Рішення

від 03.10.2018 по справі 914/478/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2018 Справа №914/478/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Іванчук С.В., суддів Мазовіта А.Б. та Горецька З.В., при секретарі Дубенюк Н.А., розглянувши матеріали справи за позовом: Заступника прокурора Львівської області, в інтересах держави в особі Верхньояблунської сільської ради, с. Верхня Яблунька Турківського району Львівської області

до відповідача: Державного підприємства «Турківське лісове господарство» , м. Турка Турківського району Львівської області

про стягнення 898881грн. 65коп.

За участю представників:

від прокуратури:Леонтьєва ОСОБА_1 - прокурор відділу;

від позивача: ОСОБА_2 - головний бухгалтер сільської ради;

від відповідача: ОСОБА_3 - представник; ОСОБА_4 - директор.

Заяв про відвід не поступало, та в судових засіданнях присутніми учасниками справи не заявлено.

Розгляд справи судом.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов прокурора Львівської області, в інтересах держави в особі Верхньояблунської сільської ради до Державного підприємства «Турківське лісове господарство» про стягнення 898881грн. 65коп.

Ухвалою суду від 22.02.2016р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 22.03.2016р. Ухвалою суду від 22.03.2016 року розгляд справи відкладено на 12.04.2016 року. Ухвалами суду від 12.04.2016 року продовжено строк розгляду справи та відкладено її розгляд на 26.04.2016 року. Ухвалою суду від 26.04.2016 розгляд справи відкладено на 04.05.2016 року. Враховуючи подане клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду справи, а також ту обставину, що справа є складною, потребує додаткового дослідження та оцінки доказів, з метою повного і всестороннього з'ясування усіх обставин спору, ухвалою суду від 04.05.2016р. призначено колегіальний розгляд справи №914/478/16 у складі трьох суддів. На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Львівської області та згідно із протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 04.05.2016р., проведено автоматизований розподіл та визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Іванчук С.В., суддя Горецька З.В. та суддя Коссак С.М. Ухвалою суду від 04.05.2016 року прийнято справу №914/478/16 до розгляду колегіально у складі суддів: головуючий суддя Іванчук С.В., суддя Горецька З.В. та суддя Коссак С.М. та справу призначено до розгляду колегіально на 24.05.16р. о 14:30год. З метою дослідження всіх обставин справи, розгляд справи ухвалою від 24.05.2016 року розгляд справи відкладено на 15.06.2016 року. Ухвалами суду від 15.06.2016 року продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 06.07.2016 року.

Ухвалою господарського суду від 06.07.2016 року провадження у справі №914/478/16 зупинено та призначено проведення судової експертизи, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. У зв'язку із необхідністю вирішення питань щодо призначення проведення комплексної експертизи із можливістю залучення фахівців лісогосподарського факультету Національного лісотехнічного університету України, ухвалою суду від 01.09.2016 року провадження у справі №914/478/16 поновлено і призначено розгляд даного клопотання №4903 від 15.08.2016 року до розгляду в судовому засіданні на 08.09.2016 року.

Ухвалою господарського суду від 08.09.2016 року провадження у справі №914/478/16 зупинено до повернення матеріалів даної справи з експертизи, призначено проведення комплексної судової експертизи у справі №914/478/16 та проведення комплексної судової експертизи доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз із залученням до виконання комплексної експертизи відповідних фахівців лісогосподарського факультету Національного лісотехнічного університету України.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.06.2018 року прийнято справу №914/478/16 до розгляду колегіально у складі головуючої судді Іванчук С.В., суддів Фартушок Т.Б. та Манюк П.Т., провадження у справі №914/478/16 поновлено, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 11.07.2018р. В зв'язку із відпусткою судді Манюка П.Т., 05.07.2018р. за розпорядженням керівника апарату господарського суду Львівської області протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи було проведено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі №914/478/16, в результаті якого визначено суддю Горецька З.В.

У зв'язку з відрядженням головуючої судді Іванчук С.В. 11.07.2018 року, ухвалою суду від 05.07.2018 року розгляд справи призначено на 18.07.2018р. В зв'язку із відпусткою судді Фартушка Т.Б., 17.07.2018р. за розпорядженням керівника апарату господарського суду Львівської області протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи було проведено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі №914/478/16, в результаті якого визначено суддю Мазовіту А.Б. Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.07.2018 року відкладено підготовче засідання на 12.09.2018р. Ухвалами суду від 12.09.2018р. продовжено строк підготовчого провадження у справі та відкладено підготовче засідання на 03.10.2018р.

01.10.2018р. прокурором подано додаткові пояснення по справі за вх.№36451/18, в яких прокурор просить надати оцінку усім доказам наявним в матеріалах справи, в тому числі висновку №3327 від 24.05.2018р. комплексної судової лісогосподарської та інженерно-екологічної експертизи по справі №914/478/16. Даним висновком експертизи зокрема, встановлено, що рубка дерев у виділі 2 та 6 кварталу 20 Вовчанського лісництва ДП «Турківське лісове господарство» була проведена на підставі дозвільної документації, а рубка у виділі 7 кварталу 20 Вовчанського лісництва ДП «Турківське лісове господарство» проведена без дозвільної документації, та кількість незаконно зрубаних дерев станом на 27.07.2018р. становить 28 штук і сума збитків за самовільну рубку цих дерев визначена в розмірі 160534,50грн.

Враховуючи вчинення усіх необхідних процесуальних дій у даній справі для виконання завдань підготовчого провадження, визначених ч.1 ст.177 ГПК України, та враховуючи клопотання сторін про початок розгляду справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання, ухвалою суду від 03.10.2018р. підготовче провадження у справі №914/478/16 закрито та призначено розгляд справи по суті після закінчення підготовчого судового засідання 03.10.2018р.

В судове засідання 03.10.2018р. прокуратура та позивач явку повноважних представників забезпечили, які позовні вимоги підтримали повністю та надали усні пояснення по справі.

В судове засідання 03.10.2018р. відповідач явку повноважних представників забезпечив, які в судовому засіданні заперечили проти позовних вимог та погодилися з висновком експертного дослідження.

Позиції учасників справи.

Прокурор обґрунтовує позовні вимоги наступним. Вироком Турківського районного суду від 07.11.2014 у справі №458/646/14-к встановлено, що ОСОБА_5, працюючи на посаді майстра лісу Вовченського лісництва ДП „Турківський лісгосп", будучи посадовою особою наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, неналежно виконуючи власні службові обов'язки, за участі інженера лісосічного фонду ДП „Турківське лісове господарство» ОСОБА_6 та помічника лісничого ОСОБА_7, здійснюючи відведення в рубку головного користування лісової ділянки площею 1,6 га у виділі 6 кварталу 20 Вовченського лісництва ДП „Турківське лісове господарство» невірно визначив на місцевості місце розташування ділянки, яка підлягала рубці, та відмітив у рубання 234 дерева різних порід за межами лісової ділянки, на вирубку якої лісокористувачем отримано лісорубний квиток. Вищевказане, як стверджує прокурор, призвело до того, що лісосічною бригадою ДП Турківське лісове господарство зрубано за межами лісової ділянки площею 1,6 га виділу 6 кварталу 20 Вовченського лісництва ДП „Турківське лісове господарство", на яку отримано лісорубний квиток, 234 дерева загальним об'ємом 431,63 метри кубічних. Неналежне виконання зазначеними посадовими особами своїх службових обов'язків, як зазначає прокурор, спричинило рубання дерев за межами лісосіки без отримання лісорубного квитка та завдання шкоди інтересам держави на суму 898 881грн. 65 коп. Вироком Турківського районного суду від 07.11.2014 ОСОБА_5 визнано винним за ч.2 ст. 367 КК України, призначено покарання та звільнено від його відбування на підставі Закону України Про амністію у 2014 році . Аналогічно вироком Турківського районного суду від 26.09.2014 у справі №458/636/14-к ОСОБА_7 визнано винним за ч.2 ст. 367 КК України, призначено покарання та звільнено від його відбування на підставі Закону України Про амністію у 2014 році . Водночас, ухвалою Турківського районного суду від 06.11.2014 у справі №458/731/14-к ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності з передачею на поруки трудовому колективу, що є нереабілітуючою обставиною. Прокурор зазначає, що згідно із інформацією ДП Турківське лісове господарство від 13.01.2016 №20 незаконну рубку лісу внаслідок невірного відведення ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ділянок під лісосіку, що призвело до незаконної рубки 234 дерев, допущено в кварталі №20 виділ 6, 7 на території Верхньояблунської сільської ради, чим завдано збитків державі на суму 898 881, 65 гри. Вказана сума збитків, як зазначає прокурор,підтверджена також матеріальною оцінкою незаконно зрубаних дерев, виявлених в ДП Турківське лісове господарство (Вовченське лісництво, квартал 20, виділ 6, 7), та розрахунковою довідкою про розмір шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням дерев до ступеня припинення росту від 31.07.2013, складеними начальником відділу нагляду за дотриманням правил ведення лісового господарства ДСЛП Львівлісозахист ОСОБА_8. З огляду на вищевикладене прокурор просить позов задоволити.

Позивач позов прокурора підтримав та зазначив, що про факт нанесення значної шкоди навколишньому природному середовищу, свідчить матеріальна оцінка незаконно зрубаних дерев, виявлених в ДП Турківське лісове господарстві (Вовченське лісництво, квартал 20, виділ 6,7), яка підтверджує, що загальний об'єм зрубаної деревини становить 431,63 м. куб., а вищевказану суму збитків завданих державі на суму 898 881,65грн. підтверджує розрахункова довідка про незаконне вирубування дерев до ступеня припинення росту від 31.07.2013р. Факт незаконної рубки на території Верхньояблунської сільської ради, як зазначає позивач, також підтверджує лист ДП Турківського лісового господарства від 13.01. 2016 року № 20 керівнику Симбірської прокуратури старшому раднику юсти ції п. Дицькому M., підписаний директором ДП Турківський лісгосп ОСОБА_9, у якому він зазначає, що незаконну рубку внаслідок невірного відведення в рубку головного користування ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_10 в кварталі 20 виділ 6, 7, що призвело до незаконної порубки дерев у кількості 234 штуки на суму збитків 898 881,65 гривень скоєно на території Верхньояблунської сільської ради.

При цьому, прокурором надано пояснення по справі за вх.№36451/18 від 01.10.2018р., в яких прокурор просить надати оцінку усім доказам наявним в матеріалах справи та врахувати висновок №3327 від 24.05.2018р. комплексної судової лісогосподарської та інженерно-екологічної експертизи по справі №914/478/16.

Відповідач позовні вимоги заперечив з огляду на наступне. Вироками Турківського районного суду Львівської області від 26.09.2014 року у справі №458/636/14-к та від 07.11.2014 року у справі №458/646/14-к ОСОБА_7 та ОСОБА_5 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, присуджено два роки позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на один рік та на підставі Закону України Про амністію в 2014 році ОСОБА_7 та ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання, а також кхвалою Турківського районного суду Львівської області від 06.11.2014 року у справі №458/731/14-к ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, передавши її на поруки трудового колективу. Відповідач зазначає, що як встановлено зазначеними судовими рішеннями ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 неналежно виконуючи свої обов'язки внаслідок несумлінного ставлення до них, при визначенні місця розташування лісосіки (її відмежуванні) як прив'язку було використано орієнтир, що не позначений у матеріалах лісовпорядкування, а не квартальний стовп, який відмічений на планчику лісосіки. Це призвело до того, що межі ділянки, дерева на якій підлягали вирубці, були визначені невірно - фактично на місцевості визначено у рубку іншу ділянку. Відмежовану ними земельну ділянку було оглянуто та відмічено у рубку 489 дерев різних порід.

Відповідач зазначає, що під час розгляду кримінальних справ Турківським районним судом встановлено, що ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 своїми діями завдано шкоди саме лісовому господарству, що спростовує підставність заявленого позову саме до ДП Турківське лісове господарство , оскільки відповідач вже зазнав збитків на суму 898 881 грн. 65 коп. та не може нести відповідальність за дії ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 При поданні позовної заяви прокуратурою Львівської області, на думку відповідача, не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями ДП Турківське лісове господарство та шкодою, завданою Верхньояблунській сільській раді, що є обов'язковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди. При цьому, як зазначає відповідач, прокурором та позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту наявності прямої вини ДП Турківське лісове господарство у вчиненні правопорушення.

Відповідач у відзиві за вх.№26184/18 від 13.07.2018р. зазначає, що виділ 6 кварталу 20 Вовченського лісництва підлягав вирубці в повному обсязі, що підтверджується долученими планами-схемами та наявними в матеріалах справи Лісорубними квитами. Також, як зазначає відповідач, посадовими особами ДСЛП Львівлісозахист помилково пораховано збитки за вирубку дерев на частині ділянки, яка вже підлягала вирубці та на якій була проведена вирубка у 2009 році. Відповідач у відзиві зазначає, що комплексною судовою лісогосподарською та інженерно-екологічною експертизою по справі №914/478/16 встановлено, що фактичні контури лісосік за даними замірів, що вказані в планчику не збігаються із картографічним матеріалом підприємства Львівської державної експедиції ВО Укрдержліспроект , але знаходяться у межах точності проведених замірів. Експертизою встановлено, що рубка дерев у виділі 2 та 6 кварталу 20 Вовчанського лісництва ДП Турківське лісове господарство була проведена згідно чинного законодавства на підставі дозвільної документації: лісорубного квитка, польової перелікової відомості: карти технологічного процесу розробки лісосіки; плану лісосіки (планчику). Крім того, експертизою встановлено, що кількість пнів, які незаконно зрубані під час проведення замірів від 27.07.2017 року на виділі 7 кварталу 20 Вовчанського лісництва становить 43 шт., у даному виділі протягом 18-19 липня 2017 року здійснено незаконну рубку дерев у кількості 15 шт., про що складено протоколи про адміністративне правопорушення вимог лісового законодавства. Отже, як зазначає відповідач, при проведенні дослідження встановлено кількість незаконно зрубаних дерев у виділі 7 кварталу 20 Вовчанського лісництва становить 28 шт., а сума збитків за самовільну рубку цих дерев відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року №665 в редакції, чинній на час вирубки, становить 160 534,50 грн. При цьому відповідач у відзиві за вх.№26184/18 від 13.07.2018р. зазначає, що прокурор і позивач в обгрунтування своїх позовних вимог не надали належних доказів на підтвердження недотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, розміру збитків, а також неправомірності поведінки відповідача, у зв'язку з чим у задоволенні позову про стягнення шкоди з ДП "Турківське лісове господарство" слід відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити частково, виходячи з наступних мотивів.

Згідно із ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Вимогами ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99 з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено Заступником прокурора Львівської області в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Верхньояблунської сільської ради, на яку державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави, передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» , Лісовим кодексом України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» , а тому суд вважає, що прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом.

Вироком Турківського районного суду від 07.11.2014 у справі №458/646/14-к встановлено, що у травні 2011 року ОСОБА_5 за участі інженера лісосічного фонду ДП Турківсьий лісгосп ОСОБА_6 та помічника лісничого Вовченського лісництва ОСОБА_11 перебуваючи на ділянці здійснював відведення лісової ділянки площею 1,6 га в поступову рубку головного користування у виділі 6 кварталу 20 Вовченського лісництва ДП ,,Турківський лісгосп". Проведення вказаної рубки передбачено матеріалами лісовпорядкування та планом лісогосподарських заходів держлісгоспу. ОСОБА_5 за участю вищезазначених осіб проведено відмежування лісосіки в натурі та відмічено в рубку 489 дерев різних порід, відмічені у лісосіку дерева ОСОБА_5 внесено у відомість переліку дерев відведених в рубку площею 1,6 га у виділі 6 кварталу 20 Вовченського лісництва. Неналежно виконуючи службові обов'язки внаслідок несумлінного ставлення до них, при визначенні місця розташування лісосіки (її відмежування) ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_11 як прив'язку було використано орієнтир, що не позначений у матеріалах лісовпорядкування, а не квартальний стовп який відмічений на планчику лісосіки. Такі дії призвели до того, що межі ділянки, яка підлягає рубці, були визначені невірно - фактично на місцевості визначено у рубку іншу ділянку. Після видачі згаданого вище лісорубного квитка лісосічною бригадою ДП ,,Турківське лісове господарство", прийнявши лісосіку під розробку, проведено рубання дерев, що були відмічені в рубку ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_11 внаслідок чого за фактичними межами лісосіки площею 1,6 га, на проведення якої видано лісорубний квиток № 91 від 22.12.2011, було зрубано 234 дерева загальним об'ємом 431, 63 метри кубічних чим завдано шкоду лісовому господарству на суму 898881грн. 65 коп., в тому числі 28 дерев загальною кубомасою 78, 81 м.куб. у виділі 7 кварталу 20 Вовченського лісництва, де проведення рубок головного користування не допускається.

Вироком Турківського районного суду Львівської області від 07.11.2014 року у справі №458/646/14-к ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, призначено покарання у вигляді двох років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади, пов'язаних із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на один рік та на підставі Закону України Про амністію в 2014 році ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання.

Крім того, вироком Турківського районного суду Львівської області від 26.09.2014 року у справі №458/636/14-к ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, присуджено два роки позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на один рік та на підставі Закону України Про амністію в 2014 році ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання та ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 06.11.2014 року у справі №458/731/14-к ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, передавши її на поруки трудового колективу.

Доказів повного чи часткового відшкодування шкоди державі учасниками справи станом на час розгляду справи по суті суду не подано.

Відповідно до ч.6 ст.75 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

При цьому, при з'ясуванні обставин справи, пояснень учасників справи, питанням, яке підлягає дослідженню є фактичне визначення місця розташування лісосіки 2012 року у виділах 2, 6, 7 кварталі 20 Вовчанського лісництва ДП Турківське лісове господарство на підставі встановлених лісорубних квитків, планчиків та іншої обов'язкової документації, обґрунтованість такої рубки та визначення розмірів шкоди, зумовленої порушенням лісоохоронного законодавства (у разі виявлення), що встановлюються на підставі застосування спеціальних знань у галузі судової інженерно-екологічної експертизи, лісівництва, лісової таксації та лісовпорядкування, деревинознавства та недеревних ресурсів лісу, що не було предметом, зокрема експертних досліджень у кримінальних справах.

За клопотаннями вх.№3196/16 від 15.06.2016 року, вх.№28461/16 від 05.07.2016 року відповідача щодо призначення земельно-технічної експертизи проти яких не заперечили прокурор та позивач, у зв'язку з необхідністю встановлення виділу та кварталу, в яких була проведена самовільна рубка в 2012 році відповідно до лісорубного квитка від 22.12.2011 року та встановлення розміру збитків, нанесених при визначенні місця розташування лісосіки відповідно до лісорубного квитка, ухвалою суду від 06.07.2016р. призначалась судова експертиза у справі №914/478/16. На вирішення експертизи ставились наступні питання:1.Чи проведена рубка дерев у виділі 2, 6, 7 кварталі 20 Вовчинського лісництва на підставі встановлених лісорубних квитків, планчиків та іншої обов»язкової документації? Чи проведена вирубка у даних виділах та кварталі самовільно без дозвільної документації? Якщо вирубка лісу відбулась на підставі дозвільної документації, то зазначити дані документи, щодо кожного із виділів 2, 6, 7 у кварталі 20 Вовчинського лісництва; 2. Якщо мала місце самовільна рубка без дозвільної документації, то яка кількість дерев вирубаних самовільно та який розмір збитків такої незаконної рубки дерев відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року в редакції чинній на час вирубки. Встановити який час (рік) вирубки щодо кожного із виділів №2, №6, №7 у кварталі 20 Вовчинського лісництва; 3. В якому виділі та кварталі проведена самовільна рубка в 2012 року відповідно до лісорубного квитка від 22.12.2011 року; 4.Встановити розмір збитків, нанесених при визначенні місця розташування лісосіки (її відмежуванні) відповідно до лісорубного квитка від 22.12.2011 року; 5. Встановити розмір збитків, нанесених при самовільній рубці в 2012 році відповідно до лісорубного квитка від 22.12.2011 року; 6. Встановити період вирубки дерев у виділі 6 кварталу 20 відповідно до лісорубного квитка від 15.07.2009 року.

За результатами проведеної експертизи ЛНДІСЕ складено висновок експерта №3327 від 24.05.2018р. комплексної судової лісогосподарської та інженерно-екологічної експертизи по справі №914/478/16. Висновком експерта №3327 від 24.05.2018р. встановлено, що 1. Рубка дерев у виділі 2 та 6 кварталу 20 Вовчанського лісництва ДП Турківське лісове господарство була проведена згідно чинного законодавства на підставі дозвільної документації: лісорубочного квитка, польової перелікової відомості, переліково-оцінювальної відомості; карти технологічного процесу розробки лісосіки; плану лісосіки (планчику). 2. Рубка дерев у виділі 7 кварталу 20 Вовчанського лісництва ДП Турківське лісове господарство проведена без дозвільної документації, тобто незаконно. 3.Кількість незаконно зрубаних дерев у виділі 7 кварталу 20 Вовчанського лісництва ДП Турківське лісове господарство , встановлена на час проведення дослідження (27.07.2017 року), становила - 28 шт. Сума збитків за самовільну рубку цих дерев згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року в редакції чинній на час вирубки становить - 160534,50 грн. 4. Відповідно до лісорубного квитка від 22.12.2011 року, рубка без дозвільної документації (незаконна рубка) мала місце у виділі 7 кварталу 20 Вовчанського лісництва. 5. Відповідно до лісорубного квитка від 22.12.2011 року відмежування лісосіки (планчик від 11 травня 2011 року) знаходиться у межах точності. Відтак, збитків при визначенні місця розташування лісосіки (її відмежуванні) не нанесено. 6.Відповідно до лісорубного квитка від 22.12.2012 року розмір збитків, нанесених при самовільній рубці в 2012 році, становить 160534,50 грн. 7. Рубка дерев у виділі 6 кварталу 20 Вовчанського лісництва відповідно до лісорубного квитка від 15.07.2009 року проходила в період 2009-2010 року.

В п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 17 від 10.12.2004р., роз'яснено, що незаконною визнається порубка дерев і чагарників, вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволів строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено. ОСОБА_2 самовільної вирубки лісу, то під цим поняттям розуміють один з видів незаконної рубки, а саме - рубку дерев без наявності дозволу (лісорубного квитка).

При цьому, як вбачається із висновку, в результаті проведених досліджень експертом встановлено, що рубка дерев у виділі 2 та 6 кварталу 20 Вовчанського лісництва ДП Турківське лісове господарство була проведена згідно чинного законодавства на підставі дозвільної документації: лісорубочного квитка, польової перелікової відомості, переліково-оцінювальної відомості; карти технологічного процесу розробки лісосіки; плану лісосіки (планчику). Рубка дерев у виділі 7 кварталу 20 Вовчанського лісництва ДП Турківське лісове господарство проведена без дозвільної документації, тобто незаконно. Та висновком експерта встановлено, що сума збитків за самовільну рубку дерев розрахована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008р. №665 із врахуванням індексації фактично становить 160534,50грн.

Обставини, щодо заподіяння шкоди, обставини наявності станом на час вчинення кримінально караного діяння трудових відносин між ОСОБА_5 (обвинуваченим у справі №485/646/14-к), ОСОБА_6 (обвинуваченим у справі №458/731/14-к), ОСОБА_11 (обвинуваченим у справі №458/636/14-к) та ДП "Турківське лісове господарство", вина, визначені вироками Турківського районного суду Львівської області від 07.11.2014 року у справі №485/646/14-к, від 26.09.2014р. у справі №458/636/14-к та ухвалою від 06.11.2014р. у справі№458/731/14-к, а також підтверджується копією акту Державного спеціалізованого лісозахисного підприємства Львівлісозахист перевірки дотримання вимог лісового законодавства від 02.08.2013р. №2, довідкою від 14.08.2013р., довідкою від 01.10.2013р. та відповідачем, зокрема у відзивах на позовну заяву та листі ДП "Турківське лісове господарство" від 13.03.2016р. №20, розмір шкоди визначений висновком експерта №3327 від 24.05.2018р. Відповідач не спростував наведених обставин та не довів відсутність вини у діях своїх працівників у заподіянні шкоди.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористані в економіці в даний період, зокрема, ліс, ландшафти та інші природні комплекси.

Приписами ч.ч.3,4 ст.17 Лісового кодексу України встановлено, що ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

За приписами статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель.

Статтею 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 статті 64 (Основні вимоги щодо ведення лісового господарства) зазначеного Кодексу, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Згідно з пунктами 1,5 частини 2 статті 105 цього Кодексу, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи: винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника (аналогічно викладено у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009р. у справі №25/207).

Згідно статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання згаданих обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок та пошкодження дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у Постановах Вищого господарського суду України від 14.10.2014р. у справі №906/249/14, від 12.11.2014р. у справі №914/1138/14, від 30.07.2015р. у справі №927/56/15, від 08.10.2015р. у справі №912/1676/14 та від 28.10.2015р. у справі №909/132/15.

Відповідач у справі є постійним лісокористувачем, в обов'язки якого входить, забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання норм і правил використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Із врахуванням вимог статтей 1166 та 1172 ЦК України у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини порушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у Постанові Вищого господарського суду України від 14.10.2014р. у справі №906/249/14.

З врахуванням вищенаведеного, спростування доводів відповідача, які покладені останнім в основу своїх заперечень, доведення прокурором в інтересах держави в особі позивача факту заподіяння шкоди державі, причинно-наслідкового зв'язку із заподіяною шкодою та діями відповідача, визначення позивача як органу, уповноваженого від імені держави здійснювати конкретні функції у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави, а також права на захист інтересів держави в особі позивача шляхом подання позову до суду та участі в судових засіданнях з метою такого захисту, враховуючи висновки експертних досліджень №3327 від 24.05.2018р. комплексної судової лісогосподарської та інженерно-екологічної експертизи по справі №914/478/16, зокрема щодо розміру збитків незаконної рубки, беручи до уваги встановлені вироками Турківського районного суду Львівської області від 07.11.2014 року у справі №485/646/14-к, від 26.09.2014р. у справі №458/636/14-к та ухвалою від 06.11.2014р. у справі№458/731/14-к обставини справи, в тому числі факт спричинення шкоди державі, осіб, які винні у такому спричиненні та те, що вказані особи станом на час вчинення кримінально караного діяння перебували у трудових відносинах із відповідачем, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі позивача до відповідача про стягнення 160534грн. 50коп. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства є обґрунтованими та мотивованими, підлягають до задоволення. В решті позовних вимог належить відмовити у зв'язку необґрунтованістю та безпідставністю заявлення.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

В силу норм п.7 ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Приписами ч.1 та п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України від 08.07.2011р. №3674-VI «Про судовий збір» (у чинній станом момент подання позову до суду редакції) встановлено, що із позовних заяв майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Приписами ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1378,00грн. за місяць.

На підставі ст.129 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та стягнути з відповідача в доход Державного Бюджету України 2408грн. 02коп. судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Турківське лісове господарство» (82500, Львівська область, Турківський район, м.Турка, вул.Шевченка, 30, ідентифікаційний код 00992409) 160534грн. 50коп. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства з одночасним автоматичним розподілом коштів: 30 відсотків - на рахунок спеціального фонду державного бюджету; 20 відсотків - на рахунок спеціального фонду Львівського обласного бюджету; та 50 відсотків - на рахунок спеціального фонду місцевого бюджету Верхньояблунської сільської ради, на рахунок 33118331700673 Верхньояблунської сільської ради (82530, Львівська область, Турківський район, с.Верхня Яблунька; ідентифікаційний код 04373643).

Стягнути з Державного підприємства «Турківське лісове господарство» (82500, Львівська область, Турківський район, м.Турка, вул.Шевченка, 30, ідентифікаційний код 00992409) в доход Державного Бюджету України 2408грн. 02коп. судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повне рішення складено 08.10.2018р.

Головуючий суддя Іванчук С.В.

суддя Мазовіта А.Б.

суддя Горецька З.В.