Рішення

від 09.10.2018 по справі 902/551/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" жовтня 2018 р. Cправа № 902/551/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР КОМПЛЕКТАЦІЇ "УКРСТАЛЬПРОКАТ", м. Київ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННИЦЯ-МЛИН", м. Вінниця

про стягнення 81 774,32 грн заборгованості

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

позивача: Озерянський Олександр Анатолійович, паспорт НОМЕР_2 виданий Мінським РУГУ МВС України в м. Києві 03.08.1995 р. (керівник згідно витягу з ЄДРЮОФОП).

відповідача: Куйдан Олег Ігорович, довіреність № б/н від 24.01.2018 р. дійсна до 31.12.2018 р.; посвідчення адвоката № 153 від 05.07.2017 р.

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР КОМПЛЕКТАЦІЇ "УКРСТАЛЬПРОКАТ" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННИЦЯ-МЛИН" про стягнення 81 774 грн 32 коп. заборгованості з яких 75 000 грн 00 коп. основного боргу, 1 939 грн 32 коп. - 3% річних, 4 835 грн 00 коп. інфляційних втрат за поставлений товар.

Ухвалою суду від 07.09.2018 р. відкрито провадження у справі № 902/551/18 в порядку загального позовного провадження та призначено у ній підготовче засідання на 08.10.2018 р.

За результатами підготовчого судового засідання 08.10.2018 р. суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 09.10.2018 р. про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

Розгляд справи здійснюється з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Крім того, представником позивача до суду подано клопотання вх. № 02.1-34/7891/18 від 09.10.2018 р. про стягнення з відповідача 2 242 грн 00 коп. витрат по відрядженню до Господарського суду Вінницької області для представництва інтересів по справі.

Представник відповідача в усних поясненнях висловив заперечення щодо позову та зазначив про відсутність підстав для його задоволення посилаючись на неякісність поставленої позивачем продукції про що, як зазначає останній, стало відомо ТОВ "ВІННИЦЯ-МЛИН" в подальшому після отримання товару про що повідомлено позивача, який зобов'язався усунути власними силами виявлені недоліки, однак зазначеного не здійснив.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на поставку відповідачу товару на підставі рахунку та видаткових накладних товар, а саме тістоподільник вакуумний 8438101000 в кількості 1 шт на загальну суму 180 000 грн 00 коп. за який відповідач розрахувався частково.

В зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань у відповідача утворилась заборгованість в сумі 81 774 грн 32 коп.

З огляду на вказане, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 75 000 грн 00 коп. основного боргу, 1 939 грн 32 коп. - 3 % річних та 4 835 грн 00 коп. інфляційних втрат.

Матеріали справи не містять ні відзиву, ні письмового пояснення з долученням відповідних доказів в яких би відповідач вказав власну процесуальну позицію щодо поданого позову.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів, слідує, що 22.11.2017 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Комплектації "Укрстальпрокат" (Постачальник, Позивач) передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінниця-Млин" (Покупець, Відповідач) рахунок-фактуру № СФ-0000336 від 22.11.2017 р. на товар: тістоподільник вакуумний (8438101000) в кількості 1 шт. на загальну суму 180 000 грн 00 коп. (а.с. 11, т. 1).

Цього ж дня, відповідачем згідно вказаного рахунку перераховано позивачу 90 000 грн 00 коп . на підтвердження чого в справі наявна копія банківської виписки за період з 22.11.2017 р. по 22.11.2017 (а.с. 12, т. 1).

01.12.2017 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Комплектації "Укрстальпрокат" поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінниця-Млин" згідно видаткової накладної № РН-00352 від 01.12.2017 р. вище обумовлений товар на суму 180 000 грн 00 коп. , який отримано останнім на підставі довіреності № 440 від 01.12.2017 р. (а.с. 14-15, т. 1).

Факт передачі вказаного товару позивачем та отримання його відповідачем підтверджується сторонами даної справи, що в силу ст. 75 ГПК України не потребує доказуванню під час розгляду даної справи.

31.01.2018 р. між позивачем та відповідачем підписано акт звіряння за період жовтня 2017 р. - січня 2018 р., згідно якого загальна сума заборгованості Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінниця-Млин" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Комплектації "Укрстальпрокат" становить 90 000 грн 00 коп . (а.с. 16, т. 1).

В подальшому відповідачем переховано позивачу за поставлений товар суму коштів в розмірі 15 000 грн 00 коп. , що стверджується наявною в справі копією банківської виписки з 18.07.2018 р. по 18.07.2018 р. (а.с. 13, т. 1).

Решту суми поставленого товару в розмірі 75 000 грн 00 коп. відповідачем не оплачено. Іншого матеріали справи не містять та сторонами не спростовано.

Непроведення відповідачем решти розрахунків за поставлений товар в добровільному порядку слугувало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Частиною 1 ст. 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони маю право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 1 ч.1 ст. 208 ЦК України встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Разом з тим, згідно із п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією з сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у письмовій формі. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також прийняттям до виконання замовлень , якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся , позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем товару відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за отриманий товар.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 75 000 грн 00 коп. заборгованості за отриманий товар правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 939 грн 35 коп. - 3% річних та 4 835 грн 00 коп. інфляційних втрат за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Відтак, обов'язок покупця оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в своїй постанові від 19.08.2014 р. у справі № 925/1332/13 та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 28.02.2018 р. у справі № 910/9075/17.

Як встановлено судом у видатковій накладні № РН-000352 від 01.12.2017 р., підписаній і скріпленій печатками обох сторін, яка засвідчує передачу і прийняття товару, строк його оплати не вказано, отже, відповідач зобов'язаний оплатити товар після його прийняття , тобто з 02.12.2017 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства.

Здійснивши за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.5.3" перевірку правильності наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат за період з 02.12.2017 р. по 30.06.2018 р. нарахованих на суму заборгованості 90 000 грн 00 коп. судом визначено їх в розмірі 4 870 грн 85 коп. , який є більшим ніж той, що заявлений позивачем у даний період 4 860 грн 00 коп. , тоді як перевіркою за період з 01.07.2018 по 31.07.2018 р. нарахованих на суму заборгованості 75 000 грн 00 коп. отримано від'ємне значення інфляційних втрат, яке складає - 525 грн 00 коп. , в той час як позивачем у зазначений період вказано значення інфляційних втрат - 25 грн 00 коп .

З огляду на вказане, при обрахунку останніх судом враховується розмір інфляційних втрат нарахованих за період з 02.12.2017 р. по 30.06.2018 р. в сумі вказаній позивачем 4 860 грн 00 коп., тоді як за період за період з 01.07.2018 по 31.07.2018 р. в сумі визначені судом, яка має від'ємне значення - 525 грн 00 коп.

Враховуючи вказане, обґрунтованим та такими, що підлягають до стягнення з відповідача є інфляційні втрати в розмірі 4 335 грн 00 коп . (4860 грн 00 коп. - 525 грн 00 коп.). Решта заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат в сумі 500 грн 00 коп. є безпідставними, в зв'язку з чим задоволенню судом не підлягають.

Поряд цим, перевіркою правильності розрахунку заявлених позивачем до стягнення 3 % річних помилок не виявлено, в зв'язку з чим останні підлягають задоволенню судом у заявленому позивачем розмірі 1 939 грн 32 коп.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) чи відсутності вини в допущеному ним порушенні зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з урахуванням мотивів щодо часткового стягнення інфляційних втрат.

Заявлені в усному порядку під час розгляду справи заперечення представника відповідача стосовно позову судом оцінюються критично та не беруться до уваги, позаяк останні не підтвердженні в силу присів ст.ст. 13, 74 ГПК України жодними доказами та є суб'єктивною оцінкою спірних правовідносин стороною спору.

Суд акцентує увагу на тому, що жодних доказів з приводу повідомлення продавця про неякісність товару, складення будь-яких актів з цього приводу із залученням представника продавця або іншої незацікавленої сторони в порядку передбаченому ст.680 ЦК України, Інструкцією про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості П-7 матеріали справи не містять.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу та 2 242 грн 00 коп. витрат по відрядженню до Господарського суду Вінницької області для представництва інтересів по справі.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу та витрати пов"язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат , необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів розмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При стягненні витрат на професійну правничу допомогу слід враховувати, що останні мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.07.2018 р. у справі № 509/2669/15-ц) .

Таким чином, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Натомість позивачем не надано суду доказів на підтвердження оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, в зв'язку з чим заявлені останнім витрати в сумі 6 000 грн 00 коп. задоволенню судом не підлягають.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 2 242 грн 00 коп. витрат по відрядженню до Господарського суду Вінницької області для представництва інтересів по справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву .

Як слідує з матеріалів справи на підтвердження вказаних витрат представником позивача долучено рахунок № 796 від 08.10.2018 р. на оплату послуг проживання на суму 450 грн 00 коп., квитанцію до прибуткового касового ордеру № 796 від 08.10.2018 р. на суму 450 грн 00 коп. та банківські чеки на пальне № 406 від 089.10.2018 р. на суму 592 грн 00 коп. та № 1063 від 08.10.2018 р. на суму 600 грн 00 коп.

Таким чином понесені відповідачем витрати пов'язані з розглядом справи (витрати на проїзд та проживання) є обґрунтованими та підтвердженими доказами в сумі 1 642 грн 00 коп., яка підлягає до стягнення з відповідача.

Решту заявлених позивачем додаткових витрат в сумі 600 грн 00 коп. останнім не підтверджено жодними доказами. Крім того позивачем не подано до закінчення судових дебатів заяви в порядку визначеному абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України про розподіл судових витрат в цій частині після прийняття рішення у справі. А тому вказані витрати позивача в цій частині задоволенню судом не підлягають.

09.10.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННИЦЯ-МЛИН", вул.Данила Нечая, 7, м.Вінниця, 21001 (ідентифікаційний код - 30804187) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР КОМПЛЕКТАЦІЇ "УКРСТАЛЬПРОКАТ", вул.Малинська, 1-А, м.Київ, 03164 (ідентифікаційний код -35703825) - 75 000 грн 00 коп. - боргу, 4 335 грн 00 коп. - інфляційних втрат, 1 939 грн 32 коп. - 3 % річних, 1 751 грн 23 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору, 1 642 грн 00 коп. - інших витрат пов'язаних із розглядом справи.

3. У стягненні 500 грн 00 коп. - інфляційних втрат, 6 000 грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 18 жовтня 2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Малинська, буд. 1-А, м. Київ, 03164

3 - відповідачу - вул. Данила Нечая, буд. 7, м. Вінниця, 21001 .