Рішення

від 10.10.2018 по справі 910/9096/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.10.2018Справа № 910/9096/18

За позовомАкціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Атлон" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Ілво" провизнання договору частково недійсним та стягнення 4 123 021,56 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Секретар судового засідання Коновалов С.О.

Представники сторін: від позивача:Кириченко К.О. - представник за довіреністю; від відповідача:Прокоп'єв І.К. - представник за довіреністю; вільний слухач ОСОБА_3

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Атлон" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Ілво" про:

- визнання недійсними п.п. 2.1.2. п.п. 2.1. п. 2 та п.п. 9.1 п. 9 Попереднього договору купівлі-продажу Частки в статутному капіталі від 15.06.2017, укладеного між Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Атлон" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аїсі Ілво" і громадянином Республіки Греція ОСОБА_6, в частині, яка визначає, що в разі відмови Покупця від укладення Договору купівлі-продажу Частки у статутному капіталі дві третини забезпечувального платежу, сплаченого Покупцем - залишаються у Продавця 1;

- стягнення суми коштів, сплачених на підставі Попереднього договору купівлі-продажу Частки в статутному капіталі від 15.06.2017, у розмірі 3 965 697, 45 грн., що еквівалентно 150 000, 00 доларів США; суми інфляційних втрат у розмірі 111 039, 53 грн.; суми трьох процентів річних у розмірі 46 284, 58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що керуючись положеннями ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України є підстави для визнання недійсними п.п. 2.1.2. п.п. 2.1. п. 2 та п.п. 9.1 п. 9 Попереднього договору купівлі-продажу Частки в статутному капіталі від 15.06.2017 та стягнення з відповідача сплаченої на виконання Попереднього договору позивачем суми коштів в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 10.08.2018.

03.08.2018 через загальний відділ суду відповідач надав відзив на позовну заяву та заяву про залучення третьої особи, за змістом яких: проти позову заперечував, вказував на те, що погоджений сторонам в умовах спірного договору забезпечувальний платіж не є за своєю правовою природою ні авансом, ні завдатком, а тому посилання позивача на суперечність п.п. 2.1.2. п.п. 2.1. п. 2 та п.п. 9.1 п. 9 положенням законодавства, які регулюють застосування таких платежів є безпідставним; просив залучити громадянина Республіки Греція ОСОБА_6 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

10.08.2018 через загальний відділ суду відповідач подав клопотання про забезпечення судових витрат на підставі ст. 125 Господарського процесуального кодексу України та заяву про залишення позову без розгляду в порядку ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу позивач надав письмові пояснення по справі, у відповідності до яких вказував, що визначений спірним попереднім договором забезпечувальний платіж за своєю правовою природою є авансом, в той час, як чинним законодавством не передбачено, що якщо аванс згідно з умовами попереднього договору був переданий, а зобов'язання з укладення основного договору не виконано, то він повинен залишатися у сторони, яка його отримала, тому оскаржувані положення спірного попереднього договору суперечать приписам чинного законодавства України і підлягають визнанню недійсними. Також, позивач подав заперечення щодо залучення до участі у справі третьої особи, згідно якого вказував на відсутність підстав залучення до участі у даній справі громадянина Республіки Греція ОСОБА_6, як продавця 2 за спірним попереднім договором, адже спірні правовідносин не стосуються останнього і відповідно рішення в даній справі не може впливати на будь-які його права і обов'язки стосовно однієї із сторін.

Судом у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 22.08.2018.

17.08.2018 через загальний відділ суду позивач надав відповідь на відзив, а також заперечення проти заяв відповідача про залишення позову без розгляду, компенсацію витрат на професійну правничу допомогу та забезпечення судових витрат.

21.08.2018 від позивача надійшло клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якого позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, а саме: суму судового збору у розмірі 63 607,32 грн. та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 57 200,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2018 продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 14.09.2018.

29.08.2018 через загальний відділ суду відповідач подав заперечення, відповідно до яких вказував, що спірний договір є змішаним та містить в собі елементи попереднього договору та окреме зобов'язання позивача з виконання передумов укладення основного договору, в забезпечення виконання якого і було сплачено спірні кошти, а тому правові підстави для їх повернення відсутні.

07.09.2018 через загальний відділ суду позивач надав письмові пояснення, в яких виклав додаткові обґрунтування заперечень проти клопотань відповідача, а 12.09.2018 відповідачем було подано додаткові пояснення до раніше поданих його клопотань.

У підготовчому судовому засіданні 14.09.2018, з урахуванням доводів та доказів сторін, розглянуто заяву відповідача про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору громадянина Республіки ОСОБА_6 Пантелакіса, а також заяву про залишення позову без розгляду, за наслідком чого в їх задоволенні відмовлено.

З огляду на те, що у судовому засіданні 14.09.2018 здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що сторони у даному судовому засіданні зазначили, що повідомлені про наслідки закриття підготовчого засідання, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 14.09.2018 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про забезпечення судових витрат у справі №910/9096/18, підготовче провадження по справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 05.10.2018.

03.10.2018 через загальний відділ суду відповідач подав клопотання про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якого просив стягнути з позивача відповідні витрати у розмірі 109 141,45 грн., а також, заперечення проти клопотання позивача від 21.08.2018 про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Судом у судовому засіданні оголошено перерву до 10.10.2018.

Представник позивача безпосередньо в судовому засіданні 10.10.2018 наполягав на задоволенні позову та надав усні пояснення по справі, а відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі.

Наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.06.2017 між Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Атлон" (надалі - покупець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Аїсі Ілво" (надалі - продавець 1) та громадянином Республіки Греція ОСОБА_6 (надалі - продавець 2) було укладено попередній договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі (надалі - Попередній договір), відповідно до якого зазначено: Секюр Проперті Девелопмент Енд Інвестмент Пі-Ел-Сі, юридична особа, зареєстрована відповідно до законодавства Кіпру, володіє часткою в статутному капіталі в розмірі 104 176 847,88 грн. (надалі - частка 1), що складаю 99,9997% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Україна" (надалі - компанія 1); продавець 2 володіє часткою статутного капіталу в розмірі 332,00 грн. (надалі - частка 2), що складає 0,0003% статутного капіталу компанії 1; частка в статутному капіталі в розмірі 100% статутного капіталу компанії 1 належить Секюр Проперті Девелопмент Енд Інвестмент Пі-Ел-Сі та продавцю 2 на праві власності, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; компанія 1 володіє часткою статутного капіталу в розмірі 2 407 843,70 грн., що складає 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Центр" (надалі - компанія 2); частка в статутному капіталі в розмірі 100% статутного капіталу компанії 2 належить компанії 1, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Положеннями п. 1.1 Попереднього договору встановлено, що згідно з умовами цього договору сторони погоджуються в майбутньому в строк, передбачений цим договором, укласти договір купівлі-продажу часток в статутному капіталі компанії 1 відповідно до істотних умов, як визначено у цьому договорі. Для цілей цього пункту істотними умовами договору купівлі-продажу часток в статутному капіталі компанії 1 є: предмет договору - продажу продавцем 1 продавцем 2 та купівля покупцем частки 1 та частки 2, на умовах, зазначених та визначених в цьому договорі; купівельна ціна частки 1 становить 3 000 000,00 доларів США, що еквівалентно 78 044 913,00 грн. за середньозваженим курсом на міжбанківському валютному ринку станом на 14.06.2017 (на час встановлення офіційного курсу гривні), без урахування ПДВ, що не застосовується, а також три квартири, які визначені в п. 2.3 цього договору, вартість яких становить 300 000.00 доларів США, що еквівалентно 7 804 491.30 грн. за середньозваженим курсом на міжбанківському валютному ринку станом на 14.06.2017 (на час встановлення офіційного курсу гривні); купівельна ціна частки 2 становить 332,00 грн., що еквівалентно 12,76 доларам США, без урахування ПДВ, що не застосовується. Купівельна ціна сплачується покупцем наступним чином: забезпечувальний платіж у розмірі 150 000,00 доларів США, що еквівалентно 3 902 245,65 грн. за середньозваженим курсом на міжбанківському ринку станом на 14.06.2017 (на час встановлення офіційного курсу гривні). Сторони погодили, що забезпечувальний платіж буде безперешкодно сплачений продавцю 1 протягом 14 календарних днів з дня укладення цього договору. Перший платіж за договором купівлі-продажу часток в статутному капіталі в розмірі 1 350 000,00 доларів США сплачується покупцем в день укладання договору купівлі-продажу часток в статутному капіталів компанії 1. Другий платіж за договором купівлі-продажу часток в статутному капіталі компанії 1 в сумі 1 500 000,00 доларів США сплачується покупцем відповідно до графіку, визначеного в додатку 2. Купівельна ціна частки 2 сплачується покупцем протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати укладення договору купівлі-продажу часток в статутному капіталі компанії 1.

За змістом п. 1.2 Попереднього договору сторони погоджуються укласти договір купівлі-продажу часток в статутному капіталі компанії 1 не пізніше, ніж через 4 (чотири) календарних місяці після дати укладення цього договору, тобто, до 15.10.2017 (дата укладення договору купівлі-продажу часток в статутному капіталі компанії 1) на визначених умовах та настання всіх обставин, перелічених нижче: отримання документу, який дає право на виконання підготовчих робіт (у разі необхідності) та дозволу на виконання будівельних робіт; отримання містобудівних умов та обмежень; розробка проектної документації та отримання позитивного експертного висновку та погодження проектної документації; отримання погодження Міністерства культури України; отримання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки, висотних робіт; безперешкодне проведення підготовчих та будівельних робіт, передбачених п. 1.7 договору, протягом 10 робочих днів (цей період включається в 4 (чотири) місяці зазначені в п. 1.2 даного договору) з дати їх початку (відсутність конфліктних ситуацій з приводу будівництва з громадськими активістами, мешканцями району, місцевою владою, ЗМІ тощо (в тому числі, але не виключно, блокування будівництва, мітинги, протести, анонс подачі позовів до суду, подача позовів). У випадку виникнення конфліктних ситуацій з приводу будівництва протягом 10 робочих днів з дати початку будівельних робіт, покупець може відтермінувати підписання договору купівлі-продажу часток в статутному капіталі компанії 1 та першого платежу за договором купівлі-продажу часток в статутному капіталі компанії 1 на додаткові 4 (чотири) місяці, але в будь-якому випадку не пізніше 31.01.2018. В такому випадку другий платіж сплачується покупцем рівними частинами з місяця, в якому був укладений договір купівлі-продажу часток в статутному капіталі компанії 1, протягом 15 місяців.

У відповідності до п. 1.4 Попереднього договору у тому випадку, якщо умови, викладені в п. 1.2 даного договору, не настануть протягом 4 (чотирьох) календарних місяців з моменту укладення даного договору, покупець має право відмовитись від укладення договору купівлі-продажу часток в статутному капіталі компанії 1.

Згідно із п. 1.8 Попереднього договору під будівельним майданчиком у цьому договорі розуміється територія земельних ділянок, що належать компанії 1 та земельної ділянки, що знаходиться у користуванні компанії 2. Кадастрові номери ділянок зазначені в п. 8.1 договору.

В положеннях п.п. 2.1.1 п. 2.1 Попереднього договору сторонами погоджено, що протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів після укладення цього договору, покупець сплачує на користь продавця 1 суму в гривнях, що становить еквівалент 150 000,00 доларів США за курсом купівлі гривні на українському міжбанківському валютному ринку обслуговуючого банку продавця 1 на кінець дня, що передує даті здійснення платежу, без урахування ПДВ (що не застосовується) в якості гарантії забезпечення свого зобов'язання укласти договір купівлі-продажу часток в статутному капіталі компанії 1 ц порядку та на умовах, передбачених цим договором (забезпечувальний платіж). У випадку несплати покупцем забезпечувального платежу у вищезазначений строк продавець 1 має право розірвати цей договір в односторонньому порядку. Для уникнення сумнівів сторони погоджуються, що продавець 1 не зобов'язаний направляти забезпечувальний платіж на покриття будь-яких витрат, в тому числі пов'язаних з отриманням документів, виконанням робіт та вчиненням інших дій, які необхідні для настання обставин, що передбачені в п. 1.2 цього договору.

Відповідно до п.п. 2.1.2 п. 2.1 Попереднього договору у разі відмови покупця від укладання договору купівлі-продажу часток в статутному капіталі компанії 1 у випадку, передбаченому в п. 1.4 даного договору протягом 4 (чотирьох) календарних місяців після дати укладення цього договору, дві третини забезпечувального платежу залишаються у продавця 1, а одна третина забезпечувального платежу має бути повернена покупцю протягом 15 робочих днів з дати отримання вимоги.

Підпунктом 2.1.3 п. 2.1 Попереднього договору визначено, що сторони погоджуються, що розмір забезпечувального платежу (у випадку укладання договору купівлі-продажу часток в статутному капіталі компанії 1) у повній мірі зараховується як частина загального розміру купівельної ціни за договором купівлі-продажу часток у статутному капіталі компанії 1.

Згідно із п. 2.7 Попереднього договору сторони визначають істотною умовою договору купівлі-продажу часток в статутному капіталі компанії 1 умову про те, що право власності на частку 1 та частку 2 переходить від продавця 1 та продавця 2 до покупця з моменту настання разом всіх таких обставин: сплати покупцем продавцю 1 забезпечувального платежу, передбаченого п. 2.1.1 цього договору; сплати покупцем продавцю 1 першого платежу за договором купівлі-продажу часток в статутному капіталі компанії 1; сплати покупцем продавцю 2 купівельної ціни частки 2 за договором купівлі-продажу часток в статутному капіталі компанії 1; укладення між компанією 1 та продавцем 1 договору/ів застави (іпотеки) та інших договорів забезпечення зобов'язань передбачених цим договором; укладення договору/ів передбачених пунктом 2.3 цього договору.

Відповідно до п. 8.1 Попереднього договору на додаток до вищевказаного, продавець 1 та продавець 2 заявляють наступне: що Секюр Проперті та продавець 2 володіють частками в статутному капіталі компанії 1; те, що частки в статутному капіталі компанії 1 та компанії 2 повністю оплачені; частки в статутному капіталі компанії 1 та компанії 2 продаються вільно і не обтяжені заставами, обтяженнями і зборами; згода, потрібна для передачі часток в статутному капіталі компанії 1 та компанії 2, дається, в тому силі згода подружжя продавця 2; те, що компанія 1 належним чином зареєстрована, дійсна; компанія 1 має право власності на земельну ділянку в Киянівському провулку, Київ, яка складається з декількох земельних ділянок: 8000000000:91:162:0016 - 1000,3 кв.м.; 8000000000:91:162:0017 - 1000,46 кв.м.; 8000000000:91:162:0018 - 999,86 кв.м.; компанія 2 має право користування на земельну ділянку в Киянівському провулку, Київ, кадастровий номер 8000000000:91:162:0015 - 2444,78 кв.м.

За змістом п. 9.1 Попереднього договору у випадку настання обставин, передбачених пунктами 1.4, 1.6, 1.11 договору, продавець 1 залишає собі дві третини забезпечувального платежу.

Положеннями п. 10.1 Попереднього договору встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання і залишається в силі до моменту укладення договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі компанії 1, але в будь-якому випадку не пізніше ніж до 31.01.2018.

На підставі Договору 03.07.2017 позивачем було перераховано на користь відповідача грошові кошти у розмірі 3 902 245,65 грн. в якості сплати частки у статутному капіталі згідно Попереднього договору, що підтверджується платіжним дорученням №231 від 03.07.2017.

31.01.2018 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів, відповідно до якої повідомляв про відмову від укладення договору купівлі-продажу часток в статутному капіталі ТОВ "Аїсі Україна" на підставі п. 1.4 Попереднього договору, у зв'язку із неможливістю досягнення визначених п. 1.2 Переднього договору умов укладення договору купівлі-продажу часток, а тому просив повернути сплачені за Попереднім договором в якості авансу кошти у розмірі 150 000,00 доларів США, що еквівалентно 4 201 318,65 грн. за середньозваженим курсом на міжбанківському ринку станом на 30.01.2018.

Спір у справі стосується законності положень п.п. 2.1.2 п.п. 2.1 п. 2 та п.п. 9.1 п. 9 Попереднього договору та наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача плачених останнім за таких договором коштів в якості сплати частки у статутному капіталі платіжного доручення №231 від 03.07.2017.

Відповідно до частини 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені положеннями ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В той же час, недодержання особою при вчиненні правочину наведених вимог в силу приписів ст. 215 ЦК України є правовою підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

Суд звертає увагу на те, що фактичним предметом вирішення спору у даній справі в частині вимоги про визнання недійсними п.п. 2.1.2 п.п. 2.1 п. 2 та п.п. 9.1 п. 9 Попереднього договору є встановлення правової природи сплачених позивачем на користь відповідача коштів та визначення відповідності регулювання в таких положеннях порядку їх повернення за наслідками не укладення основного договору.

Так, позивачем вказується на те, що сплачений ним згідно п. 1.1 Попереднього договору забезпечувальний платіж у розмірі 150 000,00 доларів США за своєю правовою природою є авансом, а тому визначені в оскаржуваних положеннях Попереднього договору умови щодо неповернення частини такого авансу у випадку не укладення основного договору на виконання попереднього суперечать вимогам чинного законодавства України.

В той же час, заперечуючи проти позову відповідачем вказується, що сторони на власний розсуд встановили відповідні положення в умов Попереднього договору, а тому правові підстави для їх визнання недійсними відсутні.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із частинами першої, третьою статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Суд відзначає, що при укладенні попереднього договору купівлі-продажу правила ст. 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання, в той час, як внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу.

Із змісту приписів п.п. 2.1.1, 2.1.3 п. 2.1 Попереднього договору вбачається, що укладаючи такий договір та визначаючи обов'язок покупця по внесенню забезпечувального платежу у розмірі 150 000,00 доларів США сторонами передбачалося, що такі кошти сплачуються саме в якості забезпечення придбання об'єкту продажу - часток, та за наслідками укладення основного договору купівлі-продажу виступають як оплата частини вартості предмету купівлі-продажу.

Тобто, за своєю правовою природою під визначеним в Попередньому договорі забезпечувальним платежем сторонами фактично було погоджено сплату авансу за попереднім договором, який в подальшому (за наслідками укладення основного договору) буде виступати оплатою вартості його предмету продажу.

Посилання відповідача на те, що спірний платіж було сплачено позивачем в якості забезпечення виконання ним взятого на себе зобов'язання із виконання передумов укладення основного договору купівлі-продажу, визначених п. 1.2 Попереднього договору, не спростовують наведеного висновку, адже зміст самого Попереднього договору вказує на те, що такі кошти виступають в майбутньому частковою оплатою вартості спірних часток 1.

Отже, на правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання відповідачем, як фактичним продавцем часток за Попереднім договором, платежу, який за наслідками укладення основного договору має бути зараховано в якості покупної оплати таких часток, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Умовами Попереднього договору сторонами було визначено, що право власності на частки переходить від продавця 1 та продавця 2 до покупця, зокрема, за наслідками сплати покупцем продавцю 1 забезпечувального платежу та першого платежу, а також, оплати купівельної ціни частки 2 на користь продавця 2.

Таким чином, визначені в даному випадку кошти у розмірі 150 000,00 доларів США в якості забезпечувального платежу за своє правовою природою виступають частиною купівельної ціни продажу часток за основним договором їх купівлі-продажу.

В той же час, у випадку не укладення в установленні Попереднім договором строки основного договору купівлі-продажу у продавців не виникає обов'язку з передачі відповідних часток у власність позивача і, відповідно, не виникає обов'язку вимагати їх оплати.

Тобто, у разі припинення правовідносин за Попереднім договором за наслідками не укладення основного договору купівлі-продажу правові підстави володіння продавцем 1 сплаченими покупцем коштами, які мали бути зараховані в якості погашення купівельної ціни предмету продажу відсутні, у зв'язку із припиненням зустрічного зобов'язання продавця по переданню у майбутньому предмету продажу у власність покупцю.

Більш того, суд звертає увагу на те, що за змістом ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Тобто, в будь-якому випадку при вчиненні правочину купівлі-продажу особа, яка виступає продавцем відповідного предмету продажу, має мати необхідний для цього обсяг правоздатності.

В даному випадку, із тексту Попереднього договору вбачається та не заперечується відповідачем, що останній ніколи не був та не є власником спірних часток, зокрема, частки 1, як і не має будь-яких прав розпорядження такими частками (в т.ч. їх продажу).

Отже, фактично у відповідача відсутні правові підстави для набуття сплачених позивачем за Попереднім договором коштів, які мають бути зараховані в якості оплати купівельної вартості частки 1, адже за загальним правилом право отримання таких коштів належить саме власнику предмету продажу, якщо інше не передбачено умовами відповідного правочину купівлі-продажу, чого не було передбачено в даному випадку.

При цьому, визначення в положеннях Попереднього договору, що продавець 1 (відповідач) має право здійснити заміну сторони за даним договором замість себе на Секюр Проперті (власника частки 1) шляхом укладення додаткової угоди до даного договору, а умови основного договору купівлі-продажу будуть виконуватися саме його сторонами, не нівелює відсутності у відповідача як правової підстави для відчуження спірної частки 1, так і набуття коштів в якості оплати її вартості, а відтак, і правомірність їх неповернення у випадку не укладення основного договору купівлі-продажу за відсутності.

З огляду на викладене вбачається, що за визначеною в Попередньому договорі правовою природою забезпечувального платежу з урахуванням загальних засад регулювання чинним законодавством України правовідносин купівлі-продажу правові підстави для неповернення сплаченого покупцем згідно Попереднього договору авансу за придбання в майбутньому (за наслідками укладення основного договору) предмету продажу (частки 1), у випадку не укладення основного правочину (тобто, припинення обов'язку з продажу спірної частки), є неправомірним, адже не відповідає правовій природі таких відносин (відсутнє право на набуття коштів в якості оплати майна, яке не буде відчужено).

Таким чином, визначення в положеннях п.п. 2.1.2 п.п. 2.1 п. 2 та п.п. 9.1 п. 9 Попереднього договору умов за яких при не укладенні основного договору купівлі-продажу спірних часток за наслідками відмови покупця, в порядку, передбаченому п. 1.4 такого договору, дві третіх сплаченого ним платежу в розмірі 150 000,00 доларів США, які мали бути зараховані в якості оплати купівельної вартості таких часток, не підлягають поверненню останньому продавцем 1 (відповідачем) не відповідає наведеним положенням законодавства (в т.ч. ст.ст. 11, 570, 635, 655, 692 ЦК України) та правовій природі правовідносин, які склалися між сторонами, що є підставою для визнання таких положень недійсними в силу приписів ст. 215 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача спірної частки сплачених ним коштів у розмірі 150 000,00 доларів США в еквіваленті до гривні за середньозваженим курсом на міжбанківському валютному ринку України суд відзначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами основний договір купівлі-продажу спірних часток у встановлені строки укладено не було, а позивачем листом від 31.01.2018 повідомлено про свою відмову від укладення основного договору на підставі, визначеній п. 1.4 Попереднього договору, із вимогою про повернення спірних коштів.

Отже, в силу фактичного припинення Попереднього договору, тобто, не виникнення між сторонами правовідносин купівлі-продажу спірних часток, в якості оплати купівельної вартості яких позивачем і було сплачено спірні кошти, та недійсності положень п.п. 2.1.2 п.п. 2.1 п. 2 та п.п. 9.1 п. 9 Попереднього договору, які передбачали можливість неповернення відповідачем спірних коштів позивачу, у останнього, з настаннях таких обставин, виник обов'язок з повернення на користь позивача сплачених ним спірних коштів у розмірі 150 000,00 доларів США в еквіваленті до гривні за середньозваженим курсом на міжбанківському валютному ринку України.

Наведене фактично не заперечується відповідачем (щодо припинення правовідносин за Попереднім договором та існування у нього обов'язку з повернення позивачу однієї третьої частини спірних коштів), однак останнім вказується на положення спірного договору, якими передбачено, що за умови відмови позивача від укладення основного договору згідно п. 1.4 Попереднього договору, дві третіх таких коштів залишає собі продавець 1, однак, судом не приймаються до уваги наведені посилання з огляду на встановлення незаконності відповідних положень Попереднього договору (п.п. 2.1.2 п.п. 2.1 п. 2 та п.п. 9.1 п. 9 Попереднього договору).

Крім того, суд звертає увагу на те, що не в залежності від встановлення обставин незаконності положень п.п. 2.1.2 п.п. 2.1 п. 2 та п.п. 9.1 п. 9 Попереднього договору з 31.01.2018 у відповідача в будь-якому випадку виник обов'язок з повернення спірних коштів в повному обсязі на користь позивача, що полягає в наступному.

Так, згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частиною 3 ст. 635 ЦК України встановлено, що зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

В даному випадку, в положеннях Попереднього договору сторонами було погоджено, що основний договір в будь-якому випадку має бути укладено до 31.01.2018.

При цьому, суд звертає увагу на те, що застосування прийменника до при визначенні строку (терміну) виконання зобов'язань вказує на те, що за відсутності після вказаної дати слова включно таке зобов'язання має бути виконано не у визначену дату, а саме, в попередню.

Тобто, в даному випадку, погоджений сторонами термін укладення основного договору за умовами Попереднього договору закінчився 30.01.2018.

Отже, в силу відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження того, що до 31.01.2018 однієї із сторін було направлено іншій стороні пропозицію про укладення основного договору купівлі-продажу спірних часток обумовлене Переднім договором зобов'язання укласти основний договір припинилося 30.01.2018.

Тому, враховуючи, що зміст Попереднього договору не містить будь-яких умов про неповернення позивачу всієї суми сплаченого ним забезпечувального платежу у випадку припинення зобов'язання з укладення основного договору купівлі-продажу спірних часток на загальних підставах, визначених 3 ст. 635 ЦК України, з 31.01.2018 у відповідача (не в залежності від направлення позивачем відмови від спірного зобов'язання, датованої 31.01.2018) виник обов'язок з повернення на користь останнього коштів у розмірі 150 000,00 доларів США в еквіваленті до гривні за середньозваженим курсом на міжбанківському валютному ринку України.

Саме на вказані обставини і вказується відповідачем в поданому до суду відзиві, в якому зазначається про пропуск позивачем строку на повідомлення про відмову від укладення основного договору з підстав, визначених п. 1.4 Попереднього договору.

У відповідності до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами належним чином підтверджується існування у відповідача зобов'язання з повернення на користь позивача коштів у розмірі 150 000,00 доларів США в еквіваленті до гривні за середньозваженим курсом на міжбанківському валютному ринку України за наслідками припинення зобов'язання за Попереднім договором з укладення основного договору купівлі-продажу спірних часток, що не спростовано відповідачем, а тому відповідні позовні вимоги про стягнення таких коштів в еквіваленті є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 111 039,53 грн. та суми 3% річних у розмірі 46 284,58 грн., нарахованих за прострочення виконання зобов'язання з повернення спірних коштів на користь позивача у загальний період з 14.02.2018 по 05.07.2018.

Судом встановлено, що відповідач з припиненням правовідносин за Попереднім договором (правових підстав володіння сплаченими позивачем в якості оплати придбання спірних часток коштів) свого обов'язку по поверненню на користь позивача спірних коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому відповідач вважається таким, що прострочив, відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення сплаченого за Попереднім договором авансу та подальше його безпідставне збереження (після припинення зобов'язань за Попереднім договором), підлягають нарахуванню інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №910/22034/15, в якій вказано на те, що стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, що в подальшому було підтримано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Враховуючи наведене, за здійсненим перерахунком з урахуванням визначених позивачем в позові та доданому розрахунку строках нарахування (14.02.2018-05.07.2018), заявлені до стягнення позивачем визначені ст. 625 ЦК України нарахування підлягаю задоволенню у заявленому розмірі, а саме: 3% річних у розмірі 46 284,58 грн. та інфляційні втрати у розмірі 111 039,53 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Атлон" в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 57 200,00 грн.

При цьому, позивачем долучено до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги адвокатом від 31.01.2018, укладеної між позивачем та адвокатом Кириченко Катериною Олександрівною, відповідно до умов якої адвокат надає позивач правову допомогу, пов'язану із врегулюванням спору із Товариством з обмеженою відповідальністю "Аїсі Ілво"; протокол узгодження ціни договору від 31.01.2018, відповідно до якого визначено, що вартість години роботи адвоката становить 5 200,00 грн.; акт наданих послуг від 20.08.2018, відповідно до якого погоджено вартість наданої правничої допомоги у розмірі 57 200,00 грн.

Також, позивачем долучено до позовної заяви копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №605 від 27.01.2012, виданого на ім'я Кириченко К.О., ордер на надання правової допомоги серії АА №126592.

Згідно із ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи надання позивачем належних доказів понесення ним витрат на правову допомогу адвоката за розгляд судом даної справи у сумі 57 200,00 грн., встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи відсутність клопотання відповідача, поданого в порядку ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про правомірність вимоги позивача про стягнення з ТОВ "Аїсі Ілво" витрат, понесених позивачем на послуги адвоката, у розмірі 57 200,00 грн. (відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 46, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 222, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст.ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Атлон" задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними п.п. 2.1.2 п.п. 2.1 п. 2 та п.п. 9.1 п. 9 Попереднього договору купівлі-продажу Частки в статутному капіталі від 15 червня 2017 року, укладеного між Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Атлон" від імені в інтересах та за рахунок якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіріус Інвест Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аїсі Ілво" і громадянином Республіки Греція ОСОБА_6, в частині, яка визначає, що в разі відмови Покупця від укладення Договору купівлі-продажу Частки у статутному капіталі дві третини забезпечувального платежу, сплаченого Покупцем - залишаються у Продавця 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Ілво".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Ілво" (04070, м. Київ, вул. Притисько-Микильська, 5; код ЄДРПОУ 35479904) на користь Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Атлон" (04108, м. Київ, проспект Правди, 31А, офіс 169; код ЄДРПОУ 40393232) суму коштів у розмірі 3 965 697 (три мільйони дев'ятсот шістдесят п'ять тисяч шістсот дев'яносто сім) грн. 45 коп., що еквівалентно 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) дол. США, суму інфляційних втрат у розмірі 111 039 (сто одинадцять тисяч тридцять дев'ять) грн. 53 коп., суму трьох процентів річних в розмірі 46 284 (сорок шість тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 58 коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 63 607 (шістдесят три тисячі шістсот сім) грн. 32 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 57 200 (п'ятдесят сім тисяч двісті) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 12.10.2018 року.

Суддя Ю.О. Підченко