Рішення

від 15.11.2018 по справі 914/1827/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2018 Справа №914/1827/18

Господарський суд Львівської області в особі судді Пазичева В.М., розглянувши позовні матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Галичина» , м. Львів

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу «ФОРЕСТ-ЛЬВІВ» , м. Львів

про: стягнення заборгованості за договором поставки

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Вашкевич Н.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 24.09.18 року.

від відповідача: не з'явився.

Суд встановив: 01.10.2018 року за вх. № 1940 в канцелярії Господарського суду Львівської області зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Галичина» , до Житлово-будівельного кооперативу «ФОРЕСТ-ЛЬВІВ» про стягнення заборгованості за договором поставки.

01.10.2018 року за вх. № 1940 представник позивача подав заяву про забезпечення позову у справі № 914/1827/18.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.10.2018 року, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Галичина» від 01.10.2018 р. за вх. № 1940 про забезпечення позову - задоволено частково. Забезпечено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Галичина» , до Житлово-будівельного кооперативу «ФОРЕСТ-ЛЬВІВ» про стягнення заборгованості за договором поставки, шляхом заборони відповідачу та іншим особам відчужувати будь-які активи, в тому числі майно та кошти, відповідача в межах суми позовних вимог, а саме: в розмірі 118600 грн. 74 коп.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.10.2018 року відкрито провадження у справі і призначено підготовче засідання на 25.10.2018 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.10.2018 року, підготовче засідання відкладено на 30.10.2018 року, у зв'язку із відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.10.2018 року, підготовче засідання відкладено на 05.11.2018 року, у зв'язку із відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.11.2018 року, підготовче засідання закрито, справа призначена до судового розгляду по суті на 15.11.2018 року.

Позивач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 03.10.2018 року, про відкладення підготовчого засідання від 25.10.2018 року, від 30.10.2018 року, від 05.11.2018 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Відповідач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 03.10.2018 року, про відкладення підготовчого засідання від 25.10.2018 року, від 30.10.2018 року, від 05.11.2018 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуті на адресу суду, що знаходяться у матеріалах справи, а явка якого була визнана судом обов'язковою.

Відповідно до ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

Відповідно до ст. 240 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 15.11.2018 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

У позовній заяві позивач зазначає, що 16 листопада 2015 р. між позивачем та відповідачем укладено Договір купівлі продажу № 91 (надалі за текстом - Договір)

Згідно п. 1.1. Договору, Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти й оплатити цемент та інші будівельні матеріали (надалі іменується - Товар) у кількості, асортименті, терміни поставки і за ціною, відповідно до умов даногоДоговору та додатково погоджених Специфікацій, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до Специфікації № 1 від 16 листопада 2015 року, Продавець зобов'язувався поставити товар Портландцемент М500 тарований.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 267 ГК України, строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до вимог п. 2.4. Договору, поставка товару здійснюсться Продавцем протягом наступного дня з моменту отримання заявки на одержання товару.

Відповідно до вимог п. 3.1. Договору, поставка Товару здійснюється автотранспортом.

Згідно із приписами ч. ч. 1, 3 ст. 268 ГК України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів, остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

Позивач зазначає, що відповідно до вимог п. 2.2. Договору, приймання Товару по якості й кількості здійснюється відповідно до ДСТУ і діючих інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості і якості, затверджених постановою Держарбітражу від 15 червня 1965 року П-6 та від 25 квітня 1966 року П-7, з наступними доповненнями і змінами.

Згідно із приписами п. 2.3. Договору, Товар вважається зданим Продавцем і прийнятим Покупцем: по якості - згідно документа про якість; по кількості - відповідно до ваги, зазначеній у накладній - відвантаження автомобілями.

Згідно із ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема, шляхом маркування.

Так, позивач стверджує, що на виконання умов Договору та вимог закону Покупець передав, а Продавець прийняв Товар зазначений у Специфікації, що підтверджується наступними видатковими накладними: від 03.03.2016 р. № 0303/116, від 11.03.2018 р. № 1103/121 та від 25.03.2016 р. № 2503/113 в розмірі 99960,00 грн.

Відповідно до вимог п. 4.2 Договору, оплата Покупцем за Товар проводиться коштами на умовах 100% попередньої оплати на поточний рахунок Продавця. До окремих поставок умова попереднього погодження з Продавцем, можливе відтермінування оплати Товару до 15-ти календарних днів з моменту відвантаження, Сторонами було обумовлено відтермінування поставки Товару на строк у 13-ти календарних днів з моменту відвантаження.

Однак, покупець не виконав свого обов'язку по оплаті товару, внаслідок чого утворилася заборгованість по поставці товару за видатковими накладними: від 03.03.2016 р. № 0303/116, від 11.03.2018 р. № 1103/121 та від 25.03.2016 р. № 2503/113. в розмірі 99960.00 грн.

Окрім цього, позивач наголошує, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає: за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Згідно з статтею 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми боргу.

За твердженням позивача, 3 відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов'язання станом на 24.09.2018 року становлять 1449 грн. 51 коп. Інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання станом на 24.09.2018 року становлять 705 грн. 84 коп.

Відповідно до вимог п. 5.2. Договору, у випадку порушення Покупцем термінів оплати, згідно умов даного Договору, він сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від несплаченої суми за кожен день протермінування.

Позивач стверджує, що загальна сума штрафних санкцій по пені станом на 24.09.2018 року становлять 16 485 грн. 39 коп.

А тому, загальна сума заборгованості із штрафними санкціями по Договору становить 118 600 грн. 74 коп.

Відповідач вимог суду не виконав, відзиву на позовну заяву не подав, явку представника в судове засідання не забезпечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Суд встановив, що 16 листопада 2015 р. між позивачем та відповідачем укладено Договір купівлі продажу № 91 (надалі за текстом - Договір)

Згідно п. 1.1. Договору, Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти й оплатити цемент та інші будівельні матеріали (надалі іменується Товар) у кількості, асортименті, терміни поставки і за ціною, відповідно до умов даного Договору та додатково погоджених Специфікацій, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно положень ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих, довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до Специфікації № 1 від 16 листопада 2015 року, Продавець зобов'язувався поставити товар Портландцемент М500 тарований.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 267 ГК України, строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до вимог п. 2.4. Договору, поставка товару здійснюється Продавцем протягом наступного дня з моменту отримання заявки на одержання товару.

Відповідно до вимог п. 3.1. Договору, поставка Товару здійснюється автотранспортом.

Згідно із приписами ч. ч. 1, 3 ст. 268 ГК України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

Відповідно до вимог п. 2.2. Договору, приймання Товару по якості й кількості здійснюється відповідно до ДСТУ і діючих інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості і якості, затверджених постановою Держарбітражу від 15 червня 1965 року П-6 та від 25 квітня 1966 року П-7, з наступними доповненнями і змінами.

Згідно із приписами п. 2.3. Договору, Товар вважається зданим Продавцем і прийнятим Покупцем: по якості - згідно документа про якість; по кількості - відповідно до ваги, зазначеній у накладній - відвантаження автомобілями.

Згідно із ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема, шляхом маркування.

Так, на виконання умов Договору та вимог закону Покупець передав, а Продавець прийняв Товар зазначений у Специфікації, що підтверджується наступними видатковими накладними: від 03.03.2016 р. № 0303/116, від 11.03.2018 р. № 1103/121 та від 25.03.2016 р. № 2503/113 в розмірі 99960,00 грн.

Відповідно до вимог п. 4.2 Договору, оплата Покупцем за Товар проводиться коштами на умовах 100% попередньої оплати на поточний рахунок Продавця. До окремих поставок шумова попереднього погодження з Продавцем, можливе відтермінування оплати Товару до 15-ти календарних днів з моменту відвантаження, Сторонами було обумовлено відтермінування поставки Товару на строк у 13-ти календарних днів з моменту відвантаження.

Однак, покупець не виконав свого обов'язку по оплаті товару, внаслідок чого утворилася заборгованість по поставці товару за видатковими накладними: від 03.03.2016 р. № 0303/116, від 11.03.2018 р. № 1103/121 та від 25.03.2016 р. № 2503/113. в розмірі 99960,00 грн.

Окрім цього, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає: за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Згідно з статтею 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми боргу.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (надалі - Постанови), грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати під боржника виконання його обов'язку.

3 відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов'язання станом на 24.09.2018 року становлять 1449 грн. 51 коп., а інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання станом на 24.09.2018 року становлять 705 грн. 84 коп.

Відповідно до вимог п. 5.2. Договору, у випадку порушення Покупцем термінів оплати, згідно умов даного Договору, він сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від несплаченої суми за кожен день протермінування.

Загальна сума штрафних санкцій по пені станом на 24.09.2018 року становлять 16 485 грн. 39 коп.

А тому, загальна сума заборгованості зі штрафними санкціями по Договору становить 118 600 грн. 74 коп.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем позовні вимоги не спростовані, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Галичина» , до Житлово-будівельного кооперативу «ФОРЕСТ-ЛЬВІВ» про стягнення заборгованості за договором поставки є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 825 від 24.09.2018 року на суму 1779,01 грн. про сплату судового збору.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд, - ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу ФОРЕСТ-ЛЬВІВ (79058, м. Львів, пр. В. Чорновола, 63, код ЄДРПОУ 39679440) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БМ ГАЛИЧИНА (80100, Львівська обл., Миколаївський Р-н, с. Дроговиж, вул. Гребля, 35, код ЄДРПОУ 37983754) заборгованість в розмірі 118600 (сто вісімнадцять тисяч шістсот) грн. 74 коп.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу ФОРЕСТ-ЛЬВІВ (79058, м. Львів, пр. В. Чорновола, 63, код ЄДРПОУ 39679440) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БМ ГАЛИЧИНА (80100, Львівська обл., Миколаївський Р-н, с. Дроговиж, вул. Гребля, 35, код ЄДРПОУ 37983754) суму судових витрат в розмірі 1779 (одна тисяча сімсот сімдесят девять) грн. 01 коп.

4. Наказ видати, в порядку ст. 327 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.11.2018 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку ст. 256 ГПК України.

Суддя Пазичев В.М.