Рішення

від 05.10.2018 по справі 826/13501/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 жовтня 2018 року 09:29 № 826/13501/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - Косенко Т.В., від відповідача - Пінчук Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Профтранссервіс додержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007672203, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Профтранссервіс (далі - позивач/ ТОВ Профтранссервіс ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі- відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.10.2014 №0007672203.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтується оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентом є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Профтранссервіс (ЄДРПОУ 35465163) з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ Ідея Рісьорч (ЄДРПОУ 37242867) за період з 01.12.2011 по 31.05.2012.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Профтранссервіс :

1. пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, в наслідок чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на загальну суму 297500 грн., у тому числі по періодам: за 2012 рік на суму 297500 грн.;

2. п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість за травень 2012 року на суму 74583 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду до декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року на загальну суму 8250 грн.

За наслідками перевірки ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт від 01.10.2014 №5522/26-56-22-03-09/35465163 (далі по тексту - акт перевірки) та прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2014 №0007672203, відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 297500 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно положень статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається зі змісту акту перевірки державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, висновки щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю Профтранссервіс приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю Ідея Рісьоч .

Так, в ході перевірки встановлено, що у ТОВ Профтранссервіс документи по в взаємовідносинам з ТОВ Ідея Рісьоч були вилучені в ході обшуку, який здійснювали працівники СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (протокол обшуку від 09.07.2012).

Контролюючим органом направлено СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві службову записку про надання доступу до матеріалів, що були вилучені під час обшуку у ТОВ Профтранссервіс .

В ході огляду документів, вилучених у ТОВ Профтранссервіс по взаємовідносинам з ТОВ Ідея Рісьоч за період з 01.12.2011 по 31.05.2012 значились: договір на виконання робіт по очистці вагонів від 08.12.2011 №80, укладений між ТОВ Профтранссервіс в особі директора Распопіна О.В., що діє на підставі статуту (замовник) та ТОВ Ідея Рісьоч , в особі директора Потапова О.М., що діє на підставі Статуту (підрядник), відповідно до якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання здійснити комплекс робіт по очистці залізничних вагонів , зняттю реквізитів при вигружанню, з вивозом залишку вантажу у вигляді мусору , а також підготовка вагонів для загрузки та зважування.

ТОВ Ідея Рісьорч виписано на користь ТОВ Профтранссервіс податкові накладні: від 08.12.2011 №8 на суму 49500грн. (ПДВ 8250грн.), від 08.12.2011 №9 на суму 49500 грн. (ПДВ 8250 грн.), від 04.05.2012 №20 на суму 49500 грн. (ПДВ 8250 грн.), від 21.02.2012 №909 на суму 30000 грн. (ПДВ 5000 грн.), від 10.02.2012 №405 на суму 49500 грн. (ПДВ 8250 грн.), від 13.02.2012 №529 на суму 49500 грн. (ПДВ 8250 грн.), від 14.02.2012 №573 на суму 49500 грн. (ПДВ 8250 грн.), від 05.03.2012 №99 на суму 30000 грн. (ПДВ 5000 грн.), від 28.03.2012 №684 на суму 21000 грн. (ПДВ 3500 грн.), від 18.04.2012 №151 на суму 49500 грн. (ПДВ 8250 грн.), від 25.04.2012 №211 на суму 49500 грн. (ПДВ 8250 грн.) та акти здачі -прийому від 30.04.2012 №30040012 на суму 99000 (ПДВ 16500 грн.) та від 29.02.2012 №29022012 на суму 198500 грн. (ПДВ 33083 грн.).

Як вказано в акті перевірки, інших документів в матеріалах наданих для огляду СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по взаємовідносинах ТОВ Профтранссервіс з ТОВ Ідея Рісьоч не значилось.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, з наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Водночас, законодавством не встановлено конкретного переліку документів, які мають слугувати підставою для формування даних податкового обліку, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші господарські операції, з огляду на різноманітність змісту та форм економічної діяльності та порядку її документування. Відповідність задекларованих платником операцій критерію документального підтвердження вимагає подання платником документів, які містять достатні відомості про зміст господарської операції, порядок її виконання та учасників; документи, якими має оформлюватися господарська операція, визначаються з урахуванням законодавчих вимог та звичаєвої практики щодо оформлення певного виду господарської операції.

Однак, сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б обумовлювали укладання та виконання угод між позивачем та його контрагентом.

Водночас, суд не приймає та критично відноситься до поданих позивачем документів в судовому засіданні, оскільки останні не надавались контролюючому органу до перевірки та до заперечень на акт перевірки.

Щодо посилань позивача, що первинні документи вилучені СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, суд зазначає, що посилань на документи по взаємовідносинах між позивачем та ТОВ Ідея Рісьоч в протоколі обшуку та в матеріалах кримінального провадження №758/6117/14-к відсутні.

А відтак, доводи податкового органу про відсутність бухгалтерських документів позивача з ТОВ Ідея Рісьоч знайшли підтвердження під час вирішення справи.

Оскільки позивачем не надано суду належних та достатніх доказів реального виконання договору з ТОВ Ідея Рісьоч (відсутні всі бухгалтерські документи) суд вважає обґрунтованим висновок податкового органу про порушення позивачем приписів податкового законодавства, що свідчить про правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 21.10.2014 №007672203.

Щодо тверджень позивача про процедурні порушення з боку ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві при призначенні перевірки, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, документальна позапланова невиїзна перевірка позивача проведена на підставі направлення від 18.09.2014 №1065, наказу від 18.09.2014 №1075, згідно пп.78.1.1 статті 78 Податкового кодексу України

В свою чергу, за твердженнями позивача, наказ про призначення перевірки винесений за відсутності обов'язкового направлення запиту про надання інформації, без спливу порядку для отримання відповіді.

У відповідності до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Положеннями абз.5, 6 п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно з п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відповідно до ст. 81 Податкового кодексу України непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) документів, зазначених у п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Таким чином, Податковим кодексом України передбачена можливість та встановлений порядок захисту платника податків від незаконного проведення перевірки, а саме - шляхом недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної.

Згідно з вступної частини акту перевірки від 01.10.2014 №5522/26-56-22-03-09/35465163, направлення від 18.09.2014 №1065 пред'явлено для ознайомлення та копія наказу від 18.09.2014 №1075 вручено директору ТОВ Профтранссервіс Распопіну Олегу Вікторовичу.

Таким чином, ТОВ Профтранссервіс не скористалося правом, передбаченим п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, на недопущення до проведення перевірки.

Згiдно з правовою позицiєю Верховного Суду України, яка викладена в постановi вiд 24 грудня 2010 року у справi за позовом Товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "Foods and Goods L.T.D." до Державної податкової iнспекцiї у Калiнiнському районi м. Донецька, третя особа - Державна податкова адмiнiстрацiя в Донецькiй областi, про скасування рiшення про застосування штрафних (фiнансових) санкцiй, платник податкiв, який вважає порушеним порядок та пiдстави призначення податкової перевiрки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осiб контролюючого органу до такої перевiрки. Якщо ж допуск до проведення перевiрки вiдбувся, в подальшому предметом розгляду в судi має бути лише суть виявлених порушень податкового та iншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, саме на етапi допуску до перевiрки платник податкiв може поставити питання про необґрунтованiсть її призначення та проведення, реалiзувавши своє право на захист вiд безпiдставного та необґрунтованого здiйснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевiрки нiвелює правовi наслiдки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначеннi податкової перевiрки.

З огляду на вищевикладене, виходячи з наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод, відповідно при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 21.10.2014 №0007672203 контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною п'ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідача не стягуються.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФТРАНССЕРВІС" відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 18.10.2018.

Суддя С.К. Каракашьян