Постанова

від 03.10.2018 по справі 466/1922/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 466/1922/15-ц

провадження № 61-2805св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство Укрзалізниця ,

відповідачі: Брюховицька селищна рада, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

треті особи: відділ Держземагенства у місті Львові, Третя львівська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Укрзалізниця на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 27 червня

2017 року у складі судді Зими І. Є. та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року публічне акціонерне товариство Укрзалізниця (далі - ПАТ Укрзалізниця , Залізниця) звернулося до суду з позовом до Брюховицької селищної ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: відділ Держземагенства у місті Львові, Третя львівська державна нотаріальна контора, в якому, з врахуванням уточнених вимог просить визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене Третьою львівської державною нотаріальною конторою від 29 червня 2014 року № 2-2062, визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07 липня 2005 року серії ВСІ № 009626, зареєстрований в реєстрі за № 1083, витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 частину земельної за кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,0162 га та скасувати рішення виконкому Брюховицької селищної ради № 205 та № 206 від 27 червня 2000 року.

Позовна заява мотивована тим, що для складання документів, що посвідчують право на користування земельними ділянками смуги відведення, у тому числі в адміністративних межах селища міського типу Брюховичі, Державне територіально-галузеве об'єднання Львівська залізниця уклала угоду із землевпорядною організацією ПП Центр ринкових досліджень від 03 липня 2008 року №Л/П-08851/НЮ.

При здійсненні зазначених робіт, згідно із підпунктом 4 пункту 6 погодженого та затвердженого Залізницею та ПП Центр ринкових досліджень технічного завдання, що є додатком № 1 до вказаного договору, та відповідно до абзацу 8 пункту 2.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43, у редакції чинній на момент укладення договору, використовуються матеріали по встановленню смуги відведення залізниці, план смуги відведення, а саме: план смуги відведення від 1962 року, погоджений із виконкомом ради трудящих Львівської міської ради.

Із повідомлення від 02 жовтня 2013 року № 357/1 ПП Центр ринкових досліджень позивачу стало відомо, що складання відповідних правовстановлюючих документів на дані землі, в межах, визначених наданими вихідними даними, на сьогодні є неможливим, оскільки на частині смуги відведення виявлено перетин (накладання) земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1, яка площею 0,0162 га накладається на смугу відведення.

Під час проведення обстеження земель Залізниці від 29 вересня

2014 року комісією у складі головного інженера відокремленого підрозділу Залізниці Кам'янка-Бузька дистанція колії , інженера сектора з управління майновими та земельними ресурсами відокремленого підрозділу Залізниці Львівська дирекція залізничних перевезень , інженера-землевпорядника відокремленого підрозділу Залізниці Кам'янка-Бузька дистанція колії , за участю представника ПП Центр ринкових досліджень та землевпорядника Брюховицької селищної ради встановлено, що на території селища міського типу Брюховичі в смузі відведення залізниці на 9 км + 376 м - 9 км + 486 м з правої сторони за ходом кілометрів, при ширині смуги відведення залізниці 40 м, на відстані 22,8-23 м знаходиться земельна ділянка ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1.

Вказана земельна ділянка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого 27 грудня 2006 року на підставі договорів купівлі-продажу від 14 грудня 2006 року серії ВЕМ № 322523 та від 14 грудня 2006 року серії ВЕМ № 322224.

Згідно із зазначених договорів, ОСОБА_1 придбані у ОСОБА_2 дві земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_4, які належали останній на праві власності, відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 від 28 вересня 2006 року та НОМЕР_9 від 28 вересня 2006 року.

Підставою видачі ОСОБА_2 державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 є договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02 листопада 2005 року серії ВСЕ № 788470, зареєстрований в реєстрі № 1734.

Відповідно до даного договору купівлі-продажу, земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_6 придбана ОСОБА_2 у ОСОБА_3, якому дана земельна ділянка належала на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_8 від 09 листопада 2004 року, виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серія ВЕЕ № 480270, посвідченого Третьою львівською державною нотаріальною конторою від 29 червня 2004 року за № 2- 2062, інформація про яке в Залізниці відсутня.

Підставою видачі ОСОБА_2 державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_9 від 28 вересня 2006 року, на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_7, є договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07 липня 2005 року серії ВСІ № 009626, зареєстрованого в реєстрі за № 1083, інформація про який в Залізниці також відсутня.

З метою отримання необхідної інформації, Залізниця листом від 29 вересня 2014 року № НЗЕ-10/2866 звернулась до відділу Держземагентства у місті Львові, на який отримала відмову листом від 06 жовтня 2014 року

№ 40/01-15/3707.

Однак, Залізниці відомо, що спадкодавцем земельної ділянки, яку отримав у спадок ОСОБА_3 була ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Земельна ділянка належала останній на підставі державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_10, який виданий Брюховецькою селищною радою ОСОБА_5 на підставі рішень виконкому від 27 червня 2000 року № 205, 206. Позивач вказані рішення Брюховицької селищної ради № 205, 206 вважає незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 27 червня

2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано безпідставністю заявлених позовних вимог.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2017 року апеляційну скаргу ПАТ Укрзалізниця відхилено.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 27 червня

2017 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу ПАТ Укрзалізниця , суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

29 грудня 2017 року ПАТ Укрзалізниця подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 27 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули уваги на доводи Залізниці щодо законодавства, яке діяло на момент виникнення у 1962 році права Залізниці на землі смуги відведення в адміністративних межах Брюховицької селищної ради, відповідно до якого, вимоги щодо виготовлення та отримання державного акту не передбачалися, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі відповідно до підпунктів 54, 55 Общих начал землеиспользования и землеустройства (постанова ЦВК СРСР від 15 грудня 1928 року).

Крім того, право залізниці на спірну ділянку підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. А саме планом смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці в адміністративних межах Львова від 4 км + 850 м до 11 км + 106 м, розробленим проектною організацією Дорпроект Південно-Західної залізниці.

У березні 2018 року ОСОБА_7 направила до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 27 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2017 року без змін.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено, що станом на 2000 рік земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_6 та НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 не наданих у власність або користування.

Станом на 2003, 2004, 2005, 2006 року перебувала у власності фізичних осіб - відповідачів (Лист від 10 квітня 2017 року № 9-13-0.37-173/109-17 Відділу у місті Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області та від 07 червня 2017 року №18-13-0.37-696/109-17).

Суд установив, що на підставі рішень виконавчого комітету Брюховицької селищної ради народних депутатів № 205, 206 від 27 червня 2000 року ОСОБА_5 видано державний акт про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_10, що знаходиться на АДРЕСА_1.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВЕЕ № 480270, посвідченого Третьою Львівською держнотконторою 29 червня 2004року № 2-2062, вищевказана земельна ділянка передана у спадщину ОСОБА_3 та належала йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_8 від 09 листопада 2004 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02 листопада 2005 року серія ВСЕ №788470, зареєстрованого в реєстрі за № 1734, вказана земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_6 придбана ОСОБА_2 На підставі вказаного договору ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 від 28 вересня 2006 року.

На підставі договорів купівлі-продажу від 14 грудня 2006 року серія ВЕМ №322523, зареєстрованого в реєстрі за № 8484 та серія ВЕМ №322524, зареєстрованого в реєстрі за № 8480 вказану земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_6, та суміжну земельну ділянку із кадастровий номером НОМЕР_7 купила ОСОБА_1 На обидві земельні ділянки остання отримала єдиний державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_11, виданий 27 грудня 2006 року. Кадастровий номер об'єднаної земельної ділянки - НОМЕР_1.

На підставі договору купівлі-продажу від 30 червня 2016 року власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 став ОСОБА_4

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходили з того, що оскільки позивачем не надано доказів, що підтверджують його право власності (володіння) на спірну земельну ділянку, він не має права вимагати визнання незаконними та скасування рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та витребування земельної ділянки із незаконного володіння. Позивач не довів, що вилучення частини земельної ділянки здійснюється для задоволення суспільного, публічного інтересу.

Однак, з такими висновками суду погодитися не можна.

Згідно з частиною першою статті 84 Земельного Кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до пункту б частини четвертої статті 84 Земельного Кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України Про залізничний транспорт землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України Про транспорт .

До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

На підтвердження права постійного користування землями смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці в адміністративних межах Львова від 4 км +850м до 11 км +106 м, позивач надав План смуги відводу цієї лінії від 1962 році, розроблений проектною організацією Дорпроект Південно-Західної залізниці дороги СРСР -МПС (а. с. 14-15).

У матеріалах справи відсутні дані, які б давали підстави зробити висновок про неналежність та недопустимість вказаного Плану як доказу у справі.

Вирішуючи спір по суті, суди не врахували,що згідно статуту позивача (п. 4.2), майно залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві повного господарського відання.

Земельні ділянки відводилися залізниці в користування на підставі Постанови Ради Міністрів СРСР від 27 січня 1962 року № 83, Інструкції про норми і порядок відведення земель для залізниць і використання смуги відведення, затвердженою Міністерством шляхів сполучення СРСР від 30 січня 1963 року, та норм відведення земель для залізниці 468-74, затверджених постановою Держбуду СРСР від 19 грудня 1974 року № 247.

Згідно з пунктом г частини третьої статті 152 Земельного Кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 155 Земельного Кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За змістом статей 152, 155 ЗК України визнання недійсним акта державного органу тягне за собою визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Звертаючись до суду з вказаним позовом , Залізниця посилалася на те, що при складанні правовстановлюючих документів, встановлено, що на частині смуги відведення виявлено перетин (накладення) земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1, яка площею 0,0162 га накладається на смугу відведення.

Суди не перевірили зазначених обставин справи, зробили передчасний висновок про відмову в позові у зв'язку з відсутністю у Залізниці права вимоги.

З урахуванням наведеного, висновки судів попередніх інстанцій про те, що жодні права позивача не порушені є необґрунтованими, оскільки, не ґрунтуються на вимогах закону.

З урахуванням викладеного висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову з наведених у судових рішеннях підставах є помилковими.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та норма матеріального права, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, судами попередніх інстанцій не встановлені, оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що відповідно до статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Укрзалізниця задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 27 червня

2017 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані судові рішення втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська СуддіВ. І. Журавель В. М. Коротун В. І. Крат В. П. Курило