Рішення

від 18.10.2018 по справі 902/452/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2018 р. Cправа № 902/452/18

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680) в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (вул. Привокзальна, 22, м. Лиман, Донецька обл., 84404)

до : Приватного підприємства Ліпром (вул. Тракторна, 56, м. Погребище, Погребищенський р-н., Вінницька обл., 22200 )

про стягнення 184 180,00 грн. штрафу

за участю секретаря судового засідання Незамай Д.Д.,

представників сторін не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Публічним акціонерним товариством Українська залізниця в особі регіональної філії Донецька залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця подано до Господарського суду Вінницької області позовну заяву про стягнення з Приватного підприємства Ліпром штрафу у розмірі 184 180,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що в накладній № 33824707 у вагоні № 67658641 маса вантажу вантажовідправником Приватним підприємством Ліпром було зазначена 67 400 кг, а фактично Позивачем встановлено, що маса вантажу складає 66 200 кг, тобто на 1200 кг менше, ніж вказано у накладній. Посилаючись на положення ст. ст.118, 122 Статуту залізниць України, якими унормовано, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків, просить стягнути з Відповідача штраф в розмірі 184 180,00 грн..

Відповідно до ч. 1 п. 16.1. Порядку автоматизованого розподілу судових справ в Господарському суді Вінницької області, здійсненого автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2018, вказану справу розподілено судді Тісецькому С.С.

Ухвалою суду від 03.08.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/454/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.08.2018.

За заявою судді Тісецького С.С. від 20.08.2018 № 902/452/18/1046/18, на підставі ч.2 п. 16.1 Порядку автоматизованого розподілу судових справ в Господарському суді Вінницької області, здійснено повторний автоматизований розподіл справи №902/452/18.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2018 справу № 902/452/18 розподілено судді Матвійчуку В.В.

Ухвалою суду від 22.08.2018 справу №902/452/18 прийнято до свого провадження суддею Матвійчуком В.В. Розгляд справи розпочато спочатку та призначено підготовче засідання на 22.08.2018.

Ухвалою суду від 22.08.2018 відкладено підготовче засідання на 02.10.2018.

Ухвалою суду від 02.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 18.10.2018.

На визначену судом дату представник Позивача не з'явився. В заяві б/н від 18.10.2018 представник Позивача просив суд розглянути справу без його участі.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався, визначених ухвалами суду не подав. Ухвали суду, направлені на адресу Відповідача, повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з написом наступного змісту: за закінченням терміну зберігання .

При цьому суд зважає на положення ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 4 та 5 ч. 6 якої визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно зі ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення Відповідача про дату, час та місце судового слухання, але Відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною першою ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від Відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 18.10.2018 прийнято судове рішення.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

19 лютого 2018 року згідно накладної № 33824707 із станції Вендичани Південно-Західної залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці було здійснило відправлення вагону № 67658641 з вантажем - брухт чорних металів, відправником якого виступило Приватне підприємство Ліпром .

При оформленні зазначеної залізничної накладної № 33824707 відправником - Приватним підприємством Ліпром (Відповідач) вказано масу вантажу у вагоні № 67658641 67 400 кг. Маса вантажу визначена вантажовідправником без участі представників залізниці, що вбачається зі змісту графи 24 перевізного документу, завантаження проводилось вантажовідправником.

Як зазначає Позивач, 25.02.2018 на станції призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на підставі попутного акту загальної форми № 21294 від 23.02.2018 року станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було здійснено комісійне переважування зазначеного вагону та складено комерційний акт № 485604/308 від 25.02.2018.

Результат зафіксовано в Книзі зважувань вантажів від 25.02.2018.

За змістом комерційного акту № 485604/308 від 25.02.2018 проведено комісійне зважування вагону № 67658641 на 150 тонних електронних вагах №14 станції Сартана-2 з повною зупинкою вагону, за результатами якого виявлено, що вага вантажу брутто складає 90 000 кг, тара з брусу 23 800 кг, фактична маса вантажу нетто 66 200 кг, що менше, ніж зазначено в накладній на 1200 кг.

У розділі Д комерційного акту зазначено: при коммерческом осмотре обнаружено: погрузка в вагоне на уровне бортов. Верхняя часть груза пакетирована, маркирована белой краской. Не плотное прилегание пакетов, имеются зазоры между пакетами. На зазорах маркировка слабо выражена, что соответствует попутному акту о/ф № 21294 от 23.02.18г ст. Нижнеднепровск-Узел Пр.ж.д. Вагон прибыл с охраной УЗ ст.Волноваха Сурженко. Вагон в техническом отношении исправен. Перевеска груза производилась в присутствии зам. ДС ОСОБА_1, аг.ком. ОСОБА_2, пр.сд.к-та Н.В.демченко, вес-ка к-та ОСОБА_3 на 150 т электронных весах №14 ст.Сартана-2 с полной остановкой вагона. При повторной перевеске данного вагона недостача груза подтвердилась. Заведующего грузовым двором нет по штату . (мова оригіналу)

Комерційний акт № 485604/308 від 25.02.2018 підписано заступником начальника станції ОСОБА_1, агентом комерційним ОСОБА_4, агентом комерційним ОСОБА_2, прийомо-здавальником заводу ОСОБА_5

Наведені обставини щодо зазначення Відповідачем невірної ваги вантажу у накладній стали підставою для звернення Позивача з позовом до суду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.11, 509 ЦК України, ст. 174 ГК України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

Судом встановлено, що Відповідачем при оформлені залізничної накладної № 33824707 вказано масу вантажу у вагоні № 67658641 нетто 67 400 кг, що є меншим на 1200 кг ніж фактична маса нетто вантажу, яка була виявлена у вагоні № 67658641.

Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Одночасно суд зважає, що положеннями Правил передбачено можливість залучення інших працівників залізниці до перевірки вантажу і підписання акту.

Водночас, до підписання комерційного акта залучається три працівники залізниці в сукупності, перелік посад яких не є нормативно вичерпним.

Судом встановлено, що комерційний акт № 485604/308 від 25.02.2018 підписаний належними особами у відповідності до п.10 Правил складання актів.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту).

Статтею 37 Статуту залізниць України встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за №863/5084 від 24.11.2000р., а також ст.23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п.2.1. та п.2.2., графи "ОСОБА_3 вантажу, визначена відправником, кг", та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст.37 Статуту та п.5. Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника - ОСОБА_6

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно ч.1 ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту.

Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.

Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена Відповідачем у накладній № 33824707, засвідчено належним доказом - комерційним актом № 485604/308 від 25.02.2018.

Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.

Між тим, в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не надані доказів оскарження комерційного акту у встановленому Законом порядку.

Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України за №644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 №863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Тобто, чинне законодавство України пов'язує застосування до вантажовідправника наслідків встановлених ст.118 Статуту залізниць України із фактом неправильного зазначення у накладній маси вантажу, який підтверджується наявними у справі належними доказами.

Відповідно до частини 1 статті 118 Статуту залізниць України, за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За перевезення вантажу згідно накладної № 33824707, підлягала до сплати провізна плата в розмірі 36 836,00 грн. Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з Відповідача штраф в сумі 184 180,00 грн. (36 836,00 грн (провізна плата) х 5).

Відповідно до вищевказаних нормативно-правових актів відправник був зобов'язаний зазначити в накладній вірну масу всього вантажу, який знаходився у даному вагоні, і провізна оплата в даному випадку в накладній визначалася виходячи із маси всього вантажу, який знаходився у даному вагоні.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що застосування Позивачем до Відповідача штрафних санкцій у розмірі п'ятикратної всієї суми провізної плати, визначеної вищевказаною накладною, в зв'язку з невиконанням відправником зобов'язання зазначити в накладній вірну масу всього вантажу, який знаходився у вказаному вагоні, відповідає як ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України, так і ч.2 ст.549 ЦК України.

При цьому судом врахована правову позицію, викладену в постанові Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 12.04.2018 № 904/10497/16.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність обставин, якими він обґрунтовує свою вимогу, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги та наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 762,70 грн.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 104, 123, 129, 185, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути Приватного підприємства Ліпром (вул. Тракторна, 56, м. Погребище, Вінницька область, 22200, код ЄДРПОУ 37179591) на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Донецька залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (84404, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) 184 180 (сто вісімдесят чотири тисячі сто вісімдесят) грн 00 коп. штрафу за невірно зазначену масу вантажу у перевізному документі та 2762 (дві тисячі сімсот шістдесят дві) грн. 70 коп. відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 22 жовтня 2018 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Привокзальна, 22, м. Лиман, Донецька обл., 84404)

3 - відповідачу (вул. Тракторна, 56, м. Погребище, Погребищенський р-н., Вінницька обл., 22200 )