Рішення

від 11.10.2018 по справі 826/13235/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 жовтня 2018 року № 826/13235/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П., при секретарі Ксендзов А., розглянув в судовому засіданні адмістративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Велес Агруп ДоГоловного управління ДФС у м.Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2017 р. № 0032681404, За участю представників сторін:

від позивача: Оплімах А.В., Парсентьєв І.В.

від відповідача: Матієк О.В.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Велес Агруп звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління ДФС у м.Києві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2017 р. № 0032681404.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10.11.2017 р. відкрито провадження по справі та призначено судовий розгляд.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ГУ ДФС у м.Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 14.06.2017 р. № 287/26-15-14-04-04/40286024 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість .

Відповідач в письмовому запереченні проти позову підтримав висновки акта перевірки та вказав на відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Обґрунтовуючи свої вимоги зазначив, що господарські операції позивача є реальними. Позивач не може нести відповідальність за недобросовісність свого контрагента.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, оскільки господарські операції позивача не мали на меті настання реальних наслідків.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва суд дійшов висновку про наступне.

ГУ ДФС у м.Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Велес Агруп (код ЄДРПОУ 40286024) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами - постачальниками ТОВ Бромелінг (код ЄДРПОУ 40706791), ТОВ БК Платінум (код ЄДРПОУ 40309533) за період з вересня по листопад 2016 року.

Перевіркою встановлено порушення Велес Агруп п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 150 861, 00 грн., а саме з вересень 2016 року - 264 999,00 грн., за листопад 2016 року - 885 862,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 14.06.2017 р. № 287/26-15-14-04-04/40286024 та винесено податкове повідомлення-рішення від 05.07.2017 р. № 0032681404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 438 576,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 1 150 861,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 287 715,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, ДФС України прийнято рішення від 15.09.2017 р. № 20585/6/99-99-11-01-01-25, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу-без задоволення.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ Бромелінг (постачальник) укладено договір поставки товарів від 13.09.2016 р. № 13/09/16 (Т), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передати належні йому матеріали, обладнання - надалі товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору.

Кількість, асортимент, ціна товару, визначаються сторонами у наклданих які повинні бути оформлені належним чином, підписані представниками обох сторін та скріплені печатками (п. 1.2 Договору).

Якість товару, що передається постачальником за цим Договором, має відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, які встановлюють вимоги до їх якості (п. 3.1 Договору).

Згідно п. 4.1 Договору, постачальник зобов'язується передати товар покупцю у повному обсязі в місце передачі товару та забезпечити покупця видатковою наклданою підписаною уповноваженими представниками покупця і постачальника.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано копії договору поставки товарів від 13.09.2016 р. № 13/09/16 (Т), видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень.

Крім того, судом вставнолено, що між позивачем (покупець) та ТОВ БК Платінум (продавець) укладено договір купівлі-продажу товарів від 01.11.2016 р. № 011116 (1)т, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договорів.

Кількість, асортимент, ціна товару, визначаються сторонами у наклданих які повинні бути оформлені належним чином, підписані представниками обох сторін та скріплені печатками (п. 1.2 Договору).

Якість товару, що передається постачальником за цим Договором, має відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, які встановлюють вимоги до їх якості (п. 3.1 Договору).

Згідно п. 4.1 Договору, постачальник зобов'язується передати товар покупцю у повному обсязі в місце передачі товару та забезпечити покупця видатковою наклданою підписаною уповноваженими представниками покупця і постачальника.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано копії договору купівлі-продажу товарів від 01.11.2016 р. № 011116 (1)т, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що ТОВ Велес Агруп здійснює діяльність у сфері неспеціалізованої оптової торгівлі (КВЕД 46.90).

З наданих позивачем матеріалів, вбачається, що контрагентами останнього поставлявся наступний товар: колонка насадкова, електронне регулювання потоків газу-носія, лазерний багатофункціональний пристрій, електричний кабель, газова арматура, персональний комп'ютер, фільтр живлення, модулі тиску, комплект вантажів з нержавіючої сталі, комплект запасних частин для гідравлічного насоса, електронний датчик, алюміневій кейс, вставні трубки, зразковий термометр опору, зовнішня керланова ізоляція, ручний насос, комплектуючі до комунікатора.

Товари, які надавались контрагентами позивача, відповідають та пов'язані з господарською діяльністю ТОВ Велес Агруп .

Разом з цим, суд звертає увагу, що позивачем на надано належних та допустимих доказів виконання договору поставки товарів від 13.09.2016 р. № 13/09/16 (Т) та договору купівлі-продажу товарів від 01.11.2016 р. № 011116 (1)т, зокрема матеріли справи не містять доказів відповідності поставлених товарів технічним умовам або ГОСТам, а саме, в матеріалах справи відсутні документи, що засвідчують відповідність товару вимогам стандарту або технічним умовам, що є порушенням, що є порушення п. 3.1 Договорів.

Також позивачем не надано довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей, що б підтверджували отримання позивачем поставленого товару, не підтверджено мету придбання вказаних товарів та їх подальший рух, а відтак, надані позивачем копії первинних документів по взаємовідносинам із контрагентами лише фіксують господарські операції та не підтверджують їх товарність.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції носять реальний характер, а придбані товари використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою.

Отже, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та завищення суми бюджетного відшкодування є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, тому зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є правомірним, а позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2017 р. № 0032681404 документально не підтверджуються.

Разом з цим, суд звертає увагу на необґрунтованість та безпідставність доводів контролюючого органу щодо посилань на ухвалу Солом'янського районного суду м.Києва від 01.02.2017 р. № 1-кс/760/2053/17, оскільки листом ДФС України від 17.09.2018 р. № 16766/5/99-99-23-01-16 повідомлено, що матеріали, які б свідчили про фіктивність ТОВ БК Платінум (протоколи допитів, пояснення посадових осіб, тощо) у кримінальному провадженні № 12017150000000087 відсутні.

Також суд не бере до уваги посилання відповідача на ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 01.03.2017 р. № 757/12109/17-к, оскільки належним доказом в даному випадку може бути виключно вирок суду щодо посадових осіб контрагента, що набув законної сили, щодо вчинення ними кримінальних правопорушень, пов'язаних з фіктивним підприємництвом чи ухиленням від сплати податків, тощо.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про не обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятого на їх підставі рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Велес Агруп (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 22, код ЄДРПОУ 40286024) відмовити повністю.

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П.Васильченко

Рішення складене в повному обсязі та підписане 11.10.2018 року.