Постанова

від 27.12.2018 по справі 595/255/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 595/255/18Головуючий у 1-й інстанції Федорончук В.Б. Провадження № 22-ц/817/346/18 Доповідач - Шевчук Г.М. Категорія - 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2018 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Шевчук Г.М.

суддів - Міщій О. Я., Ткач З. Є.,

з участю секретаря - Сович Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №595/255/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 25 вересня 2018 року, ухваленого суддею Федорончук В.Б., повний текст якого складено 1 жовтня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за неналежне виконання зобов'язання,-

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за неналежне виконання зобов'язання. В обгрунтування вимог посилалась на те, що вона 12 травня 2017 року позичила ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1500 Євро, останній зобов`язання належним чином не виконав, грошові кошти не повернув, тому просила стягнути з ОСОБА_1 Суму боргу за договором позики у розмірі 1500 ( одна тисяча п'ятсот) Євро згідно офіційного курсу Національного Банку України на день платежу.

Рішенням Бучацького районного Тернопільської області від 25 вересня 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) Євро, згідно офіційного курсу Національного Банку України, Євро/гривня, на день платежу.

Стягнуто з ОСОБА_1 з в користь ОСОБА_2 704,80 грн. судового збору та 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вищезазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд помилково не прийняв докази про виконання ним зобов'язання перед відповідачем в повному обсязі та встановивши стягнення у розмірі 1500 Євро порушив вимоги ст.553 ЦПК України.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи.

На підставі викладеного, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути заяву за відсутності учасників справи.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову про стягнення боргу, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин статті 1046, 1047,1049 ЦК України та виходив із того, що надана позивачем розписка є доказом укладення між сторонами договору позики та відповідач не виконав зобов'язання по поверненню боргу.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України (у редакції, чинній на час укладення договору позики) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов'язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Верховний Суд України у справі № 6-79цс14 прийшов до правової позиції про те, що відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Як вбачається із матеріалів справи 12 травня 2017 року між сторонами було укладено договір позики на суму 1500 Євро США, про що було складено розписку, яка підтверджує укладання зазначеного договору. Відповідно до розписки від 12 травня 2017 року ОСОБА_1 зобов'язувався повернути кошти до 13 жовтня 2017 року.

Згідно договору ОСОБА_1 зобов'язаний сплачувати проценти в розмірі 5% місячних від суми позики (або її частини, з урахуванням пп.2.3. Договору) до дня фактичного повернення позики.

У встановлений строк ОСОБА_1 зобов'язання не виконав.

Заборгованість за договором позики складає 1500 Євро.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач посилається в апеляційній скарзі на те, що він повернув позивачу борг в розмірі 1500 Євро, про що свідчить переписка в соціальних мережах, однак суд безпідставно не прийняв дані докази.

Однак, колегія суддів не приймає до уваги ці доводи, оскільки договір позики укладений сторонами в письмовій формі і тому на підтвердження виконання цього договору боржник також повинен надати письмові докази.

Достовірних доказів на підтвердження повернення всієї суми боргу відповідачем не надано, а тому колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду є законним і обгрунтованим.

При поданні згаданих доказів відповідачем не дотримано вимог ст.83 ЦПК України щодо подання суду доказів разом з поданням відзиву, не обгрунтовано неможливість їх подання у встановлений законом строк, а тому суд першої інстанції правомірно їх не прийняв.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді даної справи, які є підставою для безумовного скасування судового рішення.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення ухваленого по даній справі, відсутність підстав до його скасування та залишення без задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 268, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 25 вересня 2018 року залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 2 січня 2019 року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи