Постанова

від 21.01.2019 по справі 813/2046/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2019 рокуЛьвів№ 857/3814/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сапіги В.П.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участі секретаря судових засідань Луців І.І.,

представника позивача Суходольської Н.Є.,

представника відповідача Павлової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МОБІБУМ на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Гавдика З.В. в м. Львові о 15 год. 13 хв., повний текст виготовлено 16.10.2018р.у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МОБІБУМ до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Мобібум звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002261411 від 02.03.2017 року, за платежем з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів на суму грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням в сумі 764315,72 грн. та штрафними санкціями на суму 191078,93 грн. та № 0002241411 від 02.03.2017 року, за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності на суму грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням в сумі 347416,22 грн. та штрафними санкціями на суму 86854,06 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року відмовлено в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів визнання протиправності наказу від 18.01.2017 №76 щодо проведення документальної невиїзної перевірки позивача, який реалізовано прийняттям оскаржуваних рішень.

Також під час перевірки відповідачем правомірно виявлено розбіжності у фактичних вартостях імпортованих на митну територію України товарах у порівнянні із заявленими позивачем до митного оформлення, чим були порушені положення ч. 2 статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) від 1994 року та ст. 58 Митного Кодексу України, тобто відповідачем правомірно самостійно визначено суму грошових зобов'язань, оскільки результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження податкових зобов'язань, визначених позивачем у митних деклараціях, та відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючим органом правомірно проведено розрахунок митних платежів, що підлягають сплаті до бюджету позивачем за МД на загальну суму 1252589,46 грн., в тому числі, ввізне мито - 391434,20 грн., ПДВ - 861155,26 гривень.

Не погодившись з ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати і прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги позивач обґрунтовує тими ж доводами, що і зазначені в позовній заяві, а саме, що суд першої інстанції не звернув уваги на приписи ст.7 Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності законодавець встановив імперативну заборону на проведення органами Державної фіскальної служби України перевірок суб'єктів господарювання до 31.12. 2017 року. При цьому, вказана заборона стосується будь-яких видів перевірок, тобто документальних, фактичних або камеральних, в тому числі із питань додержання законодавства при сплаті митних платежів.

Окрім цього зазначає, що в Акті перевірки, контролюючим органом не встановлено жодних порушень в первинних та бухгалтерських документах ТОВ МОБІБУМ , які стосуються імпорту ресиверів цифрового телебачення моделей SRT7710, SRT7711. Також контролюючим органом не виявлено підробок чи розбіжностей в документах ТОВ МОБІБУМ із даними щодо імпортованого товару, які містяться в базі митних органів України, та відомостями, які надійшли від митних органів інших країн. Так, зокрема в Рапорті відділу митних перевірок Митниці Відня від 08.07.2015 р. №0970723073 в п, 4.12. Облік. Оплата. чітко вказано, що внаслідок огляду бухгалтерських документів підданого перевірці підприємства ( StrongGes.m.b.h. (Австрія)) може бути встановлено відповідність піни товару, поставленого ТОВ Мобібум . з коштами, які надійшли від даного покупця на рахунок StrongGes.m.b.h. . Також розділ 6 даного Рапорту Заключний висновок перевіряючого містить висновок про те, що рахунки, які виставлялись від StrongGes.m.b.h. . є автентичними та ціни рахунків згідно наданих доказів оплати були також дійсно переказані у наведеному розмірі.

Тому, в самому Рапорті відділу митних перевірок Митниці Відня міститься підтвердження того, що компанія StrongGes.m.b.h. одержувало від ТОВ Мобібум в якості оплати за ресивери цифрового супутникового телебачення суму, яка становить саме 10,08 дол. США за одиницю товару, шо і є дійсною вартістю даного товару для ринку України в розумінні част. 2 ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Відповідачем у встановленому порядку подано до суду відзив на апеляційну скаргу за яким сторона відповідача стверджує, що суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, що під час перевірки податковим органом правомірно виявлено розбіжності у фактичних вартостях імпортованих на митну територію України товарах у порівнянні із заявленими позивачем до митного оформлення, чим були порушені положення ч. 2 статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) від 1994 року та ст. 58 Митного Кодексу України, тобто відповідачем правомірно самостійно визначено суму грошових зобов'язань, оскільки результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження податкових зобов'язань, визначених позивачем у митних деклараціях, та відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

30.01.2017 року відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ Мобібум з питань державної митної справи при ввезенні на митну територію України товару - приймачі (ресивери) цифрового супутникового телебачення… , за період з 01.02.2014 по 31.12.2014 року. За результатами перевірки складено акт № 19/14-11/33711038.

За результатами документальної невиїзної перевірки встановлено порушення ТОВ Мобібум вимог частини 2 статті 52 та частини 5 статті 58 Митного Кодексу України, внаслідок чого не сплачено до державного бюджету ввізного мита на суму 391434,2 гривень та частини 2 статті 270, підпункту в пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, внаслідок чого не сплачено до державного бюджету ПДВ на імпорт на суму 861155,26 гривень.

У зв'язку із зміною митної вартості товару приймачі (ресивери) цифрового супутникового телебачення… , постачальником якого була компанія StrongGes.m.b.H. (Відень, Австрія), донараховано податкове зобов'язання на суму 1252589,46 грн., в тому числі мито - 391434,20 грн., ПДВ - 861155,26 гривень.

02.03.2017 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002261411, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів на суму грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням в сумі 764315,72 грн. та штрафними санкціями на суму 191078,93 грн.

02.03.2017 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002241411, яким збільшено суму грошового зобов'язання - за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності на суму грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням в сумі 347416,22 грн. та штрафними санкціями на суму 86854,06 грн.

Вважаючи вказані рішення необґрунтованими, протиправними та таким, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наведені відповідачем в акті перевірки факти вчинення порушень податкового законодавства товариством документально є підтвердженими

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч.ч. 1,2 ст.77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи та інших законів України з питань оподаткування.

Згідно пункту 49 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, пропуск товарів через митний кордон України - це надання органом доходів і зборів відповідній особі дозволу на переміщення товарів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення.

В силу пункту 21 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, митна процедура - це зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання. В розумінні пункту 29 частини 1 цієї статті митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362 (далі - Методичні рекомендації): При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару.

Митна вартість, визначена згідно з положеннями 64 статті Кодексу, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами за методами митних вартостях.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54 МК України, Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.

Зокрема ст.53 МК України містить перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Актом перевірки встановлено, що між ТОВ Мобібум і австрійською компанією StrongGes.m.b.h. (Австрія) укладено договори поставки цифрового обладнання приймач (ресівер) цифрового супутникового телебачення .

Всього між сторонами протягом перевіреного періоду укладено 2 зовнішньоекономічні контракти: договір постачання №К0301141 від 03.01.2014р. ( розмитнення товару відбулось згідно з: МД№209140000/2014/003673 від 10.02.14р.; МД №209140000/2014/007811 від 18.03.14р.; МД №209140000/2014/014610 від 13.05.14р.; МД №209140000/2014/025790 від 05.08.14р.);

Договір постачання № К2905141 від 29.05.2014 р. (розмитнення товару відбулось згідно з: МД №209140000/2014/018124 від 10.06.14р.; МД №209140000/2014/020905 від01.07.14р.; МД №209140000/2014/025788 від 05.08.14р. ). Поставка товару відбувалась на умовах EXW-ROTTERDAM.

Отже за період, який підлягав перевірці, на митному пості Малехів Львівської митниці (Львівської митниці Міндоходів та Львівської митниці ДФС) позивачем оформлено 7 Митних декларацій на товар - приймачі (ресивери) цифрового супутникового телебачення… , постачальником яких була австрійська компанія STRONG Ges.m.b.H. .

Розрахунки за даними поставками проведено ТОВ МОБІБУМ в повному розмірі, порушень термінів розрахунків в інвалюті не виявлено.

Суд вважає, що за умов вищевказаних контрактів та інвойсів, ціна товару на ресивер цифрового телебачення моделей SRT 7710, SRT 7711 становила 10,08 доларів США за одиницю товару.

З метою перевірки автентичності документів та законності ввезення позивачем на митну територію України імпортованих товарів, Львівською митницею, у встановленому порядку, направлялись запити до митних органів Австрійської Республіки та Королівства Нідерланди, про що було зазначено в акті від 15.03.2016 № 2/14-11/33711038 документальної виїзної позапланової перевірки позивача з питань державної митної справи при ввезенні на митну територію України товару - приймачі (ресивери) цифрового супутникового телебачення, постачальником якого була компанія StrongGes.m.b.H. (Відень, Австрія) за період з 01.12.2011 по 20.09.2014 року проведеної на підставі Ухвали, винесеної слідчим суддею Сихівського районного суду м. Львова по кримінальному провадженню, внесеному 19.10.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015140000000197.

Львівською митницею 31.08.2015 отримано відповідь від митних органів Австрійської Республіки (лист від 20.07.2015 № 100000/85089/2015), надісланої листом Державної фіскальної служби України від 21.08.2015 № 31219/7/99-99-26-03-03-17.

За результатами опрацювання протоколу аудиту та відповіді митного органу Австрійської Республіки відповідач вважає, що ціна товару на ресивер цифрового телебачення моделей SRT 7710 становила 38,48 доларів США, а на SRT 7711 відповідно 49,56 доларів США і з даної ціни останній виходив при нарахуванні податкових зобов'язань.

Проте такий висновок податкового органу суперечить вимогам МК України, зокрема п.8 ч.1 ст.336 МК України передбачено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів.

Як передбачено п.2 ч.2 ст.351 МК України, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Згідно п.5 ч.1 ст.352 МК України посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.

Контролюючий орган всупереч наведеним положенням взяв до уваги протокол аудиту та відповіді митного органу Австрійської Республіки в якості інформації без документального їх підтвердження, а саме: операції купівлі продажу товару (ресиверів) здійснювались у співпраці телерадіокомпанії ViastrongHolding AB з аудитованим підприємством з аудитованим підприємством StrongGes.m.b.H. (Австрія) та ТОВ Мобібум ; виставлення рахунків на вказаний товар підприємство StrongGes.m.b.H. здійснювало частково на телерадіокомпанію ViastrongAB , частково на ТОВ Мобібум ; підприємством StrongGes.m.b.H. у виставлених ТОВ Мобібум рахунках на оплату товару вказана ціна за одиницю товару в сумі 10,08 дол. США. Решту суми, в залежності від моделі товару, оплачувала телерадіокомпанія ViastrongAB , яка давала дотацію на товар з метою полегшити залучення клієнтів для її дочірньої української компанії Віасат (ТОВ Мобібум є розповсюджувачем компанії Віасат ); телерадіокомпанія ViastrongAB зобов'язана оплатити компанії StrongGes.m.b.H. за одиницю товару ціну 28,40 дол. США за приймачі цифрового супутникового телебачення SRT 7710 і 39,48 дол. США за приймачі цифрового супутникового телебачення SRT 7711 .

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком висловленим в окремій думці одним з суддів в складі колегія про те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на пряму участь позивача у зловживаннях під час митного оформлення зазначених товарів та на його обізнаність про виставлення рахунків на даний товар підприємством StrongGes.m.b.H. частково на радіокомпанію ViastrongHolding AB .

Одночасно колегія суддів додатково звертає увагу на те, що розрахунок митної вартості товарів здійснювався декларантом на підставі даних первинних документів на товар згідно з чинним законодавством, а саме згідно з резервним методом, суть якого згідно ст. 64 МК України полягає в тому, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Тобто, з даної норми чітко вбачається, що для визначення митної вартості імпортованого товару за резервним методом не може братися до уваги ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера та ціни товарів, що поставляються з країни- експортера до третіх країн. Що однозначно свідчить про те, що ціна товарів, яка сформована митним органом Австрії по факту взаєморозрахунків між компаніями StrongGes.m.b.h. та ViastrongHoldingАВ не може братися за основу для розрахунку митної вартості товарів за резервним методом.

Позивач підставно вказує на те, що в самому Рапорті відділу митних перевірок Митниці Відня міститься підтвердження того, що компанія StrongGes.m.b.h. одержувала від ТОВ Мобібум в якості оплати за ресивери цифрового супутникового телебачення суму, яка становить саме 10,08 дол. США за одиницю товару.

В рахунках-фактурах (інвойсах), виставлених ТОВ Мобібум StrongGes.m.b.h. ( №INVP14-00329 від 03.02.14 р„ №INVP14-00880 від 12.03.14 р., №INVP14-01465 від 05.05.14 р„ №ШУР14-01872від 02.06.14 р., №INVP14-02122 від 24.06.14 р„ №INVP14- 02480 від 23.07.14 р., №lNVP14-02479 від 23.07.14 р.) немає будь-яких посилань нате, що ціна товару 10,08 дол. США є лише частиною вартості товару.

Згідно цінової довідки по вартості вантажу ресивер цифрового телебачення моделі SRT 7710 Львівської торгово-промислової палати №19-09\1612 від 11.09.2014 р. станом на вересень 2014 року ймовірне значення вартості товару на кордоні України без сплати митних платежів та ПДВ, розраховане з цін ринку України на ідентичний товар станом на дату оцінки може складати від 10,42 дол. США/шт. Розрахунок вартості товару з цін зовнішніх ринків (від продавця) з врахуванням доставки становить 10,47 дол. США/шт. Згідно цінових пропозицій на аналогічні товари на зовнішніх ринках цінова пропозиція по продажу товару на ринку Китаю складає від 8 до 16 дол. США/шт. (таб. №4), а ймовірне значення вартості товару на кордоні України без сплати обов'язкових митних платежів та ПДВ, розраховане з цін зовнішнього ринку може складати (по середніх значеннях) від 5,77 до 12,90 дол. США/шт.

Таким чином, ймовірне значення вартості товару на кордоні України без сплати обов'язкових митних платежів та ПДВ станом на вересень 2014 р. за контрактом №К290514 від 29.05.2014 р. може складати від 10,42 дол. США/шт.

Проте, судом першої інстанції не взято до уваги дане дослідження, хоча воно найбільш повно з урахуванням част. 2 ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі відображає дійсну вартість товару ресивер цифрового телебачення моделей SRT 7710, SRT 7711.

Цих обставин сторона відповідача жодними належними доказами не спростовує і ці обставини суд апеляційної інстанції вважає доведеними.

Стосовно покликань сторони позивача на приписи ст.7 Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , то необхідно погодитись з висновком суду першої інстанції, що відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік Державною фіскальною службою України та її територіальними органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України. За заявою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Як встановлено судом у даній справі документальну невиїзну перевірку ТОВ Мобібум проведено в 2017 році та позивачем не надано будь-яких належних і допустимих доказів протиправності наказу відповідача за №76 від 18.01.2017р. Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ Мобібум .

Оцінюючи наведені апелянтом доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені в позовній заяві та апеляційній скарзі, були перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оцінюючи в сукупності наведене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, через що останній підлягає до задоволення.

Таким чином, доводи апеляційних скарг є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке полягає у незастосуванні закону, що підлягає застосуванню, порушення норм процесуального права, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

Керуючись статтями 243,268, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МОБІБУМ задовольнити.

Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року у справі №813/2046/18 та прийняти постанову про задоволення позовних вимог.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті Головним управлінням ДФС у Львівській області 02 березня 2017 року №0002261411за платежем з податку на додану вартість в розмірі 955394,65 гривень та №0002241411 за платежем ввізного мита в розмірі 434270,28 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин - з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя В. П. Сапіга судді О. І. Довга І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 28.01.2019.