Рішення

від 01.02.2010 по справі 37/342

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

01.02.10 р.                                                                                    Справа № 37/342                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

позовною заявою Відкритого акціонерного товариства „Авдієвський коксохімічний завод”, м. Авдіївка, ідентифікаційний код 00191075

до Відповідача: Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення заборгованості в сумі 8195,55грн., пені в сумі 473,11грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – ОСОБА_2 (за довіреністю від 05.01.2010р. №11/18/02);

від Відповідача  - не з’явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався  з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України  у судове засідання відкладалось з 18.01.2010р. на 01.02.2010р                    

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Авдієвський коксохімічний завод”, м. Авдіївка (далі – Позивач)  звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (далі – Відповідач), про стягнення заборгованості в сумі 8195,55грн., пені в сумі 473,11грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором оренди нежитлового приміщення № 389/09Ж від 09.06.2009р. внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для застосування пені.  

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди нежитлового приміщення № 389/09Ж від 09.06.2009р., розрахунок суми боргу, рахунки – фактури з доказами надсилання, акти прийому-передачі, правоустановчі документи свої та Відповідача, лист останнього від 18.05.2009р. з проханням укласти договір оренди.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 692, 712 Цивільного кодексу України,  ст.ст. 173, 229, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 82 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач надав додаткові документи на виконання вимог суду (а.с.а.с.41, 42).

Відповідач відзиву та витребуваних доказів не надав, у судові засідання не з’являвся, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (а.с.42), достовірність яких (відомостей) презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду) з відміткою про отримання.

У судовому засіданні представник Позивача наполягав на задоволені заявлених вимог.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка   належним чином повідомленого Відповідача та ненадання певних документів у світлі ст.ст. 4-3, 22, 33 цього кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію.

Вислухавши представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

09.06.2009р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) за зверненням останнього від 18.05.2009р. (а.с.28)  укладено договір оренди №389/09Ж (а.с.а.с. 13-15), згідно п. п.1.1, 9.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове володіння та користування кліматичний павільйон, загальною площею 130кв.м., розташоване за адресою: сел. Гурзуф, пансіонат „Сонячний берег”, для роботи літнього кафе в оздоровчий сезон, строком до 10.09.2009р.  

Згідно умов розділу 5 зазначеного договору сторонами визначені наступні умови грошових зобовязань Орендаря:

-          Орендар щомісяця сплачує Орендодавцю орендну плату в розмірі 24,00грн. за 1 кв.м., без ПДВ. Орендна плата на місяць складає 3744,00грн, у т.ч.  ПДВ 20%. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п.5.1);

-          орендна плата перераховується на поточний рахунок Орендодавця щомісячно протягом 5-ти календарних днів з моменту виставлення рахунку (п.5.2).

Умовами п. 7.1 договору сторони передбачили за несвоєчасне перерахування орендної плати – пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

12.06.2009р. об’єкт оренди згідно із п.2.3 договору був переданий Відповідачеві, про що був складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.16).

В перебігу орендних правовідносин Позивачем задля забезпечення виконання грошових зобов’язань виписувались та 06.08.2009р. (а.с.20), 03.09.2009р. (а.с.23) та 24.09.2009р. (а.с.27) рахунки фактури №61061/2 від 31.07.2009р. на суму 3785,18грн. (а.с.19), №61073/2 від 13.08.2009р. на суму 3781,4грн. (а.с.22), №61186/2 від 22.09.2009р.  на суму 628,97грн. (а.с.25) відповідно.

05.09.2009р. об’єкт оренди був повернутий Орендодавцю, про що сторонами складено акт приймання-здачі нежитлового приміщення з оренди (а.с.17).

У зв’язку із несплатою виставлених рахунків Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, нарахувавши на заборгованість у сумі 8195,55грн. пеню в розмірі 473,11грн.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими, що підлягають задоволенню в повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором оренди та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди нежитлового приміщення № 389/09Ж від 09.06.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таким чином,  Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення орендної плати протягом 5-ти календарних днів з моменту виставлення рахунку, згідно з рахунками, які виставляються Орендодавцем, відповідно до умов п. 5.2. договору оренди нежитлового приміщення № 389/09Ж від 09.06.2009р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599  Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином, тоді як їх невиконання або неналежне виконання є порушенням зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги, що викладений Позивачем розрахунок боргу відносно періоду стягнення є арифметично вірним та відповідає умовам договору і встановленим обставинам справи, а Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростований факт своєчасного і повного виконання своїх грошових зобов’язань, вимоги щодо стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 8195,55грн. підлягають задоволенню у повному обсягу.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 вказаного кодексу.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.  

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п.7.1 договору оренди нежитлового приміщення № 389/09Ж від 09.06.2009р, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

При цьому, застосовувана Позивачем  у розрахунку (а.с.8) ставка пені відповідає приписам ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” граничного розміру, а період нарахування  - ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України

Приймаючи до уваги висновок щодо наявності заборгованості Відповідача, яка сформувалась протягом вказаного Позивачем періоду нарахування, суд, здійснивши перерахунок за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”,  дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог щодо пені у сумі 473,11грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Авдієвський коксохімічний завод”, м. Авдіївка (ідентифікаційний код 00191075) до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення заборгованості в сумі 8195,55грн., пені в сумі 473,11грн.  задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства „Авдієвський коксохімічний завод”, м. Авдіївка (ідентифікаційний код 00191075) заборгованість в сумі 8195,55грн. та пеню  в сумі 473,11грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства „Авдієвський коксохімічний завод”, м. Авдіївка, (ідентифікаційний код 00191075) державне мито в розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 01.02.2010р. оголошено та підписано повний текст рішення.

5. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття  або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя