Постанова

від 26.03.2019 по справі 910/4279/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2019 р. Справа№ 910/4279/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Іоннікової І.А.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 26.03.2019,

розглянувши апеляційну скаргу Компанії Інсталасіонес Інабенса, С.А. в особі представництва Компанії Інсталасіонес Інабенса, С.А. в м. Київ, Україна

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 (повний текст складено 16.10.2018)

у справі №910/4279/18 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Астерс (Asters Law Firm Limited Liability Company)

до Компанії Інсталасіонес Інабенса, С.А. в особі представництва Компанії Інсталасіонес Інабенса, С.А. в м. Київ, Україна

про стягнення 72754,67 євро, що еквівалентно 2 325 062,75 грн.

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Астерс (Asters Law Firm Limited Liability Company) (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Компанії Інсталасіонес Інабенса, С.А. в особі представництва Компанії Інсталасіонес Інабенса, С.А. в м. Київ, Україна (далі, відповідач) про стягнення заборгованості за надані послуги за Договором про надання юридичних послуг №2004/01-2013 від 21.02.2013 в розмірі 72754,67 євро, що еквівалентно 2325062,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за Договором в частині оплати отриманих послуг, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість в розмірі 60 635 євро, яку просить стягнути позивач та право вимоги щодо стягнення якої перейшло до позивача на підставі Договору про відступлення права вимоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Естерс , яке у подальшому змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю Румблер (первісний кредитор), та Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Астерс (новий кредитор) від 01.08.2017.

Крім того, на вказану заборгованість, у зв'язку з простроченням оплати відповідачем обумовлених Договором платежів, позивачем (із урахуванням оновленого розрахунку позовних вимог, наведеного у відповіді на відзив) нараховано 3% річних в розмірі 2932,05 євро та пеню в розмірі 520,24 євро. У подальшому, позивачем було обраховано пеню у національній валюті України, у зв'язку з чим позивач просив стягнути 16 625,36 грн. пені.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 у справі №910/4279/18 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Компанії Інсталасіонес Інабенса, С.А. (41014, Іспанія, м. Севілья, Кампус Палмас Алтас, Калле Енергія Солар №1) в особі представництва Компанії Інсталасіонес Інабенса, С.А. в м. Київ, Україна (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 72, пов. 7, оф. 5; ідентифікаційний код 26579397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Астерс (Asters Law Firm Limited Liability Company) (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10; ідентифікаційний код 41270460) 60 635 (шістдесят тисяч шістсот тридцять п'ять) євро заборгованості, 2 932 (двi тисячi дев'ятсот тридцять два) євро 05 центів трьох відсотків річних та 14 018 (чотирнадцять тисяч вісімнадцять) грн. 38 коп. пені, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 30 682 (тридцять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд встановив факт надання позивачем відповідачу послуг на суму 60 635 євро, які відповідачем, на підставі виставлених рахунків, оплачені не були. Суд також визнав обґрунтованою заявлену до стягнення з відповідача суму 3% річних у розмірі 2 932,05 євро за прострочення виконання вказаного грошового зобов'язання. Водночас, стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 16 625,36 грн., судом здійснено арифметичний перерахунок штрафних санкцій з урахуванням офіційного курсу НБУ євро до гривні та встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає пеня в розмірі 14 018,38 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові повністю. До апеляційної скарги апелянтом також додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 у справі №910/4279/18.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

На думку апелянта, суд першої інстанції не дослідив форму актів приймання-передачі послуг, проте поряд з цим в оскаржуваному рішенні послався на такі акти як на один із доказів надання послуг.

Відповідач наголошує, що із квитанцій про відправку поштових відправлень, які були долучені позивачем до матеріалів справи, не вбачається переліку, найменувань та кількості документів, або будь-яких інших ідентифікуючих відомостей стосовно документів, які були відправлені позивачем, а тому такі квитанції не повинні були братися судом першої інстанції до уваги при прийнятті оскарженого рішення.

Твердження суду першої інстанції про те, що відповідачем наявність електронного листування між ТОВ Естерс та відповідачем не заперечується, не відповідає дійсності, оскільки відповідач неодноразово наголошував на тому, що позивачем не надано доказів на підтвердження повноважень осіб з доменним іменем @аbengoa.com, з якими позивач вів електронне листування.

Із повідомлення від 14 жовтня 2016 року вбачається, що п. ОСОБА_15 аргументовано заперечила кількість годин та суму, виставлену позивачем в усіх рахунках, а тому висновок місцевого господарського суду про те, що матеріали справи не містять жодних доказів, що в ході надання позивачем послуг, відповідачем не заперечувалась якість, кількість або вартість таких послуг, не відповідає дійсності.

Відповідач зазначає, що позивачем жодними належними та допустимими доказами не доведено результату надання послуг відповідачу.

З огляду на вказане, як стверджує апелянт, оскільки судом першої інстанції не було надано належну оцінку всім фактам і обставинам справи, помилковим є також висновок суду про задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені та 3% річних.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду 19.12.2018, зазначає, що твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними. На думку позивача суд першої інстанції, належним чином дослідивши та надавши об'єктивну оцінку усім наявним у справі доказам, обґрунтовано підтвердив факт надання ТОВ Естерс послуг відповідачу. Про надання ТОВ Естерс послуг відповідачу свідчать відомості, наявні у численних електронних повідомленнях (у тому числі у вкладенні до них), доданих до позовної заяви, відповіді на відзив та додаткових пояснень до заперечень відповідача. Безпосереднє визнання відповідачем факту надання йому послуг ТОВ Естерс також міститься у повідомленні від 14 жовтня 2016 року. Кількість годин, витрачених юристами та іншими спеціалістами ТОВ Естерс на виконання запитів відповідача, була обґрунтованою та формувалася виходячи зі складності питань, які підлягали юридичному аналізу, а також враховуючи кваліфікацію того чи іншого юриста чи іншого спеціаліста ТОВ Естерс . Докази щодо обліку кількості годин, які були витрачені юристами та іншими спеціалістами ТОВ Естерс у процесі надання послуг відповідачу з урахуванням наведених вище критеріїв, були додані позивачем до відповіді на відзив. Стосовно обумовленого Договором результату для відповідача, то, виходячи з умов Договору, відповідачем взагалі не був обумовлений конкретний результат наданих йому ТОВ Естерс послуг. Водночас, позивач надав усі докази фактичного надання відповідачу результатів послуг, а саме: меморандум, відповідні експертні, юридичні коментарі та відповіді, які мали характер юридичних консультацій або повідомлень про фактичне виконання запитів.

22.01.2019 відповідачем були подані до Північного апеляційного господарського суду заперечення на відзив на апеляційну скаргу, у яких останній зазначив про наступне: позивач, посилаючись на електронне листування із відповідачем, не надав суду жодного належного та допустимого доказу, який свідчив би про перелік та обсяг повноважень осіб, з якими він вів переписку і які, на його думку, були уповноваженими представниками відповідача на прийняття, визнання чи вчинення будь-яких інших дій від імені відповідача; у повідомленні від 14.10.2016 відсутні докази повноважень особи на вчинення будь-яких дій від імені відповідача; якщо припустити, що послуги позивачем надавалися, то слід врахувати, що позивачем не надано обґрунтування, чому саме конкретні особи залучалися до виконання конкретних завдань і чому саме конкретна кількість годин була витрачена на виконання того чи іншого завдання; позивач пред'явив даний позов до Представництва, а отже був проінформований про його зареєстроване місцезнаходження на території України, а відтак міг направити всі копії документів на адресу Представництва з описом вкладених документів; посилання позивача на наявність повноважень у п. Лопеса, як голови Представництва відповідача в Україні ( Інсталасіонес Інабенса, С.А. в м. Київ, Україна ), на вчинення дій від імені Інсталасіонес Інабенса, С.А. (Іспанія), зокрема, надсилання запитів, є безпідставними; позивачем не доведений обумовлений договором позитивний результат для замовника.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2018 апеляційну скаргу Компанії Інсталасіонес Інабенса, С.А. в особі представництва Компанії Інсталасіонес Інабенса, С.А. в м. Київ, Україна у справі №910/4279/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 поновлено Компанії Інсталасіонес Інабенса, С.А. в особі представництва Компанії Інсталасіонес Інабенса, С.А. в м. Київ, Україна пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 у справі №910/4279/18, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Компанії Інсталасіонес Інабенса, С.А. в особі представництва Компанії Інсталасіонес Інабенса, С.А. в м. Київ, Україна на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 у справі №910/4279/18 та справу призначено до розгляду на 22.01.2019.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 №09.1-08/342/19, у зв'язку із перебуванням судді Скрипки І.М. на лікарняному, яка не є головуючою суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2019 справу №910/4279/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 прийнято апеляційну скаргу Компанії Інсталасіонес Інабенса, С.А. в особі представництва Компанії Інсталасіонес Інабенса, С.А. в м. Київ, Україна на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 у справі №910/4279/18 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А., розгляд справи №910/4279/18 вирішено здійснювати у судовому засіданні, призначеному на 22.01.2019.

У судовому засіданні 22.01.2019 суддею Тищенко А.І. заявлено самовідвід від розгляду справи №910/4279/18 у зв'язку з тим, що її близька особа працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Астерс (Asters Law Firm Limited Liability Company), яке є позивачем у даній справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 заяву судді Тищенко А.І. про самовідвід у справі №910/4279/18 задоволено, справу передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 №09.1-08/379/19 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2019 справу №910/4279/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Іоннікова І.А., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 прийнято апеляційну скаргу Компанії Інсталасіонес Інабенса, С.А. в особі представництва Компанії Інсталасіонес Інабенса, С.А. в м. Київ, Україна на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 у справі №910/4279/18 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Іоннікова І.А., Скрипка І.М. та розгляд справи призначено на 26.02.2019.

Враховуючи заявлене відповідачем у судовому засіданні 26.02.2019 клопотання про відкладення розгляд справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 у справі оголошено перерву до 26.03.2019.

Явка представників сторін

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 26.03.2019 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 26.03.2019 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

21.02.2013 між Компанією Інсталасіонес Інабенса, С.А. (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю Естерс (фірма) укладено Договір №2004/01-2013, відповідно до умов якого сторони погодили, що фірма надасть клієнту юридичні консультації з українського права щодо питань відкриття представництва та/або створення товариства з обмеженою відповідальністю в Україні та процедури отримання ліцензії на провадження певних видів будівельної діяльності в Україні (завдання), а також інші юридичні послуги на запит клієнта.

Розмір грошової винагороди за надані фірмою юридичні послуги визначається виходячи з фактичної кількості годин, витрачених юристами фірми, та їх погодинних ставок, зазначених у додатку №1 до цього договору. Стосовно завдання винагорода становитиме від 3000 до 5000 євро.

Поточні погодинні ставки фірми становлять від 140 євро до 300 євро для юристів, та від 80 євро до 90 євро для помічників юристів та інших спеціалістів. Погодинні ставки основних співробітників фірми, що будуть залучені до завдання, вказані в додатку 1 до договору.

Клієнт сплачує рахунки фірми протягом 180 календарних днів з дня отримання клієнтом кожного з рахунків. Рахунки надсилатимуться щомісячно. На виконання вимог українського законодавства, після надання вказаних у договорі послуг сторони підписуються акт приймання-передачі послуг.

За порушення строків здійснення платежів, передбачених цим договором, клієнт сплачує фірмі пеню в розмірі 1% (один відсоток) від простроченої суми за кожен календарний день прострочення платежу клієнтом.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до його припинення однією із сторін шляхом надіслання за 15 робочих днів попереднього письмового повідомлення про це іншій стороні.

Разом з тим, судом встановлено, що в подальшому, 01.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Естерс , яке в подальшому змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю Румблер (первісний кредитор) Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Астерс (новий кредитор), укладено Договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає права вимоги, що належать первісному кредитору і стає кредитором за договором про надання юридичних послуг від 21.02.2013 №2004/01-2013, укладеного між первісним кредитором та Компанією Інсталасіонес Інабенса, С.А. (клієнт) (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 1.2. Договору за цим договором новий кредитор одержує право вимагати від клієнта належного виконання всіх зобов'язань за основним договором та усі інші права вимоги, що випливають з основного договору або наслідків його невиконання та неналежного виконання іншою стороною, зокрема але не обмежуючись, правом вимоги щодо оплати клієнтом юридичних послуг, наданих за період з липня 2015 року по квітень 2016 року (включно) на суму 60365 євро та всі пов'язані з ними вимоги, які має первісний кредитор на дату укладення цього договору, включаючи суми, які визначені у п.1.3 цього договору.

Відповідно до пункту 2.1. Договору права вимоги переходять до нового кредитора з моменту виконання первинним кредитором обов'язку, передбаченого в пункту 2.2. цього договору.

Первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору основний договір та всі документи, які засвідчують права, що передаються за цим договором, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за основним договором шляхом підписання акту приймання-передачі документів в строк до 2 квітня 2018 року (включно) (пункт 2.2. Договору).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У силу статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідно до Акту приймання-передачі документів №1 від 02.04.2018 ТОВ Румблер (первісний кредитор) передало ТОВ Юридична фірма Астерс оригінал Договору про надання юридичних послуг №2004/01-2013 від 21.02.2013, що укладений між первісним кредитором та Компанією Інсталасіонес Інабенса, С.А. , копії рахунків до вказаного договору та детальні описи наданих послуг, копії всієї електронної переписки.

Враховуючи викладене, внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні, шляхом укладення між ТОВ Естерс , яке в подальшому змінило своє найменування на ТОВ Румблер та позивачем Договору про відступлення права вимоги від 01.08.2017, до позивача перейшло право вимоги за Договором про надання юридичних послуг №2004/01-2013 від 21.02.2013.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та заперечень на відзив, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між ТОВ Естерс та відповідачем договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

За приписами частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до численних електронних запитів про надання послуг, які надходили від відповідача (далі - Запити) на підставі укладеного між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Естерс Договору про надання юридичних послуг №2004/01-2013, юристи та інші спеціалісти ТОВ Естерс надали відповідачу послуги у вигляді відповідних експертних, юридичних коментарів та відповідей, які мали характер юридичних консультацій або повідомлень про фактичне виконання Запитів (далі - Послуги).

На підтвердження надходження від відповідача Запитів, а також надання юристами та іншими спеціалістами ТОВ Естерс відповідей на вказані Запити, позивач у відповіді на відзив, поданій до суду першої інстанції 24 травня 2018 року, надав суду роздруківки усіх електронних повідомлень, в яких містилися відповідні Запити та відповіді на них. При цьому позивач наголосив, що керуючись правилами роботи з клієнтами, ТОВ Естерс після надходження кожного конкретного Запиту відповідача формував окрему справу з урахуванням специфіки такого Запиту.

Судом встановлено, що матеріали справи містять роздруковані справи за кожним Запитом надання послуг, зокрема, наявні завдання відповідача щодо юридичних послуг та результати наданих послугу вигляді складених довідок, відповідей на питання, меморандуму тощо (том 1, а.с. 201- том 2, а.с. 76).

Матеріалами справи підтверджується, що виконуючи умови Договору, ТОВ Естерс надсилав на електронну пошту уповноважених представників відповідача відповідні рахунки №2004/1(2)/7-12/15868 від 23.12.2015, №2004/2(3)/1/16150 від 03.03.2016, №2004/3(4)/1/16151 від 03.03.2016, №2004/4(5)/2/16199 від 22.03.2016, №2004/4(5)/3/16242 від 07.04.2016, №2004/5(6)/3/16263 від 14.04.2016, №2004/6(7)/4/16393 від 01.06.2016, №2004/7(8)/4/16394 від 01.06.2016 та Акти прийому-передачі наданих послуг №2004/1(2)/11, №2004/2(3)/1, №2004/3(4)/1, №2004/4(5)/2, №2004/5(6)/3, №2004/4(5)/3, №2004/6(7)/4, №2004/7(8)/4 на загальну суму 60 635 євро, а також детальні описи наданих Послуг та здійснених витрат за визначений період з обґрунтуванням фактичної кількості годин, витрачених юристами ТОВ Естерс на надання таких Послуг (далі разом - Описи Послуг; том 2, а.с. 77-109).

Також позивачем до позовної заяви були додані докази направлення виставлених рахунків та актів надання послуг засобами поштового зв'язку, зокрема, з наявних у справі копій міжнародних рекомендованих поштових відправлень вбачається, що відповідні рахунки та акти були отримані відповідачем, проте не підписані та не оплачені ним.

При цьому, як вірно встановив суд першої інстанції, вказаний спосіб направлення відповідачу документів, а саме шляхом надсилання їх скан-копій на електронну пошту представників відповідача перед відправленням оригіналів, відповідав усталеній діловій практиці, що склалася між ТОВ Естерс та відповідачем.

На підтвердження зазначеного матеріали справи містять листування сторін за 2013 рік (том 2, а.с. 110-118), з якого вбачається, що сторони в рамках зазначеного договору співпрацювали, зокрема, наступним чином: відповідачем засобами електронного зв'язку надавалось виконавцю завдання, після виконання якого відповідачу направлялись результати виконаних робіт, а також акт та рахунок, після чого відповідачем такі послуги оплачувались. При цьому відповідачем наявність зазначеного листування між сторонами не заперечується.

Більше того, колегією суддів встановлено, що відповідач особисто звернув увагу суду на наявність електронного листування між ТОВ Естерс та відповідачем, в якому, зокрема, йшлося про обсяг наданих послуг та про наявність заборгованості відповідача перед ТОВ Естерс . Так, до заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву (том 2, а.с. 132) відповідач долучив роздруківку електронного повідомлення від 14 жовтня 2016 року, надісланого п. Алехандрою де лас Куевас ОСОБА_15 (далі - п. ОСОБА_15 ) з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Повідомлення від 14 жовтня 2016 року ) (том 2, а.с. 145, 147), в якому уповноважений співробітник відповідача однозначно визнавав факт надання ТОВ Естерс Послуг відповідачу та, водночас, висловлював зауваженням щодо розміру винагороди ТОВ Естерс за справу Кримінальна справа .

Відповідач, долучаючи вказане електронне листування до матеріалів справи, зазначав, що із Повідомлення від 14 жовтня 2016 року та відповіді на нього ТОВ Естерс від 18.10.2016 (том 2, а.с. 146) вбачається, що п. ОСОБА_15 аргументовано заперечила кількість годин та суму, виставлену позивачем в усіх рахунках, та запропонувала до оплати по всім рахункам позивача суму в розмірі 41 120,50 євро, на що позивач погодився у відповіді від 18.10.2016. Сума 41 120,50 євро, як стверджував відповідач у запереченнях на відповідь на відзив, не була утворена в результаті скорочення чи зменшення суми по первісним рахункам позивача, а була утворена з урахуванням реальної кількості годин, які міг витратити позивач на надання послуг по всім рахункам.

Зазначені доводи, втім, не приймаються судом до уваги, враховуючи надану позивачем до матеріалів справи на спростування вказаних обставин історію електронного листування за період з 11.05.2016 по 11.07.2016 та за період з 14.10.2016 по 19.05.2017 (том 2, а.с. 175 - том 3, а.с. 210), з якої вбачається, що 29.06.2016 на електронну адресу п. Вадима Самойленка, який, як стверджує позивач, станом на дату відправлення повідомлення був працівником ТОВ Естерс , та є працівником позивача і партнером юридичної фірми Астерс (ІНФОРМАЦІЯ_4 ), було надіслане електронне повідомлення від співробітника відповідача п. ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (том 3, а.с. 188) з пропозицією про зменшення розміру основної суми боргу відповідача у зв'язку із фінансовими проблемами відповідача та групи компаній Абенгоа (далі - Група Абенгоа) та з метою забезпечення довготривалої стабільності комерційної діяльності Групи Абенгоа. У вкладенні до електронного повідомлення був надісланий проект Пропозиції про новацію заборгованості, яку кредитори компанії Абенгоа здійснюють для забезпечення її довготривалої стабільності (далі - Новація 1).

Як стверджує позивач та не було спростовано відповідачем, вказана новація передбачала, що відповідач визнає основну суму боргу в розмірі 60 635,00 євро, а також просить зменшити зазначений розмір основної заборгованості на 30%, що становить 18 190,50 євро, погодити новий розмір заборгованості з урахуванням знижки - 42 444,50 євро (далі - Дисконтована заборгованість 1), дозволити здійснити оплату Дисконтованої заборгованості 1 у строк до 30 вересня 2016 року, звільнити від нарахованих відсотків та більше не нараховувати відсотки.

У відповідь на пропозицію відповідача щодо Новації 1, 07.07.2016 п. Самойленко надіслав на електронну адресу відповідача п. ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_2 ) повідомлення з підтвердженням прийняття зазначеної новації (том 3, а.с. 188).

У подальшому, як наголосив позивач та не спростовано відповідачем, порушуючи умови Новації 1, відповідач не погасив Дисконтовану заборгованість 1 в обумовлений сторонами в новації строк.

Натомість, 14.10.2016 п. ОСОБА_15 надіслала п. Самойленку вищезгадане електронне повідомлення із зауваженнями щодо розміру винагороди ТОВ Естерс за справу Кримінальна справа . При цьому, колегія суддів наголошує, що заперечення стосувалися рахунку за Кримінальну справу , а не всіх рахунків, виставлених відповідачу за надані згідно умов Договору послуги. У вкладенні до зазначеного повідомлення був надісланий проект нової пропозиції про новацію заборгованості (далі - Новація 2), відповідно до якої розмір заборгованості зменшувався до 41 120,50 євро та запропоновано терміни погашення заборгованості до 31.12.2019 (том 2, а.с. 150-155).

У відповідь на зазначене повідомлення 18.10.2016 уповноважений працівник ТОВ Естерс п. ОСОБА_16 надіслала електронне повідомлення (том 3, а.с. 202) із запереченнями проти зауважень п. ОСОБА_15, однак, враховуючи тривалу співпрацю з компанією відповідача, висловилася щодо готовності погодити нову пропозицію сплатити 41 120,50 євро за умови, що всі борги будуть погашені до кінця 2016 року.

При цьому позивач зазначив у додаткових поясненнях до заперечення (том 2, а.с. 166), що проект Новації-2, в якій передбачалися інші строки сплати дисконтованої заборгованості 2, ТОВ Естерс підписаний не був.

Також, в електронному повідомленні від 21.10.2016, направленому помічником з питань платежів ТОВ Естерс ОСОБА_10 на адресу п. ОСОБА_15 щодо необхідність дотримання відповідачем обов'язкової умови щодо строку погашення нового розміру дисконтованої заборгованості (41 120,50 євро) вказано, що товариство погодилось із новим дисконтованим розміром заборгованості за умови, однак, що ця сума буде повністю оплаченою до кінця поточного року (том 3, а.с. 206).

У подальшому між сторонами здійснювалась електронна переписка, із якої вбачається, що представники ТОВ Естерс неодноразово звертались до відповідача із приводу погашення Дисконтованої заборгованості 2 у розмірі 41 120,50 євро (том 3, а.с. 196-198).

Однак, у матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем у строк до 31.12.2016 дисконтованої заборгованості у розмірі 41 120,50 євро.

Водночас, вищевстановлені судом обставини щодо надсилання позивачу представником відповідача п. ОСОБА_15 проектів новацій 1 та 2 додатково підтверджують факт надання ТОВ Естерс послуг відповідачу.

Таким чином, незважаючи на отримання відповідачем усіх рахунків, актів та описів Послуг з обґрунтуванням фактичної кількості годин, витрачених юристами та іншими спеціалістами ТОВ Естерс на надання таких Послуг, а також відсутності претензій щодо якості та/або обсягу Послуг, відповідач не оплатив вищезазначені Рахунки, що призвело до виникнення заборгованості у відповідача перед ТОВ Естерс за Договором у розмірі 60 635 євро, право вимоги щодо оплати якої перейшло до позивача у даній справі згідно Договору про відступлення права вимоги від 01.08.2017.

При цьому, відповідачем не надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу для спростування наявної основної заборгованості перед позивачем, у тому числі на підтвердження сплати виставлених йому рахунків за надані Послуги.

Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 2932,05 євро 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (частина 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Нормами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегією суддів встановлено, що заявлена позивачем до стягнення сума 3% річних є арифметично вірною, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної компенсаційної суми правомірно задоволені судом першої інстанції в повному обсязі.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 16 625,36 грн., суд зазначає наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно з положеннями статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно частин 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 статті 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, умовами Договору №2004/01-2013 від 21.02.2013 сторони погодили, що за порушення строків здійснення платежів, передбачених цим договором, клієнт сплачує фірмі пеню в розмірі 1% (один відсоток) від простроченої суми за кожен календарний день прострочення платежу клієнтом.

Відповідно до статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, враховуючи зроблену відповідачем у відзиві на позовну заяву заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, суд першої інстанції в оскарженому рішенні обґрунтовано встановив наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 1 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (частина 2 статті 258 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Так, з урахуванням поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності, позивачем в ході розгляду справи було подано уточнений розрахунок пені, відповідно до якого позивач просив стягнути на свою користь 16 625,36 грн. пені.

Разом з тим, преамбулою Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 вказаного Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Водночас, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки НБУ. Оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 01.04.2015 № 3-29гс15.

Відтак, судом першої інстанції правомірно здійснено арифметичний перерахунок штрафних санкцій (пені) з урахуванням офіційного курсу НБУ євро до гривні та встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає пеня в розмірі 140 18,38 грн., внаслідок чого позовні вимоги у цій частині були задоволені частково.

Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених відповідачем в апеляційній скарзі

В апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що в оскарженому рішенні не досліджувалася форма Актів приймання-надання послуг, на які в подальшому суд першої інстанції посилався як на один із доказів надання Послуг.

Як було зазначено вище, в обґрунтування факту надання Послуг позивачем було надано, а судом першої інстанції належним чином досліджено та оцінено численну кількість доказів, зокрема: надсилання відповідачем Запитів на електронну адресу представників ТОВ Естерс ; погодження та уточнення обсягу Послуг за кожним Запитом; обговорення вартості Послуг за відповідним Запитом; надання представниками ТОВ Естерс відповідачу Послуг у вигляді відповідних експертних, юридичних коментарів та відповідей, які мали характер юридичних консультацій, меморандуму тощо.

Саме на підставі зазначених обставин, які доведені позивачем належними та допустимими доказами, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується суд апеляційної інстанції, і встановив факт надання ТОВ Естерс Послуг відповідачу.

При цьому, колегія суддів наголошує, що приписи закону, які регулюють відносини за договором про надання послуг, пов'язують обов'язок замовника оплатити послуги за фактом їх надання виконавцем, а не за фактом передачі послуг на підставі акту.

Зазначена позиція була підтримана, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 12 серпня 2017 року у справі №910/9551/17. Так, Верховний Суд України вказав, що підставою для здійснення оплати є встановлення факту надання послуги виконавцем та споживання її замовником.

До того ж, зазначені ознаки договору про надання послуг відрізняють такий договір від договору підряду, правовідносини за яким регулюється главою 61 Цивільного кодексу України, та пов'язують обов'язок замовника сплатити за виконані підрядні роботи за наявності доказів їх передачі виконавцем та прийняття замовником за відповідним актом.

Отже, факт непідписання відповідачем Актів приймання-надання послуг, які були йому надіслані міжнародними рекомендованими поштовими відправленнями, не свідчить, за іншої сукупності наявних у матеріалах справи доказів, про неприйняття відповідачем Послуг, які були надані ТОВ Естерс , і не може впливати на обов'язок відповідача оплатити такі Послуги.

При цьому, недоречними с зауваження відповідача стосовно посилання суду першої інстанції на Акти приймання-надання послуг, як на належний та допустимий доказ надання Послуг, враховуючи те, що такий висновок суду першої інстанції ґрунтувався, як вбачається зі змісту оскарженого рішення, на інших доказах, якими і були підтвердженні обставини надання ТОВ Естерс Послуг відповідачу та про які, у тому числі, зазначалося судом апеляційної інстанції вище.

Стосовно посилань скаржника на те, що із наданих позивачем квитанцій про відправку міжнародних поштових відправлень не вбачається переліку найменувань та кількості документів, або будь-яких інших ідентифікуючих відомостей стосовно документів, які були відправлені позивачем, а тому такі докази не повинні були прийматись до уваги місцевим господарським судом при прийнятті оскарженого рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Як було заначено позивачем та встановлено судом, оригінали рахунків, Актів приймання-надання послуг, а також Описів Послуг ТОВ Естерс надсилав відповідачу, у тому числі, міжнародним рекомендованим поштовим відправленням, користуючись послугами оператора поштового зв'язку ПАТ Укрпошта .

Відповідно до пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, а також пункту 1.3. Порядку та умов надання послуги з пересилання міжнародних поштових відправлень ПАТ Укрпошта , рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист, поштова картка, бандероль, відправлення для сліпих, дрібний пакет, мішок М , які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення. Водночас, опис вкладення законодавством передбачено лише для відправлень з оголошеною цінністю.

Водночас, як встановлено судом вище, перед відправленням оригіналів рахунків, актів та Описів уповноважені представники ТОВ Естерс також надсилали скан-копії таких документів на електронні адреси уповноважених представників відповідача, що відповідало їхній усталеній діловій практиці, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи надані відповідні докази.

Судом першої інстанції були оцінені докази відправки відповідачу оригіналів вищезазначених документів (при чому не лише копії квитанцій про сплату поштових відправлень, але й копії повідомлень про їх вручення), а також докази відправлення скан-копій таких документів, в результаті чого було встановлено факт отримання відповідачем як оригіналів, так і скан-копій рахунків, актів та Описів Послуг.

Відповідач також зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено питання, чому при поданні позовної заяви позивач також направляв копії всіх документів на адресу Представництва в Україні, в той же час при направленні рахунків та актів останні на адресу Представництва не направлялися.

Із цього приводу цього колегія суддів зазначає, що спірні договірні відносини виникли саме між ТОВ Естерс та Компанією Інсталасіонес Інабенса, С.А. (Іспанія), а не її Представництвом, а отже Послуги надавалися саме вказаній компанії, і, відповідно, рахунки, акти і описи Послуг також направлялися на адресу Компанії Інсталасіонес Інабенса, С.А. (Іспанія).

У свою чергу, подання позовної заяви за місцезнаходженням Представництва Компанії Інсталасіонес Інабенса, С.А. в Україні, що в подальшому обумовило направлення усіх документів на адресу такого Представництва, обґрунтовано позивачем у позовній заяві із посиланням на положення статті 29 Господарського процесуального кодексу України, норми пункту 2 частини 1 статті 76 Закону України Про міжнародне приватне право , статтю 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність та наявність у керівника Представництва п. ОСОБА_17 довіреності від Компанії Інсталасіонес Інабенса, С.А. від 08.01.2015, за змістом якої керівник Представництва має право представляти відповідача та, відповідно, здійснювати його Представництво у будь-яких судових провадженнях на території України.

Стосовно посилань скаржника на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження повноважень осіб з доменним іменем ІНФОРМАЦІЯ_5, з якими позивач вів електронне листування, а відтак таке листування не може свідчити про звернення саме відповідача до ТОВ Естерс із запитами на надання юридичних послуг та визнання відповідачем факту надання послуг згідно умов Договору, колегія суддів зазначає наступне.

Факт наявності електронного листування відповідачем не заперечувався.

Більше того, відповідач сам посилався на електронне листування між представниками ТОВ Естерс та представниками відповідача, зокрема, вищезгадане Повідомлення від 14 жовтня 2016 року.

Судом встановлено, що усі електронні повідомлення, які містяться у матеріалах справи (окрім електронних повідомлень від 11.03.2016 та 23.03.2016) від імені відповідача надходили з електронних адрес, в яких доменне ім'я поштового сервера повністю співпадає із доменним ім'ям відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_5. Вказана інформація підтверджується відомостями з офіційного сайту відповідача - http:ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Лише наявні у матеріалах справи електронні листи від 11.03.2016 (том 2, а.с. 21-23) та від 23.03.2016 (том 2, а.с. 20-21) були надіслані з електронної адреси, яка мала відмінне від ІНФОРМАЦІЯ_5 доменне ім'я, а саме з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_6 Втім, у тексті повідомлення від 11.03.2016 було чітко вказано наступне: Надаючи ваш розрахунок кошторису, будь ласка, зауважте, що останній повинен бути відображений у рахунку на ОСОБА_12, а не на Лінклейтерс. Будь-яке пояснення, підготовлене для відповіді на питання вище, повинне бути адресоване і виставлене для оплати безпосередньо ОСОБА_12 .

Крім того, з метою підтвердження факту наявності в осіб, з якими юристи ТОВ Естерс фактично вели електронне листування, повноважень на ведення будь-якого листування та звернення від імені відповідача до ТОВ Естерс , а також повноважень на визнання заборгованості відповідача перед ТОВ Естерс , позивач, як вбачається із матеріалів справи, звертався до:

- Представництва із Адвокатським запитом від 12 липня 2018 року;

- відповідача із Адвокатським запитом від 16 липня 2018 року (відповідачу був надісланий як оригінал Адвокатського запиту, так і його скан-копія на електронні адреси усіх осіб, з якими раніше велося електронне листування між Естерс та відповідачем);

- Міністерства економічного розвитку та торгівлі України із Адвокатським запитом від 20 липня 2018 року (том 4, а.с. 22-23).

У наданні інформації щодо повноважень конкретно вказаних позивачем осіб відповідачем, як наголошує позивач, було відмовлено.

У свою чергу, 26 липня 2018 року позивач отримав відповідь на Адвокатський запит від Міністерства економічного розвитку та торгівлі України (том 4, а.с. 24), в якій був підтверджений факт того, що у період з 13 січня 2015 року до 31 грудня 2016 року керівником Представництва був п. Луіс Едуардо Лопес Ромеро. Одночасно позивачеві була надала завірена копія Довіреності, виданої відповідачем, апостиль № 4227/2015/001502 від 21 січня 2015 року, що підтверджує повноваження п. Лопеса у вказаний період.

При цьому, відповідно до пункту 3.1. Положення про Представництво Інсталасіонес Інабенса С.А. в Україні (далі, Положення), копія якого додана позивачем до матеріалів справи разом із додатковими поясненнями, метою діяльності Представництва є представництво інтересів Компанії на території України, розширення сфери діяльності та отримання прибутку Компанією.

У пункті 3.2. Положення також зазначається, що предметом діяльності Представництва є, серед іншого, здійснення представницьких функцій від імені Компанії в Україні, сприяння виконанню договорів та контрактів, укладених Компанією з суб'єктами підприємницької діяльності держави перебування, сприяння Компанії в проведенні переговорів, встановленні контактів з суб'єктами підприємницької діяльності України, укладанні контрактів.

За змістом пункту D.2. Довіреності відповідач надав п. Лопесу повноваження отримувати, відкривати та вести будь-яку поштову, телеграфну, телефонну та електронну кореспонденцію, підписувати всю кореспонденцію… .

Таким чином, як передбачено в Довіреності, п. Лопес був уповноважений звертатися до ТОВ Естерс із відповідними запитами на надання Послуг та вести електронну кореспонденцію.

31 липня 2018 року позивач отримав електронний лист від п. ОСОБА_15 (із вкладеним до нього документом з назвою Відповідь на запит Астерс ( Answer Aster's request ).

Судом встановлено, що вказана відповідь надійшла з тієї ж електронної адреси (ІНФОРМАЦІЯ_1 ), з якої раніше надходило Повідомлення від 14 жовтня 2016 року. У вказаній відповіді на запит вказано, що запитувана адвокатом Кравченко О.Ю. інформація не може бути надана, оскільки є конфіденційною та містить інформацію про персональні дані осіб, вказаних у запиті, а також інформацію, яка обмежена юридичною особою, до якої здійснено запит.

Водночас, колегія суддів приймає до уваги посилання позивача на те, що сам факт відправлення електронного листа п. ОСОБА_15, з додаванням в копію адресатів п. ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_2) та п. ОСОБА_14 (ІНФОРМАЦІЯ_3), з якими також велося електронне листування, та вкладення до нього відповіді на Адвокатський запит, додатково свідчить про те, то вказані особи дійсно є уповноваженими співробітниками відповідача.

Вищенаведені обставини справи свідчать про намагання позивача та використання ним усіх можливих механізмів для підтвердження наявності повноважень представників відповідача на ведення електронного листування та визнання заборгованості відповідача перед позивачем, а також фактичного надання доказів на підтвердження повноважень окремих представників відповідача.

Разом з тим відповідач, яким заперечувалися повноваження осіб, з якими здійснювалося електронне листування, не надав на підтвердження своїх доводів у відповідності до статті 74 Господарського процесуального кодексу України жодних доказів відсутності таких повноважень.

В апеляційній скарзі відповідач не погоджується з тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою доводи відповідача з приводу того, що оскільки предметом договору про надання послуг є діяльність виконавця, яка має певний осяжний результат, то підставою для здійснення оплати, є встановлення факту її надання виконавцем та спожиття замовником.

У свою чергу, колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом були повно та всебічно досліджені докази наявності осяжного результату надання ТОВ Естерс Послуг відповідачу, що перевірено судом апеляційної інстанції та підтверджується наявними у матеріалах справи довідками, відповідями на питання, меморандумами тощо.

При цьому, зазначений висновок суду першої інстанції повністю відповідає позиції Верховного Суду України, висвітленій у постанові від 12 серпня 2017 року у справі №910/9551/17, на яку посилається відповідач. Так, відповідно до вказаної постанови, підставою для здійснення оплати є факт надання певного осяжного результату діяльності виконавця. З детального аналізу постанови вбачається, що Верховний Суд України використовує широкий і логічний підхід до тлумачення осяжного результату , відповідно до якого ним є не упредметнений результат, а результат, який має свій прояв у наданні усної чи письмової консультації, складанні документів, представництві інтересів замовника у будь-яких органах державної влади тощо. Іншими словами, осяжний результат у такому розумінні не передбачає створення певного об'єкту (предмету), а допускає створення певного блага, яке споживатиметься у процесі надання послуги.

Посилання скаржника на недоведеність позивачем обумовленого Договором позитивного результату для замовника є безпідставними, оскільки умовами Договору сторони не визначали, що в результаті надання послуг для замовника має бути досягнутий будь-який конкретний результат.

Стосовно заперечень скаржника проти задоволення вимог позивача в частині стягнення пені та 3% річних, то враховуючи встановлення судом факту надання ТОВ Естерс Послуг відповідачу та наявності основної суми заборгованості у розмірі 60 635 євро, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 14 018,38 грн. та 3% річних у розмірі 2 932,05 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

За таких обставин решту аргументів відповідача (скаржника), окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Компанії Інсталасіонес Інабенса, С.А. в особі представництва Компанії Інсталасіонес Інабенса, С.А. в м. Київ, Україна є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Компанії Інсталасіонес Інабенса, С.А. в особі представництва Компанії Інсталасіонес Інабенса, С.А. в м. Київ, Україна на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 у справі №910/4279/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 у справі №910/4279/18 залишити без змін.

Матеріали справи №910/4279/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 09.04.2019.

Головуючий суддя Ю.Б.Михальська

Судді І.А. Іоннікова

І.М. Скрипка