Рішення

від 12.10.2018 по справі 201/9879/17

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 201/9879/17

провадження 2/201/483/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Плевако О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Еколог» Соборної районної в місті Дніпрі ради і ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про відновлення становища, яке існувало до його порушення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 11 липня 2017 року звернувся до суду з позовом до відповідачів КП «Еколог» Соборної районної в місті Дніпрі ради і ОСОБА_2 про відновлення становища, яке існувало до його порушення, зобов'язання вчинити певні дії, позовні вимоги не змінювалися, але доповнювалися і уточнювалися. Позивач в своїх позовних вимогах та в судовому засіданні посилається на те, що між ТОВ ВАЮР , з одного боку, та ОСОБА_3 і ОСОБА_1, з іншого боку, було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстром № 2289. За умовами зазначеного договору, ТОВ ВАЮР як продавець передав у власність покупців, а покупці прийняли у власність в рівних частках, тобто по 1/2 об'єкт нерухомого майна, а саме: кафе, літ. А-1 поз. 1-10, прибудова літ. А`-1, прибудова літ. А``-1, загальною площею 181.5 кв. м., сходи - № 1, огорожа - № 2, мостіння - І, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро (Дніпропетровськ), бульвар Слави, будинок № 5-Л, розташоване на земельній ділянці площею 0.0197 га., кадастровий номер 69099078. 11 жовтня 2014 року за вказівки голови Соборної районної у м. Дніпрі ради, спецтехнікою КВЖРЕП Жовтневого району м. Дніпро було зруйновано до фундаменту належне йому на праві приватної власності нерухоме майно. Позивач з вказаних подій звернувся до Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області наразі Соборне відділення поліції ДВП ГУНП в Дніпропетровській області із заявою (повідомленням) про кримінальне правопорушення, на підставі якої до ЄРДР було внесено кримінальне провадження № 12014040650004267 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України. Проте, до цього часу так і не були встановлені особи винні у вчиненні зазначеного правопорушення. Позивач був дуже обурений такими зухвалими діями працівників відповідача, неодноразово звертався до відповідачів про повернення всього в первісний стан, та йому було відмовлено в цьому, вказаного не було. Позивач посилаючись на неправомірність дій з боку відповідачів, просив суд зобов'язати відповідачів відновити об'єкт нерухомого майна - споруду кафе, літ. А-1, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, бульвар Слави, будинок №5-Л загальною площею 171.9 кв.м., шляхом укладення договору підряду з будівельною організацією, яка має ліцензію на здійснення господарської діяльності у будівництві, відповідно до наданої проектно-кошторисної документації, яка включає в себе комплекс робіт з реконструкції, капітального ремонту та технічного переоснащення зруйнованої споруди. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2018 року було задоволено клопотання позивача та залучено до участі в справі в якості співвідповідачів КП «Еколог» Соборної районної у м. Дніпрі ради і ОСОБА_2. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 про відновлення становища, яке існувало до його порушення в частині вимог до Соборної районної у м. Дніпрі ради та КВЖРЕП Жовтневого району у м. Дніпро залишено без розгляду. Просив фактично просив визнати вищезазначені дії відповідачів і зобов'язати їх виконати відповідні дії, задовольнивши позов в повному обсязі.

Представник відповідача КП «Еколог» Соборної районної в місті Дніпрі ради в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, про що є письмове повідомлення, про причини не явки суду не повідомив; вказаним, на думку суду, фактично заперечення проти позову, вказавши на те, що дійсно вказані в позові їх дії відбувалися, але право таке в них було, все ними зроблено згідно вимог закону. Ніяких інших зобов'язань відносно позивача на себе не брали і не беруть, нічиїх прав не порушували і будь-якої шкоди не завдавали. Вважають позовні вимоги безпідставними і просили в їх задоволенні відмовити в повному обсязі, справу розглянути без їх участі. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника вказаного відповідача згідно ст. 223 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_2 і третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про день та час слухання справи були повідомлені належним чином, про що є письмове повідомлення, про причини не явки суду не повідомили, вказаним, на думку суду з заявленими позовними вимогами фактично не згодна та просили винести рішення за наявними матеріалами справи по закону на розсуд суду без їх участі. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаного відповідача і третьої особи згідно ст. 223 ЦПК України.

З'ясувавши думку сторін і третьої особи, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

В судовому засіданні встановлено, що 03 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ВАЮР , з одного боку, та ОСОБА_1 і ОСОБА_3, з іншого боку, було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстром № 2289. За умовами Договору ТОВ ВАЮР як продавець передає у власність покупців, а покупці приймають у власність в рівних частках, тобто по 1/2 об'єкт нерухомого майна, а саме: кафе, літ. А-1 поз. 1-10, прибудова літ. А'-1, прибудова літ. А"-1, загальною площею 181.5 кв. м., сходи - № 1, огорожа - № 2, мостіння - І, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці площею 0.0197 га., кадастровий номер НОМЕР_1. При цьому розміщення ТОВ "ВАЮР" кафе на вказаній земельній ділянці відбулося на підставі Договору оренди земельної ділянки, укладеного 08 листопада 2001 року між ТОВ ВАЮР та виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та посвідченого 08 листопада 2001 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстром № 1639. Згідно п.2.1. Договору оренди, на умовах оренди вказану земельну ділянку було надано у користування ТОВ ВАЮР до 19 липня 2006 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2006 року по справі №1/243-06 договір оренди земельної ділянки від 08 листопада 2001 року, укладений між ТОВ ВАЮР та виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та посвідченого 08 листопада 2001 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстром № 1639 визнано поновленим; зобов'язано Дніпропетровську міську раду укласти з ТОВ ВАЮР додаткову угоду до договору оренди про продовження строку дії оренди земельної ділянки. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2017 року у цивільній справі № 201/9877/17, визнано за ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою (кадастровий номер 1210100000:03:070:0001) площею 0.0197 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, бульвар Слави, будинок № 5-Л загальною площею 171.9 кв. м., що є підставою для укладання між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) та Дніпровською міською радою (код ЄДРПОУ 37454258) договору оренди земельної ділянки кадастровий номер: 1210100000:03:070:0001, площею 0.0197 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, бульвар Слави, будинок № 5-Л загальною площею 171.9 кв. м., з попереднім затвердженим проектом відведення земельної ділянки.

12 квітня 2018 року між ОСОБА_3 в особа представника ОСОБА_6 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 321. Відповідно до зазначеного Договору від 12 квітня 2018 року, представник продавця передав у власність покупцю, а покупець - ОСОБА_1 прийняв у власність 1/2 частину об'єкту нерухомого майна, а саме літ. А-1 - споруда кафе (тимч.) (напівзруйнована), площею 146.3 кв. м., літ. А'-1 споруда кафе (тимч.) (напівзруйнована), площею 15.1 кв. м, літ. А''-1, споруда кафе (тимч) (напівзруйнована), площею 20.7 кв. м.; розташоване: Дніпропетровська область, м. Дніпро (Дніпропетровськ), бульвар Слави, будинок № 5Л, розташоване на земельній ділянці площею 0.0197 га, кадастровий номер 1210100000:03:070:0001. Таким чином, судом встановлено, що на час розгляду справи позивач є власником в цілому об'єкту нерухого майна, а саме споруди кафе, літ. А-1, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, бульвар Слави, будинок № 5-Л загальною площею 171.9 кв. м., яке розташоване на земельній ділянці площею 0.0197 га, кадастровий номер 1210100000:03:070:0001.

11 жовтня 2014 року за вказівки голови Соборної районної у м. Дніпрі ради, спецтехнікою КВЖРЕП Жовтневого району м. Дніпро було зруйновано до фундаменту належне йому на праві приватної власності нерухоме майно. Позивач з вказаних подій звернувся до Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області наразі Соборне відділення поліції ДВП ГУНП в Дніпропетровській області із заявою (повідомленням) про кримінальне правопорушення, на підставі якої до ЄРДР було внесено кримінальне провадження № 12014040650004267 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України. Проте, до цього часу так і не були встановлені особи винні у вчиненні зазначеного правопорушення. Позивач був дуже обурений такими зухвалими діями працівників відповідача, неодноразово звертався до відповідачів про повернення всього в первісний стан, та йому було відмовлено в цьому, вказаного не було і він вимушений звертатися до суду з цим позовом .

Суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: 1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання… .

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 55 Конституції України, Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. … Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. . Виходячи з передбаченого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права, наведені норми Конституції України надають людині можливість будь-якими незабороненими законом засобами самому захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Судом в засіданні з'ясовано, що як вбачається з фотокарток, долучених до матеріалів справи, руйнування та вивезення належного позивачу нерухомого майна, здійснюється екскаватором з номерним знаком Т 8376 ДП та автомобілем Камаз, державний номер НОМЕР_2. Як вбчається з листа Держпраці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області вих. № 82-16/04 від 03 січня 2018 року, відповідно до відомостей, отриманих від фахівців ДП «Придніпровський ЕТЦ» , як відповідальних осіб за ведення відомчого обліку зареєстрованого технологічного транспорту, державний номерний знак НОМЕР_3, видано на екскаватор Борекс-2101, 2007 року випуску, заводський № 199353, двигун № НОМЕР_4, шасі № 842936, свідоцтво про реєстрацію ТДП8376 від 27 жовтня 2009 року, який зареєстровано за КП «Еколог» Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська (код ЄДРПОУ: 21918067).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КП «Еколог» Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська змінило назву на КП «Еколог» Соборної районної у місті Дніпрі ради.

Згідно листа Відділу Державтоінпекції з обслуговування м. Дніпропетровськ ГУМВС України в Дніпропетровській області вих. № 14/1-1747 від 14 лютого 2015 року, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12014040650004267 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України, згідно отриманих даних компютерної бази АІС «Автомобіль» УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, власником транспортного засобу «КАМАЗ» , державний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_2.

Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що часткове руйнування та вивезення належного позивачу нерухомого майна, а саме споруди кафе, літ. А-1, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, бульвар Слави, будинок № 5-Л загальною площею 171.9 кв. м., на земельній ділянці площею 0.0197 га, кадастровий номер 1210100000:03:070:0001, відбувалося за рахунок належної відповідачам техніки, а отже безпосередньо вказує на обгрунтованість вимог позивача саме до цих відповідачів.

Судом також встановлено, що відповідно до рішення Дніпровської міської ради № 220/34 від 25 липня 2018 року, ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по бульв. Слави, 5 Л для здійснення реконструкції кафе.

У Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності (статті 13, 41 Конституції України).

Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення.

Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Держави-учасниці Конвенції зобов'язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення в Україні закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (ст. 41 Конституції України).

Згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини практика ЄСПЛ застосовується українськими судами як джерело права. Тому слід ураховувати, що ЄСПЛ, розглядаючи справи за заявами про захист права на мирне володіння майном, напрацював низку загальновизнаних стандартів захисту цього права, які зводяться до такого загального правила: вирішуючи питання про те, чи відбувається порушення ст. 1 Першого протоколу, треба визначити: чи є в позивача право власності на майно, що охоплюється змістом ст. 1; чи мало місце втручання в мирне володіння майном та яким є характер такого втручання; чи відбулося позбавлення майна.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм (quality of the law is requiring that it be accessible to the persons concerned, precise and foreseeable in its application). Тлумачення та застосування національного законодавства - прерогатива національних органів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ.

Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Важливим аспектом застосування законодавства про захист права власності є межі допустимого (розумного) втручання держави в справи власника. Якщо звернутися до українського законодавства, то право власності визначається через класичну формулу: власник може володіти, користуватися і розпоряджатися майном у межах, передбачених законом.

Відповідно до справи Ґаші проти Хорватії , від 13 грудня 2007 року, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Отже, стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність. В оцінці дотримання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Статтями 15, 16, 18 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Суд може захистити цивільне право способом, що встановлений договором або законом.

Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що відповідач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-які домовленості і зобов'язання стосовно відповідача по незаконним (з точки зору відповідача) діям відносно нього, предмета спору, а відповідач цього не довів, твердження відповідача про наявність будь-яких інших зобов'язань або неправомірності стосовно нього є припущенням.

Не може суд прийняти до уваги не визнання стороною відповідачів позовних вимог в частині їх обгрунтованості, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджуються.

При таких обставинах суд вважає можливим задоволення позову та зобов'язати КП «Еколог» Соборної районної у м. Дніпрі ради (код ЄДРПОУ: 21918067, місцезнаходження юридичної особи: 49005, м. Дніпро, вул. Полігонна, буд. 7) та ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) відновити об'єкт нерухомого майна - споруду кафе, літ. А-1, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, бульвар Слави, будинок № 5-Л загальною площею 171.9 кв. м., на земельній ділянці площею 0.0197 га, кадастровий номер 1210100000:03:070:0001, шляхом укладення договору підряду з будівельною організацією, яка має ліцензію на здійснення господарської діяльності у будівництві, відповідно до наданої проектно-кошторисної документації, яка включає в себе комплекс робіт з реконструкції, капітального ремонту та технічного переоснащення зруйнованої споруди.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги в такому вигляді ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 15, 16, 18, 316, 317, 319, 321 ЦК України, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Зобов'язати Комунальне підприємство «Еколог» Соборної районної у м. Дніпрі ради (код ЄДРПОУ: 21918067, місцезнаходження юридичної особи: 49005, м. Дніпро, вул. Полігонна, буд. 7) та ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) відновити об'єкт нерухомого майна - споруду кафе, літ. А-1, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, бульвар Слави, будинок № 5-Л загальною площею 171.9 кв. м., на земельній ділянці площею 0.0197 га, кадастровий номер 1210100000:03:070:0001, шляхом укладення договору підряду з будівельною організацією, яка має ліцензію на здійснення господарської діяльності у будівництві, відповідно до наданої проектно-кошторисної документації, яка включає в себе комплекс робіт з реконструкції, капітального ремонту та технічного переоснащення зруйнованої споруди.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 12 жовтня 2018 року.

Суддя -