Постанова

від 11.03.2019 по справі 464/6611/16-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/6611/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Рудаков І.П.

Провадження № 22-ц/811/2803/18 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 30

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2019 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Крайник Н.П., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: представника ОСОБА_2- ОСОБА_3,

ОСОБА_4, представника ПП Транс-Спорт -

Романушко П.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 та Приватного підприємства Транс-Спорт на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 вересня 2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 1 247 800 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з ПП Транс - Спорт на його користь 1 247 800 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 04.09.2015 року ОСОБА_7 , керуючи автобусом марки БАЗ , реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по пр.В.Чорновола у м.Львові, порушив вимоги Правил дорожнього руху України, чим спричинив дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 303/2015 від 07.09.2015 року, відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Дані обставини встановлені вироком Галицького районного суду м.Львова від 26.07.2016 року, яким ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. В подальшому, 11.10.2016 року, представником позивача ОСОБА_2- Струсінською М.Р. було замінено первісного відповідача у справі, ОСОБА_7, належним відповідачем - ПП Транс-Спорт , так як на момент ДТП ОСОБА_7 керував транспортним засобом перебуваючи у трудових відносин з ПП Транс-Спорт , що підтверджується копією його трудової книжки, і відповідно до заяви про уточнення позовних вимог позивач просив стягнути з ПП Транс-Спорт на його користь 1 247 800 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

Оскаржуваним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 28 вересня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.Стягнуто з Приватного підприємства Транс-Спорт на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 200 000 (двісті тисяч) гривень. В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Приватного підприємства Транс-Спорт на користь держави судовий збір у розмірі 1378,2 грн.

Рішення суду в апеляційному порядку оскаржили представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 та Приватне підприємство Транс-Спорт .

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 покликається на те, що рішення суду ухвалене з частковим порушенням норм матеріального при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначає, що як сама дорожньо-транспортна пригода, так і подальше лікування створили істотний дискомфорт для ОСОБА_2, оскільки порушили звичайний для нього уклад життя, який неможливо відновити в повній мірі, оскільки позивач є інвалідом ІІ групи з протипоказанням до важкої фізичної праці, а також праці зі значним психоемоційним навантаженням. Вказує, що внаслідок дорожньо-транспорної пригоди позивач обмежений в прояві рухової активності та вимушено залежить від інших людей, що призвело до порушення нормальних життєвих та сімейних зв'язків, стосунків з іншими людьми, а також на його індивідуально-психологічні прояви, які перешкоджають його активному соціальному функціонуванню, як особистості, що підтверджується висновком судово-психологічної експертизи №4153 від 30.05.2016 року. Просить рішення суду змінити в частині відшкодування моральної шкоди та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі, а саме стягнути з з ПП Транс-Спорт на користь ОСОБА_2 1 247 800 грн. відшкодування причиненої моральної шкоди.

Апелянт ПП Транс-Спорт в апеляційній скарзі вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, а тому підлягає скасуванню. Вказує, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що володільцем джерела підвищеної небезпеки було ПП Транс-Спорт , оскільки автомобіль НОМЕР_2 на праві власності належить ОСОБА_9, який є третьою особою у справі, а в матеріалах справи відсутній будь-який документ, який би підтверджував факт передачі автобуса від його власника ОСОБА_9 - ПП Транс-Спорт . Зазначає, що копія полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/6868933, за яким ПП Транс-Спорт застрахувало відповідальність щодо автомобіля НОМЕР_2, а також копія дорожнього листа №011107 від 04.09.2015 року, не підтверджують факт передачі автобуса його власником ПП Транс-Спорт на відповідній правовій підставі. Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що перебування ОСОБА_7 у трудових відносинах з ПП Транс-Спорт не можу бути достатньої підставою для покладення на відповідача відповідальності за завдану ОСОБА_2 шкоду, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що на момент дорожньо-транспорної пригоди ОСОБА_7 здійснював керування автобусом у зв'язку з виконанням трудових обов'язків, а не використовував транспортний засіб у власних цілях чи за дорученням інших осіб. Також апелянт вказує, що уточнена позовна заява від 04.06.2018 року, подана адвокатом Кук М.Р., не відповідає вимогам ст.175 ЦПК України, а відтак суд не вправі був досліджувати обставини справи та покладати в основу оскаржуваного рішення докази, якими позивач у встановленому законом порядку не обґрунтовував свої позовні вимоги. Що стосується клопотання представника ОСОБА_2- адвоката Струсінської М.Р. від 11.10.2016 року про заміну неналежного відповідача ОСОБА_7 на ПП Транс-Спорт , то на думку апелянта в адвоката Струсінської М.Р. були відсутні належним чином повноваження діяти в якості представника позивача, оскільки, як вбачається з ордера серії НОМЕР_4, виданого 11.10.2016 року для підтвердження повноважень адвоката Стусінської М.Р., такий не містить печатки АО Мицик і Партнери та копії договору №353 про надання правової допомоги від 25.08.2016 року, а відтак у суду не було правових підстав допускати до участі у справі в якості представника позивача адвоката Струсінську М.Р. та розглядати подане нею клопотання. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 за безпідставністю.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4 на підтримання доводів апеляційної скарги, поданої представником ОСОБА_2 - ОСОБА_6 та заперечення щодо задоволення апеляційної скарги ПП Транс - Спорт , пояснення представника ПП Транс - Спорт Романушка П.П. на підтримання доводів апеляційної скарги ПП Транс - Спорт та заперечення щодо задоволення апеляційної скарги, поданої представником ОСОБА_2 - ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом першої інстанції встановлено, що вироком Галицького районного суду м.Львова від 26.07.2016 року ОСОБА_12 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_12 звільнено від відбуття основного покарання із випробуванням та визначенням 3 років іспитового строку з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Вказаним вироком суду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_12 04.09.2015 року приблизно о 07.23 год., керуючи автобусом марки БАЗ , реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухаючись у м. Львові по пр. В.Чорновола, неподалік будинку № 6, порушив вимоги чинних розділів Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року зі змінами та доповненнями відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 136 від 06.03.2013 року, а саме: Р.І п. 1.5; Р.2 п. 2.3 (б,д); Р.8 п.8.7.3 г, е , п.8.10. та Р.12 п.12.3, які виразились в тому, що при наближенні до регульованого пішохідного переходу, він не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, при увімкненні на транспортному світлофорі жовтого сигналу, а потім червоного сигналу не вжив заходів до зменшення швидкості руху та до повної зупинки автобуса перед стоп- лінією дорожньої розмітки та продовжив рух і на заборонений сигнал світлофора в'їхав на регульований пішохідний перехід, на якому в цей час перебував пішохід ОСОБА_2, який до цього часу розпочав рух справа на ліво по ходу руху автобуса із тротуару. В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_2 отримав тяжке тілесні ушкодження. Обвинувачений ОСОБА_12 в судовому засіданні свою винність у вчиненні злочину визнав повністю.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обовязковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи №303/2015 від 07.09.2015 року ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді дифузного забою головного мозку важкого ступеня, перелому скроневої та потиличної кісток справа з переходом на основу черепа, забійну рану потиличної ділянки голови справа, синець задньобокової поверхні шиї справа, садно задньої поверхні лівого надпліччя, рану біля зовнішнього кута лівого ока, синець передньої поверхні лівого передпліччя, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння.

Матеріалами справи підтверджується, що звернувшись з даним позовом, позивач первинно просив стягнути на його користь 1 247 800 грн. на відшкодування спричиненої моральної шкоди з ОСОБА_7, однак в подальшому за клопотанням представника ОСОБА_2 відбулася заміна первісного відповідача у справі, ОСОБА_7, належним відповідачем ПП Транс-Спорт , з тих підстав, що на момент вчинення кримінального правопорушення (ДТП) ОСОБА_7 керував транспортним засобом марки БАЗ , д.н.з. НОМЕР_1, виконуючи свої трудові обов язки, перебуваючи у трудових відносин з ПП Транс-Спорт , що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_7

Ксерокопією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5, виданого 29.03.2013 року ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Львова та Пустомитівського району, дійсно підтверджується, що власником транспортного засобу - автобуса марки БАЗ моделі А079.04 , д.н.з. НОМЕР_1 (шасі номер НОМЕР_3), значиться ОСОБА_9

Вважаючи оскаржуване рішення суду незаконним та необґрунтованим, ПП Транс - Спорт покликається на те, що не є належним відповідачем у справі, на підтвердження чого ними було подано суду першої інстанції довідку №657/17 від 01.03.2017 року, підписану директором ПП Транс-Спорт , у якій зазначена інформація про те, що станом на 04.09.2015 року ПП Транс-Спорт володільцем джерела підвищеної небезпеки автобуса марки БАЗ А079.04 , д.н.з. НОМЕР_1, не було, оскільки власник вищезазначеного транспортного засобу - ОСОБА_9 у власність, володіння, користування чи розпорядження ПП Транс-Спорт на відповідній правовій підставі, як це передбачено ч.2 ст.1187 ЦК України, не передавав та з цього приводу жодних договорів (правочинів) не укладав.

Проте такі доводи ПП Транс - Спорт спростовуються матеріалами справи, та обставинами справи, встановленими судом першої інстанції.

Відповідно до п. 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388 (з подальшими змінами), за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Копія документа, що підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, додається до матеріалів, що необхідні для оформлення тимчасового реєстраційного талона.

Пунктом 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом МВС від 11.08.2010 року №379, якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ. Копія документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ, долучається працівниками Центру до матеріалів видачі тимчасового реєстраційного талона.

З матеріалів справи вбачається, що 13 липня 2013 року, ВРЕВ ДАІ з обслуговування Старого Самбора, ПП Транс-Спорт було видано тимчасовий реєстраційний талон серії ДАР № 400395 на автобус марки БАЗ модель А079.04 , реєстраційний номер НОМЕР_1, 2003 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 зі строком дії до 11 липня 2016 року, що підтверджується листом Територіального сервісного центру №4648 Регіонального сервісного центру у Львівській області МВС України за № 31/13-4648-22 від 06.02.2018 року.

А відтак, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що відповідач ПП Транс-Спорт дійсно володів та користувався автобусом марки БАЗ А079.04 , реєстраційний номер НОМЕР_1 на належній правовій підставі, на нього видавався тимчасовий талон на право користування згаданим транспортним засобом, копія якого міститься у матеріалах кримінальної справи 461/4284/16-к.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 та стягуючи кошти на відшкодування завданої моральної шкоди з ПП Транс - Спорт , суд першої інстанції взяв до уваги копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/6868933, що міститься в матеріалах кримінальної справи 461/4284/16-к, за яким ПП Транс - Спорт застрахувало відповідальність щодо автомобіля марки БАЗ А079.04 , реєстраційний номер НОМЕР_1, а також копію дорожнього листа № 011107 від 04.09.2015 року, з якого вбачається, що саме ПП Транс - Спорт відправило в рейс автобус д.н.з. НОМЕР_1 по маршруту Львів, ринок Піденний - Сороки Львівські , якими підтверджується, що згаданий вище транспортний засіб фактично використовувався перевізником станом на момент вчинення ДТП.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 та стягуючи кошти на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції також врахував лист-відповідь ПрАТ УПСК № 1332/18 від 05.04.2018 року, з якого вбачається, що про ДТП, яка сталася 07.09.2015 року, ПрАТ УПСК повідомив представник ПП Транс-Спорт , у відповідності до п. 33.1.4 ст.33 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , надав страховику повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

За наслідками ДТП, яка сталась 04.09.2015 року за участю забезпеченого полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності АІ/6868933 транспортного засобу марки БАЗ А079 реєстраційний номер НОМЕР_1, страховиком, відповідно до пункту 36.1 ст.36 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , прийнято рішення про визнання події страховим випадком та здійснення страхового відшкодування. Виплата страхового відшкодування у загальному розмірі 79290,32 була здійснена на користь ОСОБА_2 згідно заяви на виплату страхового відшкодування відповідно до вимог п.36.2 ст.36 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , що підтверджується платіжними дорученнями №794 від 28.11.2016 року та №18 від 30.12.2016 року.

Частина 1 ст. 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.

Відповідно о п.1 ч.2 ст. 1267 ЦК україни моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органі місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, яка завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренда тощо) володіє транспортним засобом, механізмом,іншим об єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. (ч.6 ст. 1187 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Аналіз норм ст.ст. 1167, 1172, 1187, 1188 ЦК України дає підстави для висновку про те, що шкода, (в тому числі моральна), завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про підставність позовних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення моральної шкоди саме з ПП Транс - Спорт , оскільки саме протиправними діями третьої особи, ОСОБА_7, потерпілому - позивачу ОСОБА_2 було завдано моральну шкоду, яка відшкодовується за рахунок відповідача ПП Транс-Спорт , як працедавеця ОСОБА_7, оскільки моральна шкода завдана позивачу внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 під час виконання ними своїх трудових обов'язків у ПП Транс - Спорт .

Стверджуючи в апеляційній скарзі про те, що на момент виникнення ДТП ОСОБА_7 не перебував у трудових відносинах з ПП Транс - Спорт , а відтак ПП Транс - Спорт не може нести відповідальність за завдану позивачу моральну шкоду, і є неналежним відповідачем у справі, апелянт, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надав належних та допустимих доказів.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розмір моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого-спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Обгрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з ПП Транс - Спорт 1247800.00 грн. на відшкодування ОСОБА_2 завданої моральної шкоди, позивач покликався на висновок № 4153 судово-психологічної експертизи від 30.05.2016 року, складеного судовим експертом Львівського НДІСЕ Балінською К.І., з якого вбачається, що за результатами психологічного аналізу матеріалів, наданих для дослідження, інформації, повідомленої підекспертним ОСОБА_2 та за результатами психологічного дослідження, визначається, що внаслідок пережитої ОСОБА_2 ситуації 04.09.2015 року та отриманих тілесних ушкоджень, раптово змінився звичний хід життєдіяльності та життєвого планування підекспертного, виникла необхідність проходити ряд реанімаційних, лікувальних, діагностичних, реабілітаційних процедур, виник та виникає на даний час фізичний та психологічний дискомфорт, що потребує додаткових психологічних зусиль для підтримання внутрішньої рівноваги; виникли больові відчуття, необхідність приймати медикаментозне лікування, обмежувати себе в руховій активності; виникли втрати у професійній реалізації, втрачені професійні можливості та можливості заробітку; обмежена можливість планування майбутнього і нечіткість перспектив у поверненні дієздатності у майбутньому; внаслідок досліджуваної ситуації виник негативний грунт для подальшого формування психопатологічних розладів, явища психологічної залежності. Особливості особистого стилю реагування на травматичні події викликали зміни у психоемоційному житті ОСОБА_2, які виражаються у надмірному загостренні властивих раніше рис особистості, що призвело до виникнення тривалих негативних змін у психоемоційній, поведінковій, комунікативній сферах, тривалий дезадаптаційний стан, залежний від опіки оточуючих стан. Відповідно до висновків даної експертизи можливий рекомендований розмір компенсації моральної шкоди, завданої ОСОБА_2, становить від 0 МЗП до 1728 МЗП.

Вважаючи оскаржуване рішення суду незаконним та необґрунтованим, представник ОСОБА_2 в апеляційній скарзі також посилається на вищезгаданий висновок, відповідно до якого можливий рекомендований розмір компенсації моральної шкоди, завданої ОСОБА_2, становить від 0 МЗП до 1728 МЗП.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який визначаючи розмір відшкодування позивачеві ОСОБА_2 моральної (немайнової) шкоди, виходив з засад розумності, виваженості та справедливості, врахував характер тілесних ушкоджень, отриманих ним під час дорожньо-транспортної пригоди, тривале лікування позивача, його власне відношення до спричинених йому тілесних ушкоджень, глибину його душевних страждань з цього приводу та прийшов до правильного висновку про стягнення з ПП Транс-Спорт на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 000 гривень.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 про те, що відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 000 гривень є недостатнім з огляду на моральні страждання, які зазнав ОСОБА_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, колегія суддів, з врахуванням характеру кримінального правопорушення, яке вчинене з необережності, та з врахуванням глибини фізичних та душевних страждань позивача, вважає безпідставними та такими, що не спростовують правильних висновків суду щодо визначення моральної шкоди саме в такому розмірі.

Згідно з ч.2 ст. 376 ЦПК України порушення процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки зазначені апелянтом ПП Транс - Спорт в апеляційній скарзі порушення процесуального права не призвели до неправильного вирішення даної справи, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення з підстав, передбачених ч.2 ст. 376 ЦПК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 та Приватного підприємства Транс-Спорт не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 та Приватного підприємства Транс-Спорт - залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 вересня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 21.03.2018 року.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Крайник Н.П.

Цяцяк Р.П.