договору позики на позичальника покладається зобов'язання повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором, при цьому позичальнику надається право оспорити договір позики у зв'язку з тим, що кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця, як зазначено у ч.1 ст .1049 ЦК та ч.1 ст .1051 ЦК. Однак, за правилом ст.1051 ЦК , при оспорюванні позичальником договору позики з підстави, що гроші не були ним одержані від позикодавця, якщо договір позики укладений у письмовій формі, рішення суду не може грунтуватися на показаннях свідків для підтвердження того, що гроші насправді не були одержані позичальником від позикодавця.

За змістом п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину. Випадки, коли показання свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, прямо визначені у ЦК, зокрема у ч.2 ст.937 ЦК, ч.3 ст.949 ЦК (договір зберігання).

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За змістом ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В ході розгляду справи по суті, в судових засіданнях 18 травня та 06 червня 2018 року, відповідач заявив клопотання про долучення до справи наступних доказів: виписки по картковому рахунку, роздруківки телефонних дзвінків, скриншоту з сторінки ОСОБА_6 в соціальній мережі, CD-R диску, копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань та скриншоту користувача соціальної мережі, мотивуючи тим, що вказані докази є важливими для об'єктивного розгляду справи.

Відповідно до ст.83 ЦПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обгрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

При поданні згаданих доказів відповідачем не дотримано вимог ст.83 ЦПК України щодо подання суду доказів разом з поданням відзиву, не обгрунтовано неможливість їх подання у встановлений законом строк, а тому докази до розгляду судом не приймаються.

За встановлених обставин та визначених відповідно до них правовідносин суд дійшов висновку, що невиконання відповідачем зобов'язання порушує права позивачки, а тому позов слід задовольнити.

Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати у виді сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.12,13,81,83,141,263-265,268 ЦПК України, ст.ст.526,533,610,1046,1047,1049,1051 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) Євро, згідно офіційного курсу Національного Банку України, Євро/гривня, на день платежу.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 704,80 грн. судового збору та 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його отримання.

Повне рішення буде складено 01 жовтня 2018 року.

Суддя: В. Б. Федорончук