Ухвала

від 19.04.2019 по справі 314/852/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 19.04.2019 Справа № 314/852/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 314/852/17

Провадження № 22-ц/807/1413/19 Головуючий у 1-й інстанції: Кофанов А.В.

У Х В А Л А

19 квітня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі судді-доповідача ОСОБА_1 при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства Лавріненко на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства Лавріненко про визнання договору оренди землі не чинним та скасування його державної реєстрації, за зустрічним позовом Фермерського господарства Лавріненко до ОСОБА_2, Селянського (фермерського) господарства Аріель про визнання договору оренди землі недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 жовтня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, в задоволенні зустрічного позову ФГ Лавріненко відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, 15 лютого 2019 року ФГ Лавріненко подало апеляційну скаргу, в якій міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В клопотанні зазначило, що в листопаді 2018 року зверталось до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, ухвалою судді Запорізького апеляційного суду від 16 листопада 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з недоплатою судового збору. У зв'язку з перебуванням голови ФГ Лавріненко у відрядженні у період з 22 листопада 2018 року по 10 грудня 2018 року вимоги ухвали судді не були виконані. При зверненні до суду з даною апеляційною скаргою вимоги щодо доплати судового збору виконані.

Ухвалою судді Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2019 року визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 жовтня 2018 року, зазначені в апеляційній скарзі ФГ Лавріненко . Апеляційну скаргу ФГ Лавріненко залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для направлення до Запорізького апеляційного суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій вказати інші підстави для поновлення строку, та оригіналу квитанції про доплату на належний розрахунковий рахунок судового збору в розмірі 2400 грн.

Від ФГ Лавріненко надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій фермерське господарство як на підставу поновлення строку посилалось на те, що не мало можливості усунути недоліки апеляційної скарги від 13 листопада 2018 року та повторно звернутись до суду з апеляційною скаргою після її повернення ухвалою судді Запорізького апеляційного суду від 18 грудня 2018 року через перебування голови ФГ Лавріненко у відрядженні з 16 грудня 2018 року по 26 грудня 2018 року та з 11 січня 2019 року по 23 січня 2019 року, хворобою представника ФГ Лавріненко у період з 04 грудня 2018 року по 06 грудня 2018 року та його перебування у відпустці з 28 грудня 2018 року по 09 січня 2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

За приписами ч. 3 ст. 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження остаточного судового рішення є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Згідно із ч. 3 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч. 4 ст. 357 ЦПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 358 ЦПК України.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З матеріалів справи вбачається наступне.

У відповідності до ч. 3 ст. 58 ЦПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Головою ФГ Лавріненко є ОСОБА_3, також ФГ Лавріненко має представника ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності від 05.04.2018 року та уповноважений, зокрема, оскаржувати рішення та ухвали суду (т.1, а.с.231).

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 жовтня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, в задоволенні зустрічного позову ФГ Лавріненко відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ФГ Лавріненко подало апеляційну скаргу, яка була залишена без руху через недоплату судового збору ухвалою судді Запорізького апеляційного суду від 16 листопада 2018 року.

Копію вказаної ухвали судді було отримано особисто ОСОБА_3 22 листопада 2018 року, а отже з цього часу він був повідомлений про необхідність усунення недоліків апеляційної скарги протягом встановлено строку.

Матеріали справи не містять будь-яких заяв від ОСОБА_3 як голови фермерського господарства або представника ОСОБА_4 про надання додаткового строку на усунення недоліків апеляційної скарги у зв'язку з існуванням незалежних від заявника обставин.

У зв'язку з невиконанням вимог щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги ухвалою Запорізького апеляційного суду від 18 грудня 2018 року апеляційну скаргу було визнано неподаною та повернуто ФГ Лавріненко .

На підтвердження поважності причин не подання апеляційної скарги на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 жовтня 2018 року в строк до 15 лютого 2019 року ФГ Лавріненко посилалось на перебування представника ФГ Лавріненко на лікуванні у період з 04 грудня 2018 року по 06 грудня 2018 року , перебування голови ФГ Лавріненко у відрядженні з 16 грудня 2018 року по 26 грудня 2018 року , перебування представника ФГ Лавріненко у відпустці з 28 грудня 2018 року по 09 січня 2019 року та перебування голови ФГ Лавріненко у відрядженні з 11 січня 2019 року по 23 січня 2019 року.

В той же час вказані обставини не свідчать про одночасну відсутність голови фермерського господарства ОСОБА_3 та представника ОСОБА_4 і, відповідно, неможливість вказаних осіб вчасно усунути недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі судді Запорізького апеляційного суду від 16 листопада 2019 року, або вчасно звернутись з повторною апеляційною скаргою на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 жовтня 2018 року.

З огляду на зазначене, поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 жовтня 2018 року за заявою ФГ Лавріненко у даному випадку не може бути визнано підставним, у зв'язку з чим у відповідності до вимог ст.ст. 357, 358 ЦПК України належить визнати наведені підстави для поновлення строку неповажними та відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі.

Керуючись ст. 357,358 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства Лавріненко на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства Лавріненко про визнання договору оренди землі не чинним та скасування його державної реєстрації, за зустрічним позовом Фермерського господарства Лавріненко до ОСОБА_2, Селянського (фермерського) господарства Аріель про визнання договору оренди землі недійсним.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя: А.В. Дашковська