Ухвала

від 08.10.2018 по справі 264/6554/17

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

264/6554/17

4-с/264/10/2018

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2018 року Іллічівський районний суд м.Маріуполя Донецької області під головуванням судді Пустовойт Т.В., за участі секретаря судового засідання Родіної Н.В., позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника заінтересованої особи ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі скаргу ОСОБА_1 на дії Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, заінтересована особа ОСОБА_4, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною скаргою, в обґрунтування якої зазначено, що рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 30.01.2018 року з нього стягнуті аліменти на користь ОСОБА_4 на її утримання в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення їх сином трирічного віку та на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 21.12.2017 року. Крім того, рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 25.11.2014 року з нього стягнуті аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи утримання з 17.07.2014 року. Всупереч норм діючого законодавства з ОСОБА_1 фактично стягується більше ніж 50 % заробітку, пропорція стягнення аліментів за виконавчими документами за наведеними рішеннями складає 25% та 45% із заробітної плати. На підставі викладеного просив визнати дії Лівобережного ВДВС про визначення відсотків стягнення аліментів по ВП 46058129 не законними, зобов'язати Лівобережне ВДВС здійснити перерахунок надмірно стягнутих аліментів в межах виконавчого провадження та визначити пропорцію стягнення за виконавчими документами по 25%.

Заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні вимоги, зазначені в скарзі підтримали, просили їх задовольнити.

Представник Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя ОСОБА_3, який діє на підставі посвідчення, в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, надав письмовий відзив, в якому зазначено, що загальний борг по аліментам станом на 01.05.2018 року складає 21019,96грн. Обмеження щодо загального розміру відрахувань із заробітної плати в розмірі 50% не поширюється на відрахування у разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, у таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. У державного виконавця відсутні повноваження змінювати рішення суду.

Заінтересована особа ОСОБА_4, до судового засідання не з'явилась, надала заяву з проханням розглядати справу за її відсутності, проти задоволення скарги не заперечує.

Суд, вислухавши всіх учасників процесу, свідка, дослідивши матеріали справи, вважає скаргу частково обґрунтованою та приходить до наступного.

Судом встановлено, що рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 25.11.2014 року з ОСОБА_1 стягнуті аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи утримання з 17.07.2014 року.

Рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 30.01.2018 року з ОСОБА_1 стягнуті аліменти на користь ОСОБА_4 на її утримання в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення їх сином трирічного віку та на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 21.12.2017 року.

Як вбачається з відповіді Лівобережного ВДВС м.Маріуполя від 21.05.2018 року в них на виконанні перебуває виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_6 на утримання їх трьох неповнолітніх дітей в розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку щомісячно. Також, на виконанні у бухгалтерії за місцем роботи боржника знаходиться ще один виконавчий лист, у зв'язку з чим на користь ОСОБА_6 стягуються аліменти в розмірі 45% від розміру його заробітної плати. Станом на 01.05.2018 року загальний борг по аліментам складає 21019,96грн.

Згідно довідки ТОВ Сателлит від 06.04.2018 року, про доходи ОСОБА_1, всього останньому нараховано заробітної плати з жовтня 2017 року по березень 2018 року 94149,27грн., сплачено аліменти в сумі 40408,97грн. Загальна сума доходу за цей же період без урахування аліментів становить 38439,67грн.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що на теперішній час в суді апеляційної інстанції знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів. Свідок згодна на зменшення стягнуих на її користь аліменти на утримання дітей з 1/2 частини на 33% з усіх видів заробітку щомісячно. Станом на 01.10.2018 року заборгованість по аліментам складає 24000,00грн.

Згідно вимог ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 71 ч.8 ЗУ Про виконавче провадженні визначено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Зі змісту ст.70 ЗУ Про виконавче провадження , в редакції чинній на час виникнення спірних відносин, розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

За вимогами ст.70 ЗУ Про виконавче провадження , в редакції від 31.08.2018 року, із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків.

Отже, як на період виникнення спірних відносин, так і на теперішній час, Законом України Про виконавче провадження було визначено максимальний розмір аліментів, які стягуються з боржника, та відповідно із заробітної плати боржника не може бути утримано в даному випадку більше 50% доходу.

Вказаний висновок, узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним судом України у справі №6-1798цс16 від 19.10.2016 року.

Таким чином, державний виконавець неправомірно визначив розмір стягуваної відсоткової ставки з заробітної плати боржника в розмірі 70%, оскільки, в даному випадку, неправильно застосував норму ЗУ Про виконавче провадження . Будь-яка кількість виконавчих документів про стягнення аліментів не свідчить про право державного виконавця стягувати більше 50% із заробітку боржника. Отже, вимоги скаржника в частині визнання дій Лівобережного відділу державної виконавчої служби щодо визначення відсотків стягнення аліментів не законними та зобов'язання їх здійснити перерахунок надмірно стягнутих аліментів підлягають задоволенню.

Що стосується вимог про зобов'язання Лівобережного відділу державної виконавчої служби визначити пропорцію стягнення за виконавчими документам по 25 відсотків суд виходить з наступного.

Статтею 46 ЗУ Про виконавче провадження встановлено, що в разі, якщо під час розподілу грошових сум у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 45 цього Закону, стягнутої суми недостатньо для задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами, кошти розподіляються виконавцем між стягувачами в такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок кримінального або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку із втратою годувальника;

3) у третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими правовідносинами;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету;

5) у п'яту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнутої суми недостатньо для задоволення в повному обсязі всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми. Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інші вимоги, пов'язані з трудовими правовідносинами, задовольняються в порядку надходження виконавчих документів.

Отож, вимогами ЗУ Про виконавче провадження встановлений порядок пропорційного стягнення сум, що належать кожному стягувачу, в разі якщо їх недостатньо для задоволення всіх вимог.

Однією з засад судочинства, регламентованих ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.

Згідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вказані вимоги щодо визначення судом пропорції стягнення заявлені передчасно, адже судовому захисту підлягають лише порушені або не визнані права та законні інтереси особи, в той час як ОСОБА_1 не надано доказів порушення Лівобережним відділом державної виконавчої служби вимог ч.3 ст.46 ЗУ Про виконавче провадження щодо пропорційного стягнення сум, що належать кожному стягувачу, в разі якщо їх недостатньо для задоволення всіх вимог.

Отже, вимоги про зобов'язання відділу державної виконавчої служби визначити пропорцію стягнення за виконавчими листами по 25 відсоткам задоволенню не підлягають за їх необґрунтованістю.

Відповідно до вимог ст.452 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.14 постанови пленуму Верховного суду України Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах від 07.02.2014 року №6, враховуючи, що виконання судових рішень є завершальною і невід'ємною частиною (стадією) судового провадження у конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а за подання позовної заяви сплачено відповідний судовий збір, ні ЦПК України, ні ЗУ Про судовий збір не передбачено необхідності сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, за подання скарги судовий збір не сплачується.

Зважаючи на те, що інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, по справі не було та суду не надано відповідних доказів, суд не вбачає підстав для стягнення судових витрат з органу державної виконавчої служби.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 258, 260, 261, 352, 354, 447-453 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 на дії Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, заінтересована особа ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Визнати дії Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визначення максимального розміру стягнутих аліментів з ОСОБА_1 в розмірі більшому ніж 50 відсотків незаконними.

Зобов'язати Лівобережний відділ державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області здійснити перерахунок надмірно стягнутих з ОСОБА_1 аліментів.

В задоволенні решти вимог скарги відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляція до Апеляційного суду Донецької області протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: ОСОБА_10