ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
09 жовтня 2018 року № 826/6179/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н
до Головного управління ДФС у Миколаївській області (відповідач-1)
Державної фіскальної служби України (відповідач-2)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправною бездіяльність,
за участі:
представника позивача - Дьякова В.О.
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Старт-Н з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області, Державної фіскальної служби України, в якому просить (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 25.06.2018):
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Миколаївській області від 30.08.2017 №1523 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н (код ЄДРПОУ 37279546) ;
- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Миколаївській області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н (код ЄДРПОУ 37279546) на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Матійчука Г.О. від 11.08.2017 у справі №757/45221/17-к та наказу Головного управління ДФС у Миколаївській області від 30.08.2017 №1523 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н (код ЄДРПОУ 37279546) та оформлення результатів такої перевірки у формі акту від 27.09.2017 №1277/14-29-14-10/37279546;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 15.11.2017 №00039981406;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 15.11.2017 №00039991410;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 15.11.2017 №00040011410;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 15.11.2017 №00040001410;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 15.11.2017 №00039894005;
- визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України при винесенні рішення від 20.02.2018 №6295/6/99-99-11-01-01-25 щодо нездійснення перевірки фактів та відомостей, що можуть свідчити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н та зобов'язати призначити додаткову податкову перевірку фінансово-господарських взаємовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н з контрагентами за період з 01.01.2008 по 31.12.2016.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
У підготовчому провадженні представником позивача подано заяву від 05.07.2018, в якій останній просив залишити адміністративний позов без розгляду в частині вимог, заявлених до Державної фіскальної служби України, щодо зобов'язання призначити додаткову перевірку фінансово-господарських взаємовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю Страт-Н з контрагентами за період з 01.01.2008 по 31.12.2016.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2018 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Страт-Н до Державної фіскальної служби України в частині зобов'язання призначити додаткову податкову перевірку фінансово-господарських взаємовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н з контрагентами за період з 01.01.2008 по 31.12.2016 залишено без розгляду.
Крім того, у підготовчому провадженні судом прийнято до розгляду заяву представника позивача про зміну предмету позову від 17.09.2018, якою уточнено позовні вимоги до Державної фіскальної служби України та викладено останні у такій редакції: Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 20.02.2018 №6295/6/99-99-11-01-01-25 .
За результатами підготовчого провадження, після вчинення всіх необхідних процесуальних дій, передбачених ч. 2 ст. 180 Кодексу адміністративного судочинства України, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що Головне управління ДФС у Миколаївській області не мало право на проведення спірної перевірки, оскільки ухвалою слідчого судді вказану перевірку доручено провести Державній фіскальній службі України, з огляду на що, наказ Головного управління ДФС у Миколаївській області від 30.08.2017 №1523 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н (код ЄДРПОУ 37279546) , дії з проведення перевірки та складання на її підставі акту є протиправними, бо для вказаного відсутні законодавчо мотивованої підстави. Крім того, представником позивача наголошено на безпідставності висновків перевіряючих, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з урахуванням того, що реальність (товарність) спірних операцій підтверджується належним чином оформленою первинною документацію, метою здійснення яких була ділова мета, а в решті порушень представником позивача вказано про відсутність порушень податкової дисципліни як такої. Під час підготовчого провадження представником позивача також зазначено про неналежне здійснення Державною фіскальною службою України перевірки фактів та відомостей, які стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, внаслідок чого і винесено рішення від 20.02.2018 №6295/6/99-99-11-01-01-25.
У призначене судове засідання з'явився представник позивача, який заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити їх у повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві та відповідях на відзив.
Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечували, подавши письмові відзиви в яких стверджували, що зазначення у судовому рішенні доручення на проведення перевірки спеціалістам Державної фіскальної служби України не виключає права відповідача-2 на надання повноважень щодо проведення перевірки платника податків територіальним органом ДФС України, на обліку в якому перебуває відповідний платник податків. Безпосередньо щодо фактів порушення, внаслідок яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вказано про правомірність останніх, прийнятих у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень, оскільки під час проведення перевірки документально не підтверджено реальність (товарність) спірних операцій, формування витрат, а також встановлено порушення порядку ведення касових операцій та реєстрації акцизних накладних та/або розрахунків коригування останніх. Крім того, представником відповідача-2 наголошено на тому, що рішення про результати розгляду скарги та викладені у ньому факти не можуть розглядатись як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для позивача певні правові наслідки.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзиви, відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Миколаївській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н з питань дотримання вимог податкового законодавства України на предмет своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів за період з 04.10.2010 по 31.12.2016, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи у період з 04.10.2010 по 31.12.2016, у тому числі при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 04.10.2010 по 31.12.2016, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 04.10.2010 по 31.12.2016.
За результатами вказаної перевірки складно акт від 27.09.2017 №1277/14-29-14-10/37279546, в якому (з урахуванням технічних помилок, виправлених у відповіді щодо результатів розгляду заперечень до акту від 10.11.2017 №8944/10/14-29-14-10-10) викладено, зокрема, наступні висновки щодо порушень Товариством з обмеженою відповідальністю Старт-Н :
п.п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2016 рік на суму 98 536 605,00 грн.;
п.п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5 746 366,00 грн., у тому числі за період 2016 рік на суму 5 746 366,00 грн.;
п.п. 198.1, 198.3 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 14 405 598,00 грн., у тому числі за лютий 2016 року у сумі 20 416,00 грн., за травень 2016 року на суму 5 648 656,00 грн., за липень 2016 року у сумі 479 202,00 грн., за серпень 2016 року на суму 4 271 667,00 грн., за вересень 2016 року на суму 1 218 212,00 грн., за жовтень 2016 року на суму 2 767 445,00 грн.;
п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 - не оприбуткування готівкових коштів у день їх одержання у книгах обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій на загальну суму 585 833,50 грн.;
п. 120-2.2 ст. 120-2 Податкового кодексу України, у зв'язку з відсутністю з вини платника акцизного податку реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних протягом більш як 120 календарних днів після дати, на яку платник податку зобов'язаний скласти такі акцизні накладні, на загальний обсяг - 6 848 942,11 л.
На підставі викладеного, Головним управлінням ДФС у Миколаївській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 15.11.2017:
№00039981406, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, обіг готівки, РРО, з огляду на порушення п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, у розмірі 2 929 167,50 грн.;
№00039991410, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Старт-Н збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємства у загальному розмірі 7 182 957,50 грн., з яких за податковим зобов'язанням 5 746 366,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 436 591,50 грн.;
№00040011410, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Старт-Н зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 98 536 605,00 грн. за 2016 рік;
№00040001410, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Старт-Н збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 18 006 997,50 грн., з яких за податковим зобов'язанням - 14 405 598,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями штрафами 3 601 399,50 грн.;
№00039894005, яким по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем акцизний податок на пальне у сумі 9 579 303,35 грн.
Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, Товариством з обмеженою відповідальністю Старт-Н подано відповідну скаргу до Державної фіскальної служби України, за наслідками розгляду якої відповідачем-2 прийнято рішення про результати розгляду скарги від 20.02.2018 №6295/6/99-99-11-01-01-25, яким податкові повідомлення-рішення від 15.11.2017 №00039981406, №00039991410, №00040001410, №00039894005 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Вважаючи на підставі викладеного, власні права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Приписами пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи, зокрема, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка (пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).
У силу пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесеного ними відповідно до закону.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, оскаржувана перевірка проведена на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт-Н (код ЄДРПОУ 37279546) від 30.08.2017 №1523. Зі змісту даного наказу вбачається, що останній винесено відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та у зв'язку з отриманням ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.08.2017 по матеріалах досудового розслідування Товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н у кримінальному провадженні від 06.06.2017 №42017000000001823 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 218-1, 220-2, ч. 1 ст. 255 Кримінального кодексу України, з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства.
У свою чергу, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.08.2017 у справі №757/45221/17-к за результатами розгляду клопотання прокурора групи прокурорів - прокурора Слобідського відділу Харківської місцевої прокуратури №5 Чухлебова І.В. про призначення документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю Старт-Н вказане клопотання задоволено та призначено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства України Товариством з обмеженою відповідальністю Старт-Н на предмет своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, у тому числі при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 01.01.2008 по 31.12.2016. Вказаною ухвалою проведення позапланової документальної перевірки доручено співробітникам Державної фіскальної служби України.
З огляду на наведені положення податкового законодавства вбачається, що невід'ємною частиною рішення про призначення перевірки є як визначення суб'єкта, який підлягає перевірці, так і визначення суб'єкта, який здійснює перевірку, без чого не можливо здійснити її виконання. Оскільки саме слідчий суддя, згідно з пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, приймає рішення про здійснення перевірки, то саме він визначає і суб'єкта, на якого покладається обов'язок її проведення, а також інші умови здійснення такої перевірки.
Як зазначено вище, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.08.2017 у справі №757/45221/17-к проведення перевірки доручено співробітникам Державної фіскальної служби України, а не Головному управлінню Державної фіскальної служби у Миколаївській області, яким, відповідно, винесено наказ на проведення перевірки та здійснено останню.
Таким чином, відповідачем-1 не дотримано вимог слідчого судді Печерського районного суду міста Києва, викладених в ухвалі від 11.08.2017 у справі №757/45221/17-к, під час її виконання, а саме: в частині призначення та проведення перевірки іншим контролюючим органом, ніж це передбачено слідчим суддею.
Вказане свідчить про відсутність у відповідача-1 підстав для проведення перевірки позивача на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, що, як наслідок, призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №820/4482/17 (провадження №К/9901/223/17) (ЄДРСР №73194607).
Крім того, суд звертає увагу, що спірна перевірка проведена на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.08.2017 у справі №757/45221/17-к, винесеної за результатами розгляду клопотання прокурора у відповідному кримінальному провадженні.
Так, повноваження прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням визначені ч. 2 ст. 36 Кримінального процесуального України. Між тим, дана правова норма не уповноважує прокурора призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом, з огляду на те, що пункт, який раніше надавав такі повноваження, виключений Законом України Про прокуратуру від 14.10.2014 №1697-VII.
Отже, як зазначає Верховний Суд в аналогічній справі (правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №243/6674/17-к (провадження №51-499км17) (ЄДРСР №72670536) , слідчий суддя, надавши слідчому (чи прокурору) дозвіл на проведення перевірки, вийшов за межі своїх повноважень і прийняв рішення, яке не передбачене кримінальним процесуальним законодавством.
З урахуванням вищенаведеного, враховуючи і те, що вказану перевірку проведено органом, якого не уповноважено на її проведення, суд дійшов до висновку про протиправність та необхідність скасування наказу Головного управління ДФС у Миколаївській області від 30.08.2017 №1523 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н (код ЄДРПОУ 37279546) та про визнання протиправними дій Головного управління ДФС у Миколаївській області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н (код ЄДРПОУ 37279546) на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Матійчука Г.О. від 11.08.2017 у справі №757/45221/17-к та наказу Головного управління ДФС у Миколаївській області від 30.08.2017 №1523 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н (код ЄДРПОУ 37279546) .
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій Головного управління ДФС у Миколаївській області щодо оформлення результатів документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н (код ЄДРПОУ 37279546) у формі акту від 27.09.2017 №1277/14-29-14-10/37279546, суд звертає увагу на наступне.
Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта (в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки) може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта, або у випадку можливого використання такого акта, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору. Оскарження акту (висновків) унеможливлює розгляд такого спору в судовому порядку. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 24.09.2013 №21-255а13 (ЄДРСР №34180770) та від 10.09.2013 №21-237а13 (ЄДРСР №33770792).
Відтак, позовні вимоги у наведеній частині задоволенню не підлягають.
З приводу решти позовних вимог слід зазначити наступне.
Як вбачається зі змісту акту перевірки, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено з огляду на такі виявлені порушення вимог податкового законодавства:
1. Включення до розрахунку фінансового результату витрат, які не пов'язані з фінансово-господарською діяльністю (отримання прибутку), що призвело до завищення фінансового результату (збитків) на суму 84 084 378,36 грн. у податковій декларації з податку на прибуток за 2016 рік.
Між ТОВ Старт-Н та ПАТ КБ Приватбанк укладено кредитний договір від 26.10.2016 № 4С16093Г, за умовами якого банк зобов'язався надати позивачу відновлювальну кредитну лінію, ліміт кредитного договору: 4 600 000 000,00 грн. на наступні цілі: фінансування поточної діяльності підприємства. Термін повернення кредиту - жовтень 2024 року. За користування кредитом Позивач сплачує відсотки за фіксованою ставкою в розмірі 10,5% річних.
Додатковою угодою до кредитного договору від 26.10.2016 №4С16093Г сторонами внесено зміни в п. А.3 розділу А. ІСТОТНІ УМОВИ КРЕДИТУВАННЯ Договору та викладено даний пункт в наступній редакції:
А.3 Термін повного повернення кредиту: 17 жовтня 2017 року. Цей термін може бути продовжений згідно з п. 1.4.
На виконання умов даного кредитного договору 28.10.2016 на рахунок позивача перераховано грошові кошти у розмірі 4 435 219 957,42 грн.
Також, між ТОВ Старт-Н та ПАТ КБ Приватбанк 26.10.2016 укладено наступні типові договори поруки:
№4М15101И/П, відповідно до якого позивач виступає поручителем перед ПАТ КБ Приватбанк за виконання ТОВ МАКСІ В (код ЄДРПОУ 39755856) своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами по кредитному договору №4М15101И від 18.12.2015;
№4Т15114И/П, відповідно до якого позивач виступає поручителем перед ПАТ КБ Приватбанк за виконання ТОВ Т-АЛЬФА (код ЄДРПОУ 39799139) своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами по кредитному договору №4Т15114И від 16.12.2015 року;
№4М15105И/П, відповідно до якого ТОВ СТАРТ-Н виступає поручителем перед ПАТ КБ Приватбанк за виконання ТОВ МАСБЕН (код ЄДРПОУ 37295788) своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами по кредитному договору №4М15105И від 25.12.2015;
№4Ш15112И/П, відповідно до якого позивач виступає поручителем перед ПАТ КБ Приватбанк за виконання ТОВ ШКОДЕР-С (код ЄДРПОУ 39779002) своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами по кредитному договору №4Ш15112И від 16.12.2015 року;
№4М14377И/П, відповідно до якого позивач виступає поручителем перед ПАТ КБ Приватбанк за виконання ТОВ МАГНАТ ГРУП (код ЄДРПОУ 39455171) своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами по кредитному договору №4М14377И від 15.12.2014;
№4Д12355И/П, відповідно до якого позивач виступає поручителем перед ПАТ КБ Приватбанк за виконання ТОВ ДОНМАС (код ЄДРПОУ 37086680) своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами по кредитним договорам № 4Д12355И від 10.12.2012 та №4М13105И від 19.06.2013;
№4С15084И/П, відповідно до якого позивач виступає поручителем перед ПАТ КБ Приватбанк за виконання ТОВ СЕГМЕНТ ОЙЛ (код ЄДРПОУ 39762124) своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами по кредитному договору № 4С15084И від 16.12.2015;
№4О12401И/П, відповідно до якого позивач виступає поручителем перед ПАТ КБ Приватбанк за виконання ТОВ ОСТ-ТОРГ (код ЄДРПОУ 37178624) своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами по кредитному договору №4О12401И від 26.12.2012;
№4К15088И/П, відповідно до якого позивач виступає поручителем перед ПАТ КБ ПРИВАТБАНК за виконання ТОВ КАПІТАЛ ОЙЛ (код ЄДРПОУ 39616637) своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами по кредитному договору №4К15088И від 17.12.2015.
Крім того, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що між позивачем та боржниками укладені наступні договори:
з ТОВ ШКОДЕР-С - угоду №4Ш15112И/П/Ц від 31.10.2016; договір застави (майнових прав на отримання грошових коштів по господарському договору) від 31.10.2016; договір відступлення права вимоги (цесії) від 31.10.2016;
з ТОВ Т-АЛЬФА - угода №4Т15114И/П/Ц від 31.10.2016; договір застави (майнових прав на отримання грошових коштів по господарському договору) №31/16-13 від 31.10.2016; договір застави (майнових прав на отримання грошових коштів по господарському договору) №31/16-23 від 31.10.2016; договір застави (майнових прав на отримання грошових коштів по господарському договору) №31/16-33 від 31.10.2016; договір застави (майнових прав на отримання грошових коштів по господарському договору) №31/16-43 від 31.10.2016; договір застави (майнових прав на отримання грошових коштів по господарському договору) №31/16-53 від 31.10.2016; договір застави (майнових прав на отримання грошових коштів по господарському договору) №31/16-63 від 31.10.2016; договір застави (майнових прав на отримання грошових коштів по господарському договору) №31/16-73 від 31.10.2016; договір відступлення права вимоги (цесії) №31/16-1Ц від 31.10.2016; договір відступлення права вимоги (цесії) №31/16-2 Ц від 31.10.2016; договір відступлення права вимоги (цесії) №31/16-3Ц від 31.10.2016; договір відступлення права вимоги (цесії) №31/16-4Ц від 31.10.2016; договір відступлення права вимоги (цесії) № 31/16-5Ц від 31.10.2016; договір відступлення права вимоги (цесії) № 31/16-6Ц від 31.10.2016; договір відступлення права вимоги (цесії) №31/16-7Ц від 31.10.2016;
з ТОВ СЕГМЕНТ ОЙЛ - угода №4С15084И/П/Ц від 31.10.2016; договір застави (майнових прав на отримання грошових коштів по господарському договору) № 31/10 від 31.10.2016; договір відступлення права вимоги (цесії) №32/10 від 31.10.2016;
з ТОВ ОСТ-ТОРГ - угода №4О12401И/П/Ц від 31.10.2016; договір застави (майнових прав на отримання грошових коштів по господарському договору) №231102016 від 31.10.2016; договір відступлення права вимоги (цесії) від 31.10.2016;
з ТОВ МАСБЕН - угода №4М15105И/П/Ц від 31.10.2016; договір застави (майнових прав на отримання грошових коштів по господарському договору) №31-10/16 від 31.10.2016; договір відступлення права вимоги (цесії) від 31.10.2016;
з ТОВ МАКСІ В - угода №4М15101И/П/Ц від 31.10.2016; договір застави (майнових прав на отримання грошових коштів по господарському договору) від 31.10.2016; договір відступлення права вимоги (цесії) від 31.10.2016;
з ТОВ МАГНАТ ГРУП - угода №4М14377И/П/Ц від 31.10.2016; договір застави (майнових прав на отримання грошових коштів по господарському договору) №3/4М14377И/П/Ц від 31.10.2016; договір відступлення права вимоги (цесії) №Ц/4М14377И/П/Ц від 31.10.2016;
з ТОВ КАПІТАЛ ОЙЛ - угода №4К15088/П/Ц від 31.10.2016; договір застави (майнових прав на отримання грошових коштів по господарському договору) №КО3110 від 31.10.2016; договір відступлення права вимоги (цесії) №31-10-16 від 31.10.2016;
з ТОВ ДОНМАС - угода №4Д12355/П/Ц від 31.10.2016; договір застави (майнових прав на отримання грошових коштів по господарському договору) №31/10-16 від 31.10.2016; договір відступлення права вимоги (цесії) від 31.10.2016; договір застави акцій №01/11 від 01.11.2016.
Отримані кредитні кошти позивачем 28.10.2016 перераховано на адресу ПАТ КБ Приватбанк в рахунок погашення заборгованості ТОВ МАКСІ В в сумі 1 124 986 094,44 грн., ТОВ Т-АЛЬФА - 111 595 555,43 грн., ТОВ МАСБЕН - 886 261 270,13 грн., ТОВ ШКОДЕР-С - 123 718 376,00 грн., ТОВ МАГНАТ ГРУП - 44 556 415,94 грн., ТОВ ДОНМАС - 670 970 115,38 грн., ТОВ СЕГМЕНТ ОЙЛ - 629 459 764,40 грн., ТОВ ОСТ ТОРГ - 162 992 721,72 грн. та ТОВ КАПІТАЛ ОЙЛ - 680 679 643,98 грн. на підставі зазначених вище договорів поруки, в загальній сумі 4 435 219 957,42 грн.
З приводу вказаного контролюючим органом в акті перевірки зазначено, що причиною перерахування даних грошових коштів є погашення заборгованості третіх осіб, що не відповідає меті отримання кредитних коштів - фінансування поточної діяльності позивача, - а також не пов'язано з господарською діяльністю останнього.
Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (тут і надалі - ПК України у редакції, яка дія станом на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розумною економічною причиною (діловою метою) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
У той же час, суд зазначає, що не обов'язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати у певний проміжок часу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі№ 2а-1670/7883/12 (ЄДРСР №71939022).
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 у справі № 816/4226/13-а (ЄДРСР №71834548) дійшов до висновку, що використання коштів, отриманих у кредит на оплату заборгованості по іншому кредиту, не може вважатися діями, які суперечать діловій меті господарської діяльності. Здійснення позивачем як суб'єктом господарювання дій, які є не типовими для певного виду діяльності, або можуть не у повній мірі відповідати цільовому призначенню отриманих кредитних ресурсів, не може однозначно свідчити про невідповідність таких дій цілям господарської діяльності.
Як зазначив позивач, укладення кредитного договору та договорів поруки було лише передумовою настання економічної вигоди для позивача у вигляді отримання можливості стягнення із боржників сум грошових коштів або майна, що суттєво перевищує розмір фактичної заборгованості. Позитивна різниця між сумою зобов'язань за кредитними договорами та загальною сумою забезпечення виконання боржниками своїх зобов'язань, дозволяла позивачу досягти мети своєї господарської дії, яка полягала в реалізації права кредитора на звернення стягнення на передане в забезпечення по кредитним договорам майно. Отримані позивачем кошти від реалізації такого майна планувалось направити на погашення кредиту та відсотків за кредитним договором, укладеним між позивачем та ПАТ КБ Приватбанк , сплату податків та зборів, фінансування власної господарської діяльності тощо.
Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Приписами ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України передбачено, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Одним із загальних принципів господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом (ст. 6 Господарського кодексу України).
У силу ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно з ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Підприємництво здійснюється на основі: самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (ст. 44 Господарського кодексу України).
З аналізу наведених норм права чітко вбачається, що свобода підприємницької діяльності, у розумінні якої підприємці мають право без обмежень самостійно на власний ризик здійснювати з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом, є загальним принципом господарювання, а, отже, господарської діяльності.
З урахуванням всього викладеного, а також враховуючи встановлені судом обставини спірної операції, суд дійшов до висновку про те, що операції з отримання позивачем кредитних коштів у ПАТ КБ Приватбанк пов'язані із провадженням ним господарської діяльності та спрямовані на отримання прибутку. Натомість, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду достатніх доказів на підтвердження правовірності власних висновків щодо включення витрат за вказаною операцією до розрахунку фінансового результату.
2. Неправомірне віднесення ТОВ Страт-Н до складу витрат собівартість паливно-мастильних матеріалів, відображених ТОВ Дельта Фокс , ТОВ Філін Прайм , ТОВ Лагуна-Н , ТОВ Філомель у податкових накладних, виписаних (складених) на адресу ТОВ Старт-Н , а також завищення податкового кредиту за операціями з ТОВ Філін Прайм , ТОВ Лагуна-Н , ТОВ Лотос-Н , ТОВ Дельта Фокс , ТОВ Філомель , ТОВ Бізнес Мрія .
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
У силу п. 139.1 ст. 139 ПК України, фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов'язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 - 139.3 цієї статті) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму витрат (крім оплати відпусток працівникам та інші виплати, пов'язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 - 139.3 цієї статті), які відшкодовані за рахунок резервів та забезпечень сформованих відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму коригування (зменшення) резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов'язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 - 139.3 цієї статті), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
У свою чергу, згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Приписами п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
У силу п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ Філін Прайм , суд зазначає наступне.
Між ТОВ Старт-Н , як покупцем, та ТОВ Філін Прайм , як постачальником, укладено договір поставки від 02.06.2016 №ФПГ-0010, у відповідності до якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця (поставити), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити газ вуглеводневий скраплений. Асортимент, кількість, ціна, вартість товару визначається сторонами у відповідній додатковій угоді до даного договору. Умови поставки-склад Покупця (АЗС). Допускається постачання товару кількома партіями. Місця поставки для кожної партії Товари у згоджується за домовленістю Сторін. Виконання зобов'язань за даним договором підтверджується належним чином оформленими і підписаними сторонами актами приймання-передачі (видатковими накладними).
Між ТОВ Старт-Н та ТОВ Філін Прайм укладено додаткову угоду №ФП-160630000051 від 02.06.2016 до договору поставки №ФПГ-0010 від 02.06.2016, якою сторони узгодили асортимент, кількість, ціну товару.
На виконання умов договору поставки №ФПГ-0010 від 02.06.2016 ТОВ Філін Прайм передано, а позивачем прийнято протягом червня 2016 року вказаний товар за актом приймання-передачі від 30.06.2016 №ФП-160630000051.
Між ТОВ Старт-Н , як покупцем, та ТОВ Філін Прайм , як постачальником, укладено ідентичні за змістом договори поставки нафтопродуктів від 01.07.2016 №ФП-0040, від 14.07.2016 №ФП-0049, від 01.08.2016 №ФП-0034, від 29.08.2016 №ФП-0078, від 01.09.2016 №ФП-0091, від 01.09.2016 №ФП-0120, від 22.09.2016 №ФП-0123, від 30.09.2016 №ФП-0124, від 31.10.2016 №ФП-0152, від 01.11.2016 №ФП-0180, від 03.11.2016 №ФП-0193, від 30.11.16 №ФП-0208.
Умовами даних (ідентичних за змістом договорів) передбачено, що постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити нафтопродукти, згідно умов договору. Номенклатура, кількість, ціна товару та строк поставки визначаються сторонами у додаткових угодах до договору. Сторони укладають акти прийому-передачі товару, в яких вказують найменування, кількість, ціну і вартість переданого товару. Сторони можуть укладати акт прийому-передачі товару, що переданий протягом визначеного в такому акті періоду часу.
Також, між ТОВ СТАРТ-Н (Покупець) та ТОВ ФІЛІН ПРАЙМ (Постачальник) укладено: додаткову угоду від 01.07.2016 №ФП-16073000018 до договору поставки нафтопродуктів від 01.07.2016 №ФП-0040; додаткову угоду від 01.08.2016 №ФП-160831000034 до договору поставки нафтопродуктів від 01.08.2016 №ФП-0034; додаткову угоду від 22.09.2016 №ФП-160930000045 до договору поставки нафтопродуктів від 22.09.2016 №ФП-0123; додаткову угоду від 01.09.2016 №ФП-160930000042 до договору поставки нафтопродуктів від 01.09.2016 №ФП-0120; додаткову угоду від 01.09.2016 №ФП-160930000013 до договору поставки нафтопродуктів від 01.09.2016 №ФП-0091; додаткову угоду від 29.08.2016 №ФП-160831000078 до договору поставки нафтопродуктів від 29.08.2016 №ФП-0078; додаткову угоду від 14.07.2016 №ФП-160731000027 до договору поставки нафтопродуктів від 14.07.2016 №ФП-0049; додаткову угоду від 03.11.2016 №ФП-161130000068 до договору поставки нафтопродуктів від 03.11.2016 №ФП-0193; додаткову угоду від 30.11.2016 №ФП-161130000083 до договору поставки нафтопродуктів від 30.11.2016 №ФП - 0208; додаткову угоду від 01.11.2016 №ФП-161130000028 до договору поставки нафтопродуктів від 31.10.2016 №ФП-0152; додаткову угоду від 01.11.2016 №ФП-161130000055 до договору поставки нафтопродуктів від 01.11.2016 №ФП-0180; додаткову угоду від 30.09.2016 №ФП-160930000046 до договору поставки нафтопродуктів від 30.09.2016 №ФП-0124.
На виконання умов вказаних вище Договорів поставки нафтопродуктів ТОВ Філін Прайм передано, а позивачем прийнято нафтопродукти за актами приймання-передачі: від 31.07.2016 №ФП-16073000018 до договору поставки нафтопродуктів від 01.07.2016 №ФП-0040 на загальну суму 25 508 188,86 грн., у тому числі ПДВ 4 251 364,81 грн.; від 31.08.2016 №ФП-160831000034 до договору поставки нафтопродуктів від 01.08.2016 №ФП-0034 на загальну суму 4 056 142,36 грн., у тому числі ПДВ 676 023,73 грн.; від 30.09.2016 №ФП-160930000045 до договору поставки нафтопродуктів від 22.09.2016 №ФП-0123 на загальну суму 2 375 355,98 грн., у тому числі ПДВ 395 892,66 грн.; від 30.09.2016 №ФП-160930000042 до договору поставки нафтопродуктів від 01.09.2016 №ФП-0120 на загальну суму 6 747 852,59, у тому числі ПДВ 1 124 642,10 грн.; від 30.09.2016 №ФП-160930000013 до договору поставки нафтопродуктів від 01.09.2016 №ФП-0091 на загальну суму 755 868,91 грн., у тому числі ПДВ 125 978,15 грн.; від 31.08.2016 №ФП-160831000078 до договору поставки нафтопродуктів від 29.08.2016 №ФП-0078 на загальну суму 121 903,38 грн., у тому числі ПДВ 20 317,23 грн.; від 31.07.2016 №ФП-160731000027 до Договору поставки нафтопродуктів від 14.07.2016 № ФП-0049 на загальну суму 121 815,34 грн., у тому числі ПДВ 20 302,58 грн.; від 30.11.2016 №ФП-161130000068 до договору поставки нафтопродуктів від 03.11.2016 № ФП-0193 на загальну суму 126 688,07 грн., у тому числі ПДВ 21 114,68 грн.; від 30.11.2016 №ФП-161130000083 до договору поставки нафтопродуктів від 30.11.2016 №ФП - 0208 на загальну суму 5 338 183,20 грн., у тому числі ПДВ 889 697,20 грн.; від 30.11.2016 №ФП-161130000028 до договору поставки нафтопродуктів від 31.10.2016 №ФП-0152 на загальну суму 31 349 291,52 грн., у тому числі ПДВ 5 224881,92 грн.; від 30.11.2016 №ФП-161130000055 до договору поставки нафтопродуктів від 01.11.2016 №ФП-0180 на загальну суму 1 720 376,89 грн., у тому числі ПДВ 286 729,48 грн.; від 30.09.2016 №ФП-160930000046 до договору поставки нафтопродуктів від 30.09.2016 №ФП-0124 на загальну суму 122 109 грн., у тому числі ПДВ 20 351,50 грн.
На дату оформлення актів приймання-передачі нафтопродуктів ТОВ Філін Прайм складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні: №35 від 30.06.2016, №27 від 31.07.2016, №18 від 31.07.2016, №29 від 31.08.2016, №53 від 31.08.2016, №44 від 30.09.2016, №13 від 30.09.2016, №47 від 30.09.2016, №48 від 30.09.2016.
Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ Дельта Фокс , суд зазначає наступне.
Між ТОВ Старт-Н , як покупцем, та ТОВ Дельта Фокс , як постачальником, укладено договори поставки від 18.05.2016 №ДФ-0006 та від 20.05.2016 №ДФ-0013 (аналогічні за змістом), умовами яких передбачено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця (поставити), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити газ вуглеводневий скраплений. Асортимент, кількість, ціна, вартість товару визначається сторонами у відповідній Додатковій у годі до даного Договору. Умови поставки-склад Покупця (АЗС). Допускається постачання товару кількома партіями. Місця поставки для кожної партії Товари у згоджується за домовленістю Сторін.
Також, між позивачем та ТОВ Дельта Фокс укладено додаткову угоду від 18.05.2016 №ДФ-160531000064 до договору поставки нафтопродуктів від 18.05.2016 №ДФ-0006 та додаткову угоду від 20.05.2016 №ДФ-160531000071 до договору поставки нафтопродуктів від 20.05.2016 №ДФ-0013.
На виконання умов вказаних вище Договорів поставки нафтопродуктів ТОВ ДЕЛЬТА ФОКС передано, а позивачем прийнято нафтопродукти за актами приймання-передачі від 31.05.2016 № ДФ-160531000064, від 31.05.2016 №ДФ-160531000071. Крім того, внаслідок вказаного виписано податкові накладні від 31.05.2016 №6 та №13.
Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ Філомель , суд зазначає наступне.
Між ТОВ Старт-Н , як покупцем, та ТОВ Філомель , як постачальником, укладено договір поставки нафтопродуктів №ФІ - 0010 від 01.08.2016, згідно з яким, постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити нафтопродукти, згідно умов договору. Номенклатура, кількість, ціна товару та строк поставки визначаються сторонами у додаткових угодах до договору. Пунктом 4.5 вказаного договору передбачено, що сторони укладають акти прийому-передачі товару, в яких вказують найменування, кількість, ціну і вартість переданого товару. Сторони можуть укладати акт прийому-передачі товару, що переданий протягом визначеного в такому акті періоду часу.
Також, між ТОВ Старт-Н та ТОВ Філомель укладено додаткову угоду №ФІ-160831000001 від 01.08.2016 до договору поставки нафтопродуктів №ФІ - 0010 від 01.08.2016, якою сторони узгодили найменування, кількість, ціну і вартість переданого товару.
На виконання умов даного договору позивачем надано суду копії акту приймання-передачі від 31.08.2016 №ФІ-160831000001, податкової накладної від 31.08.2016 №1.
Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ Бізнес Мрія , суд зазначає наступне.
Між ТОВ Старт-Н , як покупцем та ТОВ Бізнес Мрія , як постачальником, укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №2/31-05-2016 від 01.05.2016, згідно з яким, постачальник зобов'язується поставити покупцю нафтопродукти, а покупець зобов'язується їх прийняти і оплатити в асортименті і кількості згідно з додатками до договору купівлі-продажу нафтопродуктів та актів приймання-передачі до договору, які є невід'ємною частиною цього Договору. Зобов'язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними, право власності на товар і ризики по його втраті (псуванню) переходять від постачальника до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі нафтопродуктів.
Також, між ТОВ Старт-Н та ТОВ Бізнес Мрія укладено додаткові угоди до договору купівлі-продажу нафтопродуктів №2/31-05-2016 від 01.05.2016, а саме: № 1 від 31.05.2016 та № 2 від 31.05.2016.
На виконання умов даного договору позивачем надано суду копії актів приймання-передачі від 31.05.2016 №1 та від 31.05.2016 №2, а також податкових накладних від 31.05.2016 №411 та від 31.05.2016 №417.
Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ Лотос-Н , суд зазначає наступне.
Між ТОВ Старт-Н , як покупцем, та ТОВ Лотос-Н , як постачальником, укладено договір поставки №6/05-1 від 06.05.2016, згідно з яким постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього встановлену договором суму. Номенклатура, кількість, ціна товару за одиницю і по позиціям, а також загальна вартість товару, визначається сторонами у видаткових накладних.
У травні 2016 року на підставі договору поставки №6/05-1 від 06.05.2016 ТОВ Лотос-Н поставило на адресу позивача: газ зріджений паливної марки БТ, газ зріджений паливної марки СПБТ, Автобензин А-92 Євро4-Е5, Автобензин А-92 Є, в-ІІ, кл-С, Автобензин А-95 Євро4-Е5, Автобензин А-95 (Євро) вид-ІІ, кл-D, Автобензин А-95 (Євро) вид І класс А, Дизпаливо ДП-Л-Євро5-ВО, Дизпаливо ДП-Л-Євро4-ВО, Дизпаливо ДП-Арк-Євро4-ВО, Паливо моторне альтернат марки ЕСО 95Е50 SUPER. Факт поставки зазначеного товару підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних.
На дату поставки товару ТОВ ЛОТОС-Н складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні: від 10.05.2016 № 1000031; від 10.05.2016 №1000032; від 10.05.2016 № 1000033; від 10.05.2016 № 1000034; від 10.05.2016 № 1000035; від 10.05.2016 № 1000036; від 10.05.2016 № 1000037; від 10.05.2016 № 1000038; від 11.05.2016 №1100035; від 11.05.2016 № 1100027; від 11.05.2016 № 110028; від 11.05.2016 № 1100031; від 11.05.2016 № 1100029; від 11.05.2016 № 1100033; від 11.05.2016 №1100034; від 11.05.2016 №1100026; від 11.05.2016 № 1100030; від 11.05.2016 № 1100032; від 12.05.2016 № 1200014; від 12.05.2016 № 1200013; від 12.05.2016 № 1200011; від 12.05.2016 № 1200010; від 12.05.2016 № 1200012; від 12.05.2016 № 1200015; від 12.05.2016 № 1200016; від 12.05.2016 № 1200017; від 12.05.2016 № 1200009; від 12.05.2016 № 1200018; від 13.05.2016 № 1300010; від 13.05.2016 № 1300013; від 13.05.2016 № 1300009; від 13.05.2016 № 1300011; від 13.05.2016 № 1300012.
На підтвердження оплати вказаного товару у матеріалах справи містяться копії платіжних доручень.
Між ТОВ Старт-Н , як покупцем, та ТОВ Лотос-Н , як постачальником, також укладено договір поставки №31/05-4ГСМ від 31.05.2016, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього встановлену договором суму. Номенклатура, кількість, ціна товару за одиницю і по позиціям, а також загальна вартість товару, визначається сторонами у видаткових накладних.
Протягом травня-серпня 2016 року на підставі договору поставки №31/05-4ГСМ від 31.05.2016 ТОВ Лотос-Н поставило на адресу позивача паливно-мастильні матеріали, факт чого підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних.
Між ТОВ Старт-Н , як покупцем, та ТОВ Лотос-Н , як постачальником укладено договір поставки № 31/05-3ТМЦ від 31.05.2016, згідно з яким, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього встановлену договором суму. Номенклатура, кількість, ціна товару за одиницю і по позиціям, а також загальна вартість товару, визначається Сторонами у видаткових накладних. Загальна вартість Договору складається з суми всіх видаткових накладних. Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною №Б-00000045 від 31.05.2016.
Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ Лагуна-Н , суд зазначає наступне.
Між ТОВ Старт-Н , як покупцем, та ТОВ Лагуна-Н , як продавцем, укладено договір купівлі-продажу №29 від 01.12.2015, умовами якого передбачено, що продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього встановлену договором суму. Номенклатура, кількість, ціна товару за одиницю і по позиціям, а також загальна вартість товару, визначається сторонами у видаткових накладних.
На виконання умов договору ТОВ ЛАГУНА-Н передано, а ТОВ СТАРТ-Н прийнято у грудні 2015 року товар, факт чого підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними.
На дату поставки товару ТОВ Лагуна-Н складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: від 01.12.2015 № 1007; від 02.12.2015 №2018; від 02.12.2015 № 2012; від 02.12.2015 № 2014; від 02.12.2015 № 2021; від 02.12.2015 №2019; від 02.12.2015 № 2013; від 03.12.2015 № 3012; від 03.12.2015 № 3009; від 03.12.2015 №3010; від 03.12.2015 № 3007; від 03.12.2015 № 3008; від 04.12.2015 № 4004; від 04.12.2015 №4005; від 04.12.2015 № 4007; від 04.12.2015 № 4006; від 04.12.2015 №4003; від 07.12.2015 №7002; від 07.12.2015 № 7003; від 07.12.2015 № 7004; від 07.12.2015 № 7005; від 07.12.2015 №7001.
До матеріалів справи позивачем наданні копії договорів поставки (купівлі-продажу), додаткові угоди до договорів поставки (купівлі-продажу), акти приймання - передачі, видаткові накладні, договір зберігання, акти приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання, акти приймання-передачі нафтопродуктів зі зберігання, акти приймання-передачі наданих послуг згідно договору зберігання, податкові накладні, договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом, договір на надання транспортно-експедиційних послуг, товарно-транспорті накладні на відпуск нафтопродуктів, акти здачі-приймання виконаних робіт щодо перевезення вантажів, платіжні доручення (на підтвердження оплати вартості послуг з перевезення нафтопродуктів та газу, послуг зі зберігання нафтопродуктів), договори оренди АЗС з додатками, через які здійснювалася подальша реалізація придбаних нафтопродуктів та газу, а також інші документи. Відтак, отримані позивачем нафтопродукти та газ вуглеводневий скраплений реалізовувались позивачем через власну мережу АЗС кінцевим споживачам.
У свою чергу, висновки контролюючого органу про безпідставне формування позивачем за результатами вказаних фінансово-господарських операцій витрат та податкового кредиту, як вбачається зі змісту акту перевірки, ґрунтуються на не підтвердженні реальності господарських операцій, здійснених по ланцюгу постачання від контрагентів-постачальників; відсутності трудових ресурсів, транспортних засобів, відсутності у контрагентів виробничої потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, власних складських приміщень, транспортних засобів, які необхідні для переміщення товарів; відсутності інформації щодо речових прав на нерухоме майно; не наданні до перевірки товарно-транспортних накладних або подорожних листів, актів приймання передачі ТМЦ, сертифікатів, технічних паспортів на ТМЦ, інших документів щодо взаємовідносинам із контрагентами. Крім того, відповідачем-1 під час здійснення досліджуваної перевірки використано податкову інформацію щодо контрагентів позивача.
З приводу наведеного вище суд звертає увагу, що наявні у матеріалах справи копії первинної документації, складеної за результатами спірних операцій, не мають дефектів, які у силу ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст. 44 ПК України та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
У перевіряємий період, одним із видів діяльності позивача була роздрібна торгівля пальним. Нафтопродукти та газ, отримані позивачем в перевіряємий період від зазначених вище контрагентів за договорами поставки (купівлі-продажу), в подальшому реалізовані позивачем через власну мережу АЗС, що в повному обсязі підтверджується наявними в матеріалах справи первинними та бухгалтерськими документами.
Також, товарно-матеріальні цінності, які придбавалися позивачем у ТОВ Лагуна-Н та ТОВ Лотос-Н використовувались позивачем у власній господарській діяльності, що не заперечувалось відповідачами під час судового розгляду справи.
Суд зазначає, що економічна доцільність придбання позивачем товарів у вказаних контрагентів, полягає в отриманні (збільшенні) позивачем власного прибутку від здійснення господарської діяльності.
При цьому, положення ПК України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.
Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди позивачем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
Під час розгляду справи судом не встановлено недобросовісність позивача, як платника податку на прибуток та/або на додану вартість. У свою чергу, відповідачами не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.
Суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов'язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.
За умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Також, слід зазначити, що Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 у справі № 813/8500/13-а (ЄДРСР №73604829) зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України , якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.
Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.
Слід також зазначити, що обставини, встановлені в актах перевірок та звірок контрагентів не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних правочинів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. У той же час, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підстав якої сформовані дані податкового обліку.
З приводу доводів відповідача-1 про відсутність товарно-транспортних накладних щодо поставки товару слід зазначити, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, або ж наявність певних недоліків у її заповненні, не може беззаперечно свідчити про відсутність реальних господарських операцій, а, відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість або ж формування витрат. Аналогічно суд оцінює і доводи відповідача-1 про відсутність посвідчень якості товару, оскільки податкове законодавство не ставить право платника на формування податкових вигод у залежність від наявності таких документів, а тому їх ненадання, за умови підтвердження поставки продукції іншими первинними документами, не є підставою для висновку про нездійснення господарських операцій.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 808/2519/15 (ЄДРСР №73194932).
Отже, з аналізу первинної документації, норм чинного законодавства та особливостей спірних господарських операцій встановлено їх реальність, що підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку.
Відтак, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність віднесення позивачем відповідних сум витрат до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту. У свою чергу, відповідачем-1 не надано суду належних та допустимих доказів того, що фінансово-господарські операції між позивачем та зазначеними вище контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.
Викладені у п.п. 1 та 2 даного рішення обставини свідчить про протиправність податкових повідомлень-рішень від 15.11.2017 №00039991410, №00040011410, №00040001410 та необхідність скасування останніх.
3. Щодо висновків відповідача-1 про порушення позивачем п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, в частині не оприбуткування готівкових коштів у день їх одержання у книгах обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій на загальну суму 585 833,50 грн., внаслідок чого винесено податкове повідомлення-рішення від 15.11.2017 №00039981406, суд звертає увагу на наступне.
Як вбачається зі змісту акту перевірки, під час дослідження первинних документів перевіряючими встановлено не оприбуткування готівкових коштів у день їх надходження у КОРО, які були фактично одержані, згідно з даними фіскальних звітних чеків, а саме: 01.12.2016 у сумі неоприбуткованої готівки 132 003,05 грн.; 06.07.2016 - 34 415,47 грн., 07.12.2016 - 39 999,43 грн., 31.07.2016 - 16 760,26 грн., 12.08.2016 - 17 927,19 грн., 06.11.2016 - 25 227,09 грн., 27.09.2016 - 44 031,37 грн., 28.06.2016 - 27 286,82 грн., 02.08.2016 - 20 755,71 грн., 04.08.2016 - 39 875,55 грн., 01.12.2016 - 16 892,62 грн., 25.08.2016 - 42 562,41 грн., 26.05.2016 - 42 955,32 грн., 14.05.2016 - 26661,08 грн., 07.08.2016 - 31 015,31 грн., 14.09.2016 - 27 464,82 грн.
Так, порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою на момент виникнення спірних правовідносин врегульовано Положенням про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (надалі - Положення №637).
Пунктом 2.6 Положення №637 передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Абзацом 3 ч. 1 ст. 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1995 №436/95 (надалі - Указ №436/95) встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюється Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
За своєю суттю передбачена ст. 1 Указу №436/95 фінансова санкція є адміністративно-господарською санкцією, а тому її застосування регулюється нормами глави 27 Господарського кодексу України. При цьому, адміністративно-господарська санкція, як захід організаційно-правового або майнового характеру, застосовується уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, а, отже, встановлений ст. 250 Господарського кодексу України строк адміністративно-господарської санкції застосовується при її реалізації.
Згідно зі ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Статтею 239 Господарського кодексу України передбачено, що однією із адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із господарюючого суб'єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.
Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені ст. 250 Господарського кодексу України, відповідно до ч. 1 якої, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Зі змісту цієї статті випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання за порушення зазначеними суб'єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після спливу одного року з дня вчинення порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема, порушення норм з регулювання обігу готівки (неоприбуткування в касах готівки).
Другий обмежувальний строк, встановлений у цій статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (неоприбуткування в касах готівки) полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.
Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку про те, що при виявленні факту вчинення суб'єктом господарювання порушення норм з регулювання обігу готівки (неоприбуткування в касах готівки) податковий орган, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України. Закінчення будь-якого зі встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №803/1397/17 (провадження №К/9901/26530/18) (ЄДРСР №72866994).
Враховуючи те, що застосований згідно з оскаржуваними податковими повідомленням-рішенням від 15.11.2017 №00039981406 штраф є адміністративно-господарською санкцією, то він мав би бути застосований у межах строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України.
При цьому, строк застосування адміністративно-господарських санкцій необхідно обраховувати починаючи з дат встановлення порушень щодо оприбуткування готівки.
З урахуванням викладеного, переважна більшість встановлених контролюючим органом епізодів не оприбуткування готівкових коштів у день їх надходження у КОРО, які були фактично одержані, мали місце в період, який становить більше одного року до дати винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (крім епізодів за 01.12.2016 у сумі неоприбуткованої готівки 132 003,05 грн., 07.12.2016 - 39 999,43 грн., 01.12.2016 - 16 892,62 грн.), відтак, у наведеній частині податкове повідомлення-рішення (за виключенням наведених вище трьох епізодів) є протиправним.
4. Щодо підстав для винесення податкового повідомлення-рішення від 15.11.2017 №00039894005, яким по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем акцизний податок на пальне у сумі 9 579 303,35 грн., в акті перевірки зазначено про не здійснення ТОВ Старт-Н реєстрації акцизних накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних (відсутня реєстрація) в Єдиному реєстрі акцизних накладних за наведеним в акті переліком.
Так, в обґрунтування заявлених позовних вимог в цій частині представником позивача зазначено, що акт перевірки не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявлених порушень, а саме: не реєстрації позивачем акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних. Також, акт перевірки не містить періоду, за який нібито встановлено порушення позивачем податкового законодавства в цій частині.
Натомість, суд звертає увагу, що в акті перевірки наведено зведені дані щодо обсягів реалізованого пального, встановлених у ході проведення перевірки та даними Єдиного реєстру акцизних накладних, що дозволяю ідентифікувати факти порушення щодо не реєстрації акцизних накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних (відсутня реєстрація) в Єдиному реєстрі акцизних накладних. При цьому, представником позивача безпосередньо факту вказаного порушення під час судового розгляду справи не заперечувалось, іншого ж з матеріалів справи не вбачається.
Водночас, слід зазначити, що за результатами розгляду даної адміністративної справи встановлено відсутність у Головного управління ДФС у Миколаївській області повноважень на проведення досліджуваної перевірки, що є свідченням незаконності останньої.
У той же час, за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.01.2018 у справі №2а/1570/4582/11 (провадження № К/9901/924/18) (ЄДРСР № 71630461) , податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
За таких обставин, враховуючи незаконність документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Старт-Н на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Матійчука Г.О. від 11.08.2017 у справі №757/45221/17-к та наказу Головного управління ДФС у Миколаївській області від 30.08.2017 №1523 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н (код ЄДРПОУ 37279546) , всі без виключення податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
5. Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 20.02.2018 №6295/6/99-99-11-01-01-25 суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 56.10 ст. 56 ПК України, рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.
У свою чергу, приписами п. 55.1 ст. 55 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.
Згідно з п.п. 56.2-56.3 ст. 56 ПК України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.
Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Також, п. 56.6 ст. 56 ПК України визначено, що у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.
Згідно з п.п. 56.8-56.9 ст. 56 ПК України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами п. 8 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Разом з тим, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
З огляду на викладене, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що останнім залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 15.11.2017 №00039981406, №00039991410, №00040001410, №00039894005.
Отже, вказане рішення саме по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, відтак, рішення Державної фіскальної служби України від 20.02.2018 №6295/6/99-99-11-01-01-25 безпосередньо не порушує права та інтереси позивача, з огляду на що, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 77, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н (код ЄДРПОУ 37279546, адреса: 54001, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Спаська, 75А/1) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39394277, адреса: 54001, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Лягіна, 6), Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Миколаївській області від 30.08.2017 №1523 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н (код ЄДРПОУ 37279546) .
3. Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Миколаївській області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н (код ЄДРПОУ 37279546) на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Матійчука Г.О. від 11.08.2017 у справі №757/45221/17-к та наказу Головного управління ДФС у Миколаївській області від 30.08.2017 №1523 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н (код ЄДРПОУ 37279546) .
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 15.11.2017 №00039981406.
5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 15.11.2017 №00039991410.
6. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 15.11.2017 №00040011410.
7. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 15.11.2017 №00040001410.
8. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 15.11.2017 №00039894005.
9. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок
Повний текст рішення суду складений 18.10.2018.
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 09.10.2018 |
Оприлюднено | 22.10.2018 |
Номер документу | 77244868 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Мельничук Володимир Петрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Мельничук Володимир Петрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Мельничук Володимир Петрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні