Ухвала

від 03.10.2018 по справі 914/1827/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

03.10.2018 р.                                                            Справа№ 914/1827/18

Суддя Господарського суду Львівської області Пазичев В. М., розглянувши матеріали заяви від 01.10.2018 р. за вх. № 1940 Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Галичинна» про забезпечення позову у справі:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Галичина», м. Львів

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу «ФОРЕСТ-ЛЬВІ», м. Львів

про: стягнення заборгованості за договором поставки

Виносячи дану ухвалу, суд виходив з наступного:

01.10.2018 року за вх. № 1940 в канцелярії Господарського суду Львівської області зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Галичина», до Житлово-будівельного кооперативу «ФОРЕСТ-ЛЬВІ» про стягнення заборгованості за договором поставки.

01.10.2018 року за вх. № 1940 представник позивача подав заяву про забезпечення позову у справі № 914/1827/18.

У заяві зазначає, що відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було, б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне віднвлення порушеного права.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.

Відповідно до вимог п. 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 N 16, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Заявник наголошує, що відповідно до вимог ст. 2 ЗУ «Про кооперацію», обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. А отже, єдиною метою обслуговуючого кооперативу є надання послуг своїм членам, при цьому обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального оборот) кооперативу, що ставить під сумнів фінансову спроможність погасити заборгованість та робить неможливим ефективне виконання рішення суду. Також заявник наголошує, що відповідач злісно ухиляється від виконання своїх договірних зобов'язань, тим самим порушуючи принципи добросовісності та справедливості.

Враховуючи більш як піврічне невиконання свого обов'язку по сплаті заборгованості, повне ігнорування претензій позивача, позивач вважає, що співмірним заходом забезпечення позову є накладення арешту на усе рухоме та нерухоме майно, рахунки у банках та інших фінансових установах, включаючи рахунок відповідача № 26000000091293 в ф-я ЛТ «УКРЕКСІМБАНК» м. Львів у розмірі : 118 600 грн. 74 коп..

Разом з тим, відповідно до ст. 136 ГПК України, метою застосування заходів до забезпечення позову є запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду.

Зокрема ч. 1 ст. 137 ГПК передбачено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Таким чином, позивачем не доведено вчинення відповідачем фактичних дій, що можуть унеможливлювати виконання судового рішення щодо погашення заборгованості в разі її наявності. Одночасно, накладення арешту на всі активи відповідача може паралізувати його діяльність, необхідність чого не підтверджується обставинами, що наведені в позовній заяві.

Разом з тим, суд погоджується з тим, що з метою запобігання утрудненню виконання рішення господарського суду слід заборонити відповідачу та іншим особам відчужувати будь-які активи, в тому числі майно та кошти, відповідача в межах суми позовних вимог, а саме: в розмірі 118600 грн. 74 коп.

Отже, керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області, суд,-

ПОСТНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Галичина» від 01.10.2018 р. за вх. № 1940 про забезпечення позову – задовольнити частково.

2. Забезпечити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Галичина», до Житлово-будівельного кооперативу «ФОРЕСТ-ЛЬВІ» про стягнення заборгованості за договором поставки, шляхом заборони відповідачу та іншим особам відчужувати будь-які активи, в тому числі майно та кошти, відповідача в межах суми позовних вимог, а саме: в розмірі 118600 грн. 74 коп.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БМ Галичина» (код ЄДРПОУ 37983754, місце знаходження Львівська обл.., Миколаївський район, с. Дроговиж, вул. Гребля, 35).

Боржник: Житлово-будівельний кооператив «ФОРЕСТ-ЛЬВІ» (код ЄДРПОУ 39679440, місце знаходження: м. Львів, пр. Чорновола, 63)

3. Строк пред'явлення ухвали до примусового виконання – три роки з наступного дня після її прийняття – до 03.10.2021 р.

4. Ухвала набирає законної сили у відповідності до ч. 2 ст. 235 ГПК України, а саме 03.10.2018 р.

5. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя                                                                                 Пазичев В.М.