Рішення

від 10.10.2018 по справі 2а-7792/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 жовтня 2018 року № 2а-7792/11/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика Феррум

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень

представники учасників справи:

від позивача - адвокат Міхайлов Олег Володимирович (довіреність № б/н від 14 травня 2018 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_3 від 19 грудня 2016 року)

від відповідача - Гайдай Віталій Миколайович, довіреність № 113/26-55-10 від 19 березня 2018 року

Суддя - Вовк П.В.,

секретар судового засідання - Хайло А.А.

На підставі статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в судовому засіданні 10 жовтня 2018 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариством з обмеженою відповідальністю Фабрика Феррум (далі також - ТОВ Фабрика Феррум , позивач) було подано до суду позов з вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач): від 18 травня 2011 року № 0004372303 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 763 600, 00 грн.; від 18 травня 2011 року № 0004362303 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 663 626, 00 грн.; від 18 травня 2011 року № 000438303 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за лютий 2011 року в сумі 152 539, 00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2011 року такий позов ТОВ Фабрика Феррум було задоволено.

Вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 жовтня 2015 року.

Водночас, постановою Верховного Суду від 21 травня 2018 року по справі № 2а-7792/11/2670 (провадження № К/9901/9088/18) ухвалу Вищого адміністративного суду України від 05 жовтня 2015 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2011 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою суду від 07 серпня 2018 року вирішено адміністративну справу прийняти до провадження судді Вовка П.В., встановлено, що її розгляд здійснюватиметься в порядку загального позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем у спірних правовідносинах не допущено порушень вимог законодавства України, а висновки відповідача, викладені в акті перевірки, на підставі яких були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, ґрунтуються виключно на припущеннях, у зв'язку з чим такі рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтвердив, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні. Згідно пояснень останнього, які, крім іншого, були додані до матеріалів справи в письмовому вигляді, відповідачем правомірно за результатами перевірки було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки згідно з постановою Оболонського районного суду міста Києва від 18 березня 2011 року засновник та директор ТОВ Автопартнерс ОСОБА_3 визнав, що він створив ТОВ Автопартнерс за винагороду третьої особи без мети здійснення господарської діяльності, ТОВ Автопартнерс не має виробничих ресурсів, тому господарські договори позивача із вказаним контрагентом не створюють юридичних наслідків.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ :

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом було здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ Автопартнерс за період з 01 листопада 2010 року по 28 лютого 2011 року.

За результатами зазначеної перевірки складено акт № 462/23-3/37144912 від 28 квітня 2011 року, у якому зазначено, що операції позивача з придбання робіт та палива у ТОВ Автопартнерс 01 листопада 2010 року по 28 лютого 2011 року не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Внаслідок вказаних вище обставин, відповідачем встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , п.п. 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пп. 7.2.3, пп. 7.2.6, п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість .

На підставі даного акту перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 18 травня 2011 року № 0004372303, № 0004362303 та №0004382303 згідно з якими відповідачем визначено позивачу, відповідно, грошові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 793 600, 00 грн., податку на прибуток в сумі 663 626, 00 грн. та зменшено розмір залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 152 540, 00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем (як замовником) та ТОВ Автопартнерс (як виконавцем) було укладено Договір № 77 про перевезення сипучих вантажів від 17 листопада 2010 року, предметом якого є виконання робіт з перевезення сипучих вантажів по маршруту, протяжністю 10 км. по території комплексу по збагаченню гематитових кварцитів кар'єру Південний за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Гусєва, 15а, та договір поставки № 01/02 від 01 лютого 2011 року, предметом якого є поставка продавцем, - ТОВ Автопартнерс , дизельного пального покупцю, - ТОВ Феррум .

Сплачені за вказаними зобов'язаннями кошти були включені позивачем до валових витрат та сум податкового кредиту з податку на додану вартість звітних періодів, що перевірялись податковим органом.

Порядок формування платником податку на додану вартість податкового кредиту за період, що передував січню 2011 року, регулювався нормами п. 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , а починаючи з січня 2011 року - нормами статті 198 ПК України. Порядок формування платником податку на прибуток валових витрат за періоди, що передували ІІ кварталу 2011 року, регулювався нормами статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств .

Так, системний аналіз п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , п. 138.2, пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139, п. 198.2, п. 198.6 статті 198 ПК України свідчить, що у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов'язково підтверджений податковою накладною.

Відповідно до ч. 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

В якості доказів реального характеру господарських правовідносин, що складись між позивачем та ТОВ Автопартнерс у періоді, що перевірявся податковим органом, ТОВ Фабрика Феррум було долучено до матеріалів справи наступні документи, зокрема, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури акти здачі-приймання робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні, банківські виписки, реєстри кількості перевезеного вантажу і відпрацьованих машино/годин.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що підставою для прийняття Верховним Судом постанови від 21 травня 2018 року було порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що полягає у тому, що суди неповно і не всебічно з'ясували обставини у справі, а саме, не врахували при вирішенні справи постанови Оболонського районного суду міста Києва від 18 березня 2011 року у кримінальній справі № 1-385/2011 про звільнення відповідно до статті 45 Кримінального кодексу України від кримінальної відповідальності засновника та директора ТОВ Автопартнерс ОСОБА_3 у зв'язку з дійовим каяттям за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 статті 205 (фіктивне підприємництво), ч. 2 статті 358 Кримінального кодексу України (складання чи видача працівником юридичної особи завідомо підроблених офіційних документів).

На виконання вказаного рішення Верховного Суду, обов'язкового для врахування при вирішенні даної справи, судом встановлено, що постановою Оболонського районного суду міста Києва від 18 березня 2011 року у кримінальній справі № 1-385/2011 засновника та директора ТОВ Автопартнерс ОСОБА_3, відповідно до статті 45 Кримінального кодексу України, звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 статті 205 (фіктивне підприємництво), ч. 2 статті 358 Кримінального кодексу України (складання чи видача працівником юридичної особи завідомо підроблених офіційних документів).

З тексту вказаного судового рішення вбачається, що ОСОБА_3 визнав себе винним у скоєнні інкримінованих йому злочинів та підтвердив обставини своєї участі у створенні ТОВ Автопартнерс з метою прикриття незаконної діяльності.

В контексті наведеного, суд зазначає, що наявність первинних документів, які мають обов'язкові реквізити, визначені у законі, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування валових витрат та податкового кредиту за умови якщо такі первинні документи складені від імені суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, що в має місце в межах досліджуваних у даній справі обставин. Такий висновок зумовлений тим, що статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках надавати передбачені законом податкові вигоди.

Варто зауважити, що Верховний Суд України неодноразово висловлював висновки щодо застосування норм матеріального права, що регулюють подібні спірним правовідносини, у постановах, прийнятих за результатами розгляду справ з підстави, передбаченої у п. 1 ч. 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року (постанови від 24 травня 2016 року у справі № 21-5332а15, від 14 червня 2016 року у справі № 21-1318а16, від 22 листопада 2016 року у справі № 21-2430а16).

Висновки Верховного Суду України полягають у тому, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірні. Обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким директора підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.ч. 1 і 2 статті 205 Кримінального кодексу України, не може бути неврахованою судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила зазначений злочин, з нереабілітуючих підстав.

Аналогічні висновки були підтримані і Верховним Судом при розгляді адміністративних справ №№ 2а-16055/11/2670, 2а-7463/11/2670, 826/14619/13-а.

Беручи до уваги наведене, оскільки рішенням суду підтверджено фіктивний характер діяльності контрагента позивача та умисел його керівника на здійснення фіктивного підприємництва, суд приходить до висновку про те, що вчинені за участю ТОВ Автопартнерс нелегальні операції, стороною яких, в даному випадку, був позивач, не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках ТОВ Фабрика Феррум надавати передбачені законом податкові вигоди.

Таким чином, податковим органом в акті перевірки позивача було правомірно встановлено безпідставність включення ТОВ Фабрика Феррум до своїх валових витрат та сум податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних звітних періодів коштів, сплачених за зобов'язаннями перед ТОВ Автопартнерс .

А відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі висновків такого акту перевірки, є обґрунтованими та такими, що не підлягають скасуванню в судовому порядку, оскільки, виходячи з наведених вище мотивів, вони прийняті у відповідності до вимог ч. 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України).

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем було доведено правомірність прийнятих ним рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика Феррум (75700, місто Скадовськ, вулиця Маріїнська, 75, кабінет 11-А; код ЄДРПОУ 37144912) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (04655, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ 38748597) про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата складання повного рішення суду - 10 жовтня 2018 року.

Суддя П.В. Вовк