ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
02 жовтня 2018 року
справа №818/771/16
адміністративне провадження №К/9901/26755/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року у складі судді Павлічек В.О. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у складі суддів Дюкарева С.В., Жиглій С.П., Перцова Т.С. у справі №818/771/16 за позовом Приватного підприємства Агрофірма Росія до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В :
29 червня 2016 року Приватне підприємство Агрофірма Росія (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 10 травня 2016 року № 0000731814, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3766666 грн. 66 коп. за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 941666 грн. 67 коп., з мотивів безпідставності його прийняття.
04 серпня 2016 року постановою Сумського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року, задоволений позов Підприємства, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 10 травня 2016 року № 0000731814.
Суд першої інстанції задовольняючи позов застосував обмеження, встановлене Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, з посиланням на які дійшов висновку про те, що у податкового органу були відсутні правові підстави для призначення перевірки Підприємства.
Суд апеляційної інстанції висновувався на тому, що позивач відноситься до кола суб'єктів господарювання, на яких поширюються норми пункту 3 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , а тому дії податкового органу (відповідача у справі) з проведення спірної камеральної перевірки є незаконними.
30 грудня 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України та відсутність обмежень щодо проведення камеральних перевірок нормами Податкового кодексу України, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємства відмовити в повному обсязі.
06 березня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених ухвалами цього суду від 12 січня 2017 року та від 14 лютого 2017 року, справа із суду першої інстанції не була витребувана.
21 лютого 2018 року матеріали касаційного провадження К/9901/26755/18 передані до Верховного Суду.
22 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги К/9901/26755/18 прийняті до свого провадження та справу №818/771/16 витребувано з Сумського окружного адміністративного суду.
13 березня 2018 року справа №818/771/16 надійшла до Верховного Суду.
Підприємством заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу до Суду не надано, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Підприємство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 03780211, перебуває на податковому обліку податкового органу, є платником податку на додану вартість з 11 жовтня 1997 року, із спеціальним режимом оподаткування діяльності у сфері сільського господарства з 01 січня 2009 року.
Податковим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності Підприємства з податку на додану вартість за лютий 2016 року, результати якої викладені в акті перевірки від 15 квітня 2016 року №93/18-14-151/03780211 (далі - акт перевірки).
Керівником податкового органу 10 травня 2016 року прийняте податкове повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3766666 грн. 66 коп. за порушення пунктів 209.2, 209.3, 209.15, 209.19 статті 209 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 941666 грн. 67 коп., на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.
Звертаючись з позовом до суду позивач доводив відсутність складу податкових правопорушень, покладених в основу збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням, зміни підстав позову до початку судового розгляду позивач не здійснив, суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті не надали оцінку доводам позивача щодо наявності (або відсутності) складу податкових правопорушень покладених в основу прийняття рішення податковим органом.
Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій висновувалися виключно на тому, позивач відноситься до кола суб'єктів господарювання, на яких поширюються норми пункту 3 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , яким обмежено проведення перевірок у 2015 та 2016 роках, внаслідок чого дії податкового органу з проведення спірної камеральної перевірки є незаконними.
Суд апеляційної інстанції навів висновок про те, що зазначений пункт не є зміною або доповненням до Податкового кодексу України, це положення створює цілком самостійну норму, яка поширюється на всі без винятків контролюючі органи. Винятки встановлено лише по відношенню до рівня доходу підприємств, установ та організацій, які у межах спірних відносин відсутні, з огляду на встановлення того, що позивач у 2015 році мав обсяг доходу менший, ніж 20 мільйонів гривень та відсутність інших підстав для проведення перевірки.
Суд зазначає, що спір між сторонами на стадії касаційного оскарження полягає в оцінці способу встановлення податкового правопорушення.
Застосування штрафу контролюючим органом здійснено згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, яка надає можливість податковому органу застосувати штраф за даними перевірок результатів діяльності платника податків.
Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій в основу застосування штрафу покладений акт камеральної перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться у приміщенні податкового органу виключно на підставі податкових декларацій (розрахунків), поданих платником податків. Об'єктом перевірки за положеннями цього підпункту є серед іншого дані Єдиного реєстру податкових накладних. Саме аналізуючи дані податкових декларацій (розрахунків) та цього реєстру податковий орган встановив порушення формування податкової звітності за січень-лютий 2016 року.
Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості які призвели до заниження або завищення податкового зобов'язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі, тобто перевіряються всі без винятку податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані платником, якого перевіряють.
Камеральна перевірка є одним із способів реалізації контрольної функцій податкового органу, шляхом якої здійснюється систематичний контроль за своєчасністю нарахування та відображення всіх відомостей, які впливають на правильність декларування платником податків.
28 грудня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон №71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи (надалі - Закон N 71-VIII), відповідно до п. 3 Прикінцевих положень якого встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:
- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;
- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
З огляду на аналіз зазначених норм, яким встановлений спеціальний порядок проведення перевірок суб'єктів господарювання за певними умовами, колегія суддів вважає, що у будь-якому випадку запроваджені наведеним Законом обмеження не стосуються камеральних перевірок, які є функцією здійснення повноважень контролюючим органом. Разом з тим, об'єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом.
Враховуючи викладене, Суд погоджується з доводами податкового органу про відсутність обмежень щодо проведення камеральних перевірок, в іншому випадку це б зупинило діяльність податкового органу в частині здійснення контролю.
Суд визнає, що суд не дослідив зібрані у справі докази, порушив норми процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме можливість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення на підставі акту камеральної перевірки, склад податкових правопорушень покладений в основу збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафу, дослідження акту перевірки та доводи наведені позовом, що є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області задовольнити частково.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у справі № 818/771/16 скасувати.
Справу № 818/771/16 направити до Сумського окружного адміністративного суду на новий розгляд.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф.Ханова
Судді: І.А.Гончарова
І.Я.Олендер
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 02.10.2018 |
Оприлюднено | 05.10.2018 |
Номер документу | 76905907 |
Судочинство | Адміністративне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні