Ухвала

від 05.11.2018 по справі п/811/2035/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 листопада 2018 року

Київ

справа №П/811/2035/17

адміністративне провадження №К/9901/65125/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2018 у справі №П/811/2035/17 за позовом Приватного підприємства "Н.В.Плюс" до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Приватне підприємство "Н.В.Плюс" звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення форми "Р" від 09.11.2017 №00000051402, форми "В4" №00000071402 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 50222 гривень за основним платежем та 25111 гривень за штрафними санкціями, про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 134708 гривень.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2018 скасовано рішення суду першої інстанції та задоволено позов.

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка зареєстрована у канцелярії касаційного суду 29.10.2018.

В той же час статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт сьомий частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), який також відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, та стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Механізм же реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ КАС України.

Так, статтею 328 КАС України унормовані питанні стосовно права на касаційне оскарження, за змістом частини першої якої учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Отже за змістом наведених законодавчих приписів право на касаційне оскарження судового рішення мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, однак, лише у визначених законом випадках.

В свою чергу відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За правилами пункту другого частини п'ятої статті 328 КАС України в редакції, чинній на час подання цієї касаційної скарги, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За визначенням пункту двадцятого частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

При цьому за змістом пункту десятого частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Водночас згідно з положеннями частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У Кодексі адміністративного судочинства України термін "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб" вживається у значенні - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вичиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (пункт 24 частини першої статті 4 КАС України).

Станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762 гривні (стаття 7 Закону України від 07.12.2017 №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік").

Зважаючи на оскарження позивачем рішень суб'єкта владних повноважень, на підставі яких ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають, за винятком випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.

Разом з тим матеріали касаційної скарги не дають підстав для висновку щодо необхідності застосування, у даному випадку, підпунктів "а"-"г" пункту другого частини п'ятої статті 328 КАС України.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити.

Керуючись статтями 328, 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2018 у справі №П/811/2035/17 за позовом Приватного підприємства "Н.В.Плюс" до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач С. С. Пасічник

Судді: І. А. Васильєва

В. П. Юрченко