Ухвала

від 22.10.2018 по справі 915/1140/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ====================================================================== УХВАЛА 22 жовтня 2018 року                                                Справа № 915/1140/18                                                                    м.Миколаїв Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієва М.В. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СОЛЬДІС», що діє від власного імені, в інтересах і за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Фонд інвестицій в машинобудування» (реєстраційний код за ЄДРІСІ 2331514) б/н від 18.10.2018 (вхід.№13582/18 від 18.10.2018) про забезпечення позову у справі №915/1140/18 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СОЛЬДІС», що діє від власного імені, в інтересах і за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Фонд інвестицій в машинобудування» (реєстраційний код за ЄДРІСІ 2331514) (02090, м.Київ, вул.Володимира Сосюри, буд.6, оф.305-А; ідент.код 37202955), до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГЕВРОТРАНС” (54036, м.Миколаїв, пров.Очаківський, буд.42-А; ідент.код 36622779), про: стягнення заборгованості в сумі 22593516,19 грн, - в с т а н о в и в: 18.10.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СОЛЬДІС», що діє від власного імені, в інтересах і за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Фонд інвестицій в машинобудування» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 18.10.2018 (вхід.№13581/18) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГЕВРОТРАНС” заборгованості в сумі 22593516,19 грн, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем його зобов'язань з погашення позики наданої позивачем відповідно до умов договору позики №1-П/2331514-8-А від 07.12.2011 року. До позовної заяви позивачем долучено заяву б/н від 28.09.2018 (вхід.№13582/18 від 18.10.2018) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитловий об'єкт розташований за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, провулок Очаківський (Варварівка), будинок 42а, що складається з: Будівлі контори літ."А-2", загальною площею 795,5 кв.м., Майстерні літ."В" загальною площею 443,4 кв.м., Складу матеріалів літ.Т", загальною площею 421,6 кв.м., Діагностики літ.Д-2" загальною площею 1214,2 кв.м., заправки літ."Л" загальною площею 83,4 кв.м., Станція технічного обслуговування літ."Н-2" загальною площею 1461,7 кв.м., Профілакторію літ."П", загальною площею 414,2 кв.м., Кузні літ."О" загальною площею 96,7 кв.м., Артскважини №4, їдальні літ."С-2" загальною площею 168,7 кв.м., Вбиральні літ."Т", Склад автошин літ."Е" загальною площею 36,6 кв.м., відкритої мийки №6, водонапорної башні №5, Огорож №1,2,3,7, дворове покриття №І, КПП навісу. Реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 265805848101. З метою забезпечення позову, позивач у заяві також просив, заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відносно вказаного нежитлового об'єкту. Заява позивача мотивована тим, що відповідачем, починаючи с початку червня 2017 року, в рахунок існуючої заборгованості не перераховано жодного платежу. Пред'явлена Відповідачу претензія від 02.10.2018 року залишилася без відповіді та задоволення, тобто - існує тривалий строк невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань. З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що відповідачу на праві власності належить вказаний нежитловий об'єкт.           Як зазначає позивач, йому стало відомо, що відповідач на момент настання строку виконання зобов'язань став здійснювати дії, спрямовані на реалізацію вказаного об'єкту нерухомого майна за 12,4 млн.грн. Зазначена обставина підтверджується наданими позивачем оголошеннями, розташованими в місцевих засобах масової інформації, а саме: в газеті Рідне Прибужжя (№39 від 27 вересня 2018 року), в газеті «ПОЗВОНИТЕ» (№73(2111) від 01 жовтня 2018 року), в газеті «Маклер» (Миколаївський випуск №40 від 03.10.2018). Відповідачем не було вжито жодних дій, які б свідчили б про намір та бажання здійснити погашення боргу, а накладання арешту на належне відповідачеві нерухоме майно, на думку позивача, є запорукою виконання судового рішення, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Позивач також зазначає, що захід забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно не завдасть шкоди та збитків Відповідачу, не позбавить відповідача його конституційних прав на користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, тощо, а лише обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам до моменту виконання рішення суду. При розгляді заяви судом взято до уваги наступне. Відповідно до норм ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення у справі. Відповідно до ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Згідно ч.3 ст.137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Відповідно до ч.4 ст.137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд, вирішуючи питання про наявність/відсутність підстав для забезпечення позову надав оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття запропонованих ним заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог позивача щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.3 Постанови “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 26.12.2011 №16, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості. Відповідно до п.4) ч.1 ст.4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державній реєстрації прав зокрема підлягає заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження. Приписами п.6) ч.1 ст.24 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо зокрема наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно. Згідно п.4) ч.4 ст.24 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі, зокрема, державної реєстрації інших обтяжень речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.25 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об'єкта нерухомого майна. Про зупинення реєстраційних дій на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об'єкта нерухомого майна. У разі наявності зареєстрованих заяв на проведення реєстраційних дій державний реєстратор, який здійснює розгляд таких заяв, невідкладно повідомляє про зупинення реєстраційних дій відповідних заявників. Рішення суду або заява власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав. При розгляді клопотання  судом враховано, що відповідно до ст.5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Європейський Суд  з прав людини у рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Враховуючи значний розмір заявлених позивачем позовних вимог, приймаючи до уваги доведеність факту вчинення відповідачем певних дій по реалізація належного йому  майна, суд вважає, що заява позивача підлягає задоволенню у визначений заявником спосіб, оскільки невжиття запропонованих заявником заходів може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Керуючись ст.ст.136, 137, 139, 140, 234, 235 ГПК України, суд - УХВАЛИВ: 1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СОЛЬДІС», що діє від власного імені, в інтересах і за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Фонд інвестицій в машинобудування» (реєстраційний код за ЄДРІСІ 2331514) б/н від 18.10.2018 (вхід.№13582/18 від 18.10.2018) про забезпечення позову задовольнити. 2. Накласти арешт на нежитловий об'єкт розташований за адресою: Миколаївська обл., м.Миколаїв, провулок Очаківський (Варварівка), будинок 42а, що складається з: Будівлі контори літ."А-2", загальною площею 795,5 кв.м., Майстерні літ."В" загальною площею 443,4 кв.м., Складу матеріалів літ.Т", загальною площею 421,6 кв.м., Діагностики літ.Д-2" загальною площею 1214,2 кв.м., заправки літ."Л" загальною площею 83,4 кв.м., Станції технічного обслуговування літ."Н-2" загальною площею 1461,7 кв.м., Профілакторію літ."П", загальною площею 414,2 кв.м., Кузні літ."О" загальною площею 96,7 кв.м., Артскважини №4, їдальні літ."С-2" загальною площею 168,7 кв.м., Вбиральні літ."Т", Складу автошин літ."Е" загальною площею 36,6 кв.м., відкритої мийки №6, водонапірної башти №5, Огорож №1,2,3,7, дворового покриття №І, КПП навісу. Реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 265805848101. 3. Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нежитлового об'єкту розташованого за адресою: Миколаївська обл., м.Миколаїв, провулок Очаківський (Варварівка), будинок 42а, що складається з: Будівлі контори літ."А-2", загальною площею 795,5 кв.м., Майстерні літ."В" загальною площею 443,4 кв.м., Складу матеріалів літ.Т", загальною площею 421,6 кв.м., Діагностики літ.Д-2" загальною площею 1214,2 кв.м., заправки літ."Л" загальною площею 83,4 кв.м., Станції технічного обслуговування літ."Н-2" загальною площею 1461,7 кв.м., Профілакторію літ."П", загальною площею 414,2 кв.м., Кузні літ."О" загальною площею 96,7 кв.м., Артскважини №4, їдальні літ."С-2" загальною площею 168,7 кв.м., Вбиральні літ."Т", Складу автошин літ."Е" загальною площею 36,6 кв.м., відкритої мийки №6, водонапірної башти №5, Огорож №1,2,3,7, дворового покриття №І, КПП навісу. Реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 265805848101. 4. Ухвала є обов'язковою та набирає законної сили з 22.10.2018 року. 5. Дана ухвала є виконавчим документом та дійсна для пред'явлення державному виконавцю на протязі 3-х років. Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається  протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Ухвала оформлена у відповідності до ст.234 ГПК України та підписана суддею 22 жовтня 2018 року. Суддя                                                                                          М.В. Мавродієва