Ухвала

від 16.10.2018 по справі 1-76/10

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 1-76/10

Провадження № 1-в/0203/3/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2018 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю представника заявниці ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженої ОСОБА_4 про скасування арешту майна,

встановив:

В провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська перебували кримінальна справа №1-76/10. Вироком Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 27 грудня 2010 року ОСОБА_4 засуджено за ст.307 ч. 1 КК України до трьох років позбавлення волі, за ст.307 ч.2 КК України до п`яти років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст.70 КК України призначено остаточне покарання у вигляді шести років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Адвокатом ОСОБА_3 в інтересах засудженої ОСОБА_4 подане клопотання про скасування арешту майна, яке мотивоване тим, що 05 травня 2017 року вказана особа отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті матері щодо частки квартири АДРЕСА_1 . Реалізувати права власника ОСОБА_4 не може, оскільки квартира перебуває під арештом. Оскільки конфіскації підлягає лише майно, яке було у власності особи на час засудження, а право на частку в квартирі перейшло до ОСОБА_4 вже після відбуття покарання, необхідно скасувати арешт на зазначену вище квартиру.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити.

Інші учасники в судове засідання для розгляду справи по суті не з`явились, про причини неявки не повідомили, повідомлялись про час і місце розгляду справи належним чином.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 КПК України, має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Згідноч.1 ст. 333 КПК Українизаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього кодексу.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України (яка знаходиться в розділі ІІ КПК України) одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно п.9ч.1ст.7КПК Україниоднією іззагальних засадкримінального провадженняє недоторканістьправа власності.Згідно ст.16КПК Українипозбавлення абообмеження прававласності підчас кримінальногопровадження здійснюєтьсялише напідставі вмотивованогосудового рішення,ухваленого впорядку,передбаченому цимКодексом. На підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При вирішення клопотання суд виходить з того, що вироком Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 27 грудня 2010 року ОСОБА_4 була засуджена до додаткового покарання у вигляді конфіскації майна. 22 серпня 2011 року було видано виконавчий лист на виконання вказаного вироку.

Виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого провадження перебувало на виконанні Кіровського ВДВС та Бабушкінського ВДВС міста Дніпропетровська, було закрито за п. 2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю майна, що підлягало конфіскації. Разом з тим, в межах виконавчого провадження було винесено постанову державного виконавця про арешт усього нерухомого майна, належного ОСОБА_4 .

Згідно копії спадкової справи, відкритої П`ятою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_5 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 14 березня1991 року старшим державним нотаріусом П`ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 за реєстром №2-107.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, ОСОБА_4 звернулась до П`ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про вступ в спадщину.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 05 травня 2017 року державним нотаріусом П`ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 (за реєстром №3-320), спадщина після смерті ОСОБА_5 , яка складається з частки квартири АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_4 .

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Згідно ч. 3 ст.1223 Цивільного кодексу України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Згідно ч. 5 ст.1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Таким чином, не зважаючи на те, що оформлення прав ОСОБА_4 на квартири АДРЕСА_1 відбулось у травні 2017 року, вказане майно належало їй з моменту смерті ОСОБА_5 тобто з 21 листопада 2005 року.

Таким чином, вказана частка у квартирі входила до складу майна, яке підлягало конфіскації за вироком Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 27 грудня 2010 року.

Відповідно до ч. 2 ст.52 Кримінального кодексу України конфіскація майна належить до додаткових покарань. Згідно ч.2 ст.80 Кримінального кодексу України строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду. Відповідно до п.4 ч. 1 ст.80 Кримінального кодексу особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано протягом десяти років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років за тяжкий злочин.

Оскільки ОСОБА_4 було засуджено до шести років позбавлення волі строк давності виконання вироку становить десять років (у тому числі й щодо додаткового покарання у вигляді конфіскації майна), у зв`язку з чим він ще не закінчився.

Суд не бачить підстав застосування строків повторного пред`явлення виконавчого листа за вироком Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 27 грудня 2010 року до виконання, оскільки навіть після закінчення таких строків уповноважена особа не позбавлена права звернутись до суду із заявою про їх поновлення в межах строків давності виконання вироку.

Таким чином, арешт майна продовжує забезпечувати можливе виконання покарання у вигляді конфіскації майна. У зв`язку з цим клопотання про скасування арешту майна задоволенню не підлягає через передчасність його подання.

На підставівикладеного, керуючись ст.ст.7, 16, 131, 170, 174, 333 КПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенніклопотання адвоката ОСОБА_3 вінтересах засудженої ОСОБА_4 проскасування арештумайна відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1