Окрема думка

від 03.10.2018 по справі 813/2046/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/2046/17

О К Р Е М А Д У М К А

03 жовтня 2018 року

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «МОБІБУМ» звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.03.2017 року за №0002261411 та за №0002241411.

Позивач наводить наступні аргументи. Так, товариство вважає, що контролюючим органом було порушено вимоги щодо мораторію на проведення перевірок суб'єктів господарювання. Крім того, позивач зазначає про те, що висновки відповідача ґрунтуються на висновках митних органів Австрійської Республіки від 20.07.2015 року за №100000/85089/2015 без аналізу повної картини правовідносин. Поряд з цим зазначається, що під час перевірки так і в матеріалах справи відсутні докази про оплату частини вартості товару іншою фірмою. Також, платник податку вважає, що органами досудового розслідування було закрито кримінальну справу, яка порушена проти посадових осіб за ознаками злочину передбаченого ч.3 ст.212 КК України. Зазначає і про те, що контролюючим органом допущено порушення ч.2 ст.VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Додатково позивач зазначає, що аналогічні товари на території України придбавались ним по ціні меншій у два рази ніж розраховано контролюючим органом, а поставлена продукція продавалась за ціною у два рази меншою ніж розраховано відповідачем.

          Відповідач у письмових запереченнях на позовну заяву зазначає, що дія мораторію на проведення перевірки не поширюється на спірні правовідносини з урахуванням положень ст.6 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Також, відповідач вважає, що інформація, яка отримана від митних органів Австрійської Республіки, про заниження митної вартості товарів, які розмитнювались відповідачем.

Матеріалами справи підтверджуються наступні обставини.

          За результатом документальної невиїзної перевірки позивача з питань державної митної справи при ввезенні на митну територію України товару за період з 01.02.2014 року по 31.12.2014 року відповідачем складено акт від 30.01.2017 року за №19/14-11/33711038 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.03.2017 року:

- за №0002261411, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 955394 грн. 65 коп., в тому числі за основним платежем – 764315 грн. 72 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями – 191078 грн. 93 коп.;

- за №0002241411, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з ввізного мита в розмірі 434270 грн. 28 коп., в тому числі за основним платежем – 347416 грн. 22 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями – 86854 грн. 06 коп.

Дані податкові повідомлення-рішення оскаржувались в адміністративному порядку та були залишені без змін.

Перевіркою встановлено порушення:

-           ч.2 ст.52 та ч.5 ст.58 МК України в результаті чого не сплачено до державного бюджету ввізного мита на суму 391434 грн. 20 коп.;

-          ч.2 ст.270, підп. «в» п.185.1 ст.185, п.187.8 ст.187, п.190.1 ст.190 ПК України, внаслідок чого не сплачено до державного бюджету податок на додану вартість на імпорт на суму 861155 грн. 26 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

З приводу дії мораторію на проведення перевірки, слід погодитись з аргументами відповідача, врахувавши при цьому положення ст.6 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 3 листопада 2016 року №1728-VIII, в редакції чинній на час проведення перевірки, та положення п.2 ч.2 ст.351 МК України.

Що стосується обставин порушення, виявленого під час проведення перевірки.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, висновки про виявлені порушення (заниження митних платежів при здійсненні митного оформлення товарів) ґрунтувались на інформації за результатами опрацювання протоколу аудиту та відповіді митного органу Австрійської Республіки, яка свідчить про розбіжність у фактичних вартостях товарів імпортованих на митну територію України у порівнянні із заявленими до митного оформлення.

У свою чергу, з урахуванням інформації уповноваженого органу Австрійської Республіки, контролюючий орган вважає, що ціна SRT 7710 становить 38,48 доларів США, а SRT 7711 - 49,56 доларів США.

Пунктом 8 частини 1 статті 336 МК України передбачено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів.

Як передбачено п.2 ч.2 ст.351 згаданого Кодексу, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Згідно положень п.5 ч.1 ст.352 цього ж Кодексу посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.

Наведені норми у своїй сукупності вказують на те, що відомості отримані від уповноважених органів іноземних держав можуть використовуватись лише за умови їх документального підтвердження.

Як передбачено положеннями ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Тобто, самі відомості без документального їх підтвердження не можуть вважатись допустимими доказами в підтвердження порушень викладених в акті перевірки.

Крім того, контролюючим органом в результаті опрацювання протоколу аудиту та відповіді митного органу Австрійської Республіки взято до уваги наступну інформацію:

-          операції купівлі продажу товару (ресиверів) здійснювались у співпраці телерадіокомпанії «Viastrong Holding AB» з аудитованим підприємством «Strong Ges.m.b.H.» та ТзОВ «Мобібум»;

-          виставлення рахунків на даний товар підприємство «Strong Ges.m.b.H.» здійснювало частково на телерадіокомпанію «Viastrong Holding AB», частково на ТзОВ «Мобібум»;

-          підприємством «Strong Ges.m.b.H.» у виставлених ТзОВ «Мобібум» рахунках на оплату товару вказана ціна за одиницю товару в сумі 10,08 доларів США. Решту суми, в залежності від моделі товару, оплачувала «Viastrong Holding AB», яка давала дотацію на товар з метою полегшити залучення клієнтів для її дочірньої української компанії «Віасат»;

-          телерадіокомпанія «Viastrong Holding AB» зобов'язана оплатити компанії «Strong Ges.m.b.H.» за одиницю товару ціну 28,40 доларів США за SRT 7710 і 39,48 доларів США за SRT 7711.

Згідно положень ч.4 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, у відповідності до положень ч.5 цієї ж статті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

В контексті даного аналізу суд вважає за необхідне звернути увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на пряму участь позивача у зловживаннях під час митного оформлення згаданих товарів та на його обізнаність про виставлення рахунків на даний товар підприємством «Strong Ges.m.b.H.» частково на телерадіокомпанію «Viastrong Holding AB».

У відповідності до положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Враховуючи те, що протокол аудиту та відповідь митного органу Австрійської Республіки не дозволяє встановити пряму участь позивача та його обізнаність, та як наслідок дійсні обставини наявності чи відсутності порушень з його боку, а тому не можуть вважатись достовірними доказами.

Підсумовуючи викладене та керуючись правилами оцінки доказів викладених у ст.90 КАС України, вважаю, що протокол аудиту та відповідь митного органу Австрійської Республіки, на якому ґрунтується акт перевірки не може братись судом до уваги, оскільки не є достовірним та допустимим в підтвердження заниження митних платежів при здійсненні митного оформлення товарів позивачем.

Додатково слід зазначити, що при здійсненні митного оформлення позивачем було надано митному органу договори постачання, вантажно-митні декларації, інвойси, міжнародні товарно-транспортні накладні, договори перевезення товарів та заявки на здійснення перевезення, платіжні доручення щодо оплати імпортованого товару, декларацію про відповідність продукції вимогам технічних регламентів, декларації про відповідність. Ціна за одиницю товару (ресивер цифрового телебачення моделей SRT 7710 та SRT 7711 становила 10,08 доларів США.

Доказів про непідтвердження автентичності зазначених документів в судовому засіданні не встановлено.

Також в матеріалах справи наявна постанова про закриття кримінального провадження від 24.07.2016 року, в якій зазначено, що в процесі досудового розслідування фактичних даних, доказів на підтвердження порушення податкового та митного законодавства чи вчинення протиправних дій службовими особами позивача, при придбанні у «Strong Ges.m.b.H.» та ввезенні на митну територію України ресиверів не встановлено.

При цьому слід зазначити, що органом досудового розслідування також надавалась оцінка відомостям наданим митним органом Австрійської Республіки.

Згаданим доказам контролюючим органом не надавалась оцінка.

Відтак, оцінивши докази в їх сукупності суд вважає, що висновки акта перевірки ґрунтуються на недостовірних та недопустимих доказах, та спростовуються дослідженими під час судового розгляду доказами.

Наведене дозволяє зробити висновок, що спірні податкові повідомлення рішення не відповідають критеріям обґрунтованості, пропорційності, передбаченим ч.2 ст.2 КАС України.

За таких обставин вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

                              Суддя В.Я.Мартинюк