Рішення

від 02.10.2018 по справі 924/306/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2018 Справа №924/306/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Виннику В.М. , розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Адамс , с. Мукша Китайгородська, Кам янець-Подільський район Хмельницької області,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Велтс , м. Львів,

про визнання недійсним договору, стягнення 477920,21 грн.

За участю представників:

від позивача: Троян А.В. - представник,

від відповідача: не з явився,

Суть спору: Товариство з додатковою відповідальністю Адамс , с. Мукша Китайгородська, Кам янець-Подільський район Хмельницької області, звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Велтс , м. Львів, 290669,48 грн. заборгованості за договором поставки, 117802,67 грн. пені, 56735,76 грн. інфляційних втрат, 12712,3 грн. трьох процентів річних та визнання недійсним договору зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.03.2017 р., укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Велтс .

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач стверджує, що заборгованість відповідача в сумі 290669,48 грн. виникла в зв язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов язань з своєчасної оплати поставленого товару на підставі видаткової накладної № РН-0000032 від 01.03.2017 р. по Договору поставки № 01032017 від 01.03.2017 р. з додатками, який є обов язковим до виконання сторонами. Позовні вимоги про стягнення 117802,67 грн. пені, 12712,3 грн. трьох процентів річних за період прострочення оплати товару з 06.03.2017 р. по 25.04.2018 р., а також 56735,76 грн. інфляційних за період березень 2017 р. - березень 2018 р. позивачем заявлено на підставі п.п. 5.2., 9.4. Договору поставки № 01032017 від 01.03.2017 р. з додатками та норм статей 549, 611, 625 ЦК України, ст. 230 ГК України.

Позовні вимоги в частині визнання недійсним договору зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.03.2017 р., укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Велтс , мотивовано тим, що Договір № 02 від 13.03.2017 р. не укладено сторонами цього Договору. Тоді як по спірному Договору зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.03.2017 р. зарахуванню підлягали, у тому числі й вимоги, які виникли на підставі Договору № 02. Позивач стверджує, що при укладенні спірного договору він помилявся щодо наявності у відповідача права вимоги до позивача, а саме: що первісним кредитором (ТОВ А-Профі ) 13.03.2017 уступлено ТОВ Велтс право вимоги до позивача на загальну суму 290669,48 грн. Крім цього, позивач посилається на приписи п. 7.6. Договору № 02 від 13.03.2017 р., ст. ст. 207, 229 ЦК України, п. 8 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними .

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав. Представник відповідача з явилась у одне із судових засідань (27.06.2018) та, заперечуючи проти позову, просила суд витребувати у позивача оригінали Договору поставки № 01032017 від 01.03.2017 р. з Додатком № 01 до договору та видаткової накладної № РН-0000032 від 02.03.2017 р. Представником відповідача повідомлено у судовому засіданні, що такі оригінали у відповідача відсутні, про вчинену на підставі цих документів господарську операцію відповідачу нічого не відомо.

Позивач повідомив суд заявою від 25.06.2018 р. та клопотанням від 06.07.2018 р. про те, що оригінали вищезгаданих документів у нього відсутні. Клопотанням від 13.06.2018 р. та у заяві від 25.06.2018 р. позивач просив звільнити його від обов язку доказування обставин укладення Договору поставки № 01032017/1 від 01.03.2017 р. з додатком. Вказане клопотання відхилено судом з підстав, наведених в ухвалі суду від 27.06.2018 р. У клопотанні від 10.07.2018 р. за № 138 позивач просив викликати для допиту в судове засідання в якості свідків головного бухгалтера відповідача та працівника, який від імені відповідача отримував матеріальні цінності 01.03.2017 р. Клопотання судом відхилено з підстав, наведених в ухвалі від 08.08.2018 р. Клопотання представників сторін про долучення доказів, ознайомлення з матеріалами справи судом задоволено відповідними ухвалами.

Матеріали справи № 924/306/18 скеровані на адресу Господарського суду Львівської області ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 27 квітня 2018 р. Розгляд справи відкладався з підстав, наведених у наявних в матеріалах справи ухвалах суду. Ухвалою суду від 27.06.2018 р. продовжено строк підготовчого провадження. Ухвалою суду від 20.08.2018 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті відкладався з підстав, зазначених в ухвалі суду від 05.09.2018 р.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.

Між сторонами у справі 16 березня 2017 р. укладено Договір про зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно до умов цього Договору (пункти 1, 2, 3) Сторони, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з договорів, у яких сторони є сторонами. Такими договорами сторонами визначено: Договір поставки № 01032017/1 від 01.03.2017 р., який укладено між ТОВ ВЕЛТС та ТДВ АДАМС , за яким позивач є кредитором, а відповідач - боржником при виконанні грошового зобов язання; Договір уступлення права вимоги № 02 від 13.03.2017 р., укладений між ТОВ А-ПРОФІ , ТОВ ВЕЛТС та ТДВ АДАМС , за яким позивач є боржником, а відповідач - кредитором при виконанні грошового зобов язання за договором поставки № 03916 від 06 липня 2016 р. В результаті підписання Договору про зарахування зустрічних однорідних вимог сторонами погоджено, що зобов язання відповідача перед позивачем за Договором поставки № 01032017/1 від 01.03.2017 р. в частині оплати вартості наданих послуг у розмірі 290669,48 грн. є припиненими повністю. Зобов язання позивача перед відповідачем за Договором уступлення права вимоги № 02 від 13.03.2017 р., щодо повернення вартості поставленого Товару на загальну суму 290669,48 грн. за основним договором є припиненими повністю. Сторони домовились, що оскільки вказані зобов язання за вищеназваними договорами є однорідними, а строк їх виконання на момент підписання Договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 16 березня 2017 р. настав, слід вважати ці зобов язання припиненими з моменту підписання Договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 16 березня 2017 р.

Наявною у матеріалах справи податковою накладною від 01.03.2017 р. № 1/1 підтверджується поставка позивачем відповідачу ферментних препаратів загальною вартістю 290669,48 грн. з урахуванням податку на додану вартість. Вказану податкову накладну позивачем сформовано та зареєстровано 15.03.2017 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується Квитанцією № 1, та доставлено контрагенту. У матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надані жодні заперечення щодо реєстрації цієї податкової накладної, докази того, що відповідач не скористався податковим кредитом на суму 48444,91 грн. на підставі згаданої податкової накладної № 1, а також докази оплати відповідачем вартості поставленої йому позивачем продукції.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема невідповідність змісту правочину ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з приписами частини 1 ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Між сторонами у справі укладено Договір про зарахування зустрічних однорідних вимог від 16 березня 2017 р. про зарахування, у тому числі й вимог відповідача до позивача, які виникли на підставі Договору уступлення права вимоги № 02 від 13.03.2017 р.

Однак, згідно з приписами ч. 1 ст. 523, ч. 1 ст. 638 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи та завіреної позивачем копії Договору № 02 від 13.03.2017 р. відступлення права вимоги, його не укладено первісним кредитором, а саме: Товариством з обмеженою відповідальністю А-Профі , м. Київ, у письмовій формі. Вказаний договір не підписано представником первісного кредитора, на ньому відсутня печатка вищезгаданого товариства. Такого ж висновку дійшов й Рівненський апеляційний господарський суд у своїй постанові від 05 червня 2018 р. у справі № 924/190/17, яка набрала законної сили (а.с. 71-79). Рівненським апеляційним господарським судом у вищезгаданій постанові від 05 червня 2018 р. у справі № 924/190/17 встановлено, що договір поставки № 03916 від 06.07.2016 р., який визначено як основний договір у п.п. 1.1. Договору відступлення вимоги № 02 (а.с. 29), викладено у письмовій формі, підписано представниками сторін (ТОВ А-Профі та ТДВ Адамс ), скріплено відтисками їх печаток. У справі № 924/190/17 брали участь Товариство з додатковою відповідальністю Адамс , с. Мукша Китайгородська, Кам янець-Подільський район Хмельницької області, та Товариство з обмеженою відповідальністю Велтс , м. Львів. Враховуючи наведене, встановлені рішенням суду у господарській справі № 924/190/17, яке відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень ( http://reyestr.court.gov.ua/Review/74538804 ) набрало законної сили, згідно з ч. 4 ст. 75 та ч. 1 ст. 281 ГПК України не доказуються при розгляді справи № 924/306/18. У матеріалах справи відсутні та сторонами суду не надані жодні докази, які б свідчили про укладення Товариством з обмеженою відповідальністю А-Профі Договору відступлення вимоги № 02, за яким це товариство визначено як первісний кредитор. Таким чином, у матеріалах справи відсутні та сторонами суду не надані належні, допустимі та достатні докази відступлення Товариством з обмеженою відповідальністю А-Профі свого права вимоги до Товариства з додатковою відповідальністю Адамс Товариству з обмеженою відповідальністю Велтс .

Враховуючи викладене, Договір про зарахування зустрічних однорідних вимог від 16 березня 2017 р. не відповідав вимогам закону у момент його укладення, а саме: вимогам ч. 1 ст. 601 ЦК України, оскільки зарахованими можуть бути зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Нявність у Товариства з обмеженою відповідальністю Велтс станом на 16 березня 2017 р. та на день розгляду справи судом права вимоги до Товариства з додатковою відповідальністю Адамас щодо повернення вартості поставленого товару на суму 290669,48 грн., яка виникла на підставі Договору уступлення права вимоги № 02 від 13.03.2017 р., не підтверджується зібраними у справі доказами.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для відмови у задоволенні позову про визнання недійсним Договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 16 березня 2016 р., укладеного між сторонами у справі.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3 % річних підлягають задоволенню частково, виходячи з такого.

Позивач стверджує, що він на підставі Договору поставки від 01.03.2017 р. № 01032017/1 по видатковій накладній № РН-0000032 від 01.03.2017 р. поставив відповідачу товар загальною вартістю 290669,48 грн. У матеріалах справи відсутні та сторонами суду не надані оригінали вищевказаних Договору поставки від 01.03.2017 р. № 01032017/1 та видаткової накладної № РН-0000032 від 01.03.2017 р. У судовому засіданні 27.06.2018 р. представник відповідача з підстав відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю Велтс оригіналів Договору, додатку № 01 до Договору, видаткової накладної заявляв клопотання про витребування оригіналів цих документів у позивача, а також про витребування у позивача оригіналу Журналу вивезення матеріальних цінностей Товариства з додатковою відповідальністю Адамс . Вказане клопотання відповідача судом задоволено. Позивачем надано суду для огляду оригінал Журналу вивезення товарно-матеріальних цінностей за березень 2017 р., а також пояснення. У своїх пояснення позивач зазначає, що оригінал Договору поставки № 01032017/1 від 01.03.2017 р., Додатку № 01 до цього Договору та видаткової накладної № РН-0000032 від 01.03.2017 р. у нього відсутні, оскільки вони відправлені відповідачу підписаними і пропечатаними і той їх у паперовій формі не повернув.

Проте факт поставки позивачем відповідачу товару, зазначеного у видатковій накладній № РН-0000032 від 01.03.2017 р., у кількості та по ціні, які вказані у цій накладній (290669,48 грн.), підтверджується податковою накладною, складеною 01.03.2017 р. з порядковим номером 1, яка зареєстрована в ЄРПН та доставлена контрагенту. Реєстраційний номер цієї податкової накладної 9041619578, її доставлено до центрального рівня Державної податкової служби 15.03.2017 р. та прийнято. Наведене підтверджується долученою позивачем до матеріалів справи копією квитанції № 1 та опосередковано підтверджується електронною перепискою сторін, викладеною у Висновку № 14669 експертного дослідження в галузі комп ютерної техніки за заявою ТДВ Адамас від 03.08.2018 р.

Згідно з ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до норм ст. 174, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до норм ст.ст. 692, 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надані докази, які б спростовували факт поставки йому позивачем товару на суму 290669,48 грн. або свідчили про добровільну оплату ним поставленої продукції. За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 290669,48 грн. заборгованості за поставлений товар обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем обгрунтовано заявлено до стягнення 9938,51 грн. трьох процентів річних за період прострочення виконання грошового зобов язання з 06.03.2017 р. по 25.04.2018 р. та 44472,43 грн. інфляційних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов язання протягом березня 2017 р. - березня 2018 р. Решта позовних вимог в цій частині задоволенні не підлягають, оскільки позивачем допущено помилки при нарахуванні інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають з огляду на те, що у матеріалах справи відсутні та позивачем суду не надані належні й допустимі докази укладення сторонами у справі відповідно до вимог ст. 547 ЦК України правочину щодо забезпечення виконання зобов язання з оплати продукції, поставленої 01.03.2017 загальною вартістю 290669,48 грн., у письмовій формі. Оригінал Договору поставки № 01032017/1 від 01 березня 2017 р., п. 5.2. якого передбачено сплату пені за прострочення оплати товару, у матеріалах справи відсутній, сторонами суду не поданий, представником відповідача заперечувалась його наявність. Висновок № 14669 експертного дослідження в галузі комп ютерної техніки за заявою ТДВ Адамас від 03.08.2018 р. не може вважатись належним та достатнім доказом укладення сторонами у справі Договору поставки № 01032017/1 від 01 березня 2017 р. у письмовій формі, оскільки його висновки не свідчать про підписання листів, які досліджувались у ході експертизи, електронними цифровими підписами уповноважених представників сторін. Крім цього, згаданим висновком лише встановлено, які електронні листи, отримані на електронну адресу tech@adams.km.ua , 14 та 29 березня 2017 р. з електронної адреси m.figel@vertrograd-juice.com . Вказаний висновок не засвідчує факту укладення сторонами у справі правочину про щодо забезпечення виконання зобов язання з оплати поставленої відповідачу 01.03.2017 р. позивачем продукції на суму 290669,48 грн. у письмовій формі, підписання тексту договору поставки № 01032017/1 від 01 березня 2017 р. електронними цифровими підписами сторін тощо. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 5476 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі в частині судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Клопотання позивача від 03.08.2018 р. про покладення на відповідача 4200 грн. понесених позивачем витрат за проведення комп ютерно-технічного експертного дослідження задоволенню не підлягають, оскільки у матеріалах справи відсутні та позивачем суду не подані докази безпосередньої сплати стороною цих судових витрат (платіжне доручення, касовий чек тощо). Посилання представника позивача на договір № 24072018/1 від 24 липня 2018 р. та Акт № 03082018/1 приймання-здачі наданих послуг як на докази сплати позивачем 4200 грн. вартості експертного дослідження необгрунтовані. Згадані документи засвідчують лише вартість послуг з експертного дослідження, а також той факт, що послуги за договором надано і сторони не мають одна до одної жодних претензій з приводу їх якості та вартості. У цих документах не йдеться про засвідчення факту здійснення позивачем оплати експерту 4200 грн. вартості наданих послуг.

З огляду на викладене, керуючись статтями 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 177-185, 194-196, 201-210, 214, 217, 218-220, 236-241, 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з додатковою відповідальністю Адамс (32319, Хмельницька область, Кам янець-Подільський район, с. Мукша Китайгородська, вул. Матросова, 1, код ЄДРПОУ 21332108) до Товариства з обмеженою відповідальністю Велтс (79032, м. Львів, вул. Пасічна, 93, код ЄДРПОУ 38581148) задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.03.2017 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Велтс (79032, м. Львів, вул. Пасічна, 93, код ЄДРПОУ 38581148) та Товариством з додатковою відповідальністю Адамс (32319, Хмельницька область, Кам янець-Подільський район, с. Мукша Китайгородська, вул. Матросова, 1, код ЄДРПОУ 21332108).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Велтс (79032, м. Львів, вул. Пасічна, 93, код ЄДРПОУ 38581148) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Адамс (32319, Хмельницька область, Кам янець-Подільський район, с. Мукша Китайгородська, вул. Матросова, 1, код ЄДРПОУ 21332108) 290669,48 грн. заборгованості, 44472,43 грн. інфляційних, 9938,51 грн. трьох процентів річних та 6938,21 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку, встановленому § 1 Глави 1 розділу ІV ГПК України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.10.2018 р.

Суддя Бортник О.Ю.