Постанова

від 17.12.2018 по справі 902/551/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА 17 грудня 2018 року                                                                                      Справа № 902/551/18 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Бучинська Г.Б. ,  суддя Олексюк Г.Є. секретар судового засідання Мазур О.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця-Млин" на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.10.2018р. (ухвалене о 10:06 год. у м. Вінниця, повний текст складено 18.10.2018 р.) у справі № 902/551/18 (суддя Банасько О.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр комплектації "Укрстальпрокат"   до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця-Млин" про стягнення 81 774,32 грн. заборгованості за участю представників сторін: від позивача - не з'явився; від відповідача - Куйдан О.І. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр комплектації "Укрстальпрокат" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця-Млин" про стягнення 81 774 грн. 32 коп. заборгованості з яких 75 000 грн. основного боргу, 1939 грн. 32 коп. - 3% річних та 4 835 грн. інфляційних втрат за поставлений товар. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр комплектації "Укрстальпрокат" здійснено поставку відповідачу товару на підставі рахунку та видаткових накладних, а саме тістоподільника вакуумного 8438101000 в кількості 1 шт. на загальну суму 180000 грн. Однак, відповідач за вищевказаний товар розрахувався частково, у зв'язку з чим в останнього утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 81 774 грн.  32 коп. Рішенням господарського суду Вінницької області від 09.10.2018р. у справі № 902/551/18 було частково задоволено позов. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця-Млин" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр комплектації "Укрстальпрокат" 75000 грн. основного    боргу,    4335 грн    інфляційних втрат,        1939 грн. 32 коп.    3% річних,    1751 грн. 23 коп.    відшкодування витрат по сплаті судового збору,    1642 грн. інших витрат пов'язаних із розглядом справи. В стягненні   500 грн. інфляційних втрат та 6000 грн.    витрат на професійну правничу допомогу відмовлено. При ухвалені вказаного рішення, суд виходив з того, що 22.11.2017 р.  Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Комплектації "Укрстальпрокат" передано Товариству з обмеженою        відповідальністю "Вінниця-Млин" рахунок-фактуру № СФ-0000336 від 22.11.2017 р. на тістоподільник вакуумний (8438101000)  в кількості 1 шт. на загальну суму  180000 грн.    Цього ж дня, відповідачем згідно вказаного рахунку перераховано позивачу    90000 грн. 01.12.2017 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Комплектації "Укрстальпрокат" поставлено Товариству з обмеженою   відповідальністю "Вінниця-Млин" згідно видаткової накладної № РН-00352 від 01.12.2017 р. вище обумовлений товар на суму    180000 грн., який отримано останнім на підставі довіреності    № 440 від 01.12.2017 р. Судом вказано, що факт передачі вказаного товару позивачем та отримання його відповідачем підтверджується сторонами даної справи, що в силу  ст. 75 ГПК України   не потребує доказуванню під час розгляду даної справи. 31.01.2018 р. між позивачем та відповідачем підписано акт звіряння за період з жовтня 2017 р. по січень 2018 р., згідно якого загальна сума заборгованості Товариства з обмеженою        відповідальністю "Вінниця-Млин" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Комплектації "Укрстальпрокат" становить    90000 грн. В подальшому відповідачем переховано позивачу за поставлений товар суму коштів в розмірі    15 000 грн., що стверджується наявною в справі копією банківської виписки з 18.07.2018 р. по 18.07.2018 р. Враховуючи вищевикладене, судом було встановлено, що відповідачем не було оплачено    75000 грн.    за поставлений товар позивачем товар. Проаналізувавши обставини справи та положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, зокрема ст. ст. 11, 202, 203, 205, 208, 218, 525, 526, 527, 655, 692 ЦК України та ст. ст. 181, 193 ГК України, суд прийшов висновку про наявність    факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, у зв'язку із чим вимога позивача про стягнення з відповідача    75 000 грн. заборгованості    за отриманий товар є правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольнив її в повному обсязі. Щодо стягнення 1939 грн. 35 коп.    3% річних та    4835 грн.  інфляційних втрат, судом прийнято до уваги положення ст. ст. 530, 610, 612, 692 ЦК України, фактичні обставини справи, у зв'язку із чим, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства В той же час, відмовляючи в стягненні    500 грн. інфляційних втрат суд виходив з того, що позивачем при здійсненні розрахунку були допущені помилки, виявлені судом при перевірці правильності наданого розрахунку . Також, відмовляючи в стягненні 6000 грн.    витрат на професійну правничу допомогу, судом зазначено, що позивачем        не надано суду доказів на підтвердження оплати позивачем витрат на професійну правничу допомогу. Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача  2242 грн.  витрат по відрядженню до Господарського суду Вінницької області для представництва інтересів по справі, суд зазначав наступне. Відповідно до ч. 8    ст. 129 ГПК України    розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів    (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються    до закінчення судових дебатів у справі    або протягом    п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. На підтвердження вказаних витрат представником позивача долучено рахунок № 796 від 08.10.2018 р. на оплату послуг проживання на суму 450 грн., квитанцію до прибуткового касового ордеру № 796 від 08.10.2018 р. на суму 450 грн. та банківські чеки на пальне № 406 від 08.10.2018 р. на суму 592 грн. та № 1063 від 08.10.2018 р. на суму 600 грн. Суд прийшов висновку, що понесені відповідачем витрати пов'язані з розглядом справи (витрати на проїзд та проживання) є обґрунтованими та підтвердженими доказами в сумі  1642 грн.,  яка підлягає до стягнення з відповідача. Враховуючи, що решта заявлених позивачем додаткових витрат в сумі    600 грн. 00 коп.     не підтверджена жодними доказами та, що позивачем не подано до закінчення судових дебатів заяви в порядку визначеному абз. 2 ч. 8  ст. 129 ГПК України  про розподіл судових витрат в цій частині після прийняття рішення у справі, суд відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінниця-Млин" звернулася з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Вінницької області від 09.10.2018р. у справі № 902/551/18  скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне. У грудні 2017 року, ТОВ "Вінниця-Млин", прийняв за видатковою накладною № РН-000352 від 01.12.2017 р. товар - тістоподілювальник вакуумний ( 8438101000) у кількості 1 шт., що був поставлений позивачем. В судовому засіданні представник відповідача повідомляв, що часткова оплата товару відбулась внаслідок того, що товар не відповідав належним якісним характеристикам. ТОВ "Вінниця-Млин" планувало за вищевказаною накладною купити новий тістоподілювальник, натомість він виявився бувшим у використанні та непрацюючим. Згідно висновку експерта № 712 від 05.11.2018 р., складеного судовими експертами Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, тістоподілювальник вакуумний, який був придбаний ТОВ "Вінниця-Млин" у ТОВ "Центр Комплектації "Укрстальпрокат" згідно видаткової накладної № РН-000352 від 01.12.2017 р. є таким, що перебував у користуванні. При огляді експертами було виявлено застарілі плями бруду, підтікання робочих рідин, потертості та подряпини на корпусі, незначна деформація корпусу, незначна корозія, часткове ушкодження металевих табличок з маркувальним позначенням. Згідно заяви свідка Патули І.В. (головного механіка ТОВ "Вінниця-Млин", який прийняв за видатковою накладною № РН-000352 від 01.12.2017р.) товар – Тістоподілювальник вакуумний ( 8438101000) у кількості 1 шт., що був поставлений ТОВ "Центр Комплектації "Укрстальпрокат" товар, який був прийнятий ним за вищевказаною накладною у грудні 2017 року знаходився у такому ж зношеному стані, який описаний у висновку експерта № 712 від 05.11.2018 р. Згідно заяви свідка Пігаревої Т.В., яка працює технологом ТОВ "Вінниця-Млин", тістоподілювальник вакуумний ( 8438101000) у кількості 1 шт., що був поставлений позивачем, на момент поставки знаходився у такому ж зношеному (бувшому у використанні) стані, який описаний у висновку експерта № 712 від 05.11.2018 р. Ідентичні пояснення надані також і інженером з якості ТОВ "Вінниця-Млин" Зель Л.Й. Вищезазначені документи є новими доказами, які підлягають дослідженню. До суду першої інстанції їх неможливо було подати, оскільки висновок експерта був готовий лише 05.11.2018 р., а заяви свідків нерозривно пов'язані із цим висновком. На думку апелянта, вищевказана інформація свідчить про те, що у день поставки вищезазначеного товару він вже знаходився у зношеному (бувшому у використанні) стані, отже позивач істотно порушив вимоги щодо якості товару. Після виявлення такого істотного порушення вимог щодо якості товару, працівники ТОВ "Вінниця-Млин" намагались повернути його позивачу, проте останній відмовився у прийнятті поверненого товару, також відмовився у оформленні документів щодо прийняття назад неякісного товару. Зазначає, що вищевказані докази, а саме висновок експерта і заяви свідків доводять те, що зазначені висновку недоліки товару виникли до передання товару покупцеві. Враховуючи вищевикладене, а саме, що позивач поставив товар з істотними порушеннями вимог щодо якості, відмовився від заміни товару, апелянт вважає вимоги ТОВ "Центр комплектації "Укрстальпрокат" щодо стягнення заборгованості за поставлений товар необґрунтованими та просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 09.10.2018р. у справі № 902/551/18. Від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр комплектації "Укрстальпрокат" надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та змінити рішення господарського суду Вінницької області від 09.10.2018р. у справі № 902/551/18, а саме додатково стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу пов'язану з поданням позовної заяви до суду першої інстанції у розмірі 6000 грн. На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне. В апеляційній скарзі заявлено, що заяви осіб Пігаревої Т.В., Зель Л.Й., Патули І.В., які згідно апеляційної скарги є працівниками відповідача є новими доказами. Проте вказані особи працювали у відповідача на момент поставки товару і свої свідчення (показання) могли дати до суду першої інстанції, проте в матеріалах справи їх немає. Відповідно до ч. ч. 3, 8 ст. 80 ГПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву на позовну заяву. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Враховуючи, що відповідач міг подати такі докази (заяви свідків) при розгляді справи судом першої інстанції, але не подав, таким чином порушивши порядок подання доказів, який визначений у ст. 80 ГПК України, такі докази не є новими, а тому не можуть бути прийняті як докази в апеляційному провадженні. Крім того, заяви свідків не оформлені належним чином, так як відповідно до ч. 3 ст. 88 ГПК України підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. В апеляційній скарзі зазначено, що висновок експерта № 712 від 05.11.2018 року є також новим доказом, нічого не заважало відповідачу провести товарознавчу експертизу до початку розгляду справи судом першої інстанції Відповідач не скористався своїм правом на доказування своєї позиції за допомогою такого доказу, як висновок експерта, у суді першої інстанції, у зв'язку із чим висновок експерта подається відповідачем також з порушенням ст. 80 ГПК України. На думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр комплектації "Укрстальпрокат", висновок експерта свідчить про те, що обладнання весь час з моменту покупки було у користуванні позивача (вживалось ним за призначенням) та спростовує доводи відповідача, що воно перебувало у неробочому стані, так як важко пояснити той факт, чому відповідач користувався обладнанням в період з 01.12.2017 р. по 05.11.2018 р, при цьому не скористався своїм правом визначеним ст. 678 Цивільного кодексу України, в якій чітко зазначені правові наслідки передання товару неналежної якості. У випадку передачі відповідачу було передано обладнання (товару) неналежної якості, відповідач у відповідності до ст. 678 ЦК України мав право вимагати від позивача пропорційного зменшення ціни, безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк, відшкодування витрат на усунення недоліків товару, заміни товару, однак жодних вимоги відповідач позивачу не висував. В договорі купівлі-продажу від 22 листопада 2017 року зазначено, що продавець (позивач) зобов'язується передати покупцю (відповідачу), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити, згідно з цим Договором наступну продукцію: тістоподільник вакуумний Bertuetti D300 (Італія), бувший у використанні. Підписавши договір де чітко зазначено товар, відповідач погодився купити саме такий товар, а той факт, що протягом майже року від відповідача не надходило скарг чи вимог це тільки підтверджує. Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Комплектації "Укрстальпрокат" просить розглядати договір як новий і належний доказ доведення неправомірності вимог відповідача саме в апеляційному суді. Висновок апеляційної скарги, що позивач поставив товар з істотними порушеннями вимог щодо якості, відмовився від заміни є необґрунтованим за обставин, які описані і перераховані вище. Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Комплектації "Укрстальпрокат" зазначає, що в позивача існує обов'язок сплатити 6000 грн. до 31.12.2018р., за послуги з надання професійної правничої допомоги пов'язаної з поданням позовної заяви до суду першої інстанції, а так як суд першої інстанції відмовив у стягненні таких судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) з відповідача, у зв'язку із чим, позивач просить суд апеляційної інстанції стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу, які понесе позивач у зв'язку з розглядом цієї справи у суді першої інстанції. За наведеного вище, позивач вважає, апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення. Окрім того, до відзиву на апеляційну скаргу позивачем долучено копію Договору купівлі-продажу від 22.11.2017 р. Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Враховуючи, що позивач не надав доказів неможливості подання до суду першої інстанції Договору купівлі-продажу від 22.11.2017 р. з причин, що об'єктивно не залежали від нього, вказаний Договір не може бути прийнятий судом апеляційної інстанції для дослідження. 17 грудня 2018 року в судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції представник підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що позивачем було поставлений непрацюючий тістоподільник, котрий був у використанні. Вказав, що у наявному у відповідача примірнику Договору купівлі-продажу від 22.11.2017 р. відсутня інформація про те, що товаром є тістоподільник вакуумний, про те відсутня марка Bertuetti D300 (Італія) та не зазначено, що він бувший у використанні. Просив долучити до матеріалів справи копію примірнику Договору купівлі-продажу від 22.11.2017 р. наявну у відповідача. Як зазначалося вище, відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. В той же час, позивач не надає доказів неможливості подання до суду першої інстанції примірника Договору купівлі-продажу від 22.11.2017 р. відповідача з причин, що об'єктивно не залежали від нього, суд констатує, що примірник відповідача вказаного Договору є недопустимим доказом та не може бути прийнятий судом апеляційної інстанції для дослідження, у зв'язку із чим клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи копії примірника Договору відповідача відхиляється судом апеляційної інстанції. В судове засідання 18.12.2018 р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Комплектації "Укрстальпрокат"не з'явився. Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що позивач був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення, направлене позивачу третій особі (а. с. 121), прохання позивача у відзиві на апеляційну скаргу позивача розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними доказами, а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача. Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного. Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 22.11.2017р.    Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Комплектації "Укрстальпрокат" передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінниця-Млин" рахунок-фактуру № СФ-0000336 від 22.11.2017 р. на тістоподільник вакуумний (8438101000)   в кількості 1 шт. на загальну суму    180 000 грн.    (а. с. 11). Також, 22.11.2017 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінниця-Млин" на підставі вказаного рахунку перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр Комплектації "Укрстальпрокат"  90000 грн., що підтверджується копією банківської виписки з 22.11.2017 р. по 22.11.2017 р. (а. с. 12). 01.12.2017 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Комплектації "Укрстальпрокат" поставлено Товариству з обмеженою   відповідальністю "Вінниця-Млин" згідно видаткової накладної № РН-00352 від 01.12.2017 р. тістоподільник вакуумний (8438101000)   в кількості 1 шт., який отримано останнім на підставі довіреності  № 440 від 01.12.2017 р. (а. с. 14-15). 31.01.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Комплектації "Укрстальпрокат" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінниця-Млин" було підписано Акт звіряння за період жовтня 2017 р. - січня 2018 р., згідно якого загальна сума заборгованості Товариства з обмеженою  відповідальністю "Вінниця-Млин" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Комплектації "Укрстальпрокат" становить    90 000 грн. (а. с. 16). В подальшому, Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінниця-Млин" переховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр Комплектації "Укрстальпрокат" за поставлений товар 15000 грн., що підтверджується копією банківської виписки з 18.07.2018 р. по 18.07.2018 р. (а. с. 13). Враховуючи вищевикладене, Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінниця-Млин" не було сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр Комплектації "Укрстальпрокат" 75000 грн. за поставлений згідно видаткової накладної № РН-00352 від 01.12.2017 р. тістоподільник вакуумний (8438101000)        в кількості 1 шт. Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи. Відповідно до    ст. 509 ЦК України    зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених    статтею 11 цього Кодексу. Пунктом 1 ч. 2    ст. 11 ЦК України    передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до вимог ст. ст.  525,  526,  629 ЦК України  та  ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього    Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України). Частиною 1    ст. 692 ЦК України    визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до  ст. 673 ЦК України  продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. Статтею 678 ЦК України  передбачено правові наслідки передання товару неналежної якості, зокрема, передбачено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Відповідно до  ст. 688 ЦК України  покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу, зокрема, щодо якості товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. В той же час, матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту звернення відповідача до позивача, де зазначено, що позивачем було поставлено тістоподільник вакуумний (8438101000) не належної якості. При звернені до суду апеляційної інстанції, скаржник зазначає, що поставлений позивачем товар є неналежної якості, оскільки він був у використані та непрацюючий. На підтвердження вказаного надає суду висновок експерта №712 від 05.11.2018 р., заяви свідків Патули І.В., Пігаревої Т.В., Зель Л.Й. та вказує, що до суду першої інстанції їх неможливо було подати, оскільки висновок експерта був готовий лише 05.11.2018 р., а заяви свідків нерозривно пов'язані із цим висновком. Поруч з тим, суд не може прийняти до дослідження висновок експерта №712 від 05.11.2018 р. з огляду на наступне. Як було встановлено судом вище, 22.11.2017 р.    Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Комплектації "Укрстальпрокат" передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінниця-Млин" рахунок-фактуру № СФ-0000336 від 22.11.2017 р. на тістоподільник вакуумний (8438101000)  в кількості 1 шт. на загальну суму    180 000 грн., а 01.12.2017 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Комплектації "Укрстальпрокат" поставлено Товариству з обмеженою  відповідальністю "Вінниця-Млин" згідно видаткової накладної № РН-00352 від 01.12.2017 р. тістоподільник вакуумний (8438101000)   в кількості 1 шт. Як вбачається із вступної частини висновку експерта (а. с. 90-98), ТОВ "Вінниця-Млин" звернулося до Вінницького НДЕКЦ МВС лише 02.11.2018 р., тобто майже через рік після поставки тістоподільника та майже через місяць після ухвалення оскаржуваного рішення. Скаржник не обґрунтовує неможливість проведення експертизи, після поставки тістоподільника до моменту звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Комплектації "Укрстальпрокат" чи до ухвалення рішення у даній справі. Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Вказаний висновок експерта є новим доказом, однак враховуючи, що відповідач не надає доказів неможливості подання до суду першої інстанції висновку експерта, то останній є неналежнім доказом у справі та не приймається судом апеляційної інстанції до дослідження. Також судом не приймаються до уваги покази свідків Патули І.В., Пігаревої Т.В., Зель Л.Й., викладені у відповідних письмових заявах (а. с. 99-101), виходячи з наступного. За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Окрім того, за приписами ч. ч. 1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Однак, всупереч викладеному,  як вбачається із поданих апелянтом заяв свідків Патули І.В., Пігаревої Т.В., Зель Л.Й. вбачається, що вони офоромлені з порушенням приписів ч.3 ст. 88 ГПК України, з огляду на відсутність належного засвідчення підписів свідків нотаріусом та враховуючи не обґрунтування відповідачем неможливості подачі вказаних заяв до суду першої інстанції після отримання позовної заяви, ухвали суду про відкриття провадження у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що  вказані заяви свідків є недопустимими доказами та як наслідок не приймаються судом апеляційної інстанції.   Враховуючи викладене, а саме поставку товару, часткову оплату за товар відповідачем та відсутність повідомлення відповідачем позивача про поставку неякісного товару, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр комплектації "Укрстальпрокат" 75 000 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають до задоволення. Щодо позовної вимоги про стягнення 1939 грн. 32 коп. - 3% річних та 4 835 грн. інфляційних втрат за поставлений товар, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 2    ст. 625 ЦК України    боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити  суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, а саме оплати товару, суд констатує, що позовна вимога про  стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є обґрунтованою. Поруч з цим, апеляційний суд погоджується із проведеною судом першої інстанції  перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, з огляду на, що до стягнення з відповідача підлягає 1939 грн. 32 коп.     3% річних та  4335 грн.     інфляційних втрат. Щодо стягнення з  2242 грн.  витрат по відрядженню до господарського суду Вінницької області для представництва інтересів по справі, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 8  ст. 129 ГПК України  розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів  (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються    до закінчення судових дебатів у справі    або протягом  п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження вказаних витрат представником позивача долучено рахунок № 796 від 08.10.2018 р. на оплату послуг проживання на суму 450 грн., квитанцію до прибуткового касового ордеру № 796 від 08.10.2018 р. на суму 450 грн. та банківські чеки на пальне № 406 від 089.10.2018 р. на суму 592 грн. та № 1063 від 08.10.2018 р. на суму 600 грн. на загальну суму 1642 грн. (а. с. 40-43). Враховуючи викладене, матеріалами справи підтверджується понесення позивачем витрат пов'язаних із розглядом справи саме в розмірі 1642 грн., у зв'язку із чим саме вказана сума підлягає до стягнення з відповідача, а в стягненні 600 грн.    витрат пов'язаних із розглядом справи слід відмовити, оскільки вони не підтверджені доказами. Щодо вимоги позивача, викладеної у відзиві на апеляційну скаргу відповідача, а саме щодо змінити рішення господарського суду Вінницької області від 09.10.2018р. у справі № 902/551/18 та стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу  пов'язану з поданням позовної заяви до суду першої інстанції у розмірі 6000 грн., суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апелянт оскаржує рішення господарського суду Вінницької області від 09.10.2018р. у справі № 902/551/18 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 75000 грн. основного боргу,    4 335 грн. інфляційних втрат,  1939 грн. 32 коп.  3% річних,  1751 грн. 23 коп.    відшкодування витрат по сплаті судового збору та 1642 грн.    інших витрат пов'язаних із розглядом справи, а не в частині відмови в стягненні 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Враховуючи викладене, вимога позивача про зміну рішення господарського суду Вінницької області від 09.10.2018р. у справі № 902/551/18 не розглядається судом апеляційної інстанції. Відповідно до  ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. В силу приписів   ст. 74 ГПК України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Натомість, скаржником не надано належних, допустимих та достатніх доказів у розумінні ст. ст.     76,    77,    79 ГПК України    на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі. Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги. В той же час, відсутні підстави передбачені  ст.277 ГПК України  для скасування рішення суду першої інстанції. Відповідно до  ст. 276 ГПК України  суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Вінницької області від 09.10.2018р. у справі № 902/551/18 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця-Млин" -     без задоволення. Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд, – УХВАЛИВ: 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця-Млин" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 09.10.2018р. у справі                 № 902/551/18 - без змін. 2. Справу № 902/551/18 надіслати господарському суду Вінницької області. 3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений "19" грудня 2018 р. Головуючий  суддя                                                                      Петухов М.Г. Суддя                                                                                              Бучинська Г.Б.   Суддя                                                                                              Олексюк Г.Є.