Постанова

від 23.01.2019 по справі 759/9617/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/9617/17

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/352/2019

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019року м. Київ

колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого Болотова Є.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Музичко С.Г.,

при секретарі Щербенко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 8 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 8 в інтересах держави в особі Київської міської ради, треті особи: Київська міська рада, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу СтельченкоОлена Володимирівна, про визнання права власності,

за апеляційною скаргою заступника прокурора міста Києва на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Величко Т.О., -

встановила:

У червні 2017 року заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 8 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся із даним позовом.

Просив витребувати у ОСОБА_1 на користь Київської міської ради земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_4, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Позов обґрунтований тим, що на підставі рішення Київської міської ради № 846/1902 від 09 липня 2009 року ОСОБА_3 видано державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_4 площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

У подальшому право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ТОВ Артонус Сістем , на підставі Протоколу та Акту прийому-передачі від 29 грудня 2016 року.

01 лютого 2017 року між ТОВ Артонус Сістем та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки.

Разом з тим, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради № 846/1902 від 09 липня 2009 року; визнано недійсним Державний акт НОМЕР_3 на право власності на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_4, виданий ОСОБА_3; зобов'язано ОСОБА_3 повернути на користь Київської міської ради земельну ділянку.

Враховуючи факт визнання протиправним рішення Київської міської ради № 846/1902 від 09 липня 2009 року та визнання недійсним Державного акту НОМЕР_3, прокурор вважав, що подальші правочини щодо відчуження спірної земельної ділянки є недійсними.

З урахуванням наведеного просив витребувати спірне майно від ОСОБА_1 на підставі ст. 388 ЦК України на користь Київської міської ради як розпорядника майна територіальної громади м. Києва, яка є дійсним власником майна.

В ході розгляду справи ОСОБА_1 подала зустрічний позов, в якому просила визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_4, АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що вона є добросовісним набувачем спірного майна, земельну ділянку вона придбала законним шляхом. Крім того договір купівлі-продажу, укладений між нею та ТОВ Артонус Сістем не оскаржений в судовому порядку і не визнаний недійсним.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2018 року у задоволенні позову заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 8 до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 8 в інтересах держави в особі Київської міської ради, треті особи: Київська міська рада, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу СтельченкоОлена Володимирівна, про визнання права власності задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_5, площею 0,1 га, яка розташована по АДРЕСА_1

Проведено розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі заступник прокурора міста Києва просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 8 в інтересах держави в особі Київської міської ради, та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

В судовому засіданні прокурор вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник ОСОБА_1 проти апеляційної скарги заперечив.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлені належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову прокуратури, суд першої інстанції виходив із того, що спірна земельна ділянка вибула з володіння Київської міської ради з їх волі, оскільки останні не вчинили жодних дій щодо належного виконання рішення від 14 грудня 2014 року. Крім того суд зазначив, що позивач та Київська міська рада не звертались до суду із позовом про визнання недійсним Протоколу (рішення) від 28 грудня 2016 року та акту прийому-передачі від 29 грудня 2016 року, дії державного реєстратора не оскаржували, а відтак у ТОВ Артонус Сістем було право на відчуження земельної ділянки ОСОБА_1

Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не спростував заперечення набувача про його добросовісність.

З такими висновками суду погодитись не можна.

Встановлено, що рішенням Київської міської ради № 846/1902 від 09 липня 2009 року передано ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_4 площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

На виконання рішення ОСОБА_3 видано державний акт НОМЕР_6 на право власності на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_4 площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради № 846/1902 від 09 липня 2009 року Про передачу громадянину ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 . Визнано недійсним державний акт НОМЕР_7 на право власності на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_4 площею 0,1 га, розташовану по АДРЕСА_1, виданий ОСОБА_3 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 18 червня 2010 року, та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 05-7-03783, на підставі рішення Київської міської ради № 846/1902 від 09 липня 2009 року. Зобов'язано ОСОБА_3 повернути на користь Київської міської ради земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_4 площею 0,1 га, розташовану по АДРЕСА_1.

На підставі протоколу від 28 грудня 2016 року № 2 та акту прийому-передачі б/н від 29 грудня 2016 року ОСОБА_3 став учасником ТОВ Артонус Сістем , та передав до статутного капіталу товариства земельну ділянку площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

01 лютого 2017 року між ТОВ Артонус Сістем та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки.

Обґрунтовуючи позов, прокуратура зазначила, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради про передачу у приватну власність ОСОБА_3 спірної земельної ділянки, визнано недійсним державний акт на право власності, та зобов'язано ОСОБА_3 повернути на користь Київської міської ради земельну ділянку. Відтак, на підставі ст. 388 ЦК України спірна земельна ділянка підлягає витребуванню від ОСОБА_1

Відповідно до положень ст. 387 ЦК України власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Норма статті 388 ЦК України може застосовуватися як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

Так, рішення Київської міської ради як представницького органу територіальної громади міста Києва № 846/1902 від 09 липня 2009 року Про передачу громадянину ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 було скасовано, а державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_3 на підставі вказаного рішення, був визнаний недійсним.

Відтак не можна вважати, що приймаючи зазначене рішення, Київська міська рада діяла з волі та в інтересах територіальної громади.

Таким чином спірна земельна ділянка була відчужена поза волею її власника - територіальної громади міста Києва, а відтак наявні передбачені ст. 388 ЦК України правові підстави для витребування цієї ділянки на користь позивача.

Протилежний висновок суду є помилковим.

Посилання ОСОБА_1 на пропущення позивачем строку позовної давності колегія суддів не приймає з огляду на наступне.

Територіальна громада міста Києва як власник спірної земельної ділянки набула права вимоги з часу набрання законної сили рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 03 грудня 2014 року, яким було визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради про передачу ОСОБА_3 у приватну власність спірної земельної ділянки.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Право на позов виникло у Київської міської ради після скасування в судовому порядку рішення цієї ради про надання спірної земельної ділянки у власність (дата набрання законної сили судовим рішенням 15 грудня 2014 року) . Строк позовної давності не пропущений, оскільки позов пред'явлено 26 червня 2017 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Оскільки позовні вимоги про витребування земельної ділянки є законними і обґрунтованими, підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків , викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріальногоправа.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, відтак підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 8, та відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1

В порядку розподілу судових витрат з ОСОБА_1 на користь прокуратури міста Києва підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 6 300 грн 00 коп.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва задовольнити .

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2018 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 8 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044, код ЄДРПОУ 22883141) земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_4 площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 8 в інтересах держави в особі Київської міської ради, треті особи: Київська міська рада, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стельченко Олена Володимирівна, про визнання права власності відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури міста Києва судовий збір в розмірі 6 300 грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 29 січня 2019 року.

Головуючий Є.В. Болотов

Судді: О.Ф. Лапчевська

С.Г. Музичко