Ухвала

від 01.10.2018 по справі 456/3781/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

01 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 456/3781/15-ц

провадження № 61-21276св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

представник відповідача - ОСОБА_6,

відповідач - ОСОБА_7,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_5, подані представником ОСОБА_6, на постанову апеляційного суду Львівської області від 30 березня 2018 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Мельничук О. Я., Савуляка Р. В., та додаткову постанову апеляційного суду Львівської області від 27 липня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просила стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_7 заборгованість за договорами позики від 29 листопада 2013 року та від 07 лютого 2014 року яка складається з 13 441 000,00 грн - основного боргу, що еквівалентно 630 000,00 дол. США, 2 298 595,89 грн - відсотки за користування коштами, 259 082,54 грн - три відсотки річних за порушення виконання грошового зобов'язання.

Крім того, просила стягнути заборгованість за договором позики від 09 червня 2015 року у розмірі 462 736,02 грн, з яких: основний борг - 435 800,00 грн, що еквівалентно 20 000,00 дол. США, 24 471,52 грн - три відсотки річних від неповернутої суми.

На обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що 29 листопада 2013 року надала у борг ОСОБА_5 та ОСОБА_7 310 000,00 дол. США, які останні зобов'язалися повернути через рік, надавши відповідну розписку.

07 лютого 2014 року ОСОБА_5, ОСОБА_7 взяли у неї в борг ще 300 000,00 дол. США терміном на один рік, а 09 червня 2015 року ОСОБА_5 додатково позичила 20 000,00 дол. США, які зобов'язалася повернути до 26 червня 2015 року.

Взяті на себе зобов'язання за договорами позики відповідачі не виконали, у встановлений строк кошти не повернули, у зв'язку з чим просила позов задовольнити.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 січня 2017 року у складі судді Микитчин І. М. у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із його недоведеності.

Постановою апеляційного суду Львівської області від 30 березня 2018 року рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 січня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 630 000,00 дол. США, що еквівалентно 13 441 000,00 грн, основного боргу, 259 082,54 грн - три відсотки річних та 8 281,36 грн сплаченого судового збору.

Додатковою постановою апеляційного суду Львівської області від 27 липня 2018 року стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4.2 298 595,89 грн відсотків за користування грошовими коштами.

Апеляційний суд виходив із наявності підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за договором позики у заявленому розмірі, оскільки відповідачами не доведено факту повернення боргу.

ОСОБА_5 через свого представника ОСОБА_6 подала касаційні скарги, у яких, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила постанови суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційні скарги аргументовані тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки, у зв'язку з чим дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.

Зазначала, що, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення у справі, апеляційний суд на порушення частини першої статті 376 ЦПК України не з'ясував та не вказав у своїй постанові жодної додаткової обставини, якої не встановив суд першої інстанції, а також не зазначив, які саме обставини суд апеляційної інстанції вважає з'ясованими не у повному обсязі судом першої інстанції, а також, які саме норми матеріального та процесуального права були застосовані судом першої інстанції не правильно.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК підставами касаційного оскаржень неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про проведення підготовчих дій та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, колегія суддів встановила відсутність підстав, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України. Тому колегія суддів, з урахуванням категорії та складності справи, призначає справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п'яти суддів.

Керуючись статтею 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про стягнення коштів за договором позики,призначити до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н.О. Антоненко

В.І. Крат