Рішення

від 11.10.2018 по справі 922/654/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2018 р. Справа № 922/654/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Косенко К.Д.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Гідроформа", м. Харків до Приватного акціонерного товариства "ХЕМЗ-ІРЕС", м. Харків про стягнення 523 725,20 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (договір про надання правової допомоги б/н від 11.12.2017);

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 29.08.2017);

ОСОБА_3 (генеральний директор наказ №106 від 26.12.2013).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВО Гідроформа", м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "ХЕМЗ-ІРЕС", м. Харків (далі за текстом - відповідач) 523725,20 грн. заборгованості.

Позов обґрунтовано з посиланням на невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманої від позивача продукції за укладеним між сторонами договором № ДГ-15/011 від 01.07.2015.

Також позивачем були заявлені до стягнення судові витрати, в т.ч. сплачений за подання позову судовий збір в сумі 7855,90 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 41898 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 20.03.2018 суддею-доповідачем по справі № 922/654/18 визначено суддю Тацій О.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.03.2018 /суддя Тацій О.В./ позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.04.2018 /суддя Тацій О.В./ прийнято позовну заяву до розгляду, вирішено розглядати справи № 922/654/18 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 02.05.2018.

02.05.2018 у зв'язку з хворобою судді Тацій О.В. здійснено повідомлення про перенесення судового засідання у справі № 922/654/18 на 15.05.2018.

15.05.2018 у зв'язку з хворобою судді Тацій О.В. здійснено повідомлення про перенесення судового засідання у справі № 922/654/18 на 29.05.2018.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.05.2018 /суддя Тацій О.В./ вирішено розгляд справи № 922/654/18 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 14.06.2018.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 14.06.2018 та від 26.06.2018 /суддя Тацій О.В./ підготовче засідання відкладалось.

Відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у зв'язку з закінченням строку відрядження судді Тацій О.В. призначено повторний автоматизований розподіл справи № 922/654/18.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2018 суддею-доповідачем по справі № 922/654/18 визначено суддю Байбак О.І.

Розгляд справи суддею вирішено здійснювати з початку.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.07.2018 справу № 922/654/18 прийнято до розгляду суддею Байбак О.І. та призначено проведення підготовчого судового засідання на 11.07.2018.

Підготовче судове засідання неодноразово відкладалось.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.09.2018 продовжено строк підготовчого судового засідання на 30 днів.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач надав відзив на позовну заяву (вх. № 10123 від 19.04.2018), в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що позивачем при передачі виготовленої продукції, в порушення вимог Інструкції № П - 7 від 25.04.66 не було надано відповідачу сертифікату якості на неї та жодних документів, що свідчили б про її якість. Відповідач вказує, що тодішній заступник начальника підприємства відповідача ОСОБА_4 будучи співзасновником підприємства позивача та чоловіком директора підприємства позивача ОСОБА_5 зловживаючи довірою керівництва підприємства відповідача ввів його в оману щодо об'єму та вартості виготовленої та переданої позивачем продукції договором № ДГ-15/011 від 01.07.2015, та насправді передав продукцію в рамках зазначеного договору на суму 200500 грн., а не на суму 724225,20 грн. Відповідач зазначає, що оскільки він сплатив продукцію на суму 200500 грн., заборгованість за договором в нього відсутня.

У клопотанні про залучення доказів у справі (вх. № 19959 від 11.07.2018) відповідач зазначає про те, що станом на 22.06.2018 заборгованість перед позивачем у нього відсутня, що підтверджується протоколом комісії з проведення позапланової інвентаризації ПрАТ ХЕМЗ-ІРЕС від 02.07.2018 та платіжними документами згідно з якими відповідачем в хронологічному порядку проводилася оплати поставленої позивачем продукції за договором № ДГ-15/011 від 01.07.2015.

Позивач надав суду письмові пояснення (вх. № 23974 від 20.08.2018) в яких наполягає на існуванні у відповідача заборгованості за договором № ДГ-15/011 від 01.07.2015 в сумі 523725,20 грн., що, на думку позивача, підтверджується реєстром актів здачі-приймання робіт (надання послуг), та платіжними документами згідно з якими відповідачем проводилася оплата переданої позивачем продукції, копії яких позивачем додано для залучення до матеріалів справи. З посиланням на зазначені обставини позивач зазначає, що відповідач навмисно вводить суд в оману стосовно існування заборгованості надаючи платіжні документи на суму, що менша за ті обороти які сторони мали за договором № ДГ-15/011 від 01.07.2015.

Відповідач надав суду письмові пояснення (вх. № 26469 від 12.09.2018) в яких заперечує факт існування у нього заборгованості перед позивачем за договором № ДГ-15/011 від 01.07.2015, та зокрема зазначає, що надані позивачем в обґрунтування факту наявності цієї заборгованості акти виконаних робіт № 12 від 11.01.2016 на суму 206320,01 грн. та № 13 від 03.02.2016 на суму 37783,76 грн. підписані з боку відповідача не уповноваженою особою, а тому не можуть свідчити про наявність такої заборгованості.

Ухвалою господарського суду від 17.09.2018 закрито підготовче провадження, та призначено розгляд справи по суті на 01.10.2018.

В процесі розгляду справи по суті в судовому засіданні 01.10.2018 відповідач звернувся до суду з клопотанням (вх.№28529 від 01.10.2018 ), в якому просив суд:

1. Призначити по справі № 922/654/18 за позовом ТОВ «НВО Гідроформа» до ПАТ «ХЕМЗ-ІРЕС» про стягнення заборгованості в сумі 523 725 грн. за договором на виконання робіт №ДГ-15/011 від 01.07.2015 року судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити експертам Харківського НДІ судових експертиз імені заслуженого професора ОСОБА_6.

2.На вирішення експертам поставити наступні питання:

• Чи виконано підпис від імені ОСОБА_3 у Акті виконаних робіт №12 від 11.01.2016 року на суму 206 320,01 грн. за договором на виконання робіт №ДГ-15/011 від 01.07.2015 року (в частині затвердження Акту та його підпису від імені Замовника) тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

• Чи виконано підпис від імені ОСОБА_3 у Акті виконаних робіт № 13 від 03.02.2016 року на суму 37 783,76 грн., за договором на виконання робіт №ДГ-15/011 від 01.07.2015 року (в частині затвердження Акту та його підпису від імені Замовника) тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

Позивач особі власного представника заперечуючи проти задоволення зазначеного клопотання відповідача, в судовому засіданні 01.10.2018 надав клопотання (вх. № 28528 від 01.10.2018), в якому просив суд витребувати у відповідача бухгалтерську довідку, в якй відобразити наступні питання:

1. Чи був здійснений бухгалтерський та податковий облік Актів виконаних робіт № 12 від 11.01.2016 р. на суму 206320,01 грн. та № 13 від 03.02.2016 на суму 37783,76 грн. за договором №ДГ-15/011 від 01.07.2015 року;

2. Якщо такий облік мав місце, чи були відповідні накладні відображені в декларації про прибуток підприємства за відповідний період;

3. Якщо відсутні даній податкового обліку за такими актами, вказати причини їх не відображення, у зв'язку із тим, що відповідно до пояснень генерального директора ОСОБА_3 в судовому засіданні 01.10.2018 оригінали актів №12 від 11.01.2016 р. на суму 206320,01 грн. та №13 від 03.02.2016 на суму 37783,76 за договором №ДГ-15/011 від 01.07.2015 року знаходяться в у підприємства відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.10.2018 в задоволення клопотання позивача (вх. № 28528 від 01.10.2018) про витребування доказів відмовлено; в задоволення клопотання відповідача (вх. № 28529 від 01.10.2018) про призначення почеркознавчої експертизи відмовлено.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 01.10.2018 в порядку п. 5 ст. 161 ГПК України надано відповідачу можливість надати суду письмові пояснення з приводу всіх здійснених позивачем поставок за договором № ДГ-15/011 від 01.07.2015 та всіх здійснених відповідачем оплат цих поставок з наданням суду з посиланням на первинні документи бухгалтерського обліку які необхідно надати суду.

В зв'язку з зазначеними обставинами, в судовому засіданні 01.10.2018 оголошено перерву до 10.10.2018.

На виконання ухвали господарського суду Харківської області від 01.10.2018 відповідач надав суду відомості про документи та стан розрахунків по договору № ДГ-15/011 від 01.07.2015.

На судове засідання 01.10.2018 прибули представники позивача та відповідача.

Представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача частково заперечує проти позову та просить суд при прийнятті рішення врахувати факт відсутності у відповідача зобов'язань зі сплати продукції отриманої за актами виконаних робіт № 12 від 11.01.2016 р. на суму 206320,01 грн. та № 13 від 03.02.2016 на суму 37783,76 грн., оскільки ці документи є підробленими.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 01.07.2015 між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, укладено договір на виконання робіт № ДГ-15/011 (далі за текстом - договір; т. с. 1, а. с. 14-17), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з механічної обробки матеріалів, надалі роботи . Кількість та перелік робіт зазначаються у рахунках-фактурах або специфікаціях до даного договору (розділ 1 договору).

За змістом п. 1.2 Договору кількість та перелік робіт зазначаються у рахунках-фактурах або специфікаціях до Договору.

Згідно з п. п. 2.1-2.3 договору загальна вартість робіт складає загальну суму по рахункам-фактурам або специфікаціям до даного договору. Сплата по цьому договору виконується прямим перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця у національній валюті України. Замовник проводить сплату за роботи у розмірі та на умовах, що зазначені у рахунках-фактурах або специфікаціях до даного договору.

Відповідно до п. 2.4. договору, матеріали, необхідні для виконання робіт, надаються замовником. Відповідальність за якість, відповідність технічним вимогам та конструкторській документації матеріалів несе замовник.

Згідно з п. 4.1.-4.3. договору, прийом та перевірка якості готової продукції відбувається тільки на території виконавця. При перевірці якості виконаних робіт замовник зобов'язаний користуватись приладами контролю, які він надав та узгодив з виконавцем для виконання робіт. У разі виявлення недоліків або невідповідності наданій та узгодженій технічній документації, сторони мають скласти відповідний акт.

Відповідно до п. п. 10.1-10.3, 10.5 договору дійсний договір на виконання робіт укладається виконавцем та/або набирає чинності після його підписання обома сторонами. Дійсний договір діє на протязі одного року, або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Рахунки-фактури та специфікації до даного договору є його невід'ємною частиною. Дія даного договору автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо не пізніше ніж за 20 (двадцять) днів до його закінчення одна зі сторін письмово не відмовиться від його дії або зміні умов.

Згідно з рахунком-фактурою (рахунком на оплату) № 26 від 11.03.2016 виконанню в рамках зазначеного договору підлягали зокрема певні передбачені даним рахунком роботи на загальну суму 724225,20 грн.

Згідно з актом приймання-передачі № 3 від 17.02.2016 та накладною № 16 від 17.02.2016 замовник передав, а виконавець прийняв для переробки відповідні матеріали (давальницьку сировину).

Дані роботи були виконані позивачем та передані відповідачу згідно з актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 13 від 01.04.2016 на суму 503221,20 грн. та № 14 від 05.04.2016 на суму 221004,00 грн. (т. 1 а. с. 21-22). Відповідач претензій щодо обсягу, якості та строків виконання робіт позивачу не заявляв.

На виконання умов договору позивачем також були складені та надані відповідачу ОСОБА_7 про фактичне використання давальницької сировини від 01.04.2016, від 05.04.2016 із зазначенням переробленої давальницької сировини, що була отримана від замовника (відходи технологією виробництва не передбачені).

Однак, відповідач дані роботи оплатив лише частково, а саме, в сумі 200500 грн. Решту боргу в сумі 523725,20 грн. відповідачем не сплачено.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з листом № 1 від 15.01.2018 в якому вимагав сплатити існуючу заборгованість в 7 денний строк з дня її отримання. Однак, зазначені вимоги відповідачем не були виконані, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлюних параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 523725,20 грн. за роботи передані в рамках договору № ДГ-15/011 від 01.07.2015 згідно з актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 13 від 01.04.2016 та № 14 від 05.04.2016 підтверджується матеріалами справи та відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано. Строк виконання зобов'язань з оплати виконаних робіт визначений умовами договору № ДГ-15/011 від 01.07.2015 та є таким, що настав.

При цьому, суд вважає безпідставними в зв'язку з недоведеністю належними та допустимими доказами посилання відповідача на те, що на виконання рахунку-фактури № 26 від 11.03.2016 позивачем нібито були виконані роботи лише на суму 200500 грн., а не на суму 724225,20 грн., а акти № 13 від 01.04.2016 та № 14 від 05.04.2016 були підписані внаслідок зловживання довірою керівництва підприємства відповідача з боку заступника начальника підприємства відповідача ОСОБА_4

Суд зазначає, що вказані акти № 13 від 01.04.2016 та № 14 від 05.04.2016 складені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України , а тому є первинними документами, які засвідчують факт здійснення визначеної в даних актах господарської операції. Дані акти містять ціну переданих робіт, та з боку відповідача зокрема підписані уповноваженою особою - директором ОСОБА_3

Таким чином, з прийняттям відповідачем робіт за даними актами у останнього виник обов'язок їх оплати на визначених договором № ДГ-15/011 від 01.07.2015 умовах.

Посилання відповідача в обґрунтування відсутності боргу за актами № 13 від 01.04.2016 та № 14 від 05.04.2016 на протокол комісії з проведення позапланової інвентаризації ПрАТ ХЕМЗ-ІРЕС від 02.07.2018, акт звірки взаєморозрахунків, та платіжні документи згідно з якими відповідачем в хронологічному порядку проводилася оплати поставленої позивачем продукції за договором № ДГ-15/011 від 01.07.2015 суд також вважає безпідставними.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем крім договору № ДГ-15/011 від 01.07.2015, також існували правовідносини за договором поставки № ДГФ-15/010 від 01.11.2015 (т. 2 а. с. 96-100).

На виконання умов договору № ДГФ-15/010 від 01.11.2015 позивач за період з 01.01.2015 по 02.08.2018 за відповідними видатковими накладними поставив відповідачу продукцію на загальну суму 757954 грн., яка відповідачем оплачувалася відповідними платіжними дорученнями в хронологічному порядку по мірі отримання товару. Станом на момент винесення даного рішення заборгованість у відповідача за зазначеним договором відсутня.

Крім того, за договором № ДГ-15/011 від 01.07.2015 позивач передав відповідачу згідно з актами здачі-приймання робіт (надання послуг) роботи на загальну суму 2582922,27 грн. Дані роботи відповідачем оплачувалася відповідними платіжними дорученнями по мірі їх прийняття, проте останній, як вже було зазначено вище, в повному обсязі не оплатив роботи прийнятті згідно з актами № 13 від 01.04.2016 та № 14 від 05.04.2016, і борг останнього за цими актами становить 523725,20 грн.

Як свідчать матеріали справи, наданими відповідачем в обґрунтування факту відсутності заборгованості платіжними дорученнями на загальну суму 740487,08 грн. були сплачені інші роботи виконані в рамках договору № ДГ-15/011 від 01.07.2015, а також товар отриманий за договором поставки № ДГФ-15/010 від 01.11.2015. Додатково зазначені обставини також підтверджуються складеним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2016 по 01.11.2016.

Також безпідставними є вимоги відповідача про врахування при розрахунку заборгованості за актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 13 від 01.04.2016 та № 14 від 05.04.2016 платежів в загальній сумі 244103,77 грн., попередньо врахованих як сплата боргу за актами виконаних робіт № 12 від 11.01.2016 р. на суму 206320,01 грн. та № 13 від 03.02.2016 на суму 37783,76 грн., оскільки акти виконаних робіт № 12 від 11.01.2016 року та № 13 від 03.02.2016 року нібито є підробленими позивачем, робіт за цими актами позивач відповідачу нібито не передавав, а акти директор підприємства відповідача ОСОБА_3 нібито не підписував.

Як свідчать акти виконаних робіт № 12 від 11.01.2016 року та № 13 від 03.02.2016 року (т. 2 а.с. 51-52) вони складені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України , є первинними документами, які засвідчують факт здійснення визначеної в даних актах господарської операції. Дані акти містять ціну переданих робіт, підписані представниками позивача та відповідача, скріплені печатками підприємств (в графі затверджую ) та затверджені зокрема і директором підприємства відповідача ОСОБА_3 Таким чином, з прийняттям відповідачем робіт за даними актами у останнього виник обов'язок їх оплати на визначених договором № ДГ-15/011 від 01.07.2015 умовах.

Крім того, факт отримання товару за цими накладними відображено і в акті звірик взаємних розрахунків за період з 01.01.2016 по 01.11.2016 (т. 2 а. с. 17), який підписано між сторонами.

При цьому, матеріали справи не містять доказів не відображення робіт прийнятих за зазначеними актами в податковій звітності підприємства відповідача.

Посилання відповідача на те, що директор підприємства ОСОБА_3 не підписував зазначені акти, і вони нібито є підробленими позивачем суд вважає безпідставними та такими, що не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76-77 ГПК України.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача 523725,20 грн. боргу за договором № ДГ-15/011 від 01.07.2015 законними та обґрунтованими. Зазначене зумовлює прийняття судом рішення про задоволення позову, та стягнення зазначеної вище заборгованості з відповідача на користь позивача.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки позов у даній справі задоволено повністю зазначені обставини зумовлюють необхідність покладення судових витрат у справі на відповідача у повному обсязі.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір 7855,88 грн.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи позивач також просить суд покласти на відповідача витрати по с платі професійної правничої допомоги адвоката в сумі 41898 грн.

В судовому засіданні в процесі розгляду даної справи представник відповідача в порядку визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України заперечував проти покладення зазначених витрат на відповідача вважаючи такі витрати завищеними та документально не доведеними.

Як свідчать матеріали справи, в зв'язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвокатського об'єднання з метою надання останнім правової допомоги, в т.ч. пов'язаної зі зверненням до суду з позовом по даній справі.

Зокрема, матеріали справи свідчать про те, що між позивачем (далі за текстом - замовник) та адвокатом ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги б/н від 11.12.2017 (а. с. 34), за яким замовник доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати комплексну юридичну допомогу, а саме: здійснення всіх необхідних та передбачених чинним законодавством дій, пов'язаних з поверненням боргу ПАТ ХЕМЗ-ІРЕС .

У детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом за договором про надання правової допомоги від 11.12.2017 станом на 16.03.2018 адвокатом зазначено які саме роботи за вказаним договором ним були виконані, а саме:

вивчення .обставин справи на підставі наданих замовником документів;

підготовка вимоги про сплату боргу;

підготовка позовної заяви;

аналіз судової практики по аналогічних спорах;

підготовка заяви про розподіл судових витрат та детального опису виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до п. п. 4.1-4.2 договору про надання правої допомоги за роботу, виконану адвокатом, замовник сплачує гонорар у розмірі 8 (вісім) відсотків від суми боргу. Сума гонорару складає 41898,00 грн.

Розрахунки за виконану роботу здійснюються замовником наступним чином:

а) 30 (тридцять) відсотків від суми, вказаній в п. 4.1 цього договору протягом 3 робочих днів після укладення цього договору, при цьому ця сума є неповоротною замовнику в будь-якому разі та при будь-якому результаті надання комплексної юридичної допомоги;

б) 70 (сімдесят) відсотків від суми вказаній в п. 4.1 цього договору протягом 3 робочих днів після фактичного отримання замовником (на розрахунковий рахунок, готівкою, векселем, майном та інше) боргу ПАТ ХЕМЗ-ІРЕС , і. к. 23914062

Прибутковим касовим ордером та квитанцією б/н від 11.12.2017 позивач сплатив на користь адвоката ОСОБА_1 12000,00 грн. за послуги, надані останнім в рамках договору про надання правової допомоги б/н від 11.12.2017.

Саме зазначені витрати, які позивач поніс та має понести за договором про надання правової допомоги б/н від 11.12.2017 в сумі 41898,00 грн. Останній просить стягнути з відповідача.

Разом з тим, за змістом п. 2-2 ст. 126 ГПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом п. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вже було зазначено вище, матеріали справи містять докази понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката тільки на суму 12000 грн. Доказів оплати послуг на решту суми в розмірі 29898 грн. матеріали справи не містять.

Зазначене свідчить про безпідставність вимог позивача про покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката в сумі 29898 грн.

Крім того, суд розглянувши матеріали справи та визначаючи за правилами визначеними п. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката вважає, що сума витрат на такі послуги в сумі 12000 грн. є спів розмірною із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства ХЕМЗ-ІРЕС (адреса: 61106, м. Харків, вул. Індустріальна, 15-А; код ЄДРПОУ: 23914062) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НВО Гідроформа (адреса: 61106, м. Харків, вул. Індустріальна, 15-А, офіс 33; код ЄДРПОУ: 39767594):

523725,20 грн. боргу;

7855,88 грн. судового збору;

12000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката;

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 17.10.2018 р.

Суддя ОСОБА_8