Рішення

від 03.10.2018 по справі 759/9617/17

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/9617/17

пр. № 2/759/1519/18

03 жовтня 2018 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді -Величко Т.О.

при секретарі - Забелі А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за основним позовом заступника керівника Київської місцевої прокуратури №8 ,в інтересах держави, в особі Київської міської ради до ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки, та зустрічним позовом ОСОБА_2 дозаступника керівника Київської місцевої прокуратури №8 ,в інтересах держави, в особі Київської міської ради , треті особи без самстійних вимог: Київська міська рада про визнання права власності

в с т а н о в и в:

Позивач за основним позовом, заступник керівника Київської місцевої прокуратури №8 ,в інтересах держави, в особі Київської міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки, 26.06.2017 року ( а.с.1-8).

15.12.2017 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно п.п.9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу

Згідно позовної заяви (ЦПК 15.12.2017 року ), (а.с.98-107), що є предметом розгляду в обгрунтування заявлених позовних вимог вказував, що рішенням Київської міської ради № 846/1902 від 09.07.2009 ОСОБА_3 надано у приватну власність земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 площею 0,1 та для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2. На виконання вказаного рішення ОСОБА_3 видано Державний акт серії НОМЕР_3 на право власності на земельну ділянку, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 17.06.2010 за№ 05-7-03783.

Вказував, що як стало відомо позивачу право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю АРТОНУС СІСТЕМ , на підставі Протоколу, серія та номер 2 від 28.12.2016 та Акту прийому передачі б/н від 29.12.2016. Відповідно до вказаних документів ОСОБА_3 став учасником ТОВ АРТОНУС СІСТЕМ та вніс до статутного капіталу Товариства нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 0,1га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_2 вартістю 40 200грн.

Вказував, що 01.02.2017 між ТОВ АРТОНУС СІСТЕМ (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки. Вказаний правочин учинено за 100 000грн. Зазначений Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. 01.02.2017 та зареєстровано в реєстрі за № 678.

Позивач вказував, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03.12.2014

року задоволено позов прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави. Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради № 846/1902 від 09.07.2009 Про передачу громадянину ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 . Визнано недійсним Державний акт серії НОМЕР_3 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,1га, розташовану по АДРЕСА_2 з цільовим призначенням: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, виданий на ім'я ОСОБА_3 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 18.06.2010 та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 05-7-03783, на підставі рішення Київської міської ради № 846/1902 від 09.07.2009. Зобов'язано ОСОБА_3 повернути на користь Київської міської ради земельну ділянку по АДРЕСА_2 загальною площею 0,1га, кадастровий номер НОМЕР_2, до вказних обставин просив суд застосувати вимоги ч.4 ст.82 ЦПК України,що свідчить про подальшу недійсність правочинів щодо відчуження спірної земельної ділянки, а саме включення її до статутного капіталу ТОВ "АРТОНУС СІСТЕМ" та ОСОБА_2 Таким чином незаконність вибуття земельної ділянки з власності територіальної громади міста Києва та подальше відчуження земельної ділянки встановлено судом та не підлягає доказуванню відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

Позивач вказував, що згідно запису про право власності № 18434583 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 30.12.2016 проведено реєстрацію права приватної власності за ТОВ АРТОНУС СІСТЕМ на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,1га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на підставі наданих заявником документів, а саме: Протоколу № 2, виданого 28.12.2016 ТОВ АРТОНУС СІСТЕМ , Акту приймання-передачі майна б/н, виданого 29.12.2016 ТОВ АРТОНУС СІСТЕМ .Згідно вказаних протоколу та акту ОСОБА_3 внесено до статутного капіталу товариства нерухоме майно (земельну ділянку), вартість якої складає 40200,00 грн. Після чого Статутний капітал товариства складає 160800,0 грн. та розподілився наступним чином:частка ОСОБА_3 складатиме 40 225,0 грн., що становить 25% статутного капіталу Товариства;частка ОСОБА_7 складатиме 40 225,0 грн., що становить 25% статутного капіталу Товариства;частка ОСОБА_8 складатиме 40 225,0 грн., що становить 25% статутного капіталу Товариства;частка ОСОБА_9 складатиме 40 225,0 грн., що становить 25% статутного капіталу Товариства, тобто спірне майно було внесено до статутного капіталу ТОВ АРТОНУС СІСТЕМ його учасником ОСОБА_3 в обмін на корпоративні права товариства в розмірі 25%.

Позивач вказував, що рішення Київської міської ради та Державний акт про право власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку було визнано недійсними, право власності територіальної громади на згадане майно не припинялося, а відповідно ОСОБА_3, TOB АРТОНУС СІСТЕМ та ОСОБА_2 не набули його, а тому посилаючись на вимоги ст. ст.236, 330,388 ЦК України, ст.152 ЗК України просить суд позов задовольнити, оскільки спірна земельна ділянку площею 0,1га, що розташована по АДРЕСА_2 належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва - виключно Київська міська рада має право розпоряджатись нею.

В судовому засіданні представник Київської місцевої прокуратури №8 підтримала заявлені позовні вимоги, докази які надані суду, як обгрунтування заявлених позовних вимог та просила суд позов задовльнити, вазувала, що їй відомо що спірну земельну ділянку ОСОБА_3 добровільно передав Київській міській раді, але коли їй не відомо та акту про передачу вона не має.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2, проти позову заперечував, відповідач у відзиві на основний позов (а.с.116-122) вказувала, що про рішення суду щодо зобов"язання повернути земельну ділянку дізналася, коли отриимала позов у цій справі, що ОСОБА_3 став учасником ТОВ "АРТОНУС СІСТЕМ" та вніс вказану ділянку до статутного капіталу. Вказувала, що побачила оголошення про продаж земельної діянки в інтернеті та вирішила її придбати, що їй не було відомо про рішення суду, вказувала, що набула земельну ділянку у спосіб передбачений законом на підставі Договру-купівлі продажу від 01.02.2017 року,та на час купівлі вказана земельна ділянка під забороною відчуження не перебувала, а тому просить у задоволенні основного позову відмовити, та пред"явила зустрічний позов.

В судовому засіданні представник позивача за основним позовом надав відповідь на відзив відповідача (а.с.145-149) вказували, що факт протиправності дій ОСОБА_3, встановленго рішенням суду та визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну діялянку на ім"я ОСОБА_3 серія НОМЕР_3, виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 18.06.2010 року, свідчить про недійсність правочинів щодо відчуження земельної ділянки, а саме включення її до статутного капіталу ТОВ "Артонус Сістем" та подальшого відчуження на користь ОСОБА_2

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2, в обгрунтування заявленого зустрічного позову (а.с.86-89) вказувала,що дане рішення вона дізналась лише із позовної заяви Позивача і додатків доданих до неї. Що позивач та Київська міська рада не проконтролювали після набрання рішенням законної сили порядок його виконання та подальшу долю даної ділянки, що ОСОБА_3 згідно Протоколу від 28.12.2016 року та Акту прийому передачі б\н від 29.12.2016 року став учасником ТОВ АРТОНУС СІСТЕМ , що спірна земельна ділянка передана до статутного капіталу. Вказувала, що після огляду спірної земельної ділянки звернулась до приватного нотаріуса Стрельченко О.В., яка також перевірила по всім реєстрам дану земельну ділянку, тільки після чого оформила договір купівлі продажу даної земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_4 ділянка АДРЕСА_2 та зареєструвала її в реєстрі за № 678. Вказувала, що подальшому стала з братом придбавати будматеріали: цеглу, деревину, цемент, металеву огорожу бетонні блоки.

Позивач за зустрічним позовом вказувала, що вважає себе добросовісним покупцем даної земельної ділянки і не повинна нести відповідальність за чужі помилки. Вказувала, що Договір купівлі продажу даної земельної ділянки укладений нею з ТОВ АРТОНУС СІСТЕМ не оскаржений в судовому порядку і не визнаний недійсним. Вказувала,що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03.12.2014 року відповідач Київська міська рада позов не визнала. Твердження, що дана земельна ділянка віднесена до рекреаційної зони, не вірна,т ому що всі рядом земельні ділянки передані в власність іншим користувачам таким же чином, як і ОСОБА_3, та земельні ділянки, що знаходяться поряд Позивач не витребує. Позивач вказувала, що згідно приписів п.10 Постанови Пленкмк Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 6.11.2009 року № 9 відповідно до частини п'ятої ст.12 ЦК України, добросовісність набувача преємується, якщо судом буде встановлено, що набувач не знав чи не міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчуджувати майно. Згідно вимог ст.388 ЦК України, витребування майна у набувача може мати місце тільки, якщо майно:було загублено власником, було викрадено у власника, або вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Позивач за зустрічним позовом вказувла, що спірна земельна ділянка була гр. ОСОБА_3 не викрадена у власника, ця земельна ділянка не була загублена і перейшла до ОСОБА_3 за добровільним Рішенням Київської міської ради, яке приймається виключно на сесії даної ради шляхом голосування депутатів. Позивач вказує, що вважає придбала земельну ділянку законним шляхом, яка законним шляхом і була надана попереднім власникам. За вимогами ч.З ст.390 ЦК України, добросовісний набувач має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснення ним з часу з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.

Позивач за зустрічним позовом з посиланням на вимоги ст.392 ЦК України, вказує, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати ним документів, який засвідчує його право власності, адже згідно із ст.373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України.

В судовому засіданні представник позивача за зустрічним позовом зустрічний позов підтримав та посив його задовольнити, у задоволенні основного позову просив відмовити.

Представник відповідача за зустрічним позовом проти позову заперечував, просив відмовти у задоволенні основого позову, з підстав його необгрунтованості.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Київська міська рада у судове засідання свого уповноваженого представника не направили.

Суд заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази подані позивачами за основним та зустрічним позовом, в обгрунтування заявлених позовних вимог, відзиви на основий та зустрічий позов та відповіді, оглянувши у судовому засіданні матеріали цивільної справи № 759/2371/14 встановив наступне.

Судом встановлено, що згідно рішення Київської міської Ради №846/1902 від 09.07.2009 року "Про передачі громадянину ОСОБА_3 у приватну власність передано земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2, та видано Державний Акт на право власності на вказану земельну ділянку 18.06.2010 року, про що здійснено запис в Книзі реєстрації актів на право власності на землю та на право постійного корстування землею,договорів оренди земля за №09-7- 03783, серіяНОМЕР_3.

Судом встановлено, що як вбачається із матеріалів цивільної справи № 759/2888/14,яку оглянуто у судовому засіданні за позовом Прокурора Святошинського району м.Києва до Київської міської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, в судовому засіданні в день ухвалення рішення суду 03.12.2014 року був присутній представник позивача та представник відповідача Київської міської ради, відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні був відсутній.

Судом встановлено, шо згідно рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03.12.2014 року визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради № 846/1902 від 09.07.2009 Про передачу громадянину ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 . Визнано недійсним Державний акт серії НОМЕР_3 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,1га, розташовану по АДРЕСА_2 з цільовим призначенням: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, виданий на ім'я ОСОБА_3 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 18.06.2010 та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 05-7-03783, на підставі рішення Київської міської ради № 846/1902 від 09.07.2009. Зобов'язано ОСОБА_3 повернути на користь Київської міської ради земельну ділянку по АДРЕСА_2 загальною площею 0,1га, кадастровий номер НОМЕР_2 ( а.с.32-36).

Судом встановлено, що вказане рішення набрало законної сили 14.12.2014 року. Судом встановлено, що з 03.12.2014 року до 03.03.2017 року, позивач не звертався до суду із заявою про видачу виконавчого листа, як пояснив представник позивача у цій справі, що гр. ОСОБА_3 у добровільному порядку передав спірну земельну ділянку Київській міській раді, але докази про це суду не надала, та не повідомила про підстави звільнення від доказування.

Судом встановлено, що позивач у справі № 759/2888/14 звернувся до Святошинського районнго суду м. Києва , а саме заступник керівника місцевої прокуратури С.Дем"янець заявою від 28.02.2017 року №14к, яка зареєстрована в канцелярії Святошинського районного суду м. Києва 03.03.2017 року про видачу виконавчого листа по справі, який отримав представник позивача 15.03.2017 року.

Судом встановлено, що під час розгляду справи позивач у справі № 759/2888/14 не просив суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну діянку та заборону ОСОБА_3 проводити будь-які дії щодо відчуження вказаної земельної ділянки.

Судом встановолено, що позивач вказує у позові, що виконавчий лист перебуває на виконанні в Святошинському районному відділі державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції, при цьому не вказує коли його було пред"явлено до виконання, доказів про наявність виконавчого провадження суду не надав.

Судом встановлено, що після набрання рішенням законної сили по справі №759/2888/14 , з 14.12.2014 року по теперішній час право власності або право користування зареєстровано на спірну земельну ділянку по АДРЕСА_2 загальною площею 0,1га, кадастровий номер НОМЕР_2 за Київською міською радою не було, її правовой статус не визначався. Позивач не подав до суду докази, що спірна земельна ділянка до надання її ОСОБА_3 в 2009 році належала на праві власності територіальній громаді, в особі Київської міської ради.

Відповідно до ст. 116 ЗК України Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.2. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.3. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.4. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.5. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно до ст. 125 ЗК України Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Судом встановлено, що внаслідок відсутності у судовому засіданні 03.12.2014 року гр. ОСОБА_3 під час розгляду спрви №759/2888/14, відсутності доказів про отримання им чи поверненя без вручення копії рішення суду, бездіяльності посадових осіб Київської міської ради та Прокуратури Святошинського району м. Києва та у подальшиу її правонаступника Київської місцевої прокуратури №8, які не вжили заходів забезпечення позову щодо спірної земельної ділянки під час судового розгляду та на стадії виконання рішення суду, не цікавилася виконанням рішення суду у примусовому порядку з 14.12.2014 року по 03.03.2017 року, гр.ОСОБА_3 згідно Протоколу від 28.12.2016 року Акту прийому передачі б\н від 29.12.2016 року став учасником ТОВ АРТНОУС СІСТЕМ , те безперешкодно передав спірну земельну ділянку до статутного капіталу, та зареєстровано в Державному реєстрі нерухомого майна 30.12.2016 року за №18434583.

Судом встановлено, що внаслідок бездіяльності посадових осіб Київської міської ради та Прокуратури Святошинського району м. Києва та у подальшиу її правонаступника Київської місцевої прокуратури №8, з часу набрання рішенням законної сили 14.12.2014 року по грудень 2016 року, не цікавилися долею спірної земельної ділянки, будь-якиї дій щодо повернення її попередньому влансику або користувачу не здійснювали, таких доказів до справи не подали.

Судом встановлено, що ТОВ ""АРТОНУС СІСТЕМ", код ЄДРПОУ 39813975 провів відчуження спірної земельної ділянки по АДРЕСА_2 загальною площею 0,1га, кадастровий номер НОМЕР_2, шляхом її продажу згідно договору купівлі-продажду від 01.02.2017 року ( а.с.12-13) на користь відповідача ОСОБА_2, вказний договір купівлі-продажу, зареєстрований в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 01.02.2017 року за №18804259.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть, якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Судом встановлено, що дійсно згідно рішення Святошинського районного уду м. Києва від 03.12.2014 року скасовано рішення Київської міської ради № 846/1902 від 09.07.2009 Про передачу громадянину ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 . Визнано недійсним Державний акт серії НОМЕР_3 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,1га, розташовану по АДРЕСА_2 з цільовим призначенням: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, виданий на ім'я ОСОБА_3 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 18.06.2010 та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 05-7-03783, на підставі рішення Київської міської ради № 846/1902 від 09.07.2009. Зобов'язано ОСОБА_3 повернути на користь Київської міської ради земельну ділянку по АДРЕСА_2 загальною площею 0,1га, кадастровий номер НОМЕР_2.

Судом встановлено, що представник позивача, прокурор Волинська А.М. у судовому засіданні, пояснила що гр. ОСОБА_3 в добровліьному порядку передав Київській міській раді по акту спірну земельну ділянку, доказів про зазначене суду не надала.

Судом встановлено, що позивач не надав суду доказів, про цільове призначення спірної земельної ділянки станом на день розгляду справи.

Згідно зі ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

При цьому за змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Судом встанволено, що позивач та Київська міська рада знали про існування рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03.12.2014 року, були присутні у судовому засіданні, не вжили заходів щодо збереження майна, позивач у справі, звернувся до Святошинського районного суду м. Києва лише 03.03.2017 року про видачу виконавчого листа, доказів про його пред"явлення до виконання суду не надали, а тому суд вважає, що спірна земельна ділянка вибула з володіння Київської міської ради з їх волі, оскільки останні не вчинити жодних дій, щодо виконання вказаного рішення суду та збереження майна з 14.12.2014 року з часу набрання рішенням законної сили до 03.03.2017 року часу звернення до суду за виконавчим листом.

Волевиявлення органу місцевого самоврядування як власника земельної ділянки відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України здійснюється у формі рішення, яке повинно відповідати чинному законодавству, і лише реалізується шляхом отримання документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації.

Відповідно до п. 10 постанови Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

В узагальненні практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними (Верховний Суд України, 2008 рік) зазначено, що якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та (або) про застосування наслідків недійсності правочину має пред'являтися тоді, коли майно залишається у набувача. Тобто якщо вчинений один правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде визнання правочину недійсним. Якщо ж набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно звертатися з віндикаційним позовом.Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Судом встановлено, що позивач та Київська міська рада не зверталися до суду із позовом про визнання недійсним Протоколу ( рішення) від 28.12.2016 року та Акту прийому передачі б\н від 29.12.2016 року, згідно якого ОСОБА_3, як учасник ТОВ АРТОНУС СІСТЕМ , передав спірну земельну ділянку до статутного капіталу, та зареєстровано в Державному реєстрі нерухомого майна 30.12.2016 року за №18434583. Дії державного реєстратора у судовому порядку не оскаржували.

Згідно зі статтею 41 Конституції України та пункту 2 частини 1 статті З,статті 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав від 07.02.2014 №5 набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника. До вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК) відносяться, зокрема, такі випадки, як вчинення правочину під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною, тобто у всіх випадках, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця). Набувач не може бути визнаний добросовісним, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване не за відчужувачем або у цьому реєстрі був запис про судовий спір відносно цього майна (обтяження). Водночас запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача не є безспірним доказом добросовісності набувача. Відповідач може бути визнаний добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений при відсутності у продавця права на відчуження. Власник має право спростувати заперечення набувача про його добросовісність, довівши, що під час вчинення правочину набувач повинен був засумніватися у праві відчужувача на відчуження майна.

Судом встановолено, що перший правочин щодо переходу права власності на спірну земельну ділянку Протоколу ( рішення) від 28.12.2016 року та Акту прийому передачі б\н від 29.12.2016 року, згідно якого ОСОБА_3 як учасник ТОВ АРТОНУС СІСТЕМ" , передав спірну земельну ділянку до статутного капіталу, та зареєстровано в Державному реєстрі нерухомого майна 30.12.2016 року за №18434583 та дії державного реєстратора у судовому порядку власник земельної ділянки або прокурор не оскаржував, запис про обтяження цієї земельної ділянки вчинений за заявою власника не був, відомості про судовий спір були відсутні, тобто у ТОВ АРТОНУС СІСТЕМ" ,було право на відчуження спірної земельної ділянки відповідачу ОСОБА_2

Судом встановлено, що власник земельної ділянки, позивач у справі не надав доказу суду та не повідомив про підстави звільнення від доказування у порядку ст. 82 ЦПК України, що відповідач з яких то причин мала сумніватися і законності укладення Договору купівлі продажу спірної земельної ділянки та прав відчужувача на спірону земелну ділянку, оскільки судом встановлено, що земельна ділянка вибула із володіння власника з його волі, заборон встановлено не було, рішення про перехід права вланості від ОСОБА_3 до ТОВ АРТОНУС СІСТЕМ та дії державного реєстратора власником земельної ділянки не оскаржувались, заборони не встановлювались.

Правова позиція Європейського суду з прав людини щодо цього питання викладена в рішеннях: Стреч проти Сполученого Королівства , Рисовський проти України та ін., яка полягає в тому що: Особа, на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати , що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинне змінювати відносин прав власності, які виникли внаслідок дій органу влади .

Відповідно до ст. 328 ЦК України Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З огляду на встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що основний позов задоволенню не підлягає, оскільки спірна земельна ділянка по АДРЕСА_2 загальною площею 0,1га, кадастровий номер НОМЕР_2 вибула із володіня Київської міської ради з їх власної волі, які не вжили заходи протягом 2014-2017 років щодо її збереження, не оскаржували перший перехід права власності на спірну земельну ділянку від гр.ОСОБА_3 до ТОВ АРТОНУС СІСТЕМ , дії реєстратора також не оскаржували, заборони не встановлювались. такі дії також не вживали органи прокуратури.

З огляду на встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що зустрічний позов підлягає задоволенню, оскільки позивач та Київська міська рада не довели належними, домустими та достатніми доказами, та не повідомили про підстави звільнення від доказування,не спростували заперечення набувача про його добросовісність, не довели, що під час вчинення правочину набувач повинен був засумніватися у праві відчужувача на відчуження майна.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача за зустрічним позовом необхідно стягнути судові витрати понесені позивачем за зустрічним позовом у розмірі 1000,00 грн.

Керуючись ст.3,10-13,76-83,141,258,259,263-268,273ЦПК України, ст.ст. 321,388,392 ЦК Українги, ст. 115,125 ЗК України, суд

УХВАЛИВ :

У задовленні основного позову заступника керівника Київської місцевої прокуратури №8 ,в інтересах держави, в особі Київської міської ради до ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до заступника керівника Київської місцевої прокуратури №8 ,в інтересах держави, в особі Київської міської ради , треті особи без самстійних вимог: Київська міська рада про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,1га, яка розташована по АДРЕСА_2.

Стягнути з місцевого бюджету м. Києва на користь ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, зарєстрованої за адресою АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 у розмірі 1000 (одна тисяча) грн.00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 30 днів з часу проголошення.

Суддя Т.О. Величко