Рішення

від 20.09.2018 по справі 910/3467/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.09.2018Справа № 910/3467/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Жука В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Благодійної організації Благодійного Фонду Стабілізейшен Суппорт Сервісез

до Товариства з обмеженою відповідальністю Преміум Медіа Груп

про стягнення 52369,20 грн.,

за участі представників :

від позивача - Коростельов Д.О. (представник за довіреністю);

від відповідача - Авраменко І.В. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

Благодійний Фонд Стабілізейшен Суппорт Сервісез (наразі - Благодійна організація Благодійний Фонд Стабілізейшен Суппорт Сервісез ) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Преміум Медіа Груп про стягнення 52369,20 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання відповідно до укладеного між сторонами Договору на проведення рекламної кампанії від 15.02.2018 №ПМ-3303, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати за спірним договором в розмірі 27950,40 грн., стягнути 24418,20 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язань та розірвати укладений між сторонами Договір №ПМ-3303 від 15.02.2018.

Відповідач у поданому до суду відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що дійсно між сторонами було укладено Договір про надання послуг по розміщенню зовнішньої реклами №ПМ-3103 від 01.11.2017 та підтвердив факт здійснення позивачем 100% передоплати. Разом з тим, зазначив, що в одному із наданих позивачем макетів значилась непідтверджена інформація, яка не відповідала вимогам Закону України Про рекламу , у зв'язку з чим відповідач звернувся до позивача із вимогою щодо приведення у відповідність до Закону України Про рекламу наданого рекламного матеріалу та з проханням повідомити щодо подальших намірів розміщення наданих рекламних матеріалів. Проте, за твердженнями відповідача, позивач такої відповіді не надав та не привів надані рекламні матеріали у відповідність до вимог зазначеного закону, у зв'язку з чим, відповідачем не було розміщено надані рекламні матеріали. Відтак, відповідач зазначає, що оскільки надані позивачем матеріали не відповідали вимогам Закону України Про рекламу то у відповідача відсутня вина щодо не проведення рекламної кампанії позивача. На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Преміум Медіа Груп (відповідач, виконавець) та Благодійним Фондом Стабілізейшен Суппорт Сервісез (позивач, замовник) було укладено Договір на проведення рекламної кампанії №ПМ-3303, відповідно до умов якого, виконавець зобов'язався протягом строку дії договору професійно і якісно проводити рекламну кампанію для замовника або клієнтів замовника на території на території України на узгоджених сторонами поверхнях спеціальних конструкцій, а замовник зобов'язався прийняти і вчасно й у повному обсязі оплачувати роботи та послуги виконавця в строки та на умовах, визначених даним договором (п.2.1 Договору).

Відповідно до п.2.2 Договору, з метою проведення рекламної кампанії сторонами підписується додаток до договору (акт резервування).

Відповідно до п.3.2.5 Договору, виконавець зобов'язується надавати замовникові фото звіт про розміщення реклами на поверхнях спеціальних конструкцій, включаючи ротацію реклами, протягом 10 (десяти) календарних днів після розміщення рекламного матеріалу відповідно до п.3.2.2 договору, шляхом завантаження на інтернет-ресурс, де замовник може переглянути їх у особистому кабінеті.

Згідно з п.4.1.1 Договору, вартість рекламної кампанії залежить від кількості зарезервованих поверхонь спеціальних конструкцій, строку рекламної кампанії і зазначається сторонами у додатках до договору до початку рекламної кампанії або до дати ротації реклами. При цьому вартість рекламної кампанії підлягає зміні на дату виставлення виконавцем рахунку-фактури у випадках передбачених п.4.3 договору.

У пункті 4.2 Договору сторони погодили порядок розрахунків, зокрема, оплата здійснюється замовником у формі 100% передоплати не пізніше ніж за 5 (п'ять) календарних днів до початку проведення рекламної кампанії безготівковим розрахунком у гривнях та на підставі рахунків фактур виконавця, які виставляються замовнику для оплати не менше ніж за два банківських дні до дати платежу, передбаченої у цьому пункті договору.

Відповідно до п.6.1 Договору, договір є чинним з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 включно. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, що виникли у зв'язку з договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Укладення зазначеного договору, саме в редакції, долученої позивачем до матеріалів позовної заяви підтверджено сторонами в судових засіданнях в ході розгляду даної справи.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи Акту резервування від 20.02.2018 виконавцем було зарезервовано відібрані замовником поверхні спеціальних конструкцій на термін проведення рекламної кампанії за наступними адресами: м. Київ, вул. Петлюри, 25 на строк з 02.03.2018 по 31.03.2018; м. Київ, вул. Петлюри, 29 на строк з 02.03.2018 по 31.03.2018; м. Київ, вул. Петлюри, 25 на строк з 02.03.2018 по 31.03.2018. Загальною вартістю 26870,40 грн.

В подальшому, відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату послуг з розміщення рекламного зображення №У-1115 від 03.03.2018 на суму 26870,40 грн. та рахунок на обслуговування рекламо носія №У-1116 від 05.03.2018 на суму 1080 грн. Вказані рахунки були в повному обсязі оплачені позивачем, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень №1390 від 05.03.2018 та №1391 від 05.03.2018 та не заперечується відповідачем.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст.902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із укладеного між сторонами договору, відповідач мав надати обумовлені сторонами в договорі послуги по розміщенню реклами у строк з 02.03.2018 по 31.03.2018.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач звернувся до відповідача із Претензією №307 від 07.03.2018 в якій повідомив відповідача про зрив рекламної кампанії позивача у зв'язку із нерозміщенням рекламних матеріалів у визначені сторонами строки та відмову від укладеного між сторонами договору. Також у вказаній претензії позивач вимагав повернення відповідачем вартості рекламної кампанії в розмірі 26870,40 грн. у триденний термін з дня отримання вказаної претензії.

Листом №5995 від 16.03.2018 відповідач надав позивачу відповідь на претензію в якій зазначив, що враховуючи положення норм чинного законодавства та положення укладеного між сторонами договору, виконавцем було встановлено невідповідність таким нормам наданих замовником рекламних матеріалів, про що замовника було повідомлено Листом №5516 від 12.03.2018 з вимогою привести у відповідність до Закону України Про рекламу надані рекламні матеріали та проханням повідомити про подальші наміри розміщення або нерозміщення рекламних матеріалів. Проте замовник, в свою чергу відмовився замінити сюжет з порушенням вказаного Закону на такий, який відповідав би вимогам чинного законодавства. Таким чином, відповідач зазначив, що враховуючи невідповідність рекламних матеріалів замовника вимогам чинного законодавства та нездійснення ротації реклами, замовник не звільнений від оплати послуг за договором протягом строку не експонування реклами.

У зв'язку з викладеним, відповідач відмовив позивачу у задоволенні отриманої претензії.

Разом з тим, в матеріалах справи наявна копія Листа №5516 від 12.03.2018 з якого вбачається, що відповідач звертався до позивача із повідомленням про те, що з трьох наданих позивачем рекламних матеріалів відповідачем можуть бути розміщенні тільки два, оскільки один із наданих макетів суперечить вимогам Закону України Про рекламу , оскільки містить недостовірну інформацію яка може ввести в оману споживачів, а відтак, враховуючи положення укладеного між сторонами договору, виконавець має право відмовити замовнику і розповсюдженні вказаного рекламного матеріалу.

Так, дослідивши наявне в матеріалах справи листування між сторонами та підставі відмови відповідача від виконання умов укладеного між сторонами договору, судом встановлено наступне.

Згідно з п.3.1.2 Договору, виконавець має право надавати органові інформацію про замовника, зазначену в ст.13 Договору у випадку одержання від органа письмового повідомлення про порушення законодавства, пов'язаного із змістом реклами. При цьому виконавець негайно (по факсимільному зв'язку або іншим способом) направляє замовникові для відповідного реагування копію письмового повідомлення органа. При наявності рішення органа про заборону розповсюдження реклами, виконавець вправі припинити розповсюдження реклами (зняти/заклеїти рекламу), при цьому виконавець негайно (факсимільним зв'язком або іншим способом) направляє замовникові відповідне повідомлення про прийняття рішення про припинення розповсюдження реклами.

За умовами п.3.1.4 Договору, виконавець має право, відмовити замовнику в розповсюдженні рекламного матеріалу на узгоджених поверхнях спеціальних конструкцій на будь-якому етапі строку дії договору, у разі, зокрема, якщо реклама заборонена до розповсюдження Законом України Про захист суспільної моралі на рекламних засобах зовнішньої реклами, а також, якщо реклама не відповідає вимогам Закону України Про рекламу .

При реалізації виконавцем своїх прав зазначених виконавцем своїх прав зазначених у п.3.1.4 договору, неустойка до виконавця замовником не застосовується, збитки не стягуються. Замовник здійснює ротацію реклами протягом десяти робочих днів з дати відмови виконавця у розповсюдженні реклами замовника, якщо інший строк не буде узгоджено сторонами. Замовник не звільняється від оплати по договору протягом строку не експонування реклами. У разі не надання замовником контрольного макету або не проведення замовником своєчасної ротації реклами виконавець має право в односторонньому порядку відмовитись від договору частково або повному обсязі.

Відповідно до п.7.2.4 Договору, замовник несе повну відповідальність за зміст реклами у рекламних матеріалах у порядку встановленому Законом України Про рекламу .

При невідповідності змісту реклами вимогам законодавства про рекламу, про що буде прийняте рішення органом про заборону розповсюдження реклами, виконавець вправі припинити розповсюдження реклами (зняти або заклеїти рекламу) до моменту ротації реклами, яка повинна бути здійснена замовником протягом не більше як 10 робочих днів, якщо інший строк не буде узгоджено сторонами. У разі не здійснення своєчасної ротації реклами виконавець має право зняти резервування відповідних поверхонь спеціальних конструкцій у порядку, передбаченому п.5.1.1 договору. При цьому у разі припинення розповсюдження реклами за рішенням органу, замовник не звільняється від оплати за строк такого припинення на зарезервованих поверхнях спеціальних конструкцій, якщо не відмовиться від їх резервування у встановленому договором порядку.

В той же час, умовами п.1.9 Договору сторони погодили, що органи - це державні органи, уповноважені чинним законодавством України контролювати дотримання законодавства про рекламу, у т.ч. органи контролю, уповноважені місцевими органами самоврядування, господарський суд України.

Таким чином, з аналізу навчених вище умов укладеного між сторонами договору вбачається, що відповідач в ході виконання умов договору, у випадку наявності сумнівів щодо відповідності наданого рекламного матеріалу вимогам норм чинного законодавства, має право звернутись до відповідних органів контролю за додержанням вимог законодавства про рекламу за відповідним висновком щодо відповідності наданих замовником рекламних матеріалів вимогам чинного законодавства. В той же час, вказані положення договору не наділяють виконавця правом, на власний розсуд встановлювати відповідність наданих рекламних матеріалів вимогам чинного законодавства.

Проте відповідачем суду не надано доказів звернення до відповідних органів контролю, для одержання висновку щодо відповідності наданих позивачем рекламних матеріалів вимогам чинного законодавства, як не надано доказів існування відповідного рішення уповноважених органів щодо невідповідності спірного рекламного носія вимогам Закону України Про рекламу .

При цьому, наданий відповідачем лист Пенсійного фонду країни №12656/03-22 від 05.04.2018 в якості доказу відповідності наданого рекламного зображення вимогам Закону судом відхиляється, оскільки є відповіддю на запит відповідача щодо надання інформації і не містить інформації щодо змісту спірного рекламного матеріалу.

Також відповідачем не надано суду жодних доказів щодо надання останньому місцевими органами самоврядування повноважень зі здійснення контролю з дотримання законодавства про рекламу.

У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами договору та безпідставно відмовлено у розміщенні наданих рекламних матеріалів.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.1 ст.906 Цивільного кодексу України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт порушення відповідачем умов договору в частині своєчасного та повного надання позивачеві послуг належним чином підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 27950,40 грн.

Крім того, стосовно заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача штрафу в загальному розмірі 24418,20 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно з п.7.1.1 Договору, у випадку скасування виконавцем резервування поверхонь спеціальних конструкцій, зазначених у додатку до договору, менше ніж за 30 днів, або у випадку прострочення початку рекламної кампанії або дати ротації реклами, на зарезервованих поверхнях спеціальних конструкцій, замовник вправі стягнути з виконавця штраф у розмірі денної договірної вартості рекламної кампанії на одній не наданій (простроченій) поверхні спеціальної конструкції помноженій на кількість таких поверхонь спеціальних конструкцій на кількість днів прострочення виконання зобов'язання, якщо сторони не домовляться про інше. При цьому строк не експонування реклами з вини виконавця замовником не оплачується, а перераховані замовником грошові кошти за такий строк (за його згодою) повертаються виконавцем або враховуються виконавцем у наступних періодах рекламної кампанії. Зазначена санкція не застосовується у випадку демонтування спеціальної конструкції за рішенням органів місцевого самоврядування у зв'язку зі зміною нормативно-правових актів, що регулюють розміщення рекламних засобів.

У випадку прострочення виконавцем строків надання фото звіту, порушення строків усунення дефектів рекламного матеріалу (підключення, заміна рекламного матеріалу з числа резервних комплектів при їх наявності), без наявності зазначених у договорі на те обставин або без узгодження із замовником, замовник вправі стягнути з виконавця штраф у розмірі 50% від денної договірної вартості рекламної кампанії на одній поверхні спеціальної конструкції (на якій було прострочено виконання зобов'язань, зазначених в даному пункті договору вище) помноженій на кількість таких поверхонь спеціальних конструкцій і на кількість днів прострочення виконання зобов'язань, якщо сторони не домовляться про інше. При цьому строк, протягом якого виконавцем не виконувались зобов'язання зазначені в даному пункті договору вище, замовником не оплачуються, а перераховані замовником грошові кошти за такий строк (за його згодою) повертаються виконавцем або враховуються виконавцем у наступних періодах рекламної кампанії (п.7.1.2 Договору).

Пунктом 3.2.2 Договору визначено, що виконавець зобов'язується за дорученням замовника і при виконанні ним умов п.п.3.4.1, 3.4.2 договору, розмістити (розклеїти) рекламні матеріали відповідно до умов даного договору та додатків до нього: по м. Києву протягом 3 (трьох) робочих днів від дати початку рекламної кампанії або від дати ротації реклами, зазначеної замовником; по інших містах протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати початку рекламної кампанії або від дати ротації реклами, зазначеної замовником.

Відповідно до п.3.4.1 Договору, до початку рекламної кампанії зазначеної у додатку до договору або до дати ротації реклами надавати виконавцю якісно виконаних контрольний макет будь-якого розміру на будь-якому носії, а також іншу документацію (на запит виконавця), пов'язану із змістом реклами.

Не менше ніж за 5 (п'ять) робочих днів до початку рекламної кампанії або до дати ротації реклами передавати виконавцеві рекламні матеріали у співвідношенні не менше ніж 1 (один) комплект рекламного матеріалу на 1 (одну) зареєстровану поверхню спеціальної конструкції плюс 20% від загальної кількості рекламного матеріалу для його заміни у випадку втрати, зносу або повного псування на кожен місяць рекламної кампанії. Рекламний матеріал передається замовником виконавцю за адресою, вказаною виконавцем. Вимоги до рекламних матеріалів та порядок їх передачі передбачено додатковою угодою №1 до договору.

Зі змісту вказаних положень договору вбачається, що сторони погодили обов'язок позивача не менше ніж за 5 робочих днів до початку рекламної кампанії надати відповідачу рекламний матеріал та строк на розміщення наданого рекламного матеріалу впродовж 3 робочих днів (по м. Києву). Проте, як вбачається з пояснень представника відповідача та не заперечується представником позивача, макети рекламних матеріалів було надіслано відповідачу засобами електронного зв'язку лише 04.03.2017, тобто після початку рекламної кампанії. Отже враховуючи положення п.п.3.2.2, 3.4.1 та 3.4.2 договору, розрахунок штрафних санкцій за нерозміщення рекламного матеріалу підлягає обрахунку починаючи з 9 робочого дня після отримання макету реклами, тобто з 15.03.2018. При цьому посилання позивача на оплату виставлення рахунку на обслуговування рекламних носіїв, як на доказ обізнаності відповідача зі змістом рекламних матеріалів, судом відхиляються, оскільки вказаний рахунок виставлено за обслуговування рекламного носія а не за виготовлення рекламних матеріалів, і не містить інформації щодо змісту реклами.

Таким чином, здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми з урахуванням положень п.7.1.1 та п.7.1.2 договору, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача штрафу в загальному розмірі 6104,70 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог в частині розірвання укладеного між сторонами Договору №ПМ-3303 від 15.02.2018, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В силу положень ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України та ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання договорів в односторонньому порядку не допускається. Договір може бути змінено або розірвано: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін; у разі односторонньої відмови від договору, якщо право на таку вимогу встановлено договором.

Положеннями статті 651 Цивільного кодексу України визначені підстави зміни або розірвання договору, зокрема, у частині 2 вказаної статті зазначено, що Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.1 ст.907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Пунктом 6.3.4 Договору сторони погодили, що договір може бути розірвано в цілому або в частині кожної зарезервованої поверхні спеціальної конструкції за рішенням господарського суду за наявністю спору щодо не виконання або неналежного виконання сторонами договірних зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, оскільки судом встановлено факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором у встановлені строки, що фактично позбавило позивача того, на що останній розраховував при укладанні спірного договору, суд дійшов висновку про те, що даний Договір підлягає розірванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

Разом з тим, з урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати Договір від 15.02.2018 №ПМ-3303 на проведення рекламної компанії, укладений між Благодійною організацією Благодійним Фондом Стабілізейшен Суппорт Сервісез (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 1-5; ідентифікаційний код 40567253) та Товариством з обмеженою відповідальністю Преміум Медіа Груп (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 32 Г, прим. 249; ідентифікаційний код 34716807).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Преміум Медіа Груп (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 32 Г, прим. 249; ідентифікаційний код 34716807) на користь Благодійної організації Благодійного Фонду Стабілізейшен Суппорт Сервісез (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 1-5; ідентифікаційний код 40567253) 27950 (двадцять сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн. 40 коп. передплати, 6104 (шість тисяч сто чотири) грн. 70 коп. штрафу, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2907 (двi тисячi дев'ятсот сім) грн. 81 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 27.09.2018

Суддя Я.В. Маринченко