Рішення

від 18.02.2019 по справі 466/1922/15-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/1922/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2019 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Єзерського Р. Б.

при секретарях Ваврин М. М., Бандуровському Т. Я.

за участю представника позивача Тюрдьо В. П.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом Акціонерного товариства Укрзалізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця до Брюховицької селищної ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю Офісний центр К-59 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області в особі Відділу у місті Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Третя Львівська державна нотаріальна контора про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради народних депутатів № 205 та № 206 від 27.06. 2000 року та зобов'язання до вчинення дій,-

у с т а н о в и в:

24 жовтня 2018 року до Шевченківського районного суду м. Львова з Верховного суду надійшла цивільна справа за позовом Акціонерного товариства Укрзалізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця до Брюховицької селищної ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Відділ Держгеокадастру у місті Львові, Третя Львівська державна нотаріальна контора про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним договору, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, визнання незаконним та скасування рішень виконавчого комітету Брюховицької селищної ради.

14 січня 2019 року на адресу суду надійшла заява про зміну предмета позову та зменшення розміру позовних вимог від представників позивача, в якій просять суд ухвалити рішення, яким визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради народних депутатів № 205 та № 206 від 27.06. 2000 року та витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю Офісний центр К-59 земельну ділянку площею 0,0162га з кадастровим номером НОМЕР_1, що перетинається зі смугою відведення АТ Укрзалізниця та належить АТ Укрзалізниця на праві постійного користування.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що при складанні правовстановлюючих документів, встановлено, що на частині смуги відведення виявлено перетин (накладення) земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2, яка площею 0,0162 га накладається на смугу відведення.

22.09.2017 року приватним нотаріусом ЛМНО Стефанюк О. І. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 за ТзОВ Офісний центр К-59 . Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, підставою виникнення права власності є акт прийняття-передачі нерухомого майна, що передається учасником ТзОВ Офісний центр К-59 ОСОБА_6 до статутного капіталу ТзОВ Офісний центр К-59 від 19.09.2017 року.

Окрім цього, з інформаційного порталу Публічна кадастрова карта та з інформації Державного земельного кадастру (далі - ДЗК) про право власності та речові права на земельну ділянку, отриманої за заявою позивача про надання відомостей з ДЗК від 14.12.2018 року в електронному кабінеті Е-сервіси ДЗК, встановлено, що вищезгадана земельна ділянка була поділена. У результаті поділу утворилась земельна ділянка площею 0,414 га з кадастровим номером НОМЕР_3 та земельна ділянка площею 0,0162 га з кадастровим номером НОМЕР_1, власником якої зареєстроване ТзОВ Офісний центр К-59 .

Внаслідок такого поділу частина оспорюваної земельної ділянки, яка накладається на смугу відведення АТ Укрзалізниця площею 0,0162 га, була сформована та зареєстрована ТзОВ Офісний центр К-59 як окремий об'єкт з присвоєнням їй кадастрового номера НОМЕР_1.

Така земельна ділянка була виділена із земельної ділянки площею 0,4302 га із кадастровим номером НОМЕР_2, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка належала ТзОВ Офісний центр К-59 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна учасником товариства ОСОБА_6 до статутного капіталу товариства, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 вересня 2017 року.

Вказану земельну ділянку ОСОБА_6 набув від ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 13 червня 2016 року, серії НВТ №957069.

Вказана земельна ділянка належала ОСОБА_8 на праві приватної власності, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 27 грудня 2006 року на підставі договорів купівлі-продажу від 14 грудня 2006 року серії ВЕМ № 322523 та від 14 грудня 2006 року серії ВЕМ № 322224.

Згідно із зазначених договорів, ОСОБА_8 придбані у ОСОБА_4 дві земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_4 та НОМЕР_5, площами 0,2627 га та 0,1675 га відповідно із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які належали останній на праві власності, відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6 від 28 вересня 2006 року та НОМЕР_7 від 28 вересня 2006 року.

Підставою видачі ОСОБА_4 державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_8 від 28 вересня 2006 року, на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_5 площею 0,1675, є договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07 липня 2005 року серії ВСІ № 009626, зареєстрованого в реєстрі за № 1083.

Підставою видачі ОСОБА_4 державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,2627 га серії НОМЕР_7 є договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02 листопада 2005 року серії ВСЕ № 788470, зареєстрований в реєстрі №1734.

Відповідно до даного договору купівлі-продажу, земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_4 площею 0,2627 га придбана ОСОБА_4 у ОСОБА_5, якому дана земельна ділянка належала на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_9 від 09 листопада 2004 року, виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серія ВЕЕ № 480270, посвідченого Третьою львівською державною нотаріальною конторою від 29 червня 2004 року за № 2- 2062.

Спадкодавцем земельної ділянки, яку отримав у спадок ОСОБА_5 була ОСОБА_9 Земельна ділянка належала останній на підставі державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_10, який виданий Брюховицькою селищною радою на підставі рішення виконкому від 27 червня 2000 року в„–206 (площею 0,2627 га). На підставі рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради народних депутатів № 205 від 27 червня 2000 року ОСОБА_9 надано у власність земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,75 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Позивач вказані рішення Брюховицької селищної ради № 205 та № 206 від 27.06.2000 року вважає незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача Тюрдьо В. П. позов підтримав, покликаючись на обставини, які викладені у заяві про зміну предмету позову та просив задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 позов визнав частково та просив частково задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.09.2017 року приватним нотаріусом ЛМНО Стефанюк О. І. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 за ТзОВ Офісний центр К-59 . Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, підставою виникнення права власності є акт прийняття-передачі нерухомого майна, що передається учасником ТзОВ Офісний центр К-59 ОСОБА_6 до статутного капіталу ТзОВ Офісний центр К-59 від 19.09.2017 року.

Окрім цього, з інформаційного порталу Публічна кадастрова карта та з інформації Державного земельного кадастру (далі - ДЗК) про право власності та речові права на земельну ділянку, отриманої за заявою позивача про надання відомостей з ДЗК від 14.12.2018 року в електронному кабінеті Е-сервіси ДЗК, встановлено, що вищезгадана земельна ділянка була поділена. У результаті поділу утворилась земельна ділянка площею 0,414 га з кадастровим номером НОМЕР_3 та земельна ділянка площею 0,0162 га з кадастровим номером НОМЕР_1, власником якої зареєстроване ТзОВ Офісний центр К-59 .

Внаслідок такого поділу частина оспорюваної земельної ділянки, яка накладається на смугу відведення АТ Укрзалізниця площею 0,0162 га, була сформована та зареєстрована ТзОВ Офісний центр К-59 як окремий об'єкт з присвоєнням їй кадастрового номера НОМЕР_1.

Така земельна ділянка була виділена із земельної ділянки площею 0,4302 га із кадастровим номером НОМЕР_2, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка належала ТзОВ Офісний центр К-59 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна учасником товариства ОСОБА_6 до статутного капіталу товариства, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 вересня 2017 року.

Вказану земельну ділянку ОСОБА_6 набув від ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 13 червня 2016 року, серії НВТ 957069.

Вказана земельна ділянка належала ОСОБА_8 на праві приватної власності, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 27 грудня 2006 року на підставі договорів купівлі-продажу від 14 грудня 2006 року серії ВЕМ № 322523 та від 14 грудня 2006 року серії ВЕМ № 322224.

Згідно із зазначених договорів, ОСОБА_8 придбані у ОСОБА_4 дві земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_4 та НОМЕР_5, площами 0,2627 га та 0,1675 га відповідно із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які належали останній на праві власності, відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6 від 28 вересня 2006 року та НОМЕР_7 від 28 вересня 2006 року.

Підставою видачі ОСОБА_4 державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_8 від 28 вересня 2006 року, на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_5 площею 0,1675, є договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07 липня 2005 року серії ВСІ № 009626, зареєстрованого в реєстрі за № 1083.

Підставою видачі ОСОБА_4 державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,2627 га серії НОМЕР_7 є договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02 листопада 2005 року серії ВСЕ № 788470, зареєстрований в реєстрі №1734.

Відповідно до даного договору купівлі-продажу, земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_4 площею 0,2627 га придбана ОСОБА_4 у ОСОБА_5, якому дана земельна ділянка належала на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_9 від 09 листопада 2004 року, виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серія ВЕЕ № 480270, посвідченого Третьою Львівською державною нотаріальною конторою від 29 червня 2004 року за № 2- 2062.

Спадкодавцем земельної ділянки, яку отримав у спадок ОСОБА_5 була ОСОБА_9 Земельна ділянка належала останній на підставі державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_10, який виданий Брюховицькою селищною радою на підставі рішення виконкому від 27 червня 2000 року в„–206 (площею 0,2627 га). Позивач вказане рішення Брюховицької селищної ради в„–206 вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Разом із тим позивач також просить скасувати рішення Брюховицької селищної ради №205.

На підставі рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради народних депутатів № 205 від 27 червня 2000 року ОСОБА_9 надано у власність земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,75 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Відношення вказаної земельної ділянки до витребуваної позивачем земельної ділянки площею 0,0162 га з кадастровим номером НОМЕР_1 матеріалами справи не підтверджено. Не збігаються ані розміри ані цільове призначення земельних ділянок.

Разом із тим, із накладення спірної земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_1 вбачається, що така входила у межі земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_4 площею 0,2627 га, яка надана оскаржуваним рішенням в„–206 .

Відтак оскаржуване рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради народних депутатів №205 від 27 червня 2000 року не порушує прав позивача, а тому в цій частині у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідачем визнано позов в частині витребування від ТзОВ Офісний центр К-59 земельної ділянки площею 0,0162 га з кадастровим номером НОМЕР_1.

Речові права позивача на вказану земельну ділянку підтверджуються матеріалами справи та приписами законодавства, такий висновок узгоджуються із висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду викладеними у постанові від 03 жовтня 2018 року у даній справі.

Згідно ч. 1 ст. 84 Земельного Кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до п. б ч. 4 ст. 84 Земельного Кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України Про залізничний транспорт землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України Про транспорт .

До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

На підтвердження права постійного користування землями смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці в адміністративних межах Львова від 4 км +850м до 11 км +106 м, позивач надав План смуги відводу цієї лінії від 1962 року, розроблений проектною організацією Дорпроект Південно-Західної залізниці дороги СРСР - МПС.

Окрім цього, згідно статуту позивача (п. 4.2), майно залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві повного господарського відання.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Статтями 1, 4 Положення Про землі, надані транспорту , затвердженого 07 лютого 1933 року Постановою Центрального виконавчого комітету СРСР № 58 і Ради народних комісарів СРСР № 50, передбачалося, що землями, наданими транспорту (в тому числі - і залізничному), визнавалися землі, зайняті залізничними шляхами та іншими об'єктами залізничної інфраструктури.

Вказане Положення діяло до набрання чинності Постановою Ради Міністрів СРСР від 08 січня 1981 року № 24 Про затвердження Положення про землі, надані транспорту .

Земельним кодексом Української РСР від 25 жовтня 1922 року, чинним на час набуття Залізницею права на земельні ділянки, передбачалося, що землі, які знаходилися фактично у виключному віданні уповноважених органів (у тому числі НК СРСР шляхів сполучення), рахуються закріпленими за ними та за відсутності їхньої згоди можуть бути вилучені лише у спеціальному порядку.

Разом з тим, вимог щодо виготовлення та отримання державного акту законодавством не передбачалося, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі, відповідно до пунктів 54, 55 Загальних основ землекористування та землеустрою , затверджених Постановою ЦВК СРСР від 15 грудня 1928 року.

Земельним кодексом Української РСР від 25 жовтня 1922 року (в редакції від 08 липня 1970 року), постановою Верховної ради Української РСР від 18 грудня 1990 року № 562 Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року (далі - Постанова № 562) право Залізниці на користування земельною ділянкою, яка належить до земель залізниць, до оформлення ним права власності або землекористування гарантувалося.

Згідно з пунктом 5 Постанови № 562 громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку права власності на землю чи землекористування.

Пунктом 6 постанови Верховної Ради Української PCP від 18 грудня 1990 року № 563-ХІІ Про земельну реформу (із змінами та доповненнями) визначено, що землекористувачі повинні до 01 січня 2008 року оформити право власності або право користування землею.

Вказаний пункт постанови Верховної Ради Української PCP від 18 грудня 1990 року визнаний неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року у справі № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками), а отже відсутня вимога закону щодо обов'язкового виготовлення Залізницею державного акту на право користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту г частини третьої статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Визнання позову ТзОВ Офісний центр К-59 не порушує прав інших осіб, оскільки право власності на спірну земельну ділянку оформлено за ТзОВ Офісний центр К-59 та підлягає витребуванню в останнього в користь позивача.

За таких обставин, суд приймає визнання позову ТзОВ Офісний центр К-59 та приходить до переконання про задоволення позову в цій частині.

Щодо позовної вимоги про скасування рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради народних депутатів в„–206 від 27 червня 2000 року, то суд виходить із наступного.

У відповідності до ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Здійснення державної реєстрації права власності у разі витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння на підставі рішення суду передбачено і п. 67 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відтак для поновлення права позивача на земельну ділянку площею 0,0162 га достатньо задоволення позовної вимоги про витребування такої у власність позивача.

Крім того, як підтверджено матеріалами справи, позивач претендує лише на частину земельної ділянки площею 0,2627, яка надана оскаржуваним рішенням в„–206 , а саме земельну ділянку площею 0,0162 га.

Скасування такого рішення в іншій частині не може вплинути на права чи інтереси позивача, проте зможе нашкодити правам та інтересам ТзОВ Офісний центр К-59 , адже поставить під сумнів усі правовстановлюючі документи на підставі яких таке право переходило до інших осіб та в кінцевому результаті до ТзОВ Офісний центр К-59 та право власності останнього на неоскаржувану у даному спорі частину земельної ділянки. Суд звертає увагу, що відновлення права власності ТзОВ Офісний центр К-59 на неоспорювану земельну ділянку стане неможливим, зокрема у зв'язку із смертю ОСОБА_9

Згідно ст. ст. 55, 124 Конституції України, правосуддя здійснюється виключно судами і полягає в захисті прав і свобод людини і громадянина.

Згідно ст. ст. 2, 4 ЦПК України, право на звернення до суду можливе лише за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За висновком, наведеним у Постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 07.06.2018 у справі № 755/525/17-ц, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Враховуючи, що задоволення позову в частині визнання незаконним та скасування рішення в частині надання у власність неоспорюваної земельної ділянки жодним чином не може вплинути на права, свободи чи інтереси позивача, для задоволення позову в цій частині підстав немає.

Суд також відзначає, що судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип пропорційності , в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

На цьому наголошував й Верховний Суд, зокрема у постанові від 17.10.2018 у справі №681/203/17-ц.

Відтак, враховуючи принцип пропорційності у даній справі, та те, що права позивача будуть відновлені без скасування рішення в„–206 в цілому, а його скасування може призвести до порушення прав відповідача, його скасування в цілому недопустиме.

З огляду на наведене позовна вимога про визнання незаконними та скасування рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради народних депутатів в„–206 від 27 червня 2000 року підлягає задоволенню частково, а саме таке рішення слід визнати незаконним та скасувати в частині надання земельної ділянки площею 0,0162 га з кадастровим номером НОМЕР_1, що перетинається з смугою відведення АТ Укрзалізниця та належить АТ Укрзалізниця на праві постійного користування .

Щодо заяви позивача про застосування позовної давності суд зазначає, що оскарження рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради народних депутатів в„–206 від 27 червня 2000 року відбулося в межах строку загальної трьохрічної позовної давності, з моменту коли позивач дізнався про таке рішення.

Зокрема матеріалами справи підтверджено, що про оскаржуване рішення позивач дізнався в межах розгляду даної справи із витребуваних судом документів та відразу оскаржив таке рішення.

Щодо оскарження рішення в„–206 від 27 червня 2000 року в частині надання земельної ділянки, на яку не претендує позивач та оскарження рішення №205, то у задоволенні таких суд відмовляє у зв'язку із безпідставністю, що виключає можливість застосування до таких вимог позовної давності.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 55, 124 Конституції України, Законом України Про залізничний транспорт , Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Земельним кодексом України, ст. ст. 2, 4, 76, 81, 258-259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позовні вимоги Акціонерного товариства Укрзалізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця до Брюховицької селищної ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю Офісний центр К-59 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області в особі Відділу у місті Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Третя Львівська державна нотаріальна контора про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради народних депутатів № 205 та № 206 від 27.06. 2000 року та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення № 206 від 27.06.2000 року виконавчого комітету Брюховицької селищної ради народних депутатів, що знаходиться за адресою: м. Львів-Брюховичі, вул. Ясна, 1 в частині надання земельної ділянки площею 0,0162 га з кадастровим номером НОМЕР_1, що перетинається з смугою відведення АТ Укрзалізниця та належить АТ Укрзалізниця на праві постійного користування .

Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю Офісний центр К-59 , ЄДРПОУ - 40259053, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 59 земельну ділянку площею 0,0162га з кадастровим номером НОМЕР_1, що перетинається зі смугою відведення АТ Укрзалізниця та належить АТ Укрзалізниця на праві постійного користування.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до вказаного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18 лютого 2019 року.

Суддя Р. Б. Єзерський