Рішення

від 09.10.2018 по справі 914/1036/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2018 Справа №914/1036/18

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерміськбуд - 2",

м. Львів,

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Фізичної особи - підприємця Бурого Юрія Володимировича, с. Годовиця Пустомитівського району Львівської області,

про : стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 75 198, 00 грн, пеню - 9 840,69 грн, інфляційні збитки - 57 369,67 грн та 3 % річних - 14 879,89 грн.

Суддя Синчук М.М.

за участю секретаря судового засідання Карась Х.

Представники учасників процесу:

позивача: Перунов В.В. - ордер серія ЛВ №099452 від 27.08.2018 р.;

відповідача: Деревецький В.В. - довіреність від 14.12.2017 р. №1980/18;

третя особа: не з'явився.

Представникам сторін, які з'явились судове засідання, роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 46 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заяв про відвід не поступало, та в судових засіданнях присутніми представниками сторін не заявлено.

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/1036/18 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Інтерміськбуд - 2 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АХА Страхування про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 751 198, 00 грн, пеню - 9 840,69 грн, інфляційні збитки - 57 369,67 грн та 3 % річних - 14 879,89 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.06.2018 р. відкрито провадження у справі №914/1036/18 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02.07.2018 р.

Ухвалами суду від 02.07.2018 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фізичну особу - підприємця Бурого Юрія Володимировича. Продовжено строк підготовчого провадження у справі №914/1036/18 на 30 днів з 11.08.2018 р. та витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерміськбуд - 2 (79015, м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, ЄДРПОУ 39865541) оригінал платіжного доручення та/або іншого документа на підтвердження перерахування покупцем коштів за автозапчастини куплені Товариством з обмеженою відповідальністю Інтерміськбуд - 2 у ОСОБА_4 за договором купівлі - продажу від 03.12.2017 р. В судовому засіданні 02.07.2018 р. оголошено перерву до 27.08.2018 р. В судовому засіданні 27.08.2018 р. оголошено перерву до 10.09.2018 р. Ухвалою суду від 10.09.2018 р. закрито підготовче провадження у справі №914/1036/18, розгляд справи №914/1036/18 по суті призначено на 25.09.2018 р.

В судовому засіданні 25.09.2018 р. розгляд справи відкладено на 09.10.2018 р.

В судовому засіданні 09.10.2018 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, подав письмові пояснення у справі №914/1036/18, крім того, позивач зазначив, що відповідно до п. 4.1, ч.3 ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Позивач скористався таким своїм правом та подав попередній розрахунок судових витрат, які він очікує понести. Цей розрахунок є лише приблизним та не остаточним, тому не обмежує позивача в доведенні іншого розміру судових витрат. В той же час, позивач зазначає, що на даний час суми, про які ним зазначено в орієнтовному розрахунку, не були сплачені представнику, оскільки між позивачем та його представником досягнуто згоди про виплату усіх грошових коштів після визначення їх повного розміру. Крім того, відповідно до ч.1, ч.3 ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (у редакції з 15.12.2017) передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В судовому засіданні 09.10.2018 р. представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечив, через канцелярію суду, подав клопотання про витребування судом доказів від позивача.

Відповідно до ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк , зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно ч. 2, ч. 3 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповіда, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Суд залишив його без задоволення клопотання відповідача від 09.10.2018 р. про витребування доказів.

1.Описова частина рішення.

1.1 .Позиція позивача:

Позивач звернувся з позовом до відповідача з вимогою про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 751 198, 00 грн, пені - 9 840,69 грн, інфляційних збитків - 57 369,67 грн та 3 % річних - 14 879,89 грн, у зв'язку з настанням страхового випадку, який мав місце 30.08.2017 р. за адресою: смт. Брюховичі, внаслідок якої автомобілю MERCEDES-BENZ S65, р/р НОМЕР_1, було спричинено пошкодження. Оскільки, вказаний автомобіль був застрахований у відповідача за договором добровільного страхування наземного транспорту Все включено №39а7зга від 13.02.2017 р., позивач звернувся до суду з вимогою до відповідача про проведення виплати страхового відшкодування в розмірі 751 198,00 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню - 9 840,69 грн, інфляційні збитки - 57 369,67 грн та 3 % річних - 14 879,89 грн. Позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 12 499,33 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 23 200,00 грн, а також гонорар у розмірі 8% від ціни позову в розмірі 66 628,48 грн.

1.2. Позиція відповідача:

Відповідач відносно позовних вимог заперечив, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, з огляду на те, що:

- водій - ОСОБА_4 відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, чим не виконав вимоги п. 24.2.2 та п. 25.1.6. Договору. До матеріалів справи відповідачем надано відповідь на адвокатський запит від 26.10.2017 р. №2/2652, в якому головний лікар КМК ЛМШД зазначив, що ОСОБА_4 не звертався для проведення огляду на виконання вимог наказу МВС та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року Про затвердження Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ;

- водієм порушено обов'язок щодо збереження слідів події, чим не виконано вимоги п. 25.1.4. Договору);

- страхувальником порушено обов'язки передбачені п. 24.2.2., 25.1.9, 25.1.10, 27.12 Договору та самостійно здійснено відновлювальний ремонт застрахованого транспортного засобу;

- страхувальником без погодження страховика було обрано станцію технічного обслуговування та проведено ремонтно-відновлювальні роботи, чим не виконано вимоги п. 24.2.2, 25.1.9, 27.17,25.1.2, 25.14, 25.1.6, 25.1.10 Договору;

- відповідач заперечив щодо долучення до матеріалів справи копії судового рішення у справі №466/6470/17, оскільки є неможливим встановлення особи правопорушника та ТЗ, що зазначені в цьому рішенні.

2 .Мотивуальна частина рішення:

2.1. Фактичні обставини встановлені судом:

13 лютого 2017 року було укладено договір Добровільного страхування наземного транспорту Все включено № 39а7зга між АТ СК АХА Страхування (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інтерміськбуд-2 (Страхувальник), яким було застраховано автомобіль MERCEDES-BENZ S65, р/р НОМЕР_1 (далі - Договір). (Том 1, а/с 20-26)

30 серпня 2017 року в смт. Брюховичі з автомобілем, що був застрахований відповідно до Договору, відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобілю було спричинено ряд пошкоджень.

31 серпня 2017 року ТзОВ Інтерміськбуд-2 було повідомлено (повідомлення №1.003.17.0013711) АТ СК АХА Страхування про зазначений вище випадок ДТП, повідомлення було надано разом із заявою щодо напрямку виплати та/або доплати страхового відшкодування. (Том 1, а/с 31-32)

07 грудня 2017 року, листом №3329/12 Цв Позивача було повідомлено, про відсутність рішення та те, що лише після отримання усіх відомостей від компетентних органів, страховиком буде прийнято рішення щодо визнання заявленого випадку страховим (не страховим) та здійснення (не здійснення) виплати страхового відшкодування. (Том 1, а/с 34)

16 лютого 2018 року, листом №1690/12Цв від АТ СК АХА Страхування повідомило, що не вбачає правових підстав для здійснення страхового відшкодування щодо випадку, який згідно повідомлення подію стався 30.08.2017 року із застрахованим ТЗ. (Том 1, а/с 35)

Пунктом 25.1.3 Договору, зазначено обов'язок страхувальника повідомити страховика про настання події (страхового випадку) протягом 3 днів.

Випадок ДТП стався 30.08.2017 року. Повідомлення про настання події та заяви про виплату страхового відшкодування, було здійснено 31.08.2017р. (Факт подання вказаних документів підтверджено Страховиком у листі №3329/12Цв від 07.12.2017 року.

Як вбачається із Договору добровільного страхування наземного транспорту, такий було укладено між позивачем (ТзОВ Інтерміськбуд-2 ) та відповідачем (ПАТ Страхова компанія АХА Страхування ).

Відповідно до п.1.2 Правил №003 Добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), затверджених 13 березня 2009 року, страхувальником є юридична чи фізична особа, яка уклала договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Згідно із цим же пунктом, вигодонабувачем є фізичні чи юридичні особи, які мають заснований на законі, іншому правовому акті або договорі інтерес у збереженні застрахованого майна, і які при укладенні договору страхування призначені Страхувальником для отримання страхового відшкодування.

Відповідно до п.1.4 Правил, Страхувальником може бути будь-яка юридична особа або дієздатна фізична особа, що уклала із Страховиком Договір страхування транспортного засобу, що належить йому на праві власності, повного господарського відання, оперативного управління або на інших підставах, що не суперечать законодавству (зокрема, і договору оренди).

Відповідно до п.1.6 Правил, вигодонабувачем може бути власник ТЗ або особа, якій власник у встановленому порядку передав право розпорядження ТЗ.

17.02.2016 р. між ОСОБА_5 та ТзОВ Інтерміськбуд-2 було укладено договір найму транспортного засобу, згідно якого ОСОБА_5 передав, а ТзОВ Інтерміськбуд-2 прийняв в тимчасове платне користування строком на три роки, транспортний засіб - MERCEDES-BENZ S65, р/р НОМЕР_1, 2008 року випуску. (Том 3, а/с 53-54)

Відповідно до умов цього договору, застрахований ТЗ передавався в оренду. Такий договір було надано страховику при укладенні договору страхування. Без пересвідчення в наявності законних прав позивача на укладення такого договору, Договір добровільного страхування транспортного засобу узагалі не міг бути укладеним, враховуючи що в самому договорі зазначено, що власником є саме ОСОБА_5

Відповідно до п.1.7 Правил, ТЗ може бути застрахований за Договором страхування лише на користь тієї особи, що має заснований на законі, іншому правовому акті або договорі інтерес у збереженні цього транспортного засобу.

Таким чином, в ТзОВ Інтерміськбуд-2 є право на звернення із позовом у цій справі, оскільки відмовою здійснити страхове відшкодування відповідачем порушено законні права та інтереси позивача на його отримання внаслідок настання страхового випадку.

Розділом 13 Правил не передбачено такої підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування як ненадання такого документу (копії договору оренди ТЗ).

Щодо твердження відповідача з приводу неналежності, недопустимості, недостовірності доказом долученої позивачем копії судового рішення у справі № 466/6470/17, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач в особі представника ОСОБА_6 подавав апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2017 року у справі № 466/6470/17, однак така скарга була повернута відповідачу. В подальшому, представником відповідача ОСОБА_7 було надіслано адвокатський запит в Шевченківський районний суд м. Львова з проханням виготовити копію матеріалів, що знаходяться у справі № 466/6470/17. Згодом, із клопотанням про витребування судом доказів звернувся Деревецький В.В., яким також просив витребувати копії матеріалів справи із Шевченківського районного суду м. Львова. (Том 3, а/с 55-56,57-60)

Як вбачається із матеріалів справи, додана позивачем копія рішення Шевченківського районного суду м. Львова у справі № 466/6470/17 є електронним доказом.

Відповідно до ч.1 ст.96 ГПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень , єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Згідно із ч.3 ст.6 цього Закону, суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Копія рішення Шевченківського районного суду м. Львова у справі № 466/6470/17 була взята із відкритого Єдиного реєстру судових рішень.

Відповідно до ч.3 ч.5 ст.96 ГПК України, учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Окрім того, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2017 року у справі № 466/6470/17 було встановлено відсутність складу адміністративного правопорушення у діях водія застрахованого ТЗ та, як наслідок, закрито провадження у адміністративній справі. Це рішення набуло законної сили, а тому до нього застосовуються положення ч.4 ст.75 ГПК України. (Том 3, а/с 61)

Згідно із Рішенням ЄСПЛ у справі Brumarescu v. Romania від 28.11.1999. Відповідно до цього рішення, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів .

В рішенні Шевченківського районного суду м. Львова у справі №466/6470/17 зазначено, що пояснення свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9, на які посилається відповідач, не можуть свідчити про відмову ОСОБА_4 пройти медичне освідчення, оскільки такі відібрані об 06.30 год., а пояснення ОСОБА_4, де він відмовлявся від такого, були відібрані об 03.40 год. Тому, як зазначено в постанові суду, що набрала законної сили, свідки не могли чути про відмову водія, ОСОБА_4, пройти медичне освідчення.

В той же час, судом було встановлено, що ОСОБА_4 заперечив, що саме такі пояснення, на які посилається відповідач та які були долучені до матеріалів справи №466/6470/17, що були оформлені працівником поліції, він підписав. Більше того, таких показів ОСОБА_4 не надавав, перебував у стані шоку та вимагав доставити його в медичний заклад для надання медичної допомоги, оскільки отримав забій грудної клітини. Також суд вказав, що обставини, викладені в протоколі, на який посилається відповідач, не підтвердилися, тому ОСОБА_4 і не було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Щодо позиції відповідача про недостатність та недостовірність результату токсикологічного дослідження №70/2 від 31.08.2017 судом встановлено наступне.

Відповідно до п.7 Розділу 1 Наказу МВС та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року Про затвердження Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції , у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).

Відповідно до п.12 Розділу 2 Наказу, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. (п.8 Розділу 2 Наказу).

Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров'я з метою виявлення стану сп'яніння є обов'язковим. Якщо після оформлення направлення, водій транспортного засобу відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров'я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Однак, у матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв водія у заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння (постанова Апеляційного суду Миколаївської області від 25 липня 2018 року у справі № 480/161/18; постанова Апеляційного суду Вінницької області від 11 липня 2018 року у справі № 126/342/18; постанова Апеляційного суду Одеської області від 20 серпня 2018 року у справі №522/11106/18).

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У зв'язку із цим посилання відповідача на відмову ОСОБА_4 пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння є безпідставним, а такі докази - не можуть вважатися допустимими в розумінні ст.77 ГПК України.

Згідно результатів токсикологічного дослідження №70/2 від 31.08.2017 року, проведеного токсикологічною лабораторією Львівської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги в крові ОСОБА_4 етанол становить 0 (нуль) г/л (%).

Для проведення токсикологічного дослідження зразків крові, ОСОБА_4 30.08.2017 р. звернутися самостійно та добровільно, наступного ж дня після ДТП, оскільки працівники поліції не забезпечили такого його права, що і було встановлено вищезгаданим рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2017 року (про що свідчить відповідь на адвокатський запит, яка додається до письмових пояснень).

Щодо порушення водієм обов'язку щодо збереження слідів події (невиконання п. 25.1.4. Договору). Зазначений пункт договору передбачає, що в разі настання передбаченої у п. 23.2 Договору події Страхувальник зобов'язаний: вжити заходів по збереженню слідів події.

В матеріалах справи наявна Схема місця ДТП, складена уповноваженими працівниками поліції в якій зафіксовані сліди події. За матеріалами цієї схеми, постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 23.10.2017 року у справі №466/6488/17 було встановлено, що 30.08.2017 року о 03.40 год., ОСОБА_4 керуючи транспортним засобом (далі -ТЗ) MERCEDES-BENZ S65, р/р НОМЕР_1, не впорався із керуванням ТЗ та виїхав на тротуар, зіткнувшись із деревом та металевою огорожею внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Відповідно до п.25.1.8. Договору, страхувальник повинен надати представнику страховика можливість провести огляд пошкодженого ТЗ у світлу пору доби та скласти Акт огляду ТЗ.Після ДТП, ТЗ було доставлено на СТО, визначену страховиком, а саме ФОП Бурий Ю.В. та складено Акт огляду від 19.09.2017 р., яким зафіксовано шкоду, нанесену ТЗ, та підраховано попередні витрати на його відновлення. (Том 1, а/с 36)

Щодо порушення страхувальником обов'язків передбачених п.24.2.2, 25.1.9, 25.1.10, 27.17 Договору.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно з, приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст.525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.25.1.9 Договору, Страхувальник зобов'язаний без дозволу Страховика не проводити ніяких робіт щодо відновлення та зміни стану ТЗ, крім заходів, необхідних для транспортування, рятування чи запобігання надзвичайних ситуацій.

Усі дії щодо з'ясування причин та обставин страхового випадку страховик повинен здійснити у межах 10 денного строку (максимум трьохмісячного) з моменту повідомлення про страховий випадок та отримання заяви про виплату страхового відшкодування (п. 27.3 Договору).

Відповідно до ст.26 Закону України Про страхування , рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Страховик повідомив страхувальнику про відсутність правових підстав для здійснення виплати страхового відшкодування листом від 16.02.2018 року.

Щодо порушення страхувальником п.25.1.2 Договору та порушення страховиком строків прийняття рішення за заявленим випадком пошкодження застрахованого ТЗ, суд встановив наступне.

ОСОБА_4 подав Повідомлення про подію наступного дня після настання ДТП 31.08.2017 року в порядку передбаченому п. 26.1.1.1. за допомогою телефонного зв'язку. Доказом цього є відповідні відмітки на Повідомлені про настання події, що має ознаки страхового випадку та заяві на виплату страхового відшкодування, в яких зазначено дату фіксації події - 31.08.2017р., що складені самим Відповідачем.

Відповідно до п.27.1 Договору, страхове відшкодування виплачується Страховиком згідно з договором на підставі Повідомлення про подію, письмової заяви Страхувальника (його правонаступника, вигодонабувача) на виплату страхового відшкодування і страхового акту, який складається страховиком.

Згідно п.27.15 Договору, страховик має право відстрочити складання Страхового акту у випадку, якщо у нього є сумніви в правомірності вимог на одержання Страхувальником грошового відшкодування до того часу, коли не будуть представлені необхідні докази, але не пізніше ніж на три місяці з дня отримання заяви на виплату відшкодування та інших документів, передбачених Розділом 28 Договору.

Заява на виплату страхового відшкодування була подана СТО за вибором страховика ФОП Бурому Ю.В. 19 вересня 2017 року, як особи уповноваженої Страховиком на вчинення відповідних дій відповідно до існуючого договору про співпрацю, укладеного між ФОП Бурий Ю.В. та Відповідачем.

Обґрунтування розміру страхового відшкодування та суми, яку просить стягнути позивач із відповідача.

Додатком № 2 до Договору передбачено, що Умовою виплати страхового відшкодування згідно до п. 27.13 Договору є - СТО за вибором Страховика. Це означає, що при розрахунку розміру страхового відшкодування в Кошторис включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначаються виключно з відновлення пошкодженого ТЗ на базі СТО за вибором Страховика.

Відповідно до п.26.2 Договору, розмір завданих збитків визначається Страховиком на підставі документа, де зазначено перелік знищених, пошкоджених або викрадених складових частин чи в цілому об'єкта страхування; документа, складеного компетентними органами, про обставини, час, місце страхового випадку із зазначенням знищеного, пошкодженого або викраденого об'єкта страхування чи його частин; документа, що містить розрахунок розміру витрат на компенсацію скоєних збитків.

Відповідно до п.27.12 Договору, при пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення ТЗ (кошторису збитків), в який включається вартість запасних запчастин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, а також вартість ремонтних робіт.

На СТО визначеного Страховиком було здійснено визначення вартості відновлюваного ремонту застрахованого ТЗ. Вартість такого відновлюваного ремонту згідно до розцінок вказаного СТО, що визначений Страховиком становила - 892 740,73грн.

З метою зменшення вартості відновлюваного ремонту Позивачем самостійно забезпечено придбання таких самих запчастин необхідних для здійснення відновлюваного ремонту та переміщено застрахований ТЗ на СТО, яке мало нижчі розцінки на ремонтні (відновлювальні) роботи.

Відповідно до ч.1 ст.538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

В частині 3 цієї ж статті зазначено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Здійснення Позивачем самостійно відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу мало місце 26.12.2017р. Страхувальником самостійно здійснено ремонт після спливу строку, протягом якого Страховик був зобов'язаний вчинити усі дії щодо з'ясування причин та обставин страхового випадку - складення страхового Акту.

Відповідно до ч.1 ст.538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

В частині 3 цієї ж статті зазначено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Здійснення Позивачем самостійно відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу мало місце 26.12.2017р. Страхувальником самостійно здійснено ремонт після спливу строку, протягом якого Страховик був зобов'язаний вчинити усі дії щодо з'ясування причин та обставин страхового випадку - складення страхового Акту.

Витрати позивача на самостійне здійснення відновлюваного ремонту складаються з:

- витрати на придбання запчастин -723 498 грн (Договір купівлі-продажу долучено до матеріалів справи);

- витрати на здійснення ремонтних робіт - 27 700 грн (Акт виконаних робіт від 26.12.2017 року (ФОП Бойко) долучено до матеріалів справи).

Загальна сума понесених витрат на ремонт авто, після настання страхового випадку, становить 751 198 грн., що на 141 249,73грн. менше, аніж сума, що зазначена СТО, що визначена Страховиком.

Зобов'язання за договором виконуються сторонами належним чином і у визначений термін. Відповідно до п.27.3 Договору, Страховик повинен скласти Страховий акт протягом 10 робочих днів, починаючи з моменту отримання Повідомлення про подію, письмової Заяви на виплату страхового відшкодування та інших документів та/або інформації згідно розділу 26. Враховуючи повідомлення страховика про настання страхової події 31.08.2017 року, такий акт мав бути складений не пізніше 14.09.2017 року.

Відповідно до п.27.16 Договору, страхове відшкодування сплачується протягом 10 робочих днів з дня складання страхового акту.

Враховуючи вищенаведене, строк виплати страхового відшкодування закінчився 29.09.2017 р.

Відповідно до п.31.1 Договору, Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати Страхувальнику пені в розмірі 0.01% від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування за кожний робочий день прострочення здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем вірно проведено нарахування пені у розмірі 9 840.69 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини не сплачених грошей (постанова ВГСУ від 02.03.2011 року у справі №38/447).

Позивачем вірно проведено нарахування інфляційних збитків за прострочений період виконання зобов'язання в сумі 57 369,67грн.

Позивачем вірно проведено нарахування 3% річних в сумі 14 879,89 грн.

3.Норми права застосовані судом:

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно з, приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст.525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

В частині 3 цієї ж статті зазначено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Здійснення Позивачем самостійно відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу мало місце 26.12.2017р., тобто через 78 днів з дня отримання відповідачем повідомлення про настання страхової події та заяви про виплату страхового відшкодування. Страхувальником самостійно здійснено ремонт після спливу строку, протягом якого Страховик був зобов'язаний вчинити усі дії щодо з'ясування причин та обставин страхового випадку - складення страхового Акту.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України Про страхування , страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ст.20 Закону України Про страхування , страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику.

При настанні страхового випадку страховик повинен здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ст.25 Закону України Про страхування , здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ст.26 Закону України Про страхування , рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Страховик повідомив страхувальнику про відсутність правових підстав для здійснення виплати страхового відшкодування листом від 16.02.2018 року.

Згідно до ст. 979 ЦК, ст. 16 Закону № 85/96-ВР роз'яснено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п.6 Постанови КМУ Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду від 17 грудня 2008 р. №1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.

Відповідно до ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини не сплачених грошей (постанова ВГСУ від 02.03.2011 року у справі № 38/447).

4.Висновок суду:

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 751 198, 00 грн, пені - 9 840,69 грн, інфляційних збитків - 57 369,67 грн та 3 % річних - 14 879,89 грн, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України , згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України ).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України , достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України ).

Відповідно до ст. 86 ГПК України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Відповідно до 4.1, ч.3 ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи Позивач скористався таким своїм правом та подав попередній розрахунок судових витрат, які він очікує понести. Цей розрахунок є лише приблизним та не остаточним, тому не обмежує позивача в доведенні іншого розміру судових витрат. В той же час, позивач зазначає, що на даний час суми, про які ним зазначено в орієнтовному розрахунку, не були сплачені представнику, оскільки між позивачем та його представником досягнуто згоди про виплату усіх грошових коштів після визначення їх повного розміру. Крім того, відповідно до ч.1, ч.3 ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (у редакції з 15.12.2017) передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Керуючись ст. ст. 74 , 76-80 , 129 , 236 - 240 ГПК України , суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" ( 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерміськбуд - 2" ( 79015, м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, ідентифікаційний код 39865541 ) 751 198, 00 грн, пеню - 9 840,69 грн, інфляційні збитки - 57 369,67 грн та 3 % річних - 14 879,89 грн.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" ( 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерміськбуд - 2" ( 79015, м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, ідентифікаційний код 39865541 ) 12 499,33 грн судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повний текст рішення виготовлено 18.10.2018 р.

Суддя Синчук М.М.