Рішення

від 09.10.2018 по справі 910/4279/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.10.2018Справа № 910/4279/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Жука В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Астерс (Asters Law Firm Limited Liability Company)

до Компанії Інсталасіонес Інабенса, С.А. в особі представництва Компанії Інсталасіонес Інабенса, С.А. в м. Київ, Україна

про стягнення 72754,67 євро, що еквівалентно 2325062,75 грн.,

за участі представників :

від позивача - Самойленко А.О. (представник за довіреністю);

Марчук Б.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - Сливка В.В. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Астерс (Asters Law Firm Limited Liability Company) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Компанії Інсталасіонес Інабенса, С.А. в особі представництва Компанії Інсталасіонес Інабенса, С.А. в м. Київ, Україна про стягнення заборгованості за надані послуги за Договором про надання юридичних послуг №2004/01-2013 від 21.02.2013 в розмірі 72754,67 євро, що еквівалентно 2325062,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за Договором в частині оплати отриманих послуг, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість в розмірі 60635 євро., яку просить стягнути позивач.

Крім того, на вказану заборгованість, у зв'язку з простроченням оплати відповідачем обумовлених договором платежів, позивачем нараховано 3% річних в розмірі 2932,05 євро, та пеню в розмірі 9187,62 євро, які позивач просив стягнути.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що позивачем не доведено факту надання обумовлених договором послуг, кількості годин, за які відповідачу нараховано заборгованість, а також наявності замовлень відповідача щодо необхідності надання конкретних юридичних послуг. Крім того, відповідач зазначив, що надані позивачем рахунки не містять доказів які б підтверджували факт направлення відповідачу останніх, а надані позивачем Акти прийому-передачі наданих послуг не містять підпису відповідача, а відтак не підтверджують факту прийняття відповідачем наданих послуг.

Також відповідач у відзиві на позов заявив клопотання про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені та трьох відсотків річних.

Позивач у поданій до суду відповіді на відзив заперечив проти доводів відповідача, зазначивши, що між сторонами за спірним договором з самого початку склались ділові відносини щодо прийняття замовлень та направлення рахунків на оплату, а також актів наданих послуг за допомогою електронної пошти. Більш того, вказав, що починаючи з моменту укладення договору відповідачем оплачувались надані послуги за договором. Також позивач на підтвердження факту належного надання послуг за спірним договором додав до матеріалів справи копії електронного листування між сторонами, а також відомості щодо обліку кількості годин, що були витрачені працівниками позивача, для надання відповідачеві юридичних послуг. Крім того, позивач заперечив проти поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення 3% річних, зазначивши, що твердження відповідача щодо того, що 3% річних є штрафними санкціями є безпідставними, оскільки вказане нарахування має компенсаційний, а не штрафний характер. Також враховуючи подану відповідачем заяву про застосування строків позовної давності, позивачем надано оновлений розрахунок позовних вимог, відповідно до якого позивачем було здійснено перерахунок заявленої до стягнення суми пені з урахуванням строків позовної давності та відповідно до якого просив стягнути з відповідача на свою користь 60635 євро заборгованості, 2932,05 євро 3% річних та 520,24 євро пені.

В подальшому, позивачем було обраховано пеню у національній валюті України, у зв'язку з чим позивач просив стягнути 16625,36 грн. пені.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.02.2013 між Компанією Інсталасіонес Інабенса, С.А. (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю Естерс (фірма) укладено договір №2004/01-2013, відповідно до умов якого сторони погодили, що фірма надасть клієнту юридичні консультації з українського права щодо питань відкриття представництва та/або створення товариства з обмеженою відповідальністю в Україні та процедури отримання ліцензії на провадження певних видів будівельної діяльності в Україні (завдання), а також інші юридичні послуги на запит клієнта.

Розмір грошової винагороди за надані фірмою юридичні послуги визначається виходячи з фактичної кількості годин, витрачених юристами фірми, та їх погодинних ставок, зазначених у додатку №1 до цього договору. Стосовно завдання винагорода становитиме від 3000 до 5000 євро.

Поточні погодинні ставки фірми становлять від 140 євро до 300 євро для юристів, та від 80 євро до 90 євро для помічників юристів та інших спеціалістів. Погодинні ставки основних співробітників фірми, що будуть залучені до завдання, вказані в додатку 1 до договору.

Клієнт сплачує рахунки фірми протягом 180 календарних днів з дня отримання клієнтом кожного з рахунків. Рахунки надсилатимуться щомісячно. На виконання вимог українського законодавства, після надання вказаних у договорі послуг сторони підписуються акт приймання-передачі послуг.

За порушення строків здійснення платежів, передбачених цим договором, клієнт сплачує фірмі пеню в розмірі 1% (один відсоток) від простроченої суми за кожен календарний день прострочення платежу клієнтом.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до його припинення однією із сторін шляхом надіслання за 15 робочих днів попереднього письмового повідомлення про це іншій стороні.

Разом з тим, судом встановлено, що в подальшому, 01.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Естерс, яке в подальшому змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю Румблер (первісний кредитор) Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Астерс (новий кредитор), укладено Договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого, первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає права вимоги, що належать первісному кредитору і стає кредитором за договором про надання юридичних послуг від 21.02.2013 №2004/01-2013 укладений між первісним кредитором та Компанією Інсталасіонес Інабенса, С.А. (клієнт) (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору, за цим договором новий кредитор одержує право вимагати від клієнта належного виконання всіх зобов'язань за основним договором та усі інші права вимоги, що випливають з основного договору або наслідків його невиконання та неналежного виконання іншою стороною, зокрема але не обмежуючись, правом вимоги щодо оплати клієнтом юридичних послуг, наданих за період з липня 2015 року по квітень 2016 року (включно) на суму 60365 євро та всі пов'язані з ними вимоги, які має первісний кредитор на дату укладення цього договору, включаючи суми, які визначені у п.1.3 цього договору.

Відповідно до п.2.1 Договору, права вимоги переходять до нового кредитора з моменту виконання первинним кредитором обов'язку, передбаченого в п.2.2 цього договору.

Первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору основний договір та всі документи, які засвідчують права, що передаються за цим договором, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за основним договором шляхом підписання акту приймання-передачі документів в строк до 2 квітня 2018 року (включно) (п.2.2 Договору).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У силу статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідно до Акту приймання-передачі документів №1 від 02.04.2018 ТОВ Румблер (первісний кредитор) передало ТОВ Юридична фірма Астерс оригінал Договору про надання юридичних послуг №2004/01-2013 від 21.02.2013, що укладений між первісним кредитором та Компанією Інсталасіонес Інабенса, С.А. , копії рахунків до вказаного договору та детальні описи наданих послуг, копії всієї електронної переписки.

Враховуючи викладене, внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні, шляхом укладення між ТОВ Естерс, яке в подальшому змінило своє найменування на ТОВ Румблер та позивачем Договору про відступлення права вимоги від 01.08.2017, до позивача перейшло право вимоги за Договором про надання юридичних послуг №2004/01-2013 від 21.02.2013.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Естерс , на виконання умов договору, надало відповідачеві обумовлені договором послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками №2004/1()2/7-12/15868 від 23.12.2015, №2004/2(3)/1/16150 від 03.03.2016, №2004/3(4)/1/16151 від 03.03.2016, №2004/4(5)/2/16199 від 22.03.2016, №2004/4(5)/3/16242 від 07.04.2016, №2004/5(6)/3/16263 від 14.04.2016, №2004/6(7)/4/16393 від 01.06.2016, №2004/7(8)/4/16394 від 01.06.2016 та Актами прийому-передачі наданих послуг №2004/1(2)/11, №2004/2(3)/1, №2004/3(4)/1, №2004/4(5)/2, №2004/5(6)/3, №2004/4(5)/3, №2004/6(7)/4, №2004/7(8)/4 на загальну суму 60635 євро.

Відповідач, в свою чергу, зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг не виконав, внаслідок чого, у останнього утворилася заборгованість в сумі 60635 євро.

За приписами ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт існування заборгованості відповідача перед позивачем належним чином підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

В той же час, заперечення відповідача стосовно того, що позивачем не доведено факту надання обумовлених договором послуг, кількості годин, за які відповідачу нараховано заборгованість, а також наявності замовлень відповідача щодо необхідності надання конкретних юридичних послуг, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, матеріалами справи підтверджується факт того, що між сторонами з моменту укладення спірного договору склались ділові відносини щодо прийняття замовлень та направлення рахунків на оплату, а також актів наданих послуг за допомогою електронної пошти, вказане підтверджується наявними в матеріалах справи роздруківками електронного листування між сторонами. Так матеріали справи містять листування сторін за 2013 рік, з якого вбачається, що сторони в рамках зазначеного договору співпрацювали, зокрема відповідачем засобами електронного зв'язку надавалось виконавцю завдання, після виконання якого, відповідачу направлялись результати виконаних робіт, а також акт та рахунок, після чого відповідачем такі послуги оплачувались. При цьому відповідачем наявність зазначеного листування між сторонами не заперечується.

Крім того, суд зазначає, що матеріали справи містять докази направлення виставлених рахунків та актів надання послуг засобами поштового зв'язку, зокрема, з наявних у справі копій поштових повідомлень вбачається, що відповідні рахунки та акти були отримані відповідачем, проте не підписані та не оплачені.

Також стосовно заперечень відповідача стосовно того, що надані позивачем Акти прийому-передачі наданих послуг не містять підпису відповідача, а відтак не підтверджують факту прийняття відповідачем наданих послуг, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів, що в ході надання позивачем послуг, відповідачем заперечувалась якість, кількість або вартість таких послуг, відтак вказані твердження відповіла відхиляються судом як безпідставні.

З наявного в матеріалах справи листування між сторонами вбачається, що відповідачем узгоджувалось обсяги послуг, уточнювались завдання, обговорювалась вартість послуг. Крім того матеріали справи містять роздруковані справи за кожним фактом надання послуг, зокрема наявні завдання відповідача щодо юридичних послуг та результати наданих послуг у вигляді складених довідок, відповідей на питання, меморандуму тощо. Відтак факт надання послуг є підтвердженим.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 60635 євро є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 2932,05 євро трьох відсотків річних, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір трьох процентів річних є арифметично вірним, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної компенсаційної суми підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 16625,36 грн., суд зазначає.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст.547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами Договору №2004/01-2013 від 21.02.2013 сторони погодили, що за порушення строків здійснення платежів, передбачених цим договором, клієнт сплачує фірмі пеню в розмірі 1% (один відсоток) від простроченої суми за кожен календарний день прострочення платежу клієнтом.

Відповідно до ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, враховуючи подану відповідачем заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст.258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Так, з урахуванням поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності, позивачем в ході розгляду справи було подано уточнений розрахунок пені, відповідно до якого позивач просив стягнути на свою користь 16625,36 грн. пені.

Разом з тим, преамбулою Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 вказаного Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Водночас, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки НБУ. Оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 01.04.2015 року № 3-29гс15.

Відтак, судом здійснено арифметичний перерахунок штрафних санкцій з урахуванням офіційного курсу НБУ євро до гривні та встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає пеня в розмірі 14018,38 грн., внаслідок чого позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 75, 76, 77, 86, 129 ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Компанії Інсталасіонес Інабенса, С.А. (41014, Іспанія, м. Севілья, Кампус Палмас Алтас, Калле Енергія Солар №1) в особі представництва Компанії Інсталасіонес Інабенса, С.А. в м. Київ, Україна (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 72, пов. 7, оф. 5; ідентифікаційний код 26579397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Астерс (Asters Law Firm Limited Liability Company) (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10; ідентифікаційний код 41270460) 60635 (шістдесят тисяч шістсот тридцять п'ять) євро заборгованості, 2932 (двi тисячi дев'ятсот тридцять два) євро 05 центів трьох відсотків річних та 14018 (чотирнадцять тисяч вісімнадцять) грн. 38 коп. пені, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 30682 (тридцять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 16.10.2018

Суддя Я.В. Маринченко