Постанова

від 30.01.2019 по справі 264/6554/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/123/19

264/6554/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2019 року м. Маріуполь

Єдиний унікальний номер 264/6554/17

Номер провадження 22-ц/804/123/19

Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Кочегарової Л.М., Ткаченко Т.Б., Попової С.А.,

секретар судового засідання Герасимова Г.Є.

сторони :

заявник - ОСОБА_4

заінтересована особа - ОСОБА_5

заінтересована особа - Лівобережний відділ державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області

розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, на ухвалу Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 жовтня 2018 року, у складі судді Пустовойт Т.В.,

в с т а н о в и в:

У червні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою на дії Лівобережного відділу державної виконавчої служби м.Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі Лівобережний ВДВС), заінтересована особа - ОСОБА_5

Скарга мотивована тим, що рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 30 січня 2018 року з нього стягнуті аліменти на користь ОСОБА_5 на її утримання в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення їх сином трирічного віку та на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 21 грудня 2017 року. Крім того, рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 25 листопада 2014 року з нього стягнуті аліменти на користь ОСОБА_7 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи утримання з 17липня 2014 року. Вважає, що всупереч норм діючого законодавства з нього з вини Лівобережного ВДВС фактично стягується більше ніж 50 % заробітку, пропорція стягнення аліментів за виконавчими документами за наведеними рішеннями складає 25% та 45% із заробітної плати. Враховуючи викладене, просив визнати дії Лівобережного ВДВС про визначення відсотків стягнення аліментів по виконавчому провадженню № 46058129 незаконними, зобов*язати Лівобережний ВДВС здійснити перерахунок надмірно стягнутих аліментів в межах

виконавчого провадження та визначити пропорцію стягнення за виконавчими документами по 25%.

Ухвалою Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 жовтня 2018 року скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано дії Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визначення максимального розміру стягнутих аліментів з ОСОБА_4 в розмірі більшому ніж 50 відсотків незаконними. Зобов'язано Лівобережний відділ державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області здійснити перерахунок надмірно стягнутих з ОСОБА_4 аліментів. В задоволенні решти вимог скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі Лівобережний ВДВС ставить питання про скасування ухвали суду повністю та залишення скарги без розгляду, зазначаючи, що ухвала винесена з порушенням норм матеріального й процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу, в порядку визначеному ст.360 ЦПК України, не подано.

Рішення суду, в частині відмови ОСОБА_4 у скарзі про зобов'язання Лівобережного ВДВС визначити пропорцію стягнення за виконавчими документами по 25% з заробітної плати по справах № 264/6392/14-ц та № 264/6554/17, не оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Лівобережного ВДВС ОСОБА_11, який просив задовольнити апеляційну скаргу, заперечення проти апеляційної скарги ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_12, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам процесуального законодавства і не може залишатися без змін.

Встановлено, що рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 25листопада 2014 року з ОСОБА_4 стягнуті аліменти на користь ОСОБА_7 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи утримання з 17 липня 2014 року.

Рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 30 січня 2018 року з ОСОБА_4 стягнуті аліменти на користь ОСОБА_5 на її утримання в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення їх сином трирічного віку та на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в

розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 21 грудня 2017 року.

Як вбачається з відповіді Лівобережного ВДВС від 21 травня 2018 року та представлених доказів, у відділі на виконанні перебуває виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на користь ОСОБА_7 на утримання їх трьох неповнолітніх дітей в розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку щомісячно. Також, на виконанні у бухгалтерії за місцем роботи боржника знаходиться ще один виконавчий лист, у зв*язку з чим на користь ОСОБА_7 стягуються аліменти в розмірі 45% від розміру його заробітної плати. Станом на 01 травня 2018 року загальний борг по аліментам складає 21019,96грн.

Згідно довідки ТОВ Сателлит від 06 квітня 2018 року про доходи ОСОБА_4, всього останньому нараховано заробітної плати з жовтня 2017 року по березень 2018 року 94149,27 грн., сплачено аліменти в сумі 40408,97грн. Загальна сума доходу за цей же період без урахування аліментів становить 38439,67 грн.

Задовольняючи частково скаргу ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з того, що діями Лівобережного ВДВС порушуються вимоги закону та права скаржника.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

За правилами ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Згідно частин 2,3 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Якщо оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Отже за змістом вказаних норм закону, обов'язковою умовою для задоволення скарги є встановлення факту порушення прав заявника.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний

розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до вимог ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається зі скарги ОСОБА_4, заявник просив визнати дії Лівобережного ВДВС про визначення відсотків стягнення аліментів по виконавчому провадженню №46058129 незаконними та зобов*язати Лівобережний ВДВС здійснити перерахунок надмірно стягнутих аліментів в межах вказаного виконавчого провадження, оскільки з його заробітної плати стягується аліменти у розмірі більше 50%, що суперечить нормам закону.

При цьому будь-яких основаних на законі обґрунтувань своїх вимог до Лівобережного ВДВС, які б свідчили про порушення відділом закону та давали підстави для перерахунку розміру аліментів, визначених судом за рішенням від 25 листопада 2014 року та виконавчим провадженням № 46058129, заявник не навів.

Заперечуючи проти скарги та судового рішення Лівобережний ВДВС в апеляційній скарзі та представник відділу ОСОБА_11 в суді апеляційної інстанції, посилалися на те, що на виконанні відділу знаходилося одне виконавче провадження № 46058129 щодо стягнення з ОСОБА_4 аліментів за судовим рішенням від 25 листопада 2014 року. У вказаному рішенні суду, яке є обов'язковим для виконання, зазначалося про стягнення з відповідача аліментів на користь ОСОБА_7 в розмірі ? частки з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_4 Оскільки органи державної виконавчої служби діють в межах Закону України Про виконавче провадження і не вправі змінювати визначений судом розмір аліментів, вимоги ОСОБА_4 щодо зобов'язання здійснити перерахунок надмірно стягнутих аліментів на утримання трьох дітей, є безпідставними. Заявнику роз'яснювалося, що він має право у судовому порядку ставити питання про зменшення розміру аліментів, що і відбулося після того, як ОСОБА_4 подав заяву про зменшення розміру аліментів, яка була задоволена судом. Після ухвалення іншого рішення - 30 січня 2018 року, про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на користь ОСОБА_5, остання самостійно пред'явила виконавчий лист за місцем роботи заявника, але питання про зменшення розміру аліментів за цим рішенням суду ОСОБА_4 не порушував.

Колегія суддів вважає, що доводи Лівобережного ВДВС заслуговують на увагу, а судове рішення не відповідає закону, враховуючи наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладається на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Стаття 7 Закону України Про державну виконавчу службу встановлює обов'язок державного виконавця сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України.

Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, зокрема, державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом (ст.5 Закону України Про виконавче провадження ).

Частина 1 ст.6 Закону України Про виконавче провадження зобов'язує державного виконавця використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ст.1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону України Про виконавче провадження визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (ст.68 Закону України Про виконавче провадження ).

За положеннями ст.69 Закону України Про виконавче провадження підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Відповідно до частини 1,2 статті 70 Закону України "Про виконавче провадження", розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків.

Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків (ч.3 ст.70 вказаного Закону).

Наявна в матеріалах справи довідка ТОВ Сателлит від 04 жовтня 2018 року вказує на те, що на підприємстві знаходяться на виконанні два виконавчі листи, але за виконавчим провадженням №46058129, яке є предметом спору та направлено на виконання саме Лівобережним ВДВС, утримання проводяться в розмірі 45% і, станом на 01 жовтня 2018 року, заборгованість становить 24 555,87 грн. (а.с.53).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, доводи ОСОБА_4 про винні дії Лівобережного ВДВС, які призвели до утримання 70% його заробітної плати в рахунок аліментів за виконавчим провадженням №46058129 не доведені ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді.

Крім того, з пояснень сторін в судовому засіданні апеляційного суду вбачається, що після звернення ОСОБА_4 до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на користь ОСОБА_7 на утримання трьох дітей за виконавчим провадженням №46058129, розмір утримання з його заробітної плати становив 33%, що підтверджується і ухвалою Донецького апеляційного суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 264/1266/18 провадження № 22-ц/4804/165/18 (а.с.100-101).

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 пояснив, що він проживає разом з ОСОБА_5, але із заявою про зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього на її користь, він до суду не звертався.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість апеляційної скарги Лівобережного ВДВС та необхідність скасування ухвали Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 жовтня 2018 року, яка не відповідає нормам матеріального і процесуального права, оскільки будь-яких порушень норм матеріального права при виконанні рішення суду від 25 листопада 2014 року відносно ОСОБА_4 Лівобережним ВДВС не допущено.

У справі підлягає ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_4 у задоволенні скарги на дії Лівобережного ВДВС.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги Лівобережного ВДВС, зі скаржника ОСОБА_13 на користь відділу необхідно стягнути судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 1762 грн. (а.с.82).

Керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст.376 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області задовольнити.

Ухвалу Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 жовтня 2018 року скасувати та постановити нову.

У задоволенні скарги ОСОБА_4 про визнання дій Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визначення максимального розміру стягнутих аліментів з ОСОБА_4 в розмірі більшому ніж 50 відсотків та зобов'язання здійснити перерахунок надмірно стягнутих з нього аліментів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_5, НОМЕР_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, проживає АДРЕСА_1 на користь Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (ЄДРПОУ 34898944) судові витрати у розмірі 1762 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Дата складення повного судового рішення 04 лютого 2019 року.

Судді: Л.М. Кочегарова

С.А.Попова

Т.Б.Ткаченко