Рішення

від 01.10.2018 по справі 908/1728/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/67/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2018 Справа № 908/1728/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Рикун А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛЕСА" (69118, м. Запоріжжя, пр. 40-річчя ПеремогиАДРЕСА_1)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс-Люкс" (72370, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Новгородівка, вул. Нестеренка, буд. 80/1)

про стягнення коштів

представники сторін:

не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "СЕЛЕСА" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ "Адоніс-Люкс" про стягнення 5 964,45 грн., які складаються з 4 863,93 грн. інфляційних втрат та 1 100,52 грн. - 3% річних.

Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором транспортного перевезення № 8/2017 від 30.03.2017, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 32 093,96 грн. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.03.2018 позовні вимоги ТОВ "Селеса" задоволено, з ТОВ Адоніс-Люкс" стягнуто на користь позивача 32 093,96 грн. Враховуючи наявність порушення відповідачем грошового зобов'язання, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційний втрати та 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2018 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою суду від 03.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 28/67/18, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, судове засідання призначено на 01.10.2018 об 11 год. 00 хв.

Від позивача 19.09.2018 надійшло клопотання про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції. Ухвалою суду від 21.09.2018 в задоволенні зазначеного клопотання судом відмовлено.

Відповідач надав відзив на позов, згідно якого вважає, що позивач невірно визначив дату виникнення грошового зобов'язання з 12.04.2017. На думку відповідача, обов'язок відповідача з оплати товару виник з рішення суду, яким стягнуто з відповідача основний боргу, а саме: з дати прийняття постанови Донецького апеляційного господарського суду від 14.03.2018 у справі №908/1581/17, тобто з 14.03.2018. У зв'язку з цим відповідач надав контррозрахунок 3% річних за період з 14.03.2018 по 27.04.2018 в сумі 116,06 грн. Інфляційні втрати за розрахунком відповідача не слід нараховувати, оскільки період прострочення становить менше місяця.

Позивач відповіді на відзив не надав.

На початку судового засідання 01.10.2018 від позивача надійшло клопотання від 04.09.2018 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Суд зазначає, що вказане клопотання по суті є повторним клопотанням, яке вже було розглянуто судом (ґрунтується на тих самих обставинах, датоване тією самою датою), і в задоволенні якого було відмовлено ухвалою суду від 21.09.2018. Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 197 ГПК України заява про участь у справі в режимі відеоконференції подається за 5 днів до судового засідання. Позивач подав клопотання з порушенням вказаного строку. У зв'язку з цим суд залишив повторне клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції без розгляду.

В судове засідання 01.10.2018 сторони своїх представників не направили, у зв'язку з цим фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами.

По закінченні судового засідання 01.10.2018 судом прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

30.03.2017 товариством з обмеженою відповідальністю "СЕЛЕСА" (перевізник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Адоніс-Люкс" (замовник, відповідач) укладено договір транспортного перевезення №8/2017, відповідно до п. 1.1 якого перевізник зобов'язується надати замовнику послуги з перевезення вантажу на умовах, визначених цим договором, а також у випадку перевезень за межами України відповідно до Конвенції про договір міжнародних перевезень вантажів (КДПВ), Митної Конвенції про міжнародні перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП), автомобільним транспортом, а замовник - прийняти і оплатити належним чином виконані перевізником послуги з перевезення.

У пунктах 1.2, 1.3 договору передбачено, що конкретні умови з перевезення оформлюються заявками замовника на перевезення вантажу, в яких передбачаються конкретні умови для належного виконання умов договору. Заявка на перевезення вантажу повинна бути складена в письмовій формі і скріплена печатками та підписами замовника та перевізника і є невід'ємною частиною даного договору.

В заявці №1 від 31.03.2017 до договору сторони погодили здійснення перевезення за маршрутом с. Новгородківка Мелітопольського району Запорізької області - м. Мелітополь (Україна) - м. Барневельд, Нідерланди. Вантажоодержувач - DO-IT BV. Вартість доставки - 1700,00 євро, оплата у гривнях за курсом НБУ на дату розвантаження. Умови оплати: безготівковий розрахунок за фактом доставки та надання копії СMR-накладної про отримання вантажу вантажоотримувачем (штамп + дата).

За умовами пунктів 3.1, 3.2 договору вартість послуг з перевезення визначається у заявці, яка є невід'ємною частиною договору за конкретним перевезенням. Оплата наданих перевізником за даним договором послуг здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок перевізника по факту доставки вантажу та надання сканкопії СMR-накладної з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу (штамп + дата).

Пунктом 7.1 договору встановлено, що договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до 31.12.2017. Якщо жодна із сторін не заявить про намір припинити дію договору шляхом укладення додаткової угоди не пізніше, ніж за місяць до закінчення строку дії договору, договір буде вважатися пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах.

Сторони не надали доказів припинення дії договору, отже його умови є чинними на момент вирішення даної справи судом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору та заявки замовника позивач надав відповідачу послугу з міжнародного автотранспортного перевезення за маршрутом с. Новгородівка Мелітопольського району Запорізької області - м. Берневельд, Нідерланди, що підтверджується СMR-накладною А№382208 з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем 11.04.2017.

На підтвердження факту надання послуг позивачем складено зі свого боку акт №ОУ-0000113 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 48432,97 грн. та рахунок-фактуру №СФ-000113 від 11.04.2017 на оплату послуг перевезення на суму 48432,97 грн.

Відповідач акт не підписав, частково оплатив послуги по рахунку на суму 16339,01 грн. 29.06.2017, що підтверджується випискою по рахунку позивача за 29.06.2017.

У зв'язку з несплатою відповідачем решти суми вартості послуг на суму 32093,96 грн. позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором транспортного перевезення №8/2017 від 30.03.2017 в сумі 32093,96 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.12.2017 у справі №908/1581/17 в задоволенні вказаного позову було відмовлено з підстав правомірного зменшення відповідачем суми оплати за надані послуги перевезення на суму завданих позивачем збитків.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.03.2018 скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 20.12.2017 у справі №908/1581/17 і прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором транспортного перевезення №8/2017 від 30.03.2017 в сумі 32093,96 грн.

Постановою Верховного Суду від 10.05.2018 постанову апеляційного суду у справі №908/1581/17 залишено без змін.

Таким чином, судовим рішенням, яке набрало законної сили (постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.03.2018 у справі №908/1581/17) підтверджено факт виникнення у відповідача грошових зобов'язань перед позивачем за договором транспортного перевезення №8/2017 від 30.03.2017 в сумі 32093,96 грн. При цьому апеляційним судом зроблено висновок про те, що відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення повного розрахунку за надані послуги з перевезення на підставі договору транспортного перевезення №8/2017 від 30.03.2017 відповідно до акту №ОУ-0000113 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 11.04.2017. Апеляційний суд встановив, що нездійснення такого розрахунку є порушенням відповідного грошового зобов'язання в розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання такого грошового зобов'язання в розумінні ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин суд визнає доведеним факт порушення відповідачем грошового зобов'язання з оплати послуг за договором транспортного перевезення №8/2017 від 30.03.2017 на суму 32093,96 грн.

27.04.2018 відповідач оплатив у повному обсязі залишок заборгованості на суму 32093,96 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача за 27.04.2018.

За прострочення оплати наданих послуг позивач нарахував та просить стягнути з відповідача в даному позові 4 863,93 грн. інфляційних втрат та 1100,52 грн. - 3% річних за загальний період з 12.04.2017 по 27.04.2018.

Правовідносини сторін є господарськими і виникли з договору транспортного перевезення №8/2017 від 30.03.2017.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пунктів 3.1, 3.2 договору та заявки №1 від 31.03.2017 до договору відповідач мав здійснити безготівковий розрахунок за фактом доставки вантажу та надання копії СMR-накладної про отримання вантажу вантажоотримувачем (штамп + дата).

За СMR-накладною А№382208 вантаж отриманий вантажоодержувачем 11.04.2017, що підтверджується відповідною відміткою на накладній.

Таким чином, відповідач мав здійснити розрахунок за надані послуги 11.04.2017.

В порушення погоджених умов відповідач оплатив послуги частково 29.06.2017 та решту суми 27.04.2018, тобто з простроченням.

Суд визнав безпідставним посилання відповідача на те, що строк виконання зобов'язання настав 14.03.2018 - з дня прийняття Донецьким апеляційним господарським судом постанови від 14.03.2018 у справі №908/1581/17 про стягнення боргу за договором, оскільки в даному випадку зобов'язання відповідача виникли не з судового рішення, як помилково вважає відповідач, а з договору між сторонами. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. З рішень суду цивільні права та обов'язки можуть виникати тільки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, про що зазначено в ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України. В даному випадку судовим рішенням лише підтверджено факт виникнення грошових зобов'язань відповідача на підставі договору транспортного перевезення №8/2017 від 30.03.2017. Нових прав та обов'язків сторін вказане рішення суду не створює і не є відповідно до актів цивільного законодавства підставою для виникнення грошового зобов'язання у відповідача.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання обов'язків відповідно до даного договору, сторони несуть майнову відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення оплати за договором позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних, які розраховані наступним чином: від суми боргу 48432,97 грн. за період з 12.04.2017 по 29.06.2017 (77 днів) 3% річних складають 306,52 грн.; від суми боргу 32093,96 грн. за період з 12.04.2017 по 27.04.2018 (301 день) 3% річних складають 794,00 грн., всього - 1100,52 грн.

Суд зазначає, що позивач включив в період прострочення зі сплати суми 48432,97 грн. день часткової оплати 29.06.2017, що є невірним, оскільки з 29.06.2017 сума боргу зменшилася і стала складати 32093,96 грн. Також в період прострочення зі сплати суми боргу 32093,96 грн. неправомірно включено день оплати цієї заборгованості 27.04.2018. У зв'язку з цим суд здійснив перерахунок 3% річних з урахуванням встановлених судом періодів прострочення. Проте за розрахунком суду сума 3% річних є більшою, ніж заявлено до стягнення позивачем (оскільки позивач помилково зазначив меншу кількість днів прострочення за обрані ним періоди). Суд не може виходити за межі позовних вимог, тому вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних підлягають задоволенню в заявленій сумі - 1100,52 грн.

Також позивачем розраховані інфляційні втрати в сумі 4863,93 грн. за загальний період з 12.04.2017 по 27.04.2018.

Суд зазначає, що за умовами заявки № 1 від 31.03.2017 до договору вартість послуг перевезення виражена в євро, проте оплата проводиться в гривні за курсом НБУ на дату розвантаження.

Відповідно до роз'яснення, викладеного в п. 8.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , якщо за умовами договору сума платежу, що визначена в іноземній валюті, на день виникнення у відповідача грошового зобов'язання перераховується у гривню і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тобто залишається гривневим, то з моменту перерахунку боржник відповідно до частини другої статті 625 ЦК України зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання даного зобов'язання.

Таким чином, оскільки грошове зобов'язання відповідача з моменту його виникнення підлягало виконанню у гривні, нарахування на суму заборгованості інфляційних втрат є правомірним.

Відповідно до роз'яснення, викладеного в пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При розрахунку інфляційних втрат за періоди з 12.04.2017 по 29.06.2017 та з 29.06.2017 по 27.04.2018 позивач застосував індекси інфляції за періоди прострочення, які становлять менше місяця, що є невірним, оскільки найменший розрахунковий період для розрахунку інфляції становить один місяць. У зв'язку з цим суд здійснив перерахунок інфляційних втрат наступним чином.

За прострочення сплати суми 48432,97 грн. в період з 12.04.2017 по 28.06.2017 інфляційні втрати слід нараховувати тільки за травень 2017 (індекс 101,3%), оскільки інші місяці є неповними, звідси інфляційні втрати складають 629,63 грн.

За прострочення сплати суми 32093,96 грн. в період з 29.06.2017 по 26.04.2018 інфляційні втрати слід нараховувати з липня 2017 по березень 2018 року (середній індекс 109,03%), оскільки інші місяці є неповними, звідси інфляційні втрати складають 2897,18 грн.

Всього за розрахунком суду інфляційні втрати складають 3526,81 грн. та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. У стягненні інфляційних втрат в сумі 1337,12 грн. суд відмовляє.

Таким чином, позовні вимоги задоволені судом частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

При поданні позову позивачем сплачено судовий збір платіжним дорученням №1872 (#182060379209) від 23.08.2018 в сумі 1762,00 грн., що відповідає розміру судового збору, встановленому в пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір .

Звідси пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі: 4627,33 грн. (задоволено)/5964,45 грн. (заявлено) х 1762,00 грн. (судовий збір за розгляд заявлених позовних вимог) = 1366,99 грн.

Решта суми судового збору в розмірі: 1762,00 грн. - 1366,99 грн. = 395,01 грн. покладається на позивача (в частині позовних вимог, у задоволенні яких судом відмовлено).

Вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в загальному розмірі 2000,00 грн. задоволені судом частково.

Так, заявлені позивачем витрати на правову допомогу складаються з оплати послуг на підготовку претензії - 500,00 грн. та послуг на підготовку позовної заяви - 1500,00 грн. На підтвердження факту понесення цих витрат позивач надав договір про надання правової допомоги №9 від 24.06.2017 із додатками №5 від 10.07.2018 та №6 від 23.08.2018, в яких погоджено надання послуг з підготовки претензії та позовної заяви, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2, акт приймання-передачі наданих послуг від 12.07.2018 з підготовки претензії, рахунок №109 від 12.07.2018 на оплату послуг з підготовки претензії на суму 500,00 грн. та виписку по рахунку позивача про його сплату 17.07.2018, акт приймання-передачі наданих послуг з підготовки позовної заяви від 23.08.2018, рахунок №117 від 23.08.2018 на оплату послуг з підготовки позовної заяви на суму 1500,00 грн. та платіжне доручення №1876 від 27.08.2018 про його сплату.

Суд зауважує, що витрати на підготовку претензії не належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи, в розумінні ч. 1 ст. 123 ГПК України, оскільки не пов'язані безпосередньо з подачею позову та його розглядом судом. У зв'язку з цим суд відмовляє у стягненні з відповідача витрат на підготовку претензії в сумі 500,00 грн.

Витрати на оплату послуг адвоката з підготовки позовної зави в сумі 1500,00 грн. належать до судових витрат, підтверджені документально та відповідно до ч. 2 ст. 126, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України підлягають розподілу між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог. Звідси з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі: 4627,33 грн. (задоволено)/5964,45 грн. (заявлено) х 1500,00 грн. = 1163,73 грн. Решта витрат на правову допомогу в сумі 336,27 грн. покладається на позивача.

Керуючись 123, 126, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс-Люкс" (72370, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Новгородівка, вул. Нестеренка, буд. 80/1, код ЄДРПОУ 32262873) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛЕСА" (69118, м. Запоріжжя, пр. 40-річчя ПеремогиАДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36015514) 3% річних в сумі 1100,52 грн. (одна тисяча сто грн. 52 коп.), інфляційні втрати в сумі 3526,81 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять шість грн. 81 коп.), витрати зі сплати судового збору в сумі 1366,99 грн. (одна тисяча триста шістдесят шість грн. 99 коп.) та витрати на правову допомогу в сумі 1163,73 грн. (одна тисяча сто шістдесят три грн. 73 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення інфляційних втрат в сумі 1337,12 грн.(одна тисяча триста тридцять сім грн. 12 коп.) у позові відмовити.

У стягненні з відповідач на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 500,00 грн. (п'ятсот грн. 00 коп.) відмовити.

Судовий збір в сумі 395,01 грн. (триста дев'яносто п'ять грн. 01 коп.) та витрати на правову допомогу в сумі 336,27 грн. (триста тридцять шість грн. 27 коп.) покласти на позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05.10.2018.

Суддя О.В.Федорова