Рішення

від 16.10.2018 по справі 314/852/17

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/852/17

Провадження № 2/314/61/2018

Повне рішення суду, складено 16 жовтня 2018 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Вільнянськ 05 жовтня 2018 року

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючий суддя - Кофанов А.В.,

при секретарі - Лазечна Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства Лавріненко про визнання договору оренди землі нечинним та скасування його державної реєстрації, та зустрічним позовом фермерського господарства Лавріненко до ОСОБА_1, селянського (фермерського) господарства Аріель про визнання договору оренди землі недійсним,

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ФГ "Лавріненко", який уточнила під час судового розгляду, і згідно якого просить визнати нечинним укладений 01.02.2008 року з відповідачем договір оренди землі (земельної ділянки), та скасувати державну реєстрацію цього договору.

Як зазначила позивачка у своїй позовній заяві, 01.02.2008 року вона уклала з відповідачем договір оренди землі, згідно якого надала йому в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення строком на 7 років; але потім з'ясувалося, що договір містить умову, згідно якого він укладений строком на 10 років. Крім того, позивачка вказала, що договір оренди містить відмітку про його державну реєстрацію від 28.12.2012 року, але заяви на державну реєстрацію цього договору вона не підписувала, хоча така заява наявна в матеріалах реєстраційної справи. Таким чином, ця державна реєстрація є незаконною, у зв'язку з чим позивачка й звернулася до суду із зазначеними вимогами.

Відповідач ФГ "Лавріненко", у свою чергу, звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 та С(Ф)Г "Аріель", в якому вимагає визнати недійсним договір оренди спірної земельної ділянки, укладений між відповідачами 09.02.2017 року.

Як зазначив відповідач у своїй зустрічній позовній заяві, 01.02.2008 року він уклав з відповідачкою ОСОБА_1 договір оренди землі, згідно якого прийняв у користування належну відповідачці земельну ділянку сільськогосподарського призначення; договір було укладено строком на 10 років, його державна реєстрація відбулася 28.12.2012 року, тобто договір, за думкою позивача, є чинним до 28.12.2022 року. Проте позивачу стало відомо про існування іншого договору оренди тієї ж земельної ділянки, що був укладений між відповідачами 09.02.2017 року; позивач вважає цей договір недійсним, оскільки земельна ділянка перебувала і перебуває в його користуванні, строк її оренди не закінчився, він має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк, а тому відповідачі не могли укладати оспорювану угоду. Дії відповідачів, які уклали між собою договір оренди земельної ділянки, на думку позивача, порушують вимоги ст.203 ЦК України, ст.ст. 15, 33 Закону України "Про оренду землі".

Під час судового розгляду представник позивачки та відповідача за зустрічним позовом С(Ф)Г "Аріель" адвокат ОСОБА_2 підтримав первісний позов, зустрічний позов ФГ "Лавріненко" не визнав. Суду представник позивачки пояснив, що договір від 01.02.2008 року є нечинним, оскільки заява про його державну реєстрацію від імені позивачки підписана не нею самою, а іншою особою, сама позивачка такої заяви не подавала. Крім того, представник позивачки звертає увагу, що відомості про договір від 01.02.2008 року взагалі відсутні у будь-яких державних реєстрах речових прав, що було встановлено при укладенні договору від 09.02.2017 року.

Представник відповідача ФГ "Лавріненко" ОСОБА_3 первісний позов не визнав, наполягає на задоволенні поданого зустрічного позову. Суду представник відповідача пояснив, що договір від 01.02.2008 року пройшов державну реєстрацію 28.12.2012 року, був укладений строком на 10 років, отже, він є діючим до 28.12.2022 року. У цьому договорі наявні всі відмітки щодо його державної реєстрації, і відповідач не може нести відповідальність за відсутність даних про цей договір у реєстрах речових прав, відповідальність на це має бути покладено на державу, про що зазначено, зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 20.10.2011 року у справі "Рисовський проти України" . Крім того, представник відповідача наголосив на тому, що договір від 01.02.2008 року виконувався самою позивачкою аж до моменту подання нею позову, оскільки вона систематично отримувала від відповідача орендну плату.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані йому докази, вважає, що первісний позов ОСОБА_1 має бути задоволений частково, а зустрічний позов ФГ "Лавріненко" задоволенню не підлягає.

Так, 01.02.2008 року ОСОБА_1 як орендодавець та ФГ "Лавріненко" як орендар уклали між собою договір оренди землі, згідно умов якого позивачу в оренду була передана в строкове платне користування земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 8,1151 га (а.с.34-35). Згідно п.8 цього договору, він укладений строком на 10 років. У договорі міститься відмітка про його державну реєстрацію у відділі Держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області 28.12.2012 року, а матеріали реєстраційної справи містять заяву про державну реєстрацію цього договору від 28.11.2012 року (форма 6.1), оформлену та підписану від імені ОСОБА_1

Також, суду наданий інший договір оренди землі від 09.02.2017 року, згідно якого ОСОБА_1 як орендодавець надала в оренду ту ж саму земельну ділянку С(Ф)Г "Аріель" строком на 10 років.

Оцінюючи доводи позивачки про порушення вимог законодавства при державній реєстрації договору від 01.02.2008 року, суд приймає до уваги висновки судової почеркознавчої експертизи від 18.06.2018 року (а.с.181-183), згідно яких підпис від імені ОСОБА_1 у заяві від 28.11.2012 року про державну реєстрацію зазначеного договору оренди виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_1, а іншою особою.

Крім того, оцінюючи зазначені доводи позивачки, суд приймає до уваги, що матеріали реєстраційної справи щодо укладення наступного договору оренди від 09.02.2017 року з С(Ф)Г "Аріель" містять матеріали перевірки державних реєстрів речових прав на спірну земельну ділянку, в яких відсутні відомості про державну реєстрацію попереднього договору оренди від 01.02.2008 року. Факт відсутності таких відомостей у вказаних реєстрах не заперечує й сам представник відповідача.

Згідно зі ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції, що діяла на момент укладення договору від 01.02.2008 року), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і

підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Згідно ст.ст.17, 27 зазначеного Закону, процедура державної реєстрації речових прав передбачала, зокрема, внесення відповідних даних до Державного реєстру прав.

Відповідно до п.2 "Порядку державної реєстрації договорів оренди землі", затвердженого постановою КМУ № 2073 від 25.12.1998 року, що діяв в момент укладення договору від 01.02.2008 року, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок. Відповідно до п.13 цього "Порядку", після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком. Книга записів державної реєстрації договорів оренди землі ведеться окремо в розрізі кожної сільської, селищної, міської ради, а також у розрізі Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. Книга прошнуровується, засвідчується підписами сільського, селищного, міського голови та начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів і скріплюється печатками. Згідно п.14 "Порядку", датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації.

Суд констатує, що йому не подано доказів щодо реєстрації договору оренди від 01.02.2008 року у відповідній Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі.

Таким чином, державна реєстрація договору оренди від 01.02.2008 року та, відповідно, права оренди відповідача ФГ "Лавріненко" спірної земельної ділянки, не може бути визнана такою, що відбулася згідно діючого на той час законодавства, оскільки, по-перше, здійснювалася не на підставі заяви орендодавця - сторони договору, а фактично невідомої особи, а по-друге, не була завершена згідно вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та діючих на той час вимог "Порядку державної реєстрації договорів оренди землі".

Відповідно до ст.18 Закону України "Про оренду землі", що діяла на момент укладення договору від 01.02.2008 року, передбачалося, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. У зв'язку з тим, що державна реєстрація договору від 01.02.2008 року фактично не відбулася, вимоги позивачки про визнання його нечинним є такими, що ґрунтуються на законі. Разом з цим, через відсутність самого факту належної державної реєстрації договору оренди суд не може задовольнити вимоги позивачки в частині її скасування, оскільки позивачка вимагає скасування того, чого фактично не існує.

Оскільки судом встановлена нечинність договору від 01.02.2008 року, укладеного між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ФГ "Лавріненко", укладення позивачкою 09.02.2017 року іншого договору відносно тієї ж земельної ділянки з С(Ф)Г "Аріель" не порушило і не могло порушити прав та інтересів ФГ "Лавріненко", тому зустрічний позов цього фермерського господарства є безпідставним.

Доводи представника відповідача на отримання позивачкою у 2013-2017 рр. орендної плати, у т.ч. на майбутній період (а.с.206-208), безпосередньо не стосуються питання про державну реєстрацію та чинність договору від 01.02.2008 року, а тому до уваги не приймаються. Суд також не приймає і посилання представника відповідача на рішення ЄСПЛ від 20.10.2011 року у справі "Рисовський проти України", оскільки воно стосується правовідносин, що складалися між фізичною особою та державою, а не між двома рівними суб'єктами приватно-правових відносин.

Не можуть бути прийняті як належні і твердження представника відповідача про пропуск позивачкою позовної давності, оскільки встановлення нечинності договору, за своєю суттю, являє собою встановлення судом триваючого правового стану, не обмеженого строками. Крім того, суд виходить з того, що про порушення своїх прав позивачка ОСОБА_1 об'єктивно дізналася у лютому 2017 року, коли ситуація відносно державної реєстрації та чинності договору від 01.02.2008 року стала перешкоджати укладанню та виконанню іншого договору з С(Ф)Г "Аріель".

Враховуючи наведене, суд частково задовольняє первісний позов ОСОБА_1, та відмовляє у задоволенні зустрічного позову ФГ "Лавріненко".

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 13, 89, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до фермерського господарства Лавріненко про визнання договору оренди землі нечинним та скасування його державної реєстрації задовольнити частково.

Визнати нечинним договір оренди землі, укладений 01.02.2008 року між ОСОБА_1 та фермерським господарством Лавріненко .

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову фермерського господарства Лавріненко до ОСОБА_1, селянського (фермерського) господарства Аріель про визнання договору оренди землі недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Апеляційного суду Запорізької області через Вільнянський районний суд Запорізької області.

Суддя А.В. Кофанов

05.10.2018 року

Суддя Андрій Валентинович Кофанов

16.10.2018