Постанова

від 21.03.2019 по справі 924/306/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2019 р. Справа №924/306/18

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів: Якімець Г.Г.

Хабіб М.І.

За участю представників сторін від:

позивача: Троян А.П. - адвокат;

відповідача: Гавриченко Ж.В. - адвокат

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Велтс , м. Львів б/н від 12.11.2018

на рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2018

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Адамс , с. Мукша Кам'янець - Подільського району Хмельницької області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Велтс , м. Львів б/н від 12.11.2018

про визнання недійсним договору та стягнення 477 920,21 грн

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

До Господарського суду Хмельницької області звернулося ТОВ Адамс звернулось до з позовом про стягнення з ТОВ Велтс 290 669,48 грн заборгованості за договором поставки, 117 802,67 грн пені, 56735,76 грн інфляційних втрат, 12712,3 грн трьох процентів річних та визнання недійсним договору зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.03.2017, укладеного між позивачем та ТОВ Велтс .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заборгованість відповідача в сумі 290 669,48 грн виникла в зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань зі своєчасної оплати поставленого товару на підставі видаткової накладної № РН-0000032 від 01.03.2017 по договору поставки № 01032017 від 01.03.2017, який є обов'язковим до виконання сторонами. Позовні вимоги про стягнення 117802,67 грн пені, 12712,3 грн трьох процентів річних за період прострочення оплати товару з 06.03.2017 по 25.04.2018, а також 56735,76 грн інфляційних за період березень 2017 - березень 2018 мотивовані простроченням виконання зобов'язання.

Позовні вимоги в частині визнання недійсним договору зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.03.2017, укладеного між позивачем та ТОВ Велтс , обґрунтовані тим, що договір № 02 від 13.03.2017 не укладено сторонами цього договору, в той час як по спірному договору зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.03.2017? зарахуванню підлягали, у тому числі й вимоги, які виникли на підставі договору № 02.

Позивач стверджує, що при укладенні спірного договору він помилявся щодо наявності у відповідача права вимоги до позивача, а саме: що первісним кредитором (ТОВ А-Профі ) 13.03.2017 відступлено ТОВ Велтс право вимоги до позивача на загальну суму 290669,48 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.10.2018 позов ТДВ Адамс до ТОВ Велтс задоволено частково. Визнано недійсним договір зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.03.2017, укладений між ТОВ Велтс та ТДВ Адамс . Стягнуто з ТОВ Велтс на користь ТДВ Адамс 290 669,48 грн заборгованості, 44 472,43 грн інфляційних, 9938,51 грн трьох процентів річних та 6938,21 грн судового збору.

Рішення суду в частині визнання недійним договору зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.03.2017 обґрунтоване тим, що такий договір не відповідав вимогам закону у момент його укладення, а саме: ч. 1 ст. 601 ЦК України.

В частині стягнення 290 669,48 грн заборгованості рішення суду мотивоване тим, що у матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надані докази, які б спростовували факт поставки йому позивачем товару на суму 290669,48 грн або свідчили про добровільну оплату ним поставленої продукції.

Рішення суду в частині стягнення 9938,51 грн трьох процентів річних та 44472,43 грн інфляційних мотивоване простроченням виконання зобов'язання; щодо решти позовних вимог в цій частині, то такі задоволенню не підлягають, оскільки позивачем допущено помилки при нарахуванні інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду у повному обсязі та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. У своїй апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. Скаржник зазначає, що заперечуючи проти позову, просив суд витребувати у позивача оригінали договору поставки № 01032017 від 01.03.2017 з додатком № 01 до договору та видаткової накладної № РН-0000032 від 02.03.2017. Представником відповідача повідомлено у судовому засіданні в суді першої інстанції, що такі оригінали у відповідача відсутні, про вчинену на підставі цих документів господарську операцію відповідачу нічого не відомо. Позивач в свою чергу повідомив суд, що оригінали вищезгаданих документів у нього відсутні, оскільки вони відправлені відповідачу підписаними з відбитками печаток разом із товаром через представника (директора) і той їх у паперовій формі не повернув. Однак, незважаючи на відсутність оригіналів документів, суд задовольнив вимоги про стягнення заборгованості, що, на думку апелянта, є передчасним висновком. Окрім цього, апелянт стверджує, що безпідставними є твердження суду про те, що факт поставки позивачем відповідачу товару, визначеного у видатковій накладній №PH-0000032 від 01.03.2017, підтверджується податковою накладною, складеною 01.03.2017, оскільки така не є первинним документом, що підтверджує здійснення господарської операції.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку що відносяться до податкового кредиту. Відповідачем не було оскаржено податкову накладну, отже будь-яких заперечень щодо факту проведення господарської операції зі сторони відповідача немає. А тому, доводи апелянта щодо недоведеності факту проведення господарської операції за допомогою зареєстрованої у встановленому законом порядку податкової накладної - є необґрунтованими. Позивач також зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції було оглянуто оригінал Журналу вивезення матеріальних цінностей ТДВ Адамс та відповідно встановлено, що саме ТОВ Велтс було відвантажено матеріальні цінності 01.03.2017, а не іншій компанії, як стверджує відповідач.

Позивачем подано заяву б/н від 19.02.2019 про те, що Троян А.П. є заступником керівника ТДВ Адамс , якому делеговано повноваження керівника позивача в частині представництва інтересів компанії в суді, що підтверджується копією наказу від 19.02.2019 та копією витягу з ЄДР щодо юридичної особи.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 (у складі колегії суддів: головуючого судді Матущака О.І., суддів Мирутенка О.Л., Якімець Г.Г.) розгляд справи відкладено на 21.03.2019.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Мирутенка О.Л. розпорядженням керівника апарату суду №213 від 20.03.2019 призначено проведення автоматизованої заміни складу колегії суддів у справі №924/306/18.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2019 у склад колегії суддів для розгляду справи №924/306/18 внесено зміни, замість суддів Мирутенка О.Л. введено суддю Хабіб М.І.

В судовому засіданні представниками сторін викладено доводи та заперечення по суті апеляційної скарги. Окрім цього, в судовому засіданні було оглянуто оригінал Журналу вивезення матеріальних цінностей ТДВ Адамс .

Фактичні обставини справи.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, між сторонами у справі 16.03.2017 укладено договір про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 вказаного договору сторони, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з договорів, у яких сторони є сторонами.

Такими договорами сторонами визначено: 1) договір поставки № 01032017/1 від 01.03.2017, який укладено між ТОВ Велтс та ТДВ Адамс , за яким позивач є кредитором, а відповідач - боржником при виконанні грошового зобов'язання; 2) договір відступлення права вимоги № 02 від 13.03.2017, укладений між ТОВ А-профі , ТОВ Велтс та ТДВ Адамс , за яким позивач є боржником, а відповідач - кредитором при виконанні грошового зобов'язання за договором поставки № 03916 від 06.07.2016.

В результаті підписання договору про зарахування зустрічних однорідних вимог сторонами погоджено, що зобов'язання відповідача перед позивачем за договором поставки № 01032017/1 від 01.03.2017 в частині оплати вартості наданих послуг у розмірі 290 669,48 грн є припиненими повністю. Зобов'язання позивача перед відповідачем за договором відступлення права вимоги № 02 від 13.03.2017 щодо повернення вартості поставленого товару на загальну суму 290669,48 грн за основним договором є припиненими повністю. Сторони домовились, що оскільки вказані зобов'язання за вищеназваними договорами є однорідними, а строк їх виконання на момент підписання договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.03.2017 настав, необхідно вважати ці зобов'язання припиненими з моменту підписання договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.03.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач стверджує, що він на підставі договору поставки від 01.03.2017 № 01032017/1 по видатковій накладній № РН-0000032 від 01.03.2017 відпустив відповідачу товар загальною вартістю 290669,48 грн.

У матеріалах справи відсутні та сторонами суду не надані оригінали вищевказаних договору поставки від 01.03.2017 № 01032017/1 та видаткової накладної № РН-0000032 від 01.03.2017. При цьому під час розгляду справи в суді першої інстанції у судовому засіданні 27.06.2018 представник відповідача з підстав відсутності у ТОВ Велтс оригіналів договору, додатку № 01 до договору, видаткової накладної заявляв клопотання про витребування оригіналів цих документів у позивача, а також про витребування у позивача оригіналу Журналу вивезення матеріальних цінностей ТОВ Адамс . Вказане клопотання відповідача судом задоволено.

Позивачем було надано суду для огляду оригінал Журналу вивезення товарно-матеріальних цінностей за березень 2017, а також пояснення, згідно яких зазначає, що оригінал договору поставки № 01032017/1 від 01.03.2017, додатку № 01 до цього договору та видаткової накладної № РН-0000032 від 01.03.2017 у нього відсутні, оскільки вони були вручені директору відповідача підписаними з відбитками печаток і той їх у паперовій формі не повернув, при цьому, він особисто прибув на підприємство позивача для отримання товару.

Водночас позивач стверджує, що факт поставки позивачем відповідачу товару, зазначеного у видатковій накладній № РН-0000032 від 01.03.2017, у кількості та по ціні, які вказані у цій накладній (290669,48 грн.), підтверджується податковою накладною, складеною 01.03.2017 з порядковим номером 1, яка зареєстрована в ЄРПН та доставлена контрагенту. Реєстраційний номер цієї податкової накладної 9041619578, її доставлено до центрального рівня Державної податкової служби 15.03.2017 та прийнято. Наведене підтверджується долученою позивачем до матеріалів справи копією квитанції № 1 та опосередковано підтверджується електронною перепискою сторін, викладеною у висновку № 14669 експертного дослідження в галузі комп'ютерної техніки за заявою ТДВ Адамс від 03.08.2018.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується завіреною позивачем копією договору № 02 від 13.03.2017 відступлення права вимоги, його не укладено первісним кредитором, а саме: ТОВ А-Профі , м. Київ, у письмовій формі; не підписано представником первісного кредитора, при цьому на ньому відсутня печатка вищезгаданого товариства.

Необхідно також зазначити, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14.03.2018, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 у справі № 924/190/17, позов задоволено; стягнуто з ТОВ Адамс на користь ТОВ А-Профі 205 669,48 грн основного боргу, 5 295,91 грн 3% річних, 23176,59 грн інфляційних втрат, 36281,14 грн штрафу, 50881,57грн пені, 4819,57 грн витрат по оплаті судового збору. При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що договір відступлення права вимоги №02 від 13.03.2017 не підписаний повноважним представником ТОВ А-Профі , а також на договорі відсутній відтиск печатки ТОВ А-Профі , а тому він є неукладеним у письмовій формі. Таким чином, враховуючи положення статтей 207 , 513 , 521 ЦК України , оскільки договір відступлення права вимоги №02 від 13.03.2017 не підписаний ТОВ А-Профі ,, тому даний договір не може бути підставою втрати ТОВ А-Профі , права вимоги за зобов'язаннями по договору поставки та відповідного набуття права такої вимоги ТОВ Велтс .

Між сторонами виникли правовідносини щодо наявності або відсутності підстав для визнання недійсним договору відступлення права вимоги, стягнення заборгованості за договором поставки, а також штрафні санкції за неналежне виконання зобов'язання.

Оцінка суду.

Згідно з положеннями частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За приписом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу , а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини першої статті 207 Господарського кодексу України , згідно з якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписами ст.ст. 512, 523, 639 ЦК України встановлено, що підставами заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ч.1 ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Враховуючи викладене, а також встановлені судом обставини у справі № 924/190/17, договір про зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.03.2017 не відповідав вимогам закону у момент його укладення. Наявність у ТОВ Велтс станом на 16.03.2017 права вимоги до ТДВ Адамс щодо повернення вартості поставленого товару на суму 290669,48 грн, яка виникла на підставі договору відступлення права вимоги № 02 від 13.03.2017, не підтверджується зібраними у справі доказами.

Необхідно зазначити, що в матеріалах справи відсутні та сторонами суду не надані жодні докази, які б свідчили про укладення ТОВ А-Профі договору відступлення вимоги № 02, за яким це товариство визначено як первісний кредитор. Таким чином, у матеріалах справи відсутні та сторонами суду не надані належні, допустимі та достатні докази відступлення ТОВ А-Профі свого права вимоги до ТДВ Адамс ТОВ Велтс .

За таких обставин, колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду про наявність підстав для визнання недійсним договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.03.2017, укладеного між сторонами у справі.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3 % річних, необхідно зазначити таке.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України та ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надані докази, які б спростовували факт поставки йому позивачем товару на суму 290669,48 грн або свідчили про добровільну оплату ним поставленої продукції.

Більше того, наявною у матеріалах справи податковою накладною від 01.03.2017 № 1/1 підтверджується поставка (передача) позивачем відповідачу ферментних препаратів загальною вартістю 290669,48 грн з урахуванням податку на додану вартість. Вказану податкову накладну позивачем сформовано та зареєстровано 15.03.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією № 1, та доставлено контрагенту. У матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надані жодні заперечення щодо реєстрації цієї податкової накладної, докази того, що відповідач не скористався податковим кредитом на суму 48444,91 грн на підставі згаданої податкової накладної № 1, а також докази оплати відповідачем вартості поставленої йому позивачем продукції.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 290 669,48 грн заборгованості за поставлений товар обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 610, 611, 612, 625 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду про те, що позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 9938,51 грн трьох процентів річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 06.03.2017 по 25.04.2018 та 44472,43 грн інфляційних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання протягом березня 2017 р. - березня 2018 р. Решта позовних вимог в цій частині задоволенні не підлягають, оскільки позивачем допущено помилки при нарахуванні інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені, то апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки оригінал договору поставки № 01032017/1 від 01.03.2017, п. 5.2 якого передбачено сплату пені за прострочення оплати товару, у матеріалах справи відсутній, у суду відсутні правові підстави для стягнення пені за порушення виконання зобов'язання.

Колегія суддів звертає увагу також на те, що твердження апелянта про те, що податкова накладна не підтверджує здійснення господарської операції, а відповідно відсутні підстави для стягнення заборгованості, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, з огляду на сукупність інших доказів у справі, встановлені факти під час розгляду справи № 924/190/17 Господарським суду Хмельницької області, а також на те, що відповідачем не спростовано доводи позивача щодо поставки товару, що підтверджується іншими зібраними доказами.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вище, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом (відповідачем).

Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 12.04.2018 у справі №924/306/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Велтс , м. Львів - без задоволення.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на відповідача.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо або через Західний апеляційний господарський суд до Верховного Суду (п.17.5 Перехідних положень ГПК України).

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.03.2019.

Головуючий суддя О.І. Матущак

Судді М.І. Хабіб

Г.Г. Якімець