Ухвала

від 04.06.2020 по справі 201/9879/17

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 201/9879/17

провадження 2-р/201/2/20

УХВАЛА

04 червня 2020 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

за участі секретаря Плевако О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро заяву ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення та зміну способу виконання рішення суду по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Еколог» Соборної районної в місті Дніпрі ради і ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про відновлення становища, яке існувало до його порушення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 11 липня 2017 року звернувся до суду з позовом до відповідачів КП «Еколог» Соборної районної в місті Дніпрі ради і ОСОБА_2 про відновлення становища, яке існувало до його порушення, зобов`язання вчинити певні дії, позовні вимоги не змінювалися, але доповнювалися і уточнювалися. По справі ухвалено рішення суду.

ОСОБА_1 07 лютого 2020 року звернулася до суду з заявою про роз`яснення судового рішення та зміну способу виконання рішення суду.

Частиною 3 статті 271 ЦПК України передбачено, що суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання.

Частиною 2 ст. 435 ЦПК України визначено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому з урахувань зазначеного суд вважає можливим розглядати ці питання за відсутності цих осіб.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Перевіривши матеріали справи та заяви про роз`яснення судового рішення та зміну способу виконання рішення суду, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає її необґрунтованою і не підлягаючою задоволенню. При цьому виходить з наступних підстав.

Судом установлено, що рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 12 жовтня 2018 року позовну заяву задоволено, а саме: зобов`язано Комунальне підприємство «Еколог» Соборної районної у м. Дніпрі ради (код ЄДРПОУ: 21918067, місцезнаходження юридичної особи: 49005, м. Дніпро, вул. Полігонна, буд. 7) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) відновити об`єкт нерухомого майна - споруду кафе, літ. А-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 171.9 кв. м., на земельній ділянці площею 0.0197 га, кадастровий номер 1210100000:03:070:0001, шляхом укладення договору підряду з будівельною організацією, яка має ліцензію на здійснення господарської діяльності у будівництві, відповідно до наданої проектно-кошторисної документації, яка включає в себе комплекс робіт з реконструкції, капітального ремонту та технічного переоснащення зруйнованої споруди.

Отже справу було розглянуто в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вказане вище рішення у встановленому законом порядку набрало законної сили, в зв`язку з чим за заявою стягувача судом було видано виконавчі листи по справі; також слід зазначити, що видані виконавчі листи відповідають вимогам до виконавчих документів, встановленим Законом України Про виконавче провадження і вказані виконавчі листи не було видано помилково; існує обов`язок боржника, так як він не був припиненим чи добровільно виконаний боржником чи іншою особою.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно статті 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 382 КК України Невиконання судового рішення передбачено, що умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню - карається штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років. Ті самі дії, вчинені службовою особою, - караються штрафом від семисот п`ятдесяти до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до п`яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб, - караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Отже зазначеними рішеннями суду встановлено і не потребує доказування те, що цим рішенням зобов`язати Комунальне підприємство «Еколог» Соборної районної у м. Дніпрі ради (код ЄДРПОУ: 21918067, місцезнаходження юридичної особи: 49005, м. Дніпро, вул. Полігонна, буд. 7) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) відновити об`єкт нерухомого майна - споруду кафе, літ. А-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 171.9 кв. м., на земельній ділянці площею 0.0197 га, кадастровий номер 1210100000:03:070:0001, шляхом укладення договору підряду з будівельною організацією, яка має ліцензію на здійснення господарської діяльності у будівництві, відповідно до наданої проектно-кошторисної документації, яка включає в себе комплекс робіт з реконструкції, капітального ремонту та технічного переоснащення зруйнованої споруди., а отже це рішення повинно бути виконаним шляхом передбаченим законодавством України.

Згідно ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Також судом установлено, що зазначене рішення було ухвалено судом на підставі наданих та добутих доказів, а також встановленими судом під час розгляду справи обставинами та з урахуванням мотивів, з яких суд вважав вставленими наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення.

Отже ухвалене рішення суду по справі є зрозумілим, судом при розгляді справи досліджені всі обставини справи, розглянуті конкретно всі заявлені вимоги, їх формулювання знайшли своє вірне відображення в зазначеному судовому рішенні, в ньому конкретно відображено аналіз обставин справи та правового обґрунтування, проаналізовано надані та добуті судом докази, по заявленим вимогам надано висновок суду та в рішенні суду містять посилання на відповідні норми матеріального та процесуального права, законність рішення у повному обсязі підтверджено Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2019 року, якою зазначене рішення суду було залишено в силі, а тому з урахуванням зазначеного та вище викладеного ухвалене судом рішення по справі не є незрозумілим та не потребує додаткового роз`яснення.

Статтею 271 ЦПК України передбачено, що за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Виходячи зі змісту зазначеної статті зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. В заяві про роз`яснення рішення необхідно зазначити, що саме у резолютивній частині рішення є незрозумілим, в чому полягає незрозумілість рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.

Пунктом 21 постанови № 14 пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі передбачено, що відповідно до статті 221 ЦПК ( 1618-15) роз`яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз`яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до виконання.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що у зазначеному судовому рішенні немає протиріч та недоліків, що усуваються шляхом їх роз`яснення, в ньому дана оцінка всім доводам і доказам, що у встановлений законом спосіб надавались сторонами, є посилання на норми закону на підставі яких постановлене рішення та на докази, які судом взяті до уваги, а також в мотивувальній частині ухвали вказано підстави, з яких суд прийшов до відповідних висновків.

Також в судовому засіданні встановлено, що виняткових обставин, що утруднюють виконання рішення та ведуть до зміни порядку і способу виконання рішення, хвороби боржника або членів його сім`ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо немає, доказів на підтвердження вище вказаного суду не надано, обставин, що давали б суду можливість такої зміни заявник не вказав. На даний момент строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не закінчився.

Крім того слід заначити, що поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Чинним законодавством не передбачено чіткого та вичерпного переліку підстав зміни способу та порядку виконання судового рішення. Однак до обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення процесуальне законодавство відносить наступні: хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо, тощо.

У пункті 9 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2015 року № 8 Про практику розгляду судами процесуальних питань, повязаних із виконанням судових рішень у цивільних справах зазначено, що під час вирішення питання про зміну способу виконання суд з`ясовує обставини, що свідчать про цілковиту неможливість виконання судового рішення.

Матеріали справи не містять конкретних обставин, які істотно унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення суду в обсязі та у порядку, які чітко визначені у рішенні суду, а заявником в свою чергу не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування необхідності зміни способу виконання рішення суду.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що заявник в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Статтею 18 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду, а саме: судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Згідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що підстав для задоволення заяви про роз`яснення судового рішення не має, а заява не підлягає задоволенню.

Не може суд прийняти до уваги наполягання заявника по справі на задоволенні зазначеної вище заяви, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, не ґрунтуються на фактичних даних та об`єктивно нічим не підтверджені.

Таким чином суд приходить до висновку , що заява про роз`яснення судового рішення та зміну способу виконання рішення суду не обґрунтована, не підтверджена, безпідставна та відсутні передбачені законом підстав для її задоволення, а тому суд вважає за необхідне у її задоволенні відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. 124, 129, 129- 1 Конституції України, ст. ст. 7, 13, 89, 258-261, 271, 353, 354, 435 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення та зміну способу виконання рішення суду по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Еколог» Соборної районної в місті Дніпрі ради і ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про відновлення становища, яке існувало до його порушення, зобов`язання вчинити певні дії- відмовити.

Ухвала набрала законної сили 04 червня 2020 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя О.А. Антонюк