Рішення

від 11.09.2018 по справі 826/19931/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 вересня 2018 року № 826/19931/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Ековіс Лоджистікс Україна доГоловного управління ДФС у м. Києві про представники сторін:скасування податкових повідомлень-рішень позивача - Мотузка І.В.; відповідача - Сірик А.О.,

(в судовому засіданні 11.09.2018, відповідно до ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення)),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ековіс Лоджистікс Україна (далі - позивач або ТОВ Ековіс Лоджистікс Україна або Суб'єкт перевірки або Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Державної фіскальної служби України (надалі альтернативно - відповідач або Контролюючий орган або ДФС або Податковий орган), у якому просить суд:

скасувати податкові повідомлення-рішення: № 4462615141 від 15.09.2016, № 5932615141 від 23.11.2016, видані Головним управлінням ДФС у м. Києві.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Суб'єктом перевірки виконано усі необхідні умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, а висновки Податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи.

Відповідач позовні вимоги не визнав, в наданих до суду запереченнях просив у задоволенні позову відмовити, зокрема, з підстав правомірності прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2016 (суддя Качур І.А.) відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено до судового розгляду.

Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ від 11.10.2017 № 7091 справу передано на розгляд судді Пащенку К.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2017 (суддя Пащенко К.С.) судом прийнято справу № 826/19931/16 до свого провадження та призначено до судового розгляду у судове засідання на 04.12.2017.

У судовому засіданні 04.12.2017 судом ухвалено про перехід до стадії письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України.

13.02.2018 до суду подано письмові докази по справі, а також судом встановлена необхідність отримання додаткових доказів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2018 призначено справу до судового розгляду на 27.03.2018.

В судових засіданнях 27.03.2018, 16.04.2018 та 31.05.2018 судом було оголошено перерву.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2018 судом витребувано у ТОВ "Ековіс Лоджистікс Україна" належним чином засвідчені копії: акту № 1401-012 від 03.01.2014 на суму 36 000,00 грн.; акту надання послуг HYUNDAI ROTEM COMPANY № 755 від 25.06.2014 на суму 27 909,76 доларів США; витребувано у Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві: інформацію та матеріали про зустрічні перевірки (додатки № 3 та № 4 до першого примірника акта № 263/26-15-14-01-03/37652652 від 26.08.2016 (п.п. 2.12., 2.13.)); відомості щодо прийнятих кінцевих процесуальних рішень у кримінальних провадженнях №№: 32015120010000036, 32014140000000093 та 32017100040000047; детальний розрахунок нарахованих за спірним податковим повідомленням-рішенням № 5932615141 від 23.11.2016 грошових зобов'язань з розбивкою по кожному контрагенту позивача (відповідні розрахунки надати з урахуванням обставин зазначення у вказаному повідомленні суми грошових зобов'язань - 380 570,75 грн., з них: по основному зобов'язанню - 310 549,00 грн., штрафними санкціями - 70 021,75 грн.).

12.07.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 15.08.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2018 повторно витребувано у Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві: інформацію та матеріали про зустрічні перевірки (додатки № 3 та № 4 до першого примірника акта № 263/26-15-14-01-03/37652652 від 26.08.2016 (п.п. 2.12., 2.13.)).

Цієї ж дати судом направлено на адреси: ДПІ у Дніпровського району ГУ ДФС, Головного управління ДФС у Львівській області та Слідчого управління фінансових розслідувань ДФС у Дніпропетровській області, судові запити щодо надання інформації про хід кримінальних проваджень: № 32017100040000047, № 32014140000000093 і № 32015120010000020 та стосовно прийнятих кінцевих процесуальних рішень у них відповідно.

15.08.2018 в судовому засіданні була оголошена перерва до 11.09.2018.

В судовому засіданні 11.09.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Проти задоволення позову представник відповідача заперечив.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, Податковим органом проводилась планова виїзна документальна перевірка ТОВ Ековіс Лоджистікс Україна , з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2016.

Перевірка проводилась з 29.07.2016 по 18.08.2016 (термін перевірки продовжувався на п'ять робочих днів на підставі наказу ДФС від 11.08.2016 № 4913).

За результатами проведеної перевірки Податковим органом складено Акт № 263/26-15-14-01-03/37652652 від 26.08.2016 (в тексті - Акт або Акт перевірки).

Згідно висновків Акту, перевіркою встановлено порушення Суб'єктом перевірки:

п.п 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 п. 44.2 ст. 44, ст. 134 Податкового кодексу України, п. 6.2 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 Дохід , п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 Витрати , п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого в періоді, що перевірявся, занижено податок на прибуток на суму 451 583 гривень, в т.ч. по періодах: 2013 - 34 857 гривень, 2014 - 245 230 гривень, 2015 - 171 496 гривень. Завищено об'єкт оподаткування на загальну суму 12 676 грн. в І кварталі 2016 року;

п. 44.1 п. 44.2 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 471 874 грн., у тому числі по періодам: за 12.2013 на суму 36692 гривень, за 01.2014 на суму 24620 гривень, за 02.2014 на суму 16530 гривень, за 03.2014 на суму 19196 гривень, за 04.2014 на суму 28422 гривень, за 05.2014 на суму 27246 гривень, за 06.2014 на суму 41794 гривень, за 07.2014 на суму 42640 гривень, за 08.2014 на суму 45240 гривень, за 10.2014 на суму 32790 гривень, за 04.2015 на суму 13688 гривень, за 05.2015 на суму 12980 гривень, за 06.2015 на суму 16156 гривень, за 07.2015 на суму 24640 гривень, за 08.2015 на суму 25200 гривень, за 11.2015 на суму 29480 гривень, за 12.2015 на суму 34560 гривень;

пп. 141.4.4 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, а саме заниження податку з доходу нерезидентів у загальному розмірі 8 174 грн., в тому числі за 2015 рік - в сумі 5 007 гривень, за І квартал 2016 - в сумі 3 167 гривень.

Не погоджуючись з висновками Акту, 05.09.2016 ТОВ Ековіс Лоджистікс Україна подало до ДФС заперечення № 20160905-01, в яких просило скасувати Акт перевірки.

За результатами розгляду вказаних заперечень, ДФС надано відповідь № 20279/10/26-15-14-01-03 від 14.09.2016, згідно якої висновки Акту - залишено без змін.

На підставі Акта перевірки, ДФС прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 44426115141 від 15.09.2016, яким ТОВ Ековіс Лоджистікс Україна збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 521 604,75 грн., в тому числі: за податковими зобов'язаннями - 451 583,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 70 021,75 грн.;

№ 4452615141 від 15.09.2016, яким Суб'єкту перевірки зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 12 676,00 грн.;

№ 4462615141 від 15.09.2016, яким ТОВ Ековіс Лоджистікс Україна збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт/послуг) на суму 589 842,50 грн., з них: за податковими зобов'язаннями - 471 874 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 117 968,5 грн. (в тексті - Податкове повідомлення-1).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, Суб'єкт перевірки подав скаргу до ДФС України (вхідний № 23662/6 від 30.09.2016).

Рішенням ДФС України Про результати розгляду скарги від 17.11.2016 № 24775/6/99-99-11-01-01-25, скасовано податкові повідомлення-рішення №№ 4442615141, 4452615141 від 15.09.2016 в частині визначення грошових зобов'язань та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток по операціях за період 2015-2016 років. В інших частинах вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Надалі, 23.11.2016 Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 5932615141, яким ТОВ Ековіс Лоджистікс Україна збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 380 570,75 грн., в тому числі: за податковими зобов'язаннями - 310 549,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 70 021,75 грн. (за текстом - Податкове повідомлення-2).

Відповідач в Акті зазначає, що перевіркою взаємовідносин Товариства не підтверджено здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ Екотехнік-СТР та ТОВ Мазурек-Груп .

В частині взаємовідносин ТОВ Ековіс Лоджистікс Україна з ТОВ Мідо-Техніка в Акті викладено висновок, що останнє здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Щодо взаємовідносин Товариства з ТОВ Оркней , то в Акті перевірки відзначено, що господарська діяльність ТОВ Оркней має ознаки нереальності здійснення операцій, що вказує про здійснення таким товариством діяльності спрямованої на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

За висновками Контролюючого органу, перевіркою встановлена відсутність підтвердження фактів здійснення господарської операції, щодо надання послуг ТОВ Екотехнік-СТР , ТОВ Мазурек-Груп , ТОВ Мідо-Техніка , ТОВ Оркней з Суб'єктом перевірки.

Судом встановлено, що ТОВ Екотехнік-СТР , як виконавцем, надано ТОВ Ековіс Лоджистікс Україна , як замовнику, послуги з підготовки документів до митного оформлення, що підтверджується складеним між ними актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 131201-02 від 02.12.2013, додатком № 1 від 02.12.2013 до рахунку-фактури № 131201-02.

Розрахунки між сторонами за відповідною операцію проведено, про що відображено в Акті та підтверджується платіжним дорученням № 2992 від 27.12.2013.

Матеріали свідчать, що придбані ТОВ Ековіс Лоджистікс Україна послуги використовувалися ним у господарській діяльності, що підтверджується складеними між Товариством, як виконавцем, та Підприємством з іноземною інвестицією ЛГ Електронікс Україна , як замовником, актами наданих послуг №№: 1541, 1604, 1605, а також вантажними митними деклараціями №№: 125120105/2013/276770, 125120105/2013/276754, 125120105/2013/276765, 125120105/2013/276769, 125120105/2013/276736, 125120105/2013/276792, 125120105/2013/276815, 125120105/2013/276793, 125120105/2013/276800, 125120105/2013/276795, 125120105/2013/277807, 125120105/2013/277809, 125120105/2013/277851, 125120105/2013/277914, 125120105/2013/277840, 125120105/2013/277854, 125120105/2013/277810, 125120105/2013/277833, 125120105/2013/277848, 125120105/2013/277824, 125120105/2013/277699, 125120105/2013/277702, 125120105/2013/277697, 125120105/2013/277704, 125120105/2013/277692 відповідно (а.с. 181-218, т. 1).

Як свідчать матеріали справи, ТОВ Мазурек-Груп , як виконавцем, надано Товариству, як замовнику, послуги з підготовки документів до митного оформлення, що підтверджується складеним між сторонами актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1401-012 від 03.01.2014 (а.с. 40, т. 1).

Розрахунки між сторонами за відповідною операцію проведено, що відображено в Акті та підтверджується платіжним дорученням № 3113 від 30.01.2014.

З матеріалів вбачається, що придбані ТОВ Ековіс Лоджистікс Україна послуги використовувалися ним у господарській діяльності, що підтверджується складеними між Товариством, як виконавцем, та Підприємством з іноземною інвестицією ЛГ Електронікс Україна , як замовником, актами наданих послуг №№: 1870, 1875, а також вантажними митними деклараціями №№: 125120105/2013/282153, 125120105/2013/282154, 100270003/2013/258396, 100270003/2013/258397, 100270003/2013/258409, 100270003/2013/258404, 100270003/2013/258399, 100270003/2013/258463, 125120105/2013/282278, 100270003/2013/258467, 100270003/2013/258476, 100270003/2013/258473, 100270003/2013/258475, 100270003/2013/258474, 100270003/2013/258470, 100270003/2013/258472, 100270003/2013/258471 відповідно (а.с. 42-64, т. 2).

ТОВ Мазурек-Груп була оформлена та надана ТОВ Ековіс Лоджистікс Україна податкова накладна № 308 від 03.01.2014 (а.с. 134-138, т. 1).

З матеріалів справи видно, що ТОВ Мідо-Техніка , як виконавцем, надано Товариству, як замовнику, послуги з підготовки документів до митного оформлення, що підтверджується складеними між ними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№: 201406-0524 від 03.06.2014, 201407-0648 від 01.07.2014, 201409-0836 від 02.09.2014 (а.с. 2, 14, 22, т. 2).

Розрахунки між сторонами за відповідною операцію проведено, про що відображено в Акті перевірки.

Матеріали справи вказують, що придбані ТОВ Ековіс Лоджистікс Україна послуги використовувалися ним у господарській діяльності, що підтверджується складеними між Товариством, як виконавцем, та Підприємством з іноземною інвестицією ЛГ Електронікс Україна , як замовником, актами наданих послуг №№: 755, 729, 690, 900, а також вантажними митними деклараціями №№: 100290003/2014/396905, 100290003/2014/371553, 100250002/2014/065299, 100250002/2014/067729 відповідно (а.с. 1-38 т. 2, а.с. 18, т. 4).

ТОВ Мідо-Техніка були оформлені та надані ТОВ Ековіс Лоджистікс Україна податкові накладні №№: 203, 301, 102, 203, 101, 401, 201, 102.

З матеріалів справи випливає, що ТОВ Оркней , як виконавцем, надано Товариству, як замовнику, послуги з підготовки документів до митного оформлення, що підтверджується складеними між сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№: 201512-1291 від 31.12.2015, 201402-0212 від 04.02.2014, 201312-02 від 03.12.2013 (а.с. 220, 236, 250, т. 1).

Розрахунки між сторонами за відповідною операцію проведено, про що відображено в Акті перевірки, а також підтверджується банківськими виписками.

Матеріали свідчать, що придбані ТОВ Ековіс Лоджистікс Україна послуги використовувалися ним у господарській діяльності, що підтверджується складеними між Товариством, як виконавцем, та Підприємством з іноземною інвестицією ЛГ Електронікс Україна , як замовником, актами наданих послуг №№: 881, 92, 1672, а також вантажними митними деклараціями №№: 100250001/2015/016791, 125120105/2014/301479, 125120105/2013/278861 відповідно (а.с. 224-234, 241-248, 255-265, т. 1).

ТОВ Оркней були оформлені та надані ТОВ Ековіс Лоджистікс Україна податкові накладні №№: 2001, 2603, 2701, 304, 402, 306, 403, 307, 406, 108, 205, 304, 511, 605, 702, 210, 303, 402, 202, 103, 306, 102, 404, 502, 101, 203, 3001, 2903, 3002, 3101, 3104, 3008, 3010, 3009, 3101, 3102, 3103.

Щодо висновків суду з оцінки аргументів сторін та норм права, які застосував суд при вирішенні спору.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За переконанням суду, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

За ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ст. 207 Цивільного кодексу України).

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагентів позивача було ліквідовано або припинено підприємницьку діяльність даних юридичних осіб під час укладання та виконання відповідних договорів, укладених у спрощеній формі, так як поведінка сторін засвідчувала їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.10 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) (далі - повністю або Кодекс або ПК України), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

У відповідності до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Кодексу встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

За пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Кодексу, для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача, були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг (товар); в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та які знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 даного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що для формування в тому числі і податкового кредиту, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд вважає, що позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори укладені з метою настання реальних обставин, а тому, висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Судом досліджено первинну документацію та встановлено здійснення Товариством зі своїми контрагентами господарських взаємовідносин в межах господарської діяльності. Дослідження первинних документів підтверджує реальність здійснених господарських операцій, які відповідають дійсному економічному їх змісту, що є свідченням добросовісності Суб'єкта перевірки при їх здійсненні. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів по господарським операціям, що вплинуло на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів останнього.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у ТОВ Ековіс Лоджистікс Україна умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в тому числі із залученням третіх осіб, а також порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин.

Окрім вищевикладеного, суд звертає увагу, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками/продавцями товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

В силу ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, аналогічна правова позиція щодо узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками викладена в постановах Верховного Суду: від 21 серпня 2018 року (справа № 826/17880/15), від 28 серпня 2018 року (справа № 2а-7853/11/1470), від 10 вересня 2018 року (справа № 826/27722/15).

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Окрім цього, відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з пунктом 200.3 статті 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, банківськими виписками, товарно-транспортними накладними, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є документами первинного обліку.

Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні, у зв'язку із чим спростовуються викладені в Акті твердження про здійснення ТОВ Екотехнік-СТР , ТОВ Мазурек-Груп , ТОВ Мідо-Техніка та ТОВ Оркней фінансово-господарської діяльності поза межами правового поля без мети досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зі змісту Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин по справі суди повинні витребувати ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати певні обставини по справі.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

В силу приписів ч. 4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів (ч. 4 ст. 77 КАС України).

Судом досліджувалися наявні в справі докази подані сторонами, а також витребувані судом з власної ініціативи з метою з'ясування всіх обставин у справі.

Так, подані позивачем до матеріалів справи документи, які не були подані під час здійсненої перевірки ДФС за запитом останньої згідно листа № 2 від 16.08.2016, судом приймаються до уваги як належні, достовірні та допустимі оскільки підтверджують обставини, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав. І такі документи, в свою чергу, за обставин їх подання до суду для з'ясування всіх обставин у справі, не вважаються відсутніми у такого платника податків, що, по суті, не порушує приписи пп. 44.6. ст. 44 Кодексу.

З огляду на вказане судом не приймаються до уваги, в спростування обставин за позовом, викладені в запереченнях доводи (а.с. 145, т. 1) про відсутність підтвердження здійснення господарських операцій щодо надання послуг ТОВ Екотехнік-СТР , ТОВ Мазурек-Груп , ТОВ Мідо-Техніка та ТОВ Оркней на користь ТОВ Ековіс Лоджистікс Україна .

Таким чином, дослідивши подані до суду матеріали в цілому, суд зауважує на обставинах правомірності формування позивачем даних податкового обліку.

В частині посилань ДФС про ненадання Суб'єктом перевірки договорів, суд вказує, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

У відповідності до вищенаведеного господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Тотожна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року (справа № 808/849/17).

Враховуючи, що відповідні господарські операції для визначення податкового кредиту фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків, судом відхиляються відповідні твердження відповідача.

Щодо посилань у Акті перевірки про наявні кримінальні провадження №№: 32015120010000036, 32014140000000093, а також кримінальне провадження № 32017100040000047, суд зауважує на таке.

13.02.2018 через канцелярію до суду від старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві - ОСОБА_6 надійшов лист № 146/9/26-53-23-02 від 13.02.2018, у якому останній повідомив про проведення під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 32017100040000047 почеркознавчої експертизи, предметом якої було питання виконання ОСОБА_4 чи іншою особою підписів на окремих первинних документах, що стосуються господарських операцій між ТОВ Оркней та ТОВ Ековіс Лоджистікс Україна . До вказаного листа долучено висновок експерта № 8-4/40 від 25.01.2018 (а.с. 90, т. 2).

Відповідно до частини першої статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України).

В силу приписів ст.ст. 42, 79 КАС України, подання доказів покладається на учасників справи, якими є сторони, треті особи, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Суд відмічає, що відповідні докази, зокрема висновок експерта № 8-4/40 від 25.01.2018, одержані з порушенням порядку, встановленого законом, оскільки подані особою, яка не є учасником справи.

Подібні правові висновки в питанні не прийняття судом до уваги доказів, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом викладені в постановах Верховного Суду: від 20 лютого 2018 року (справа № 818/426/17), від 04 квітня 2018 року (справа № 818/297/17).

З огляду на наведене, суд визнає недопустимим доказом у справі висновок експерта № 8-4/40 від 25.01.2018, у зв'язку із чим результати експертизи не є достатньою підставою для висновків щодо неправомірності Податкових повідомлень.

Крім того, слід звернути увагу, що до реєстру досудових розслідувань Прокуратурою міста Києва внесено відомості кримінального провадження № 4201810000000366 щодо можливих неправомірних дій окремих працівників правоохоронних органів. Вказані відомості внесені за заявою ОСОБА_7., подану через обставини дій ОСОБА_6 в рамках кримінального провадження № 32017100040000047. Правова кваліфікація кримінального провадження № 4201810000000366 - ч. 1 ст. 365 Кримінального кодексу України (перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб).

З наявного у матеріалах справи листа № 23-0124 від 11.06.2018 Головного управління ДФС у м. Києві слідує, що старшого слідчого другого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві - ОСОБА_6 звільнено з посади та податкової міліції.

Приймаючи до уваги наведені висновки щодо одержання висновку експерта № 8-4/40 від 25.01.2018 з порушенням порядку, встановленого законом, з урахуванням того, що питання підстав проведення почеркознавчої експертизи пов'язане з викладеними в протоколі допиту свідка - ОСОБА_4 обставинами щодо діяльності ТОВ Оркней , про що опосередковано випливає з п.п. 109-110 висновку експерта № 8-4/40 від 25.01.2018, суд критично оцінює, як допустимий доказ у справі, в аспекті ч. 1 ст. 74 КАС України, поданий старшим слідчим СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві - ОСОБА_6 (нині звільнений) протокол допиту свідка - ОСОБА_4 від 07.09.2017 в рамках кримінального провадження № 32017100040000047, зокрема, в розрізі відображених в протоколі питань, що стосуються господарських операцій між ТОВ Оркней та ТОВ Ековіс Лоджистікс Україна .

Також судом, в порядку ч. 1 ст. 74, ст. 75 КАС України, визнається недопустимим та недостовірним доказ, а саме протокол допиту свідка - ОСОБА_5, оскільки, по-перше, відповідний протокол допиту поданий не учасником справи, а по-друге, у вказаному протоколі не відображаються питання, що пов'язані з господарськими операціями між ТОВ Мідо-Техніка та ТОВ Ековіс Лоджистікс Україна . При цьому, суд наголошує, що в другому випадку факт заперечення участі особи у певних відносинах (призначення на посаду, підписи на довіреностях) не може бути беззаперечним свідченням відсутності спірних операцій. Натомість факт господарських операцій між ТОВ Мідо-Техніка та ТОВ Ековіс Лоджистікс Україна підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Правову позицію в частині питання про достовірність та допустимість протоколу допиту , а відтак і застосування до спірних правовідносин ст.ст. 74, 75 КАС України, відображено в постанові Верховного Суду від 08 серпня 2018 року (справа № 820/4428/17).

Також суд акцентує, що під час перебування справи на розгляді на адреси: ДПІ у Дніпровського району ГУ ДФС, Головного управління ДФС у Львівській області, Головного управління ДФС у Кіровоградській області та Слідчого управління фінансових розслідувань ДФС у Дніпропетровській області, судом надсилались судові запити щодо надання інформації про хід кримінальних проваджень: № 32017100040000047, № 32014140000000093 і № 32015120010000020 та стосовно прийнятих кінцевих процесуальних рішень у них відповідно.

Прийнятих кінцевих процесуальних рішень у вказаних кримінальних провадженнях, в тому числі вироків, від суб'єктів запитуваної інформації до суду не надходило.

Разом з цим, 17.08.2018 до суду від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області надійшов лист № 44606/10/04-36-23-02-10 від 26.07.2018, в якому міститься інформація про закриття кримінального провадження № 32015120010000020 (до якого об'єднано кримінальне провадження № 32015120010000036, що видно з листа СУ ГУ ДФС у Кіровоградській області, який надійшов на адресу суду 09.07.2018) на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення).

За таких обставин, суд вказує, що з урахуванням закриття кримінального провадження № 32015120010000020, зважаючи на відсутність винесених вироків суду, постановлених у кримінальних провадженнях № 32014140000000093 (приєднаного до кримінального провадження № 32014140000000090, матеріали по якому щодо взаємовідносин ПП Будторгсервіс , ТОВ Екотехнік СТР , ТОВ Конгломерат СТР , ТОВ Флора Стор виділено в окреме провадження за № 321141400000000272, що випливає з листа Головного управління ДФС у Львівській області, який надійшов на адресу суду 07.08.2018) та № 32017100040000047, про фіктивність ТОВ Екотехнік-СТР і щодо ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) ТОВ Оркней відповідно, у суду не має підстав вважати діяльність таких осіб у період з 01.01.2013 по 31.03.2016 за ознак фіктивності або ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) відповідно.

Також суд звертає увагу на принцип індивідуальної юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії, підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії . У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Судом встановлено, що придбання позивачем у контрагентів послуг/товарів безпосередньо пов'язане із його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що під час проведення перевірки відповідачем не встановлено наявності належних доказів неправомірного формування позивачем податкового кредиту та витрат. Матеріали справи аналогічних доказів в собі також не містять.

Окремо варто також зауважити на концептуальних правових позиціях Верховного Суду в питаннях реальності господарських операцій , зокрема про те, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності.

Наявність кримінального провадження, порушеного відносно посадових осіб контрагента платника за фактом ухилення від оподаткування, за недоведеності податковим органом існування змови, узгодженості дій між платником та відповідним контрагентом, не є доказом недобросовісності такого платника у сфері податкових правовідносин та не доводить необґрунтованості його податкової вигоди за операціями з таким постачальником.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податків-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Відповідні правові позиції викладено Верховним Судом у своїх постановах: від 11 вересня 2018 року (справа № 2а-3693/12/2170), 31 серпня 2018 року (справа № 1570/4299/12), від 12 червня 2018 року (справа № 802/4132/15-а).

Суд відмічає, що Контролюючим органом не доведено факту ухилення контрагентами Суб'єкта перевірки від оподаткування та існування змови чи узгодженості дій між позивачем та його контрагентами, що не свідчить про недобросовісність позивача у сфері податкових правовідносин та не доводить необґрунтованості його податкової вигоди за здійсненими господарськими операціями.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, на думку суду, Контролюючим органом не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, які суд вважає обґрунтованими та доведеними, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовна заява позивача підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З наведеного випливає, що за правилами ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 241- 246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ТОВ Ековіс Лоджистікс Україна задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення № 4462615141 від 15.09.2016, № 5932615141 від 23.11.2016, видані Головним управлінням ДФС у м. Києві.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ековіс Лоджистікс Україна (адреса: 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 19, ідентифікаційний код - 37652652), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, ідентифікаційний код - 39439980) понесені ТОВ Ековіс Лоджистікс Україна витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 556,20 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят шість гривень 20 копійок).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення складено 05.10.2018.

Суддя К.С. Пащенко