Рішення

від 08.10.2018 по справі 464/6611/16-ц

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/6611/16-ц

пр.№ 2/464/372/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.09.2018 року м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Рудакова І.П.,

за участю секретаря судового засідання Захарчук О.Ю.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_5 в інтересах позивача ОСОБА_6 до Приватного підприємства Транс-Спорт , треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8 про відшкодування шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням, -

в с т а н о в и в :

адвокат ОСОБА_5 звернувся до суду в інтересах позивача ОСОБА_6 з позовом до ОСОБА_7, в якому просив стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 1 247 800 грн. відшкодування спричиненої моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_7 04.09.2015 приблизно о 07.23 год., керуючи автобусом марки БАЗ , реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по пр.В.Чорновола у м.Львові, неподалік будинку № 6, порушив вимоги Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), які виразились у тому, що при наближенні до регульованого пішохідного переходу, він не стежив за дорожнього обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, при увімкненні на транспортному світлофорі жовтого сигналу, а потім червоного сигналу, не вжив заходів до зменшення швидкості руху та до повної зупинки автобуса перед стоп-лінією дорожньої розмітки та продовжив рух і на заборонений сигнал світлофора в'їхав на регульований пішохідний перехід, на якому в цей час перебував пішохід ОСОБА_6, який до цього часу розпочав рух справа на ліво по ходу руху автобуса із тротуару. В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_6 отримав тяжке тілесне ушкодження. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 303/2015 від 07.09.2015 ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді дифузного забою головного мозку важкого ступеня, перелому скроневої та потиличної кісток справа з переходом на основу черепа, забійну рану потиличної ділянки голови справа, синець задньобокової поверхні шиї справа, садно задньої поверхні лівого надпліччя, рану біля зовнішнього кута лівого ока, синець переднього лівого передпліччя, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння. Дані обставини встановлені вироком Галицького районного суду м.Львова від 26.07.2016 (справа №461/4284/16-к, суддя Волоско І.Р.), яким ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Внаслідок даного ДТП ОСОБА_6 була заподіяна істотна матеріальна та моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню. Так, цивільно-правова відповідальність відповідача перед третіми особами на випадок дорожньо-транспортної пригоди за участі забезпеченого транспортного засобу була застрахована у ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія на підставі з лімітом відповідальності перед третіми особами за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 100 000 грн. Як наслідок, позивач звернувся до страхової компанії винуватця ДТП із заявою про виплату страхового відшкодування, а саме витрат на лікування та втраченого заробітку, а також відшкодування моральної шкоди. Проте, беручи до уваги, що відповідно до cт.26-1 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, тобто максимальний розмір страхового відшкодування становитиме 5 000 грн., відтак решта суми підлягає стягненню з винної особи - відповідача в судовому порядку.

В подальшому, 11.10.2016 представником позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_9 було замінено первісного відповідача у справі - ОСОБА_7, належним відповідачем - ПП Транс-Спорт , так як на момент ДТП ОСОБА_7 керував транспортним засобом марки БАЗ , д.н.з. НОМЕР_1, в порядку виконання робочих обов'язків перебуваючи у трудових відносин з ПП Транс-Спорт , що підтверджується копіями сторінок трудової книжки ОСОБА_10

04.06.2018 представником позивача ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_11 подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно змісту якої вказали позовні вимоги у новій редакції та просили стягнути з ПП Транс-Спорт на користь ОСОБА_6 1 247 800 грн. відшкодування причиненої моральної шкоди.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_1, ОСОБА_2 підтримали уточнені позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задоволити з підстав наведених у позовній заяві та додатках до неї.

Представник відповідача ПП Транс-Спорт - ОСОБА_3 проти позову заперечував, так як позивачем не доведено заподіяння моральної та/або матеріальної шкоди зі сторони ПП Транс-Спорт , а тому просив в задоволені позову відмовити.

Представник третьої особи ОСОБА_8 - ОСОБА_4 в судовому засіданні при розгляді даного спору поклався на розсуд суду, проте вказав, що у випадку достовірності тверджень відповідача ПП Транс-Спорт про те, що ОСОБА_7 заволодів автобусом марки БАЗ А079.04 , д.н.з. НОМЕР_1 неправомірно (без належних правових підстав), то саме він (а не власник такого автобуса) повинен відшкодувати завдану ним шкоду на загальних підставах. Втім, означене не виключає дії ст.1172 ЦКУ, оскільки того факту, що ОСОБА_7 на момент заподіянні шкоди перебував у трудових відносинах із ПП Транс-Спорт , відповідач не спростовує, а тому, навіть у такому випадку, саме відповідач повинен відшкодувати шкоду, завдану ОСОБА_7 у загальному порядку.

Третя особа ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, причин неявки не повідомив, а тому суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи у відсутності останнього на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вироком Галицького районного суду м.Львова від 26.07.2016 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання виді 5 років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбуття призначеного покарання із випробуванням та визначенням 3 років іспитового строку з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 01.08.2016 року виправлено описку, допущену у вироці Галицького районного суду м.Львова від 26.07.2016 в кримінальному провадженні (внесене у ЄДРСР за № 12015140030000650 від 04.09.2015) про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а саме другий абзац резолютивної частини вироку викласти у наступній редакції: Відповідно до ст.75 КК України засудженого ОСОБА_7 звільнити від відбуття основного покарання із випробуванням та визначенням 3 років іспитового строку. .

Вищевказаним вироком суду зокрема було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 04.09.2015 року приблизно о 07.23 год., керуючи автобусом марки БАЗ , реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухаючись у м. Львові по пр. В.Чорновола, неподалік будинку № 6, порушив вимоги чинних розділів Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 зі змінами та доповненнями відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 136 від 06.03.2013 року, а саме: Р.І п. 1.5; Р.2 п. 2.3 (б,д); Р.8 п.8.7.3 г, е , п.8.10. та Р.12 п.12.3, які виразились в тому, що при наближенні до регульованого пішохідного переходу, він не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, при увімкненні на транспортному світлофорі жовтого сигналу, а потім червоного сигналу не вжив заходів до зменшення швидкості руху та до повної зупинки автобуса перед стоп- лінією дорожньої розмітки та продовжив рух і на заборонений сигнал світлофора в'їхав на регульований пішохідний перехід, на якому в цей час перебував пішохід ОСОБА_6, який до цього часу розпочав рух справа на ліво по ходу руху автобуса із тротуару. В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_6 отримав тяжке тілесні ушкодження. Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні свою винність у вчиненні злочину визнав повністю.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №303/2015 від 07.09.2015 року ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді дифузного забою головного мозку важкого ступеня, перелому скроневої та потиличної кісток справа з переходом на основу черепа, забійну рану потиличної ділянки голови справа, синець задньобокової поверхні шиї справа, садно задньої поверхні лівого надпліччя, рану біля зовнішнього кута лівого ока, синець передньої поверхні лівого передпліччя, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння.

Потерпілий (позивач у даному процесі) ОСОБА_6 звернувся до суду з даним позовом щодо стягнення з ОСОБА_7 в його користь 1 247 800 грн. відшкодування спричиненої моральної шкоди, однак в подальшому відбулась заміна первісного відповідача у справі - ОСОБА_7, належним відповідачем - ПП Транс-Спорт , з тих підстав, що на момент вчинення кримінального правопорушення (ДТП) ОСОБА_7 керував транспортним засобом марки БАЗ , д.н.з. НОМЕР_1, в порядку виконання робочих обов'язків перебуваючи у трудових відносин з ПП Транс-Спорт , що підтверджується копіями сторінок трудової книжки ОСОБА_10

Водночас, довідкою №657/17 від 01.03.2017 підписаною директором ПП Транс-Спорт , останній повідомляє, що станом на 04.09.2015 ПП Транс-Спорт володільцем джерела підвищеної небезпеки - автобуса марки БАЗ А079.04 , д.н.з.ВС 3304 ЕА, не було, оскільки власник вищезазначеного транспортного засобу - ОСОБА_8 у власність, володіння, користування чи розпорядження ПП Транс-Спорт на відповідній правовій підставі, як це передбачено ч.2 ст.1187 ЦК України, не передавав та з цього приводу жодних договорів (правочинів) не укладав.

Як вбачається з ксерокопії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САО 820284 виданого 29.03.2013 ВРЕР ДАІ з обслуговування м.Львова та Пустомитівського району власником транспортного засобу - автобуса марки БАЗ моделі А079.04 , д.н.з. НОМЕР_1 (шасі номер 38122335L78139), значиться ОСОБА_8.

Згідно наявних в матеріалах справи письмових пояснень третьої особи ОСОБА_8, останній повідомив, що дійсно на праві власності володіє автобус марки БАЗ А079.04 , д.н.з. НОМЕР_1, раніше проте передав такий в користування ПП Транс-Спорт , який надає послуги перевізника. Вказує, що не має можливості надати суду відповідний примірник договору оренди транспортного засобу марки БАЗ А079.04 , д.н.з. НОМЕР_1, укладений між ним та ПП Транс-Спорт , оскільки такий було мною втрачено, але, водночас, зазначає про наявність інших документі оформлених на підтвердження факту передачі згаданого транспортного засобу в користування ПП Транс-Спорт , до яких, зокрема, належить тимчасовий реєстраційний талон на право використання транспортного засобу та оформлений на підставі нього поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Так, 13 липня 2013 ВРЕВ ДАІ з обслуговування Старого Самбора було видано ПП Транс-Спорт тимчасовий реєстраційний талон серії ДАР № 400395 на автобус марки БАЗ модель А079.04 , реєстраційний номер НОМЕР_1, 2003 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 із строком дії до 11 липня 2016 року. Вказані обставини підтверджуються відповіддю на адвокатський запит Територіального сервісного центру №4648 Регіонального сервісного центру у Львівській області МВС України за № 31/13-4648-22 від 06.02.2018.

Відповідно до п. 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388 (з подальшими змінами), за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Копія документа, що підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, додається до матеріалів, що необхідні для оформлення тимчасового реєстраційного талона.

Пунктом 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом МВС від 11.08.2010 року №379, якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ. Копія документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ, долучається працівниками Центру до матеріалів видачі тимчасового реєстраційного талона.

Таким чином, наявні беззаперечні підстави вважати, що відповідач ПП Транс-Спорт дійсно володів та користувався автобусом марки БАЗ А079.04 , реєстраційний номер НОМЕР_1 на належній правовій підставі, на нього видавався тимчасовий талон на право користування згаданим транспортним засобом, копія якого міститься у матеріалах витребуваної судом кримінальної справи 461/4284/16-к. Більше того, у матеріалах цієї ж кримінальної справи 461/4284/16-к міститься, зокрема, копія полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/6868933, за яким ПП Транс - Спорт застрахувало відповідальність щодо автомобіля марки БАЗ А079.04 , реєстраційний номер НОМЕР_1, а також копія дорожнього листа № 011107 від 04.09.2015 року, з якого вбачається, що саме ПП Транс - Спорт відправило автобус д.н.з. НОМЕР_1 по маршруту Львів, ринок Піденний - Сороки Львівські , тобто такий фактично використовувався перевізником станом на момент вчинення ДТП.

При цьому, згідно листа-відповіді на адвокатський запит ПрАТ УПСК № 1332/18 від 05.04.2018 повідомлено, що 07.09.2015 представник ПП Транс-Спорт , у відповідності з вимогою 33.1.4 ст.33 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , надав страховику повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. За наслідками ДТП, яка сталась 04.09.2015 за участю забезпеченого полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності АІ/6868933 транспортного засобу марки БАЗ А079 реєстраційний номер НОМЕР_1, страховиком, відповідно до пункту 36.1 ст.36 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , прийнято рішення про визнання події страховим випадком та здійснення страхового відшкодування.

Виплата страхового відшкодування у загальному розмірі 79 290,32 була здійснена на користь ОСОБА_6 згідно заяви на виплату страхового відшкодування відповідно до вимог п.36.2 ст.36 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (платіжне доручення №794 від 28.11.2016 та №18 від 30.12.2016).

Відповідно до положень ст.ст. 1187, 1188 ЦК України шкода, яка завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, та відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно із вимогами ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Аналіз норм ст.ст. 1167, 1172, 1187, 1188 ЦК України дає підстави для висновку про те, що шкода, (в тому числі моральна), завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13).

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розмір моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого-спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

У відповідності до синтезуючої частини висновку № 4153 судово-психологічної експертизи від 30.05.2016р., складеного судовим експертом Львівського НДІСЕ ОСОБА_12, за результатами психологічного аналізу матеріалів, наданих для дослідження, інформації, повідомленої підекспертним ОСОБА_6 та за результатами психологічного дослідження визначається, що внаслідок пережитої ОСОБА_6 ситуації 04.09.2015р. та отриманих тілесних ушкоджень, раптово змінився звичний хід життєдіяльності та життєвого планування підекспертного, виникла необхідність проходити ряд реанімаційних, лікувальних, діагностичних, реабілітаційних процедур, виник та виникає на даний час фізичний та психологічний дискомфорт, що потребує додаткових психологічних зусиль для підтримання внутрішньої рівноваги; виникли больові відчуття, необхідність приймати медикаментозне лікування, обмежувати себе в руховій активності; виникли втрати у професійній реалізації, втрачені професійні можливості та можливості заробітку; обмежена можливість планування майбутнього і нечіткість перспектив у поверненні дієздатності у майбутньому; внаслідок досліджуваної ситуації виник негативний грунт для подальшого формування психопатологічних розладів, явища психологічної залежності. Особливості особистого стилю реагування на травматичні події викликали зміни у психоемоційному житті ОСОБА_6, які виражаються у надмірному загостренні властивих раніше рис особистості, що призвело до виникнення тривалих негативних змін у психоемоційній, поведінковій, комунікативній сферах, тривалий дезадаптаційний стан, залежний від опіки оточуючих стан. Відповідно до висновків даної експертизи можливий рекомендований розмір компенсації моральної шкоди, завданої ОСОБА_6, становить від 0 МЗП до 1728 МЗП.

Враховуючи вищенаведене, досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, характер і тривалість страждань позивача, суд вважає, що в судовому засіданні знайшли своє підтвердження підстави стягнення моральної шкоди.

Відтак, протиправними діями третьої особи ОСОБА_7 потерпілому - позивачу ОСОБА_6 було завдано моральну шкоду, яка відшкодовується за рахунок відповідача ПП Транс-Спорт , як працедавець ОСОБА_7, оскільки вищезгадане кримінальне правопорушення вчинене ним під час виконання своїх трудових обов'язків.

Разом з тим, суд не погоджується із розміром на відшкодування моральної шкоди, про який зазначає позивач у поданій ним позовній заяві. Розмір на відшкодування моральної шкоди 1 249 000 грн. суд вважає значно завищеним. Так, виходячи із принципів рівності, поміркованості, розумності та справедливості, характеру й обсягу моральних страждань, а також враховуючи положення чинного законодавства про те, що розмір на відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, суд вважає достатнім стягнути у користь позивача 200 000 грн. на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди.

ЄСПЛ вказав, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формування рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення ЄСПЛ Проніна проти України параграф 23, 18.07.2006).

Вирішуючи відповідно до вимог ст.141 ЦПК України питання розподілу судових витрат, з урахуванням результату розгляду справи, слід cтягнути з відповідача на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1378,2 грн.

На підставі ст.ст.22, 23, 1167, 1172, 1187, 1188, 1195 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди та керуючись ст.ст. 1-12, 76-81, 133-142, 258-259, 263-268, 353-354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позив задоволити частково.

Стягнути з Приватного підприємства Транс-Спорт на користь ОСОБА_6 у відшкодування моральної шкоди 200 000 (двісті тисяч) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства Транс-Спорт на користь держави судовий збір у розмірі 1378,2 грн.

Повне найменування (ім'я) сторін та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач (стягувач): ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1);

Відповідач (боржник): Приватного підприємства Транс-Спорт (код ЄДРПОУ 31318998, адреса місцезнаходження: 82000, Львівська область, Старосамбірський район, м.Старий Самбір, вул.Дністрова, 25).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Сихівський районний суд м.Львова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне текст судового рішення виготовлено 08 жовтня 2018 року.

Суддя Рудаков І.П.