Постанова

від 26.09.2018 по справі п/811/2035/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"26" вересня 2018 р. справа № П/811/2035/17 м. Дніпро

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Н.В. Плюс"

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 р. (суддя Сагун А.В., м. Кропивницький) у справі № П/811/2035/17

за позовом Приватного підприємства "Н.В. Плюс"

до Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У листопаді 2017 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення форми "Р" від 09.11.2017 №00000051402 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 50222 грн. за основним платежем та 25111,00 грн. за штрафними санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення форми "В4" від 09.11.2017 №00000071402 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 134708 грн.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 р. в задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення мотивоване тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, скаржник оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зазначає, що відповідно до акта перевірки перевіряючі припустили відсутність реальної можливості поставок товарів від контрагентів-постачальників ПП "Н.В. Плюс", які не мали можливості фактично здійснювати господарські операції у зв'язку з відсутністю ідентифікованого товару, майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

В свою чергу, відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Для проведення перевірки та в судовому засіданні надано документи, які підтверджують факт здійснення (реальність) господарських операцій між ПП "Н.В. Плюс" та контрагентами, обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, а реєстрація сторін платниками податку на додану вартість встановлює спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

Зокрема, між сторонами укладено договори купівлі-продажу на поставку сільськогосподарської продукції. Зазначеними договорами було узгоджено всі істотні його умови.

На виконання умов зазначених договорів контрагентами було передано право власності на товар, що підтверджується виданими видатковими накладними, належним чином оформленими податковими накладними, оплатою вартості товару.

Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними, при цьому товар безпосередньо отримувався у контрагентів-постачальників та перевозився без вивантаження на складах ПП "Н.В. Плюс" безпосередньо контрагентам-покупцям, що досліджувалося в ході проведення перевірки. Цим і пояснюється відсутність договорів складського зберігання на відповідну продукцію.

Викладене свідчить про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту та податкового зобов'язання вартості поставленого та реалізованого товару по взаємовідносинам з контрагентами.

На думку позивача, є безпідставними та помилковими твердженнями податкового органу, з чим погодився суд першої інстанції, про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність права сторони в договорі від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, а платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Податковим органом не надані суду належні докази нереальності господарських відносин ПП "Н.В. Плюс". Також не існує судових рішень, якими контрагенти позивача визнані фіктивним, а їх установчі документи - недійсними, були зареєстрованими в установленому порядку як платники податку на додану вартість, мали право виписувати та надавати податкові накладні, не були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, в судом першої інстанції взагалі не досліджувалися та відсутні висновки щодо доводів ПП "Н.В. Плюс" про неправомірне нарахування штрафних санкцій.

Виходячи з розрахунку штрафних санкцій до акта позапланової виїзної документальної перевірки, до ПП "Н.В. Плюс" накладено штраф у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання. В свою чергу, станом на дату здійснення перевірки, підписання акта перевірки чи винесення податкового повідомлення-рішення у ПП "Н.В. Плюс" взагалі відсутні будь-які узгоджені податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу позивача підтримав.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що у період з 17 по 23 жовтня 2017 року посадовими особами Головного управління ДФС у Кіровоградській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного підприємства "Н.В. Плюс" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Верікс" за травень 2017 року, ТОВ "Фруктплюс" за травень 2017 року, ТОВ "Стройсельмаг" за травень 2017 року, ТОВ "Інвест Альянс 2014" за травень 2017 року, ТОВ "Світлад" за травень 2017 року, ТОВ "Вітарус-К" за травень 2017 року, що відображені в податкових деклараціях з ПДВ за травень 2017 року, ТОВ "Форвардекс" за лютий 2017 року, що відображені в податкових деклараціях з ПДВ за лютий 2017 року, ТОВ "Редмі" за березень 2017 року, що відображені в податкових деклараціях з ПДВ за березень 2017 року, ТОВ "Картель Альянс" за червень 2017 року, ТОВ "Інвест-М" за червень 2017 року, ТОВ "Бізнестрейд Консалт" за червень 2017 року, що відображені в податкових деклараціях з ПДВ за червень 2017 року, про що складено акт від 30.10.2017 № 367/11-28-14-02/36415883.

Відповідно до висновків акта, перевіркою встановлені, зокрема наступні порушення:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 50222 грн., в т.ч. за лютий 2017 на суму 50222 грн.;

- п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 134708 грн., у т.ч.: за лютий 2017 року - на суму 111 грн., за травень 2017року на суму 18885 грн., за червень 2017року на суму 115712 грн.

09.11.2017 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №00000051402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) з основного зобов'язання у розмірі 50222 грн., та 25111,00 грн. за штрафними санкціями;

- №00000071402, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 134708 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, оскільки:

- позивачем не надані належні докази на підтвердження господарських операцій позивача з ТОВ "Форвардекс" за лютий 2017 року у розмірі 50222 грн. та 111 грн., ТОВ "Вітарус-К" у розмірі 860 грн. за травень 2017 року, ТОВ "Світлад" у розмірі 10024 грн. за травень 2017 року, ТОВ "Інвест Альянс 2014" у розмірі 8001 грн. за травень 2017 року, ТОВ "Інвест-М" у розмірі 36879 грн. за червень 2017 року, ТОВ "Бізнестрейд Консалт" у розмірі 78833 грн. за червень 2017 року, що передбачені Податкових кодексом України та Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

- позивачем не надані податкові накладні на підтвердження вказаних господарських операцій, а тому суд позбавлений можливості їх перевірити на відповідність ст. 201 Податкового кодексу України;

- товар, який повинен був придбати позивач відповідно до договорів, повинен бути визначений у специфікаціях або в рахунках-фактурах, які позивачем не були надані;

- на підтвердження зберігання товару позивачем було надано копію договору зберігання №04/2015 від 03.08.2017, проте, сам договір лише від серпня 2017 року, а господарські операції вже мали відбутись протягом лютого - червня 2017 року, тобто до підписання самого договору зберігання. Крім того, зазначеним договором надано право зберігання лише пшениці, ячменя, жита, соняшника та кукурудзи на кормові потреби;

- на підтвердження наявності умов зберігання, в тому числі сої, шроту соняшникового, макухи соняшникової, а також отрубів пшеничних жодних доказів не надано. Також, позивачем не надано доказів того, що вказані товари були придбані для забезпечення виконання ділової мети;

- позивачем не надано документи на товар, що оформлюються при прийнятті товару складом (зерновим складом, тощо), документи, що підтверджують якість товару (паспорт якості, сертифікат відповідності, тощо);

- позивачем не підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ "Форвадекс" за лютий 2017 року, з ТОВ "Вітарус-К" за травень 2017 року, з ТОВ "Світлад" за травень 2017 року, з ТОВ "Інвест Альянс 2014" за травень 2017 року, з ТОВ "Інвест-М" за червень 2017 року, з ТОВ "Бізнестрейд Консалт" за червень 2017 року.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду..

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому з урахуванням норм ст.61 та ст.44 ПК України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій до акта перевірки від 30.10.2017 №367/11-28-14-02/36415883 позивачем занижено суму ПДВ по господарським операціям з: ТОВ "Форвардекс" на 50222 грн. за лютий 2017 року; ТОВ "Вітарус-К" на 860 грн. за травень 2017 року; ТОВ "Світлад" на 10024 грн. за травень 2017 року; ТОВ "Інвест Альянс 2014" на 8001 грн. за травень 2017 року; ТОВ "Інвест-М" на 36879 грн. за червень 2017 року; ТОВ "Бізнестрейд Консалт" на 78833 грн. за червень 2017 року. Також позивачем завищено від'ємне значення з ПДВ на: 111 грн. за лютий 2017 року по господарським операціям з ТОВ "Форвардекс"; 18885 грн. за травень 2017 року по господарським операціям з ТОВ "Вітарус-К", ТОВ "Світлад", ТОВ "Інвест Альянс 2014"; 115712 грн. за червень 2017 року по господарським операціям з ТОВ "Інвест-М" та ТОВ "Бізнестрейд Консалт" (а.с.154 т.1).

Суд першої інстанції помилково зазначив вказані суми в якості сум господарських операцій, що є некоректним та не відповідає матеріалам справи.

Слід зазначити, що відповідно до змісту акта від 30.10.2017 №367/11-28-14-02/36415883 відповідач встановив зазначені порушення на підставі відомостей з інформаційних баз та інших джерел, перелік яких в акті не наводить, та зазначає, що господарські операції позивача із зазначеними контрагентами-постачальниками мають наступні ознаки нереальності: відсутність контрагентів позивача за місцезнаходженням; відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутність законного (легального) джерела походження придбаного товару, відображеного як реалізованого контрагенту-покупцю ПП "Н.В. Плюс", що свідчить про порушення податкового законодавства та залучення суб'єкта до схеми формування штучного податкового кредиту для покупців; підміна товарних позицій; відсутність виробничого обладнання, найманих працівників, транспортних засобів, торгівельного обладнання, складських приміщень, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. На думку відповідача, це свідчить про невідповідність та недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ, поданих до контролюючого органу, та фіктивність документально оформлених операцій між ПП "Н.В. Плюс" та контрагентами-постачальниками позивача. Отже, господарські операції позивача із зазначеними контрагентами, на думку відповідача, не підлягали врахованню у податковому обліку.

Вказані висновки, на думку колегії суддів, є помилковими з огляду на наступне.

В акті перевірки від 30.10.2017 р. зазначено, що перевірка здійснена відповідно до пп. 78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України.

Так, відповідно до пп.78.1.4 п. пп.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Водночас, в акті перевірки від 30.10.2017 р. (а.с.16-18 т.1) вказано, що згідно з підсистемою "Аналітична система" (вкладка "Перегляд результатів співставлення") ІС "Податковий блок", податкових декларацій з ПДВ та додатків № 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкових декларацій з ПДВ розбіжності між ПП "Н.В. Плюс" та контрагентами-постачальниками ТОВ "Форвадекс" за лютий 2017 року, ТОВ "Вітарус-К" за травень 2017 року, ТОВ "Світлад" за травень 2017 року, ТОВ "Інвест Альянс 2014" за травень 2017 року, ТОВ "Бізнестрейд Консалт" за червень 2017 року відсутні. Вказану в акті розбіжність між ПП "Н.В. Плюс" та ТОВ "Инвест-М" щодо завищення податкового кредиту ПП "Н.В. Плюс" у сумі ПДВ 5800,80 грн. колегія суддів не приймає до уваги, оскільки податковим органом ця розбіжність відображена некоректно з посиланням на те, що ТОВ "Стройсельмаш" не задекларовано податкові зобов'язання.

Таким чином, податковий орган не зазначає, які недостовірні дані було виявлено в податкових деклараціях позивача та які пов'язані із зазначеними контрагентами.

Відповідно до п.73.5 ст.73 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п.5 р. II. Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 (далі- Порядок № 727), факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пп.2 п.4 р. III Порядку № 727 описова частина акта документальної перевірки у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення має містити, зокрема:

- зазначення первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, регістрів бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначення переліку цих документів.

Відповідно до п.73.5 ст.73 ПК України з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв'язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Під час зустрічної звірки здійснюється співставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування повноти їх відображення в обліку платника податків.

Під час проведення зустрічної звірки з'ясовуються лише питання, зазначені у письмовому запиті контролюючого органу на проведення зустрічної звірки.

Форма запиту контролюючого органу на проведення зустрічної звірки встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, що надається суб'єкту господарювання у 10-денний строк.

Повторне здійснення зустрічних звірок контролюючими органами з одного і того самого питання заборонено.

Оскільки за даними підсистеми "Аналітична система" ІС "Податковий блок" розбіжності між ПП "Н.В. Плюс" та контрагентами-постачальниками відсутні, а стосовно цих контрагентів не проводились зустрічні звірки, то є незрозумілим, з яких джерел отримана інформація, що відображена в акті перевірки податковим органом як така, що підтверджує неспроможність таких контрагентів здійснювати відповідні господарські операції.

Таким чином, висновки податкового органу ґрунтуються на неналежних доказах.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема:

- верховенство права;

- змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Суть принципу офіційності полягає у тому, що адміністративний суд може за власною ініціативою залучити до провадження, дослідити та встановити правдивість всіх важливих для прийняття ним рішень фактичних обставин справи.

Принцип офіційності спрямований на порядок дослідження та оцінки фактичних обставин справи, а адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.

Суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржених позивачем податкових повідомлень-рішень, виходячи з того, що позивачем не підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ "Форвадекс" за лютий 2017 року, ТОВ "Вітарус-К" за травень 2017 року, ТОВ "Світлад" за травень 2017 року, ТОВ "Інвест Альянс 2014" за травень 2017 року, ТОВ "Інвест-М" за червень 2017 року, ТОВ "Бізнестрейд Консалт" за червень 2017 року, оскільки позивачем не надані належні докази на підтвердження господарських операцій позивача з контрагентами, а також не надано доказів того, що господарські операції здійснювались для досягнення ділової мети.

Сторонами у справі не заперечується, що під час перевірки були надані податкові накладні по всім господарським операціям позивача із зазначеними контрагентами, що також відображено в акті перевірки. Відповідач не зазначає в акті перевірки про розбіжності або недотримання вимог ст.201 ПК України. Отже, суд першої інстанції безпідставно посилається на відсутність податкових накладних на підтвердження господарських операцій та неможливість перевірити їх на відповідність ст.201 ПК України.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції не було дотримано принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Так, судом апеляційної інстанції було запропоновано позивачу надати пояснення та докази, що свідчать про реальний характер господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками, тобто з ТОВ "Форвардекс", ТОВ "Вітарус-К", ТОВ "Світлад", ТОВ "Інвест Альянс 2014", ТОВ "Інвест-М", ТОВ "Бізнестрейд Консалт".

На пропозицію суду представником позивача до суду були надані письмові пояснення та додаткові докази. Так, судом встановлено, що у лютому 2017 р. ПП "Н.В. Плюс" придбало у ТОВ "Форвардекс": макуху соняшникову, із соняшника врожаю 2016 р., в кількості 29,95 т на суму 128665,20 грн. з ПДВ (договір поставки № 25/02/17 від 25.02.2017 р.); соняшник, врожаю 2016 р., в кількості 26,96 т на суму 302000,00 грн. з ПДВ (договір поставки № 25/02/17 від 25.02.2017 р.); шрот соняшниковий, із соняшника врожаю 2016 р., у кількості 45,44 т на суму 222474,24 грн. з ПДВ (договір поставки № 25/02/17 від 25.02.2017 р.).

Макуху соняшникову, із соняшника врожаю 2016 р., в кількості 29,950 т на суму 128785,00 грн. з ПДВ відповідно до договору поставки № 200117/ШТ від 20.01.2017 р. реалізовано ТОВ "Карміл трейд". Соняшник, врожаю 2016 р., в кількості 30 т на суму 327600,00 грн. з ПДВ реалізовано ТОВ "Релюкс ЛТД" (договір поставки № 20/03 від 20.03.2018 р.). Відповідно до договору поставки № 200117/ШТ від 20.01.2017 р. шрот соняшниковий, із соняшнику врожаю 2016 р., в кількості 50,02 т на суму 246377,00 грн. з ПДВ реалізовано ТОВ "Карміл трейд".

Зберігання соняшника, врожаю 2016 р., в кількості 29,95 т відбувалось відповідно до договору складського зберігання № 25/17 від 25.02.2017 р. у ДП "Охтирський КХП". Зберігання шроту соняшникового, із соняшнику врожаю 2016 р., частково відбувалось у ТОВ "Карміл трейд" (договір зберігання № 2002/17 від 20.02.2017 р.).

В травні 2017 р. ПП "Н.В. Плюс" придбало у ТОВ "Вітарус-К": шрот соняшниковий, із соняшника врожаю 2016 р., в кількості 25 т на суму 111000,00 грн. з ПДВ (договір № 24/05 від 24.05.2017 р.); запчастини (робоче колесо - 2 шт., корпус насоса - 2 шт., перша ступінь редуктора - 1 шт., планка - 5 шт., замок цепі - 10 шт., зірочка - 5 шт., підшипник - 2 шт. на суму 112800,00 грн. з ПДВ) за договором № 24/05 від 24.05.2017 р.

Шрот соняшниковий, із соняшнику врожаю 2016 р., в кількості 25,980 т на суму 117429,60 грн. з ПДВ реалізовано ТОВ "Фаворит трейд" (договір поставки № 2/ШТ від 01.12.2016 р.). Запчастини (робоче колесо - 2 шт., корпус насоса - 2 шт., перша ступінь редуктора - 1 шт.) на суму 108400,00 грн. з ПДВ реалізовано ТОВ "Миртранс" (договір № 28/03-17 від 28.03.2017 р.).

Зберігання запчастин відбувалось за юридичною адресою ПП "Н.В. Плюс".

В травні 2017 р. ПП "Н.В. Плюс" придбало у ТОВ "Світлад" макуху соняшникову, із соняшника врожаю 2016 р., в кількості 21 т на суму 79632,00 грн. з ПДВ (договір № 01/05-2 від 01.05.2017 р.). Макуху соняшникову, із соняшника врожаю 2016 р., в кількості 21,120 т на суму 80256,00 грн. з ПДВ реалізовано ТОВ "Фаворит трейд" (договір поставки № 2/ШТ від 01.12.2016 р.).

В травні 2017 р. ПП "Н.В. Плюс" придбало у ТОВ "Інвест Альянс 2014": макуху соняшникову, із соняшника врожаю 2016 р. в кількості 21 т на суму 79632 грн. з ПДВ (договір №01/05-1 від 01.05.2017 р.); висівки (отрубі) пшеничні, із пшениці врожаю 2016 р., в кількості 70 т на суму 176400 грн. з ПДВ (договір № 01/05-1 від 01.05.2017 р.); сою, врожаю 2016, в кількості 159,4 т на суму 1771680,00 грн. з ПДВ (договір № 01/05-1 від 01.05.2017 р.); шрот соняшниковий, із соняшника врожаю 2016 р., в кількості 153 т на суму 686070 грн. з ПДВ (договір № 01/05-1 від 01.05.2017 р.).

Макуху соняшникову, із соняшника врожаю 2016 р., в кількості 23,550 т на суму 87606,00 грн. з ПДВ реалізовано ТОВ "Фаворит трейд" (договір поставки № 2/ШТ від 01.12.2016 р.). Висівки (отрубі) пшеничні, із пшениці врожаю 2016 р., в кількості 84,08 т. на суму 197383,92 грн. з ПДВ реалізовано ФОП ОСОБА_1 (договір купівлі-продажу № 03/04-17 від 03.04.2017 р.). Шрот соняшниковий, із соняшника врожаю 2016 р., в кількості 33,840 т на суму 148896,00 грн. з ПДВ частково реалізовано ТОВ "Карміл трейд" (договір поставки № 200117/ШТ від 20.01.2017 р.). Також шрот соняшниковий, із соняшника врожаю 2016 р., в кількості 126,360 т на суму 566740,20 грн. з ПДВ реалізовано ТОВ "Фаворит трейд" (договір поставки № 2/ШТ від 01.12.2016 р.). Сою, врожаю 2016 р., в кількості 205,828 т на суму 2249308,30 грн. з ПДВ реалізовано ФОП ОСОБА_2 (договір поставки № 1205/2017 від 12.05.2017 р.).

Зберігання макухи соняшникової, із соняшнику врожаю 2016 р., частково відбувалося у ТОВ "Карміл трейд" (договір зберігання № 2002/17 від 20.02.2017 р.). Зберігання висівок (отрубі) пшеничних, із пшениці врожаю 2016 р., відбувалось у ДП "Охтирський КХП" (договір складського зберігання № 25/17 від 25.02.2017 р.). Зберігання шроту соняшникового, із соняшнику врожаю 2016 р., частково відбувалося у ТОВ "Карміл трейд" (договір зберігання №2002/17 від 20.02.2017 р.). Зберігання сої, врожаю 2016 р., відбувалось у ФОП ОСОБА_2 (договір зберігання №0205/17 від 02.05.2017 р.).

В червні 2017 р. ПП "Н.В. Плюс" придбало у ТОВ "Инвест-М": висівки пшеничні, із пшениці врожаю 2016 р., в кількості 12 т на суму 34804,80 грн. з ПДВ (договір № 14/06 від 14.06.2017 р.); пшеницю, врожаю 2016 р., в кількості 66 т на суму 263340,00 грн. з ПДВ (договір № 14/06 від 14.06.2017 р.); сою, врожаю 2016 р., в кількості 279 т на суму 3009852,00 грн. з ПДВ (договір № 14/06 від 14.06.2017 р.); шрот соняшниковий, із соняшника врожаю 2016 р., в кількості 88,80 т на суму 381484,80 грн. з ПДВ (договір № 14/06 від 14.06.2017 р.).

Сою, врожаю 2016 р., в кількості 278 т на суму 3002400,00 грн. з ПДВ реалізовано ФОП ОСОБА_2 (договір поставки № 1205/2017 від 12.05.2017 р.). Шрот соняшниковий, із соняшнику врожаю 2016 р., в кількості 110 т на суму 476300,00 грн. з ПДВ реалізовано ТОВ "Карміл трейд" (договір поставки №200117/ШТ від 20.01.2017 р.). Пшеницю, врожаю 2016 р., в кількості 65,502 т на суму 262008,00 грн. з ПДВ реалізовано ФОП ОСОБА_1 (договір купівлі-продажу № 03/04-17 від 03.04.2017 р.). Висівки пшеничні, із пшениці врожаю 2016 р., в кількості 64,08 т на суму 147384,00 грн. з ПДВ реалізовано ФОП ОСОБА_1 (договір купівлі-продажу № 03/04-17 від 03.04.2017 р.).

Зберігання висівок пшеничних, із пшениці врожаю 2016 р., відбувалось у ДП "Охтирський КХП" (договір складського зберігання № 25/17 від 25.02.2017 р.). Зберігання пшениці, врожаю 2016 р., відбувалось у ДП "Охтирський КХП" (договір складського зберігання № 25/17 від 25.02.2017 р.). Зберігання сої, врожаю 2016 р., відбувалось у ФОП ОСОБА_2 (договір зберігання № 0205/17 від 02.05.2017 р.)

В червні 2017 р. ПП "Н.В. Плюс" придбало у ТОВ "Бізнестрейд Консалт" макуху соняшникову, із соняшника врожаю 2016 р., в кількості 110 т на суму 472999,56 грн. з ПДВ (договір № 14/06 від 14.06.2017 р.).

Макуху соняшникову, із соняшника врожаю 2016 р., в кількості 54,940 т на суму 224320,00 грн. з ПДВ реалізовано ТОВ "Карміл трейд" (договір поставки № 200117/ШТ від 20.01.2017 р.). Також макуху соняшникову, із соняшника врожаю 2016 р., в кількості 34,820 т на суму 142762,00 грн. з ПДВ реалізовано ТОВ "Свіфт мейс" (договір поставки № 09/06ШТ від 09.06.2017 р.).

Зберігання макухи соняшникової, із соняшнику врожаю 2016 р., частково відбувалося у ТОВ "Карміл трейд" (договір зберігання № 2002/17 від 20.02.2017 р.).

На підтвердження зазначених господарських операцій з контрагентами позивача представник позивача долучив до письмових пояснень відповідні копії: договорів купівлі-продажу та поставки, договорів складського зберігання, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, специфікацій (а.с.7 т.3 - а.с.106 т.4).

Вся продукція була оплачена, заборгованість між контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями відсутня, що підтверджує реальний рух активів підприємства та його ділову мету - отримання прибутку.

Окремі недоліки в оформленні договорів постачання продукції усуваються наявними видатковими накладними, що містять перелік продукції. Сертифікати якості не є документами бухгалтерського або податкового обліку та їх зберігання не вимагається, та, крім того, вони передаються покупцям продукції.

Відсутність договорів зберігання та власних складських приміщень не суперечить суті посередницької діяльності позивача, оскільки постачання здійснюється від одного контрагента іншому без зберігання товару.

Наведені доводи та надані докази, за висновком колегії суддів, свідчать про те, що зазначені господарські операції позивача з контрагентами фактично мали місце, а тому підлягали врахуванню позивачем у податковому обліку, та спростовують доводи відповідача та висновок суду першої інстанції про правомірність оскаржених позивачем податкових повідомлень-рішень.

Також колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Наведений висновок Європейського суду з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наведеного вбачається, що повідомлення-рішення відповідача від 09.11.2017 №00000051402, від 09.11.2017 № 00000071402 є необґрунтованим та прийнятими всупереч чинному податковому законодавству, тому підлягають скасуванню.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Н.В.Плюс" задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 р. у справі № П/811/2035/17 скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення форми "Р" від 09.11.2017 р. №00000051402, та податкове повідомлення рішення форми "В4" від 09.11.2017 р. №00000071402, прийняті Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 28.09.2018 р.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: В.Є. Чередниченко