Рішення

від 01.10.2018 по справі 679/1076/17

НЕТІШИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2-а/679/27/2018

Справа № 679/1076/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2018 року м. Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Базарника Б.І.,

при секретарі Ясенчук С.Ю.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Нетішин справу №679/1076/17 за адміністративним позовом ОСОБА_4 (адреса проживання: 30100, АДРЕСА_1) до Нетішинської міської ради Хмельницької області (адреса місцезнаходження: 30100, Хмельницька обл., м.Нетішин, вул.Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 05399231) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 (адреса проживання: 30100, м.Нетішин, вул.Михайлова, 18/46), про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до Нетішинського міського суду з позовом до Нетішинської міської ради Хмельницької області про визнання не чинним та скасування рішення від 30.09.2016 року №17/834 Про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що на вулиці Лісова, для передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) .

Ухвалою Нетішинського міського суду від 05.09.2017 року відкрито провадження у даній справі.

Суд зазначає, що 15.12.2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017, котрим КАС України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.10 Розділу VII Перехідних Положень КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувся за правилами загального позовного провадження, що передбачено новою редакцією КАС України.

Відповідно до ухвали Нетішинського міського суду від 06.09.2017 року за заявою позивача вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони Нетішинській міській раді Хмельницької області та будь-яким посадовим чи службовим особам суб'єктів владних повноважень вчиняти будь-які дії або приймати будь-які рішення пов'язані із земельною ділянкою кадастровий номер 6810500000:02:004:0799, яка розташована по вул.Лісова у м.Нетішин, дозвіл на розробку проекту землеустрою якої наданий рішенням Нетішинської міської ради Хмельницької області №17/834 від 30.09.2016 року.

Ухвалою Нетішинського міського суду від 16.05.2018 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 про витребування доказів.

Ухвалою Нетішинського міського суду від 28.02.2018 року до участі у справі залучено ОСОБА_3 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_4 посилається на те, що вищевказане рішення прийнято з порушенням вимог законодавства, чинного на момент його прийняття, оскільки перед прийняттям оскаржуваного рішення, на думку позивачки, відповідач зобов'язаний був врахувати положення ст.ст.38, 39 Земельного кодексу України, з'ясувати цільове та функціональне призначення землі відповідно до генерального плану міста Нетішин, чинного на дату прийняття рішення, та положення іншої містобудівної документації, яка є обов'язковою для законного використання землі в межах населеного пункту.

Посилаючись на п.п.1.1, 1.2 Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України Державні будівельні норми: склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів від 25 вересня 1997 року, позивач вважає, що Нетішинською міською радою, при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано визначені генеральним планом міста Нетішин, детальним планом та іншою містобудівною документацією умови та обмеження використання території населеного пункту, а відтак без розробки та затвердження детального плану та іншої містобудівної документації, яка б уточнювала генеральний план м.Нетішин або частину території з цільовим призначенням як землі житлової та громадської забудови, такі земельні ділянки (в тому числі ділянка по вулиці Лісовій) не можуть бути передані громадянам для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд.

На думку позивача, Нетішинська міська рада зобов'язана була розглянути клопотання ОСОБА_5 та надати мотивовану відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з посиланням на невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законодавства України, генеральному плану населеного пункту міста Нетішин та іншої містобудівної документації. Позивачка вказує, що відповідач приймаючи 30.09.2016 року рішення №17/834 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що на вул.Лісова, для передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) не врахувала, що заявник (ОСОБА_5) матиме можливості набути у власність вищевказану земельну ділянку виходячи з того, що через земельну ділянку встановлено прохід та проїзд до її земельної ділянки.

ОСОБА_4 вказує, що загородження проходу із земельної ділянки, дозвіл на розробку проекту землеустрою якої надано оскаржуваним рішенням, позбавить її можливості користуватись належним чином її земельною ділянкою, житловим будинком та надвірними спорудами для яких був встановлений прохід, а також здійснювати інші права щодо володіння будинком та земельною ділянкою. Отже, 30.09.2016 року відповідач прийняв протиправне рішення №17/834, не врахувавши інтереси суміжних (сусідніх) землевласників.

Крім того, позивач стверджує, що дізналася про прийняте 30.09.2016 року Нетішинською міською радою Хмельницької області оскаржуване рішення №17/834 лише після отримання 22.08.2017 року його копії у відповідь на поданий нею 09.08.2017 року запит. Відтак вважає, що строк звернення до адміністративного суду обчислюється з 22.08.2017 року.

На підставі наведеного, позивач просить суд визнати не чинним та скасувати рішення від 30.09.2016 року №17/834 Про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що на вулиці Лісова, для передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) .

Відповідно до письмових заперечень відповідача, які надійшли до суду 10.01.2018 року, останній вказує на те, що 06 липня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Нетішинської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0.1000 га, яка розташована на вул.Лісова для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Відповідно до витягу з протоколу засідання постійної комісії Нетішинської міської ради з питань земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища від 23 вересня 2016 року №12, комісія рекомендувала міській раді підтримати проект рішення міської ради Про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та винести питання на розгляд сімнадцятої сесії міської ради. На підставі вказаного, 30.09.2016 року прийнято оскаржуване ОСОБА_4 рішення.

Стосовно посилань позивача на те, що не було враховано положення статей 38,39 Земельного кодексу України та не було з'ясовано цільове та функціональне призначення землі відповідно до генерального плану міста Нетішин, та положення іншої містобудівної документації, яка є обов'язковою для законного використання землі в межах населеного пункту, представник відповідача в своїх запереченнях посилається на наступне.

Відповідно до викопіювання з Генерального плану міста Нетішин затвердженого рішенням 22 сесії Нетішинської міської ради VII скликання від 23.12.2016 №22/1122, земельна ділянка по вул.Лісовій відноситься до території садибної забудови з пропозиціями на вільних від забудови територіях. Крім того, висновком про погодження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 13.03.2017 року №9 управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Нетішинської міської ради погоджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в м.Нетішин на вул.Лісовій, при умові забезпечення безперешкодного проїзду до земельної ділянки і, у разі необхідності, перенесення інженерних мереж.

Щодо пояснень ОСОБА_4 про те, що через спірну земельну ділянку не буде проходу та проїзду до її земельної ділянки представник відповідача у запереченнях зазначив, що проект розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із Законом України Про землеустрій , що мають відповідні сертифікати, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Нетішинська міська рада вказує в рішенні орієнтовну площу земельної ділянки, а відповідно ліцензійна землевпорядна організація виготовляє проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (далі проект), який повинен відповідати вимогам Закону України Про землеустрій , вимогам Державним будівельним нормам України та нормам чинного законодавства України. В подальшому проект погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного Кодексу України, зокрема підлягає погодженню територіальним органом Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки та органами, що реалізують державну політику у сфері: охорони культурної спадщини, лісового господарства, водного господарства, охорони навколишнього природного середовища, містобудування та архітектури, у випадках передбачених зазначеною статтею.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, представник відповідача вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 являються незаконними, безпідставними та необгрунтованими.

Крім того, представником відповідача разом із запереченнями на позов подано до суду клопотання про залишення позову ОСОБА_4 без розгляду, яке обґрунтоване тим, що остання пропустила строк звернення до суду з даним позовом без поважних причин та не навела доводів в підтвердження наявності поважних причин пропуску цього строку.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позов ОСОБА_4, навів обгрунтування наведені в ньому та просив його задоволити.

Преставник відповідача просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 та навів обґрунтування, наведені у своїх письмових запереченнях на позов.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4, а також зазначив, що на місце виділеної йому земельної ділянки два рази виїзджали представники земельної комісії при міській раді, а також депутати Нетішинської міської ради, в ході чого будь-яких порушень не було встановлено, тому вважає, що заявлений ОСОБА_4 позов безпідставним. Також ОСОБА_3 надав суду для огляду в судовому засіданні оригінали розробленого проекту землеустрою на спірну земельну ділянку.

Розглянувши подані сторонами докази (заслухавши представників сторін), всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку про те, що позовна заява не підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що рішенням Нетішинської міської ради від 30.09.2016 року №17/834 ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0.1000 га, яка розташована на вул.Лісова для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Прийняття згаданого рішення, також підтверджується витягом з протоколу №12 засідання постійної комісії Нетішинської міської ради з питань земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища від 23.09.2016 року, в якому питанням №20 порядку денного було надання дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність орієнтовною площею 0.1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована в м.Нетішин, вул.Лісова.

Зазначеному передувала заява ОСОБА_3 від 06 липня 2016 року до Нетішинської міської ради про надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою.

Із змісту викладених позивачкою обставини в позовній заяві, вбачається, що вона оскаржує вищевказане рішення Нетішинської міської ради, оскільки земельна ділянка за цим рішенням є суміжною з ділянкою позивачки та зокрема, внаслідок будівництва будинку створить проблеми для вільного проходу, проїзду та користування її земельною ділянкою.

Станом на час розгляду справи судом право власності на земельну ділянку, на яку відповідачем надано дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою, не оформлено, що підтверджено сторонами в ході судового розгляду справи та ними не оспорювалось.

Таким чином, судом встановлено, що на час звернення позивача з даним позовом до суду та розгляду справи по суті ОСОБА_3 не набув права власності на вказану земельну ділянку.

Перелік питань, які відносяться до відання органів місцевого самоврядування сільських, селищних, міських рад визначає ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Так, зокрема, серед інших повноважень відповідно до п.35 ч.1 ст.26 цього Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання відповідно до закону регулювання земельних відносин. Також згідно з статі 33 частини 1 пункту "б" підпункту 9 даного Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження з організації і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою.

Відповідно до ст.ст.142-145 Конституції України, до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах наданих їм повноважень шляхом прийняття рішень.

Згідно ст.7 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст належать усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності.

Відповідно до ч.1 ст.2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Положеннями підпункту а ч.1 ст.12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Частинами 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із положеннями ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (ч.7 ст.118 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч.9 ст.118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з ч.ч.1, 4, 5 ст.186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин . Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином, системний аналіз положень Земельного кодексу України дозволяє суду зробити висновок, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є лише одним з етапів одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності та є обов'язковою складовою визначеної Земельним кодексом України процедури передачі земельної ділянки у власність громадянам. Розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має на меті визначення меж земельної ділянки в натурі, а також з'ясування обставин, що можуть бути перешкодою для надання земельної такої ділянки громадянину.

Прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є лише початковим та обов'язковим етапом у визначеному чинним законодавством порядку передачі земельної ділянки у власність, який надає право громадянину звернутися до відповідних органів для виконання робіт з розроблення проекту землеустрою. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Крім того, оскаржуване рішення, яким було надано ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є індивідуальним актом, який може оскаржити виключно особа, якої стосуються визначені в акті права або інтереси, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Інша особа може в судовому порядку оскаржити індивідуальний акт лише у випадку, коли вказаним рішенням було порушено права, свободи та інтереси особи якої цей акт не стосується.

Позивачем не надано суду доказів, які б свідчили, що у зв'язку із прийняттям відповідачем оскаржуваного індивідуального акту права, свободи та інтереси позивача потребують захисту.

Судом зазначається, що для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, необхідно встановити, що оскаржуваним рішенням чи дією (бездіяльністю) суб'єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи або особи в інтересах якої вона звертається.

Зважаючи на вказане, суд приходить до висновку про безпідставність посилання позивачка на порушення її прав саме відповідачем, оскільки оскаржуване рішення не стосується її безпосередньо і жодним чином не впливає на її права, свободи чи інтереси.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити. Застосоване судом законодавство - використане в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини , Європейська Конвенція Про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є джерелом права.

Частиною 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Необхідно зазначити, що судом вбачаються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльності), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку про те, що строк звернення позивача до суду необхідно поновити. При цьому суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У адміністративному позові ОСОБА_4 (адреса проживання: 30100, АДРЕСА_1) до Нетішинської міської ради Хмельницької області (адреса місцезнаходження: 30100, Хмельницька обл., м.Нетішин, вул.Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 05399231), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 (адреса проживання: 30100, м.Нетішин, вул.Михайлова, 18/46), про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 255 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду або через Нетішинський міський суд протягом тридцяти днів з його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 05.10.2018.

Суддя Б.І. Базарник